ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 380/13893/23
адміністративне провадження № К/990/28512/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №380/13893/23
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення суду, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2024 року (колегія суддів: головуючий суддя Ніколін В.В., судді Гінда О.М., Гудим Л.Я.)
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив:
1.1. стягнути з відповідача на його користь за період з 22 березня 2023 року по 06 червня 2023 року різницю в заробітку за затримку виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року по справі № 380/16801/22.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав рішення суду про поновлення його на посаді, тому відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України він має право на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2.1. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року позов задоволено.
2.2. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року у справі №380/16801/22 за період з 22 березня 2023 року по 06 червня 2023 року в розмірі 214388,90 грн з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.
2.3. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що в період з 22.03.2023 по 06.06.2023 року Офіс Генерального прокурора не виконав покладений на нього законодавством та судовим рішенням обов`язок щодо негайного і добровільного виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 у справі №380/16801/22 про поновлення позивача на посаді першого заступника керівника Київської обласної прокуратури з 18.10.2022.
3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2024 року скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
3.1. Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що постановою Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі №380/16801/22 постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2023 року у справі № 380/16801/22 скасовано. Ухвалено нове рішення у цій справі та відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Київської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, в повному обсязі.
ІІ. Касаційне оскарження
4. Не погоджуючись з такими рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати це судове рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
4.1. Підставою звернення з касаційною скаргою зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про те, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 640/19103/19, від 31.07.2019 у справі № 813/593/17, від 30 червня 2021 року у справі № 640/7825/19, від 09 листопада 2022 року у справі № 460/600/22, від 24 січня 2019 року у справі № 760/9521/15-ц, від 15 травня 2024 року у справі № 380/18203/21.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
5. Наказом Офісу Генерального прокурора від 17.10.2022 №125к звільнено ОСОБА_1 з посади першого заступника керівника Київської обласної прокуратури з 17 жовтня 2022 у зв`язку із поданням заяви про дострокове припинення повноважень на адміністративній посаді за власним бажанням (п.1 ч.1 ст.41 Закону України «Про прокуратуру»).
6. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 у справі №380/16801/22 позов ОСОБА_1 задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано наказ Офісу Генерального прокурора №125к від 17.10.2022 про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника керівника Київської обласної прокуратури на підставі п.1 ч.1 ст.41 Закону України «Про прокуратуру» з 17.10.2022; поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника керівника Київської обласної прокуратури з 18.10.2022; стягнуто з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 за період з 18.11.2022 по 21.03.2023 різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи в розмірі 78720 грн; допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника керівника Київської обласної прокуратури з 18.10.2022 та стягнення з Київської обласної прокуратури різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи за один місяць в розмірі 19200,00 грн.
7. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2023 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 у справі №380/16801/22 змінено, викладено четвертий абзац резолютивної частини рішення в такій редакції: «Стягнути з Київської обласної прокуратури (01014, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2) на користь ОСОБА_1 за період з 18.11.2022 по 31.12.2022 різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи в розмірі 27520 грн.». В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
8. 22.03.2023 Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи №380/16801/22, в тому числі і щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника керівника Київської обласної прокуратури з 18.102.2022 (боржник Офіс Генерального прокурора) (а.с.23).
9. Наказом Офісу Генерального прокурора від 07.06.2023 №214к «Про поновлення на посаді», наказ Генерального прокурора від 17.10.2022 №125к про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника керівника Київської обласної прокуратури у зв`язку з поданням заяви про дострокове припинення повноважень на адміністративній посаді за власним бажанням скасовано; поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника керівника Київської обласної прокуратури з 18.10.2022. (а.с.27).
10. Позивач вважає, що має право на стягнення заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
11. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
13. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
14. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
15. Згідно з частиною 2 статті 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
16. За правилами, встановленими статтею 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
17. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
18. Частиною другою статті 372 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
19. При цьому пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України передбачено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
20. Відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
VI. Позиція Верховного Суду
21. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
22. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
23. Підставою звернення з касаційною скаргою зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та вказано, що судом апеляційної інстанції ухвалено судове рішення без урахування висновків Верховного Суду, викладених щодо застосування статті 236 КЗпП України у постановах від 24 червня 2021 року у справі № 640/15058/19, від 16 лютого 2018 року у справі № 807/2713/13-а, від 27 червня 2019 року у справі № 821/1678/16, 25 вересня 2019 року у справі № 813/4668/16 та ін.
24. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваного судового рішення буде здійснюватися Верховним Судом в її межах.
25. Спірні правовідносини виникли у зв`язку із тим, що станом на день звернення позивача до суду з цим позовом відповідач не виконав судове рішення про поновлення його на посаді.
26. Отже, предметом спору в цій справі є стягнення середнього заробітку на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України за час затримки виконання судового рішення
27. Суд першої інстанції при вирішенні спору застосував приписи статті 236 Кодексу законів про працю України та задовольнив вимоги позову повністю.
28. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову, взявши до уваги скасування в касаційному порядку рішення суду про поновлення позивача на посаді.
29. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, а також питання обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
30. Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі ст. 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
31. Вказана правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.02.2018 у справі №807/2713/13-а, від 27.06.2019 у справі №821/1678/16, від 31.07.2019 у справі №813/593/17, від 25.09.2019 у справі №813/4668/16, від 27.11.2019 у справі №802/1183/16-а, від 19.12.2019 у справі №2а-7683/12/1370, від 05.02.2020 у справі №815/1676/18, від 05.03.2020 у справі №280/360/19, від 26.11.2020 у справі №500/2501/19, від 19.04.2021 у справі №826/11861/17, від 24.06.2021 у справі №640/15058/19, від 20.07.2021 у справі №826/3465/18.
32. Суд зазначає, що затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) негайно після проголошення судового рішення наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин.
33. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24.09.2021 у справі №640/755/19.
34. Суди попередніх інстанцій встановили, що Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 21 березня 2023 року у справі №380/16801/22 визнано протиправним та скасовано наказ Офісу Генерального прокурора від 17 жовтня 2022 року №125к про звільнення ОСОБА_1 .
35. Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника керівника Київської обласної прокуратури з 18.10.2022 та стягнуто з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 за період з 18.11.2022 по 21.03.2023 різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роброти в розмірі 78720,00 грн.
36. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника керівника Київської обласної прокуратури з 18.10.2022 та стягнення з Київської обласної прокуратури різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи за один місяць в розмірі 19200,00 грн.
37. Верховний Суд наголошує, що існування зазначеного судового рішення породжувало у відповідача обов`язок щодо поновлення позивача на вказаній посаді, який мав бути здійснений, шляхом видання відповідачем відповідного наказу негайно після його проголошення.
38. Між тим, як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечувалося відповідачем, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2023 року у справі №380/16801/22 виконано 07.06.2023.
39. Враховуючи наведені вище правові положення, а також беручи до уваги те, що рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2023 року у справі №380/16801/22 виконано відповідачем 07.06.2023, Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про затримку з боку Офісу Генерального прокурора виконання цього рішення у вказаний період, а відтак і про наявність підстав для стягнення з нього на користь позивача середнього заробітку за час такої затримки.
40. Водночас, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, посилався на постанову Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 380/16801/22, якою скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2023 року, якою це рішення першої інстанції залишене без змін, та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
41. З огляду на вказане Верховний Суд наголошує на такому.
42. Аналіз статей 235 236 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає одразу після проголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде в подальшому це рішення суду оскаржуватися та результатів його оскарження в апеляційному чи касаційному порядках .
43. Імперативними приписами частини восьмої статті 235 КЗпП України та пункту 3 частини першої статті 371 КАС України визначено, що прийняте судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.
44. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
45. Рішення про поновлення на роботі вважається виконаним, зокрема, з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
46. При цьому, незгода Офісу Генерального прокурора із рішенням суду першої інстанції про поновлення позивача на посаді та подальше його оскарження в апеляційному чи касаційному порядках не є підставою для невиконання цього рішення, яке в силу імперативних приписів частини восьмої статті 235 КЗпП України і пункту 3 частини першої статті 371 КАС України підлягає негайному виконанню в частині поновлення працівника на роботі/посаді.
47. У цьому аспекті варто зауважити, що у разі, якщо таке судове рішення буде скасоване в означеній частині в апеляційному чи касаційному порядку, відповідач не позбавлений можливості звернутися до суду із відповідною заявою в порядку статті 361 КАС України про його перегляд за нововиявленими обставинами.
48. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27 квітня 2023 року у справі № 460/9512/21.
49. Суд також звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.11.2022 у справі № 460/600/22, відповідно до яких приписи частини 8 статті 235 КЗпП України і приписи пункту 3 частини 1 статті 371 КАС України достатньо чітко і однозначно встановлюють, що рішення про поновлення на роботі/посаді підлягають негайному виконанню й цей імператив адресований передовсім роботодавцю. Невчинення позивачем як працівником дій, спрямованих на виконання рішення суду щодо його поновлення на посаді (неподання заяви про поновлення чи незвернення до органу державної виконавчої служби) ніяким чином не впливає на обов`язок роботодавця самостійно виконати рішення суду, допущеного до негайного виконання, яке покладає на нього зобов`язання щодо поновлення працівника на посаді.
50. За цих обставин Верховний Суд Верховний Суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення цього позову .
51. Отже, протилежний висновок суду апеляційної інстанції є необґрунтованим, оскільки спростовується викладеними правилами чинного законодавства.
52. З урахуванням вказаного Верховний Суд резюмує, що суд апеляційної інстанції помилково скасував законне рішення суду першої інстанції, який дійшов правильного висновку по суті спору в цій справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
53. Отже, доводи касаційної скарги позивача, які були підставою відкриття касаційного провадження, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду та спростовують висновки суду апеляційної інстанцій по суті справи, а тому приймаються Судом як належні, оскільки суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 640/19103/19, від 31.07.2019 у справі № 813/593/17, від 30 червня 2021 року у справі № 640/7825/19, від 09 листопада 2022 року у справі № 460/600/22, від 24 січня 2019 року у справі № 760/9521/15-ц, від 15 травня 2024 року у справі № 380/18203/21.
54. Крім цього, у контексті оцінки решти доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
55. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, оскільки за правилами Кодексу адміністративного судочинства України об?єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
56. Статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
57. Зважаючи на приписи статей 349 352 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
58. Отже, касаційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 3 341 344 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2024 року задовольнити повністю.
2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2024 року у цій справі скасувати і залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. А. Губська
Судді М.В. Білак
В.Е. Мацедонська