ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року

м. Київ

справа № 380/1427/22

провадження № К/990/31879/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

а позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року (у складі головуючої судді Сподарик Н.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року (у складі колегії суддів: головуючого судді - Іщук Л. П., суддів: Судової-Хомюк Н. М., Шинкар Т. І.) у справі №380/1427/22,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного бюро розслідувань (далі - відповідач), в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача в особі Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань, яка полягала у відмові в проведенні службового розслідування щодо старшого слідчого четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_2 за його скаргою від 23.10.2021 про вчинення дисциплінарного проступку та притягнення до дисциплінарної відповідальності і заявою від 24.11.2021 про проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку та зобов`язати Державне бюро розслідувань в особі Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань провести службове розслідування щодо наявності у рішеннях, діях та бездіяльності старшого слідчого четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_2 дисциплінарного проступку та наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що слідчим ОСОБА_2 допущено умисні та грубі порушення вимог закону та прав і законних інтересів позивача як потерпілого у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42017020000000229 від 26.06.2017, незважаючи на що, відповідачем не вжито жодних заходів, спрямованих на перевірку наведених фактів.

3. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

4. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11.08.2022, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2022 закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

5. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що даний спір не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки оскаржувані дії та бездіяльність слідчого випливають з відносин у межах розслідування кримінального провадження; звернення ОСОБА_1 (вх. № 12583-21 від 20.04.2021) до відповідача про притягнення слідчого ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності стосувалось виключно дій або бездіяльності слідчого ОСОБА_2 під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017020000000229 від 26.06.2017, яке триває, і подальшої реалізації позивачем, як потерпілим у кримінальному провадженні, своїх прав шляхом оскарження дій слідчого в межах досудового розслідування; законність процесуальних дій слідчого у межах конкретного кримінального провадження, в якому позивач ОСОБА_1 є потерпілим, не може перевірятися за межами передбаченого кримінальним процесуальним законом процесуального контролю, а заінтересована особа має право в порядку, передбаченому КПК України, звернутися зі скаргою на процесуальні рішення, дії або бездіяльність уповноваженої особи органу досудового розслідування (слідчого), вчинені нею під час кримінального провадження, зокрема, до суду.

6. Суд апеляційної інстанції, із посиланням, зокрема на постанову Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №380/19049/21, додатково зазначав, що оскільки фактично спір у цій справі виник у зв`язку з протиправними, на переконання позивача, діями чи бездіяльністю слідчого, вчиненими під час досудового розслідування кримінального провадження №42017020000000229 від 26.06.2017, перевірка їх правомірності з огляду на положення пункту 2 частини 2 статті 19 КАС України знаходиться поза межами юрисдикції адміністративного суду, адже їхнє оскарження має здійснюватися у порядку, установленому КПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

7. Не погодившись із зазначеними рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року у справі 380/1427/22 з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Окрім того, скаржник просить передати цю справу на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.

8. В обґрунтування касаційної скарги зазначається, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам закону, оскільки спірні правовідносини стосуються окремих питань діяльності ДБР, яке не є суб`єктом кримінального провадження; під час здійснення досудового розслідування у названому в позовній заяві кримінальному провадженні слідчим ОСОБА_2 була допущена протиправна бездіяльність та постановлені незаконні рішення, а тому порядок притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності не регулюються нормами КПК України.

9. Касатор вказує, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано до спірних правовідносин положення статті 1, 2, 38, 40, 84, 303/307 КПК України.

10. ОСОБА_1 зазначає, що предметом його позовних вимог є протиправна бездіяльність Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань щодо безпідставного непроведення службового розслідування щодо слідчого ОСОБА_2 та вирішення питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності за невиконання та неналежне виконання службових обов`язків, що є імперативним обов`язком Управління згідно пункту 7 частини 2 статті 24 та пункту 1 частини 4 статті 25 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», а не протиправні дії та бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні. Підставами позову є дані, які вказують на безпідставне невиконання Управлінням внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань передбаченого Законом України «Про Державне бюро розслідувань» обов`язку із здійснення службового розслідування за фактами невиконання чи неналежного виконання слідчим ОСОБА_2 покладених на нього законом службових обов`язків.

11. Окрім того, касатор вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував висновок щодо застосування норми права стосовно визначення адміністративної юрисдикції у подібних правовідносинах, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 813/3116/16.

12. До Верховного Суду від Державного бюро розслідувань надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить оскаржувані позивачем судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

13. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 14 грудня 2022 року.

14. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2022 визначено склад колегії суддів: Головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

15. Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року у справі №380/1427/22.

16. Ухвалою Верховного Суду від 15.03.2023 дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.01.2020 слідчим Першого слідчого відділу (відділ з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_2, за результатами розгляду матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017020000000229 від 26.06.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України, винесено постанову про закриття кримінального провадження.

18. Не погодившись з вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області зі скаргою в порядку статті 303 КПК України.

19. Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31.05.2021 у справі №686/5849/20 скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову слідчого Першого відділу СВ СУ ТУ ДБР у м. Хмельницькому від 31.01.2020 про закриття кримінального провадження №42017020000000229 скасовано.

20. 17.09.2021 старшим слідчим четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_2 за №4162/14-01-04-21 повідомлено ОСОБА_1 про відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017020000000229 від 26.06.2017.

21. 23.10.2021 позивачем скеровано до Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань дисциплінарну скаргу про вчинення дисциплінарного проступку та притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого слідчого четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_2 за допущені ним умисні та грубі порушення вимог закону та законних прав та інтересів позивача як потерпілого у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42017020000000229 від 26.06.2017.

22. Листом від 03.11.2021 за №60-ДК/21, Дисциплінарна комісія Державного бюро розслідувань повідомила ОСОБА_1 про те, що вона не наділена повноваженнями здійснювати службову перевірку за фактами порушення слідчими Державного бюро розслідувань вимог чинного законодавства, оскільки розглядає виключно матеріали службових розслідувань за фактами виявлених дисциплінарних порушень, вчинених працівниками Державного бюро розслідувань. Проінформовано, що позивач має право звернутись до Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань для проведення службового розслідування за фактами неналежного, на його думку, виконання службових обов`язків працівниками Державного бюро розслідувань.

23. 24.11.2021 позивач ОСОБА_1 звернувся із заявою про проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку до Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань, в якій просив провести службове розслідування за фактами невиконання та неналежного виконання старшим слідчим четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_2 покладених на нього законом службових обов`язків, що виявилось в умисних, тривалих та грубих порушеннях вимог закону та його прав і законних інтересів, як потерпілого у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42017020000000229 від 26.06.2017; за результатами проведеного службового розслідування, на підставі ч. 2 ст. 25 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», звернутись до Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого слідчого четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_2 , за невиконання та неналежне виконання ним покладених на нього законом службових обов`язків, що виявилось в умисних, тривалих та грубих порушеннях вимог закону та прав і законних інтересів ОСОБА_1 , як потерпілого у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42017020000000229 від 26.06.2017. Також просив повідомити про результати розгляду цієї заяви у встановленому законом порядку і у встановлений законом строк.

24. В обґрунтування поданої заяви, ОСОБА_1 зазначив, що упродовж всього строку тривалості досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №42017020000000229 від 26.06.2017, ОСОБА_2 грубо порушував вимоги закону та його законні права та інтереси, протиправно прийняв постанову про закриття кримінального провадження від 31.01.2020, протягом більше одного року умисно та безпідставно не здійснив жодної слідчої (розшукової) та процесуальної дії, спрямованої на повне з`ясування обставин, які мають значення для даного кримінального провадження, в тому числі й тих, які були прямо зазначені в ухвалі слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області Чернюка І. В. від 16.10.2018, а саме: слідчим ОСОБА_2 не проведено допит за участю ОСОБА_1 як потерпілого, представника ДВС України та колишнього секретаря судового засідання Чернівецького районного суду Вінницької області, секретаря Апеляційного суду Вінницької області, судді Апеляційного суду Вінницької області; не призначено почеркознавчу експертизу для встановлення осіб, які здійснювали опис матеріалів справи №150/544/14-ц у Чернівецькому районному суді Вінницької області. Крім цього, як на підставу для притягнення слідчого ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, ОСОБА_1 зазначив про те, що зроблені слідчим висновки лягли в основу прийняття постанови про закриття кримінального провадження від 31.01.2020 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42017020000000229, де позивач ОСОБА_1 виступає потерпілим, без встановлення фактичних обставин. Також зазначив, що ще однією підставою для притягнення слідчого ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності за невиконання та неналежне виконання покладених на нього законом обов`язків під час досудового розслідування є те, що відновлення ним досудового розслідування у кримінальному провадженні було здійснено лише через три з половиною місяці з моменту скасування ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Баєва С.В. від 31.05.2021 винесеної слідчим ОСОБА_2 постанови про закриття кримінального провадження.

25. За результатами розгляду звернення позивача від 24.11.2021, листом керівника Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань за №39297-21/10-10-01-22514/21 від 20.12.2021 надано відповідь про неможливість провести службове розслідування та застосувати дисциплінарне стягнення у зв`язку з тим, що з 02.03.2021 ОСОБА_2 звільнений з державної служби і з 02.03.2021 призначений на посаду старшого слідчого четвертого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Хмельницькому. Крім того, зазначено, що з боку старшого слідчого ОСОБА_2 відсутні ознаки бездіяльності щодо вчасного відновлення ним досудового розслідування, оскільки відновити досудове розслідування на підставі ухвали слідчого судді може лише прокурор і визначення прокурором старшим слідчої групи у кримінальному провадженні ОСОБА_2 не суперечить вимогам статті 39 КПК України. Також позивачу роз`яснено право на оскарження дій слідчого в порядку КПК України.

26. Позивач, вважаючи відмову у проведенні службового розслідування щодо слідчого ОСОБА_2 протиправною та безпідставною, оскільки ним наведено достатньо обставин для проведення службового розслідування, звернувся з цим позовом до суду.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

28. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України в чинній редакції).

29. Перевіривши за матеріалами справи доводи та вимоги касаційної скарги і правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

30. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

31. Для вирішення питання про те, чи підлягає цей спір розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, необхідно з`ясувати, чи є він публічно-правовим, тобто чи пов`язаний з виконанням відповідачем публічно-владних управлінських функцій, та чи не має цей спір вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

32. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

33. За визначеннями, наведеними у п.п. 1, 2, 7 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

34. Отже, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад, а участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

35. Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. За правилами частини 2 вказаної статті юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

36. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

37. Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень саме владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Ці положення не поширюють свою дію на правові ситуації, які вимагають інших форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

38. Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 . Управлінням внутрішнього контролю ДБР із посиланням на відповідні норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, позивачу надано відповідь про відсутність підстав для проведення службового розслідування та роз`яснено вимоги статті 36 КПК України, якою врегульовано повноваження прокурора в межах здійснення нагляду за дотриманням кримінального процесуального законодавства під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва.

39. ОСОБА_1 у своєму позові наполягає на зобов`язанні провести службове розслідування щодо наявності у рішеннях, діях та бездіяльності слідчого ОСОБА_3 дисциплінарного проступку та наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, які, на думку позивача, допущені при проведенні ним досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017020000000229 від 26.06.2017.

40. За наведених обставин, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що що спірні правовідносини стосуються окремих питань діяльності ДБР, яка регламентована нормами КПК України.

41. Колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

42. Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (пункт 2 частини 2 статті 19 КАС).

43. Отже, законодавцем передбачено публічно-правові спори, які належить розглядати не лише в адміністративному провадженні, а й у порядку кримінального судочинства.

44. Розмежування компетенції між судами різних юрисдикцій є запорукою стабільності правової системи як необхідної умови втілення гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина.

45. Критеріями такого розмежування, тобто передбаченими законом умовами, за якими певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, суб`єктний склад і характер спірних правовідносин у їх сукупності або пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

46. Згідно з частиною 1 статті 1 Кримінального процесуального кодексу України порядок кримінального провадження на всій території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

47. Відповідно до пункту 10 частини 1 статі 3 КПК України кримінальним провадженням є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

48. За своєю правовою природою кримінальне провадження становить єдиний комплекс вчинюваних в установленому КПК порядку дій, у межах якого органи досудового розслідування і суд здійснюють функцію притягнення особи до кримінальної відповідальності.

49. Зокрема, таке провадження включає встановлені законом процедури одержання доказів, гарантії законності цих процедур, а також право особи в установлений КПК спосіб оспорювати правомірність відповідних процесуальних дій та/або рішень у контексті реалізації свого права на захист.

50. Завданням кримінального провадження відповідно до частини 1 статті 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

51. Пунктом 5 частини 1 статі 3 КПК України досудове розслідування визначено як стадію кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

52. Конституційний Суд України у рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 зазначив, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України), оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської.

53. Аналогічний висновок міститься у Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, в якому зазначено, що з метою реалізації положень статті 55 Конституції України та недопущення обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина у разі оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого, органу дізнання стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини такі скарги суди повинні розглядати аналогічно до порядку оскарження до суду рішень і дій прокурора, слідчого, органу дізнання, встановленого КПК України.

54. Приписами частин 1-3 статті 38 КПК передбачено, що органами досудового розслідування є органи, що здійснюють досудове слідство і дізнання.

Досудове слідство здійснюють: 1) слідчі підрозділи: органів Національної поліції; органів безпеки; органів Державного бюро розслідувань; 2) підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України; 3) підрозділи детективів органів Бюро економічної безпеки України.

Дізнання здійснюють підрозділи дізнання або уповноважені особи інших підрозділів: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; в) органів Бюро економічної безпеки України; г) органів Державного бюро розслідувань; ґ) Національного антикорупційного бюро України.

55. З урахуванням викладеного, Верховний Суд враховує, що відповідно до частини першої статті 303 КПК України визначено виключний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні. Разом з тим, частиною другою цієї ж статті обумовлено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

56. За правилами статті 218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.

Якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він зобов`язаний протягом п`яти днів з дня встановлення таких обставин письмово повідомити про них прокурора та проводити розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність. Прокурор розглядає письмове повідомлення слідчого протягом десяти днів з дня його отримання та в разі підтвердження наведених у ньому обставин зобов`язаний прийняти постанову про визначення підслідності. Прокурор у разі самостійного встановлення обставин, що свідчать про необхідність визначення іншої підслідності, протягом десяти днів з дня встановлення таких обставин зобов`язаний прийняти постанову про визначення підслідності.

57. Тобто, орган дізнання, попереднього слідства, прокуратури під час вчинення діянь, пов`язаних із досудовим розслідуванням злочинів, не здійснюють публічно-владних управлінських функцій, а отже оскарження таких дій має відбуватися виключно за правилами, установленими КПК України.

58. Подібна за змістом позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року в справа № 826/2004/18, від 10 квітня 2019 року у справі № 808/390/18 та від 28 серпня 2019 року в справі № 1540/5031/18.

59. Резюмуючи наведене, оскільки спір у цій справі фактично виник у зв`язку з протиправними, на переконання позивача, діями чи бездіяльністю слідчого, вчиненими під час досудового розслідування кримінального провадження №42017020000000229 від 26.06.2017, перевірка їх правомірності з огляду на положення пункту 2 частини 2 статті 19 КАС України знаходиться поза межами юрисдикції адміністративного суду, адже їхнє оскарження має здійснюватися у порядку, установленому КПК України.

60. Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 640/13968/20, а також у постанові Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №380/19049/21, яка винесена в аналогічному спорі позивача ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань за подібних правовідносин.

61. Враховуючи обставини цієї справи варто також додатково наголосити, що законодавством визначено механізм контролю за законністю прийнятих процесуальних рішень відповідною посадовою особою органу досудового розслідування при здійсненні кримінального провадження. Заінтересована особа має право в порядку, передбаченому КПК України, звернутися зі скаргою на процесуальні рішення, дії або бездіяльність уповноваженої особи органу досудового розслідування (слідчого), вчинені нею під час кримінального провадження, зокрема до суду.

62. Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) слідчих, вчинених при проведенні досудового розслідування у конкретній справі, не може перевірятися за межами передбаченого кримінальним процесуальним законом контролю.

63. Окрім того, відповідно до статті 21 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» працівники ДБР самостійно приймають рішення в межах своїх повноважень, визначених цим та іншими законами, і за свої протиправні дії чи бездіяльність несуть відповідальність згідно із законом.

64. Згідно з частиною першою статті 24 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» з метою запобігання і виявлення правопорушень у діяльності працівників ДБР у складі центрального апарату ДБР та його територіальних управлінь діють підрозділи внутрішнього контролю, до обов`язків яких відповідно до частини другої зазначеної статті, крім іншого, віднесено проведення службового розслідування стосовно працівників ДБР.

65. Положеннями Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань, затвердженої наказом ДБР від 14.01.2020 № 9 (зі змінами) передбачено, що Управлінням внутрішнього контролю ДБР за наявності підстав, за яких може бути проведене службове розслідування, скеровується відповідна доповідна (або рапорт) Директору ДБР для прийняття рішення про проведення службового розслідування, яке оформлюється наказом.

66. Відтак, повноваження Управління внутрішнього контролю ДБР щодо прийняття відповідних рішень у межах компетенції є дискреційним та не містять обов`язку проводити службове розслідування за скаргою особи, яка її подала.

67. Крім того, ані положеннями Інструкції № 9, ані приписами Закону України «Про Державне бюро розслідувань» не передбачено прийняття цим суб`єктом у процедурі розгляду скарги особи на дії, рішення чи бездіяльність працівника ДБР акту у формі рішення про відмову у проведенні службового розслідування.

68. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20 березня 2023 року у справі № 380/19076/21, яка також винесена в аналогічному спорі позивача ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань за подібних правовідносин.

69. Поряд із цим, за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 Управлінням внутрішнього контролю ДБР надано відповідь про неможливість провести службове розслідування та застосувати дисциплінарне стягнення у зв`язку з тим, що з 02.03.2021 ОСОБА_2 звільнений з державної служби і з 02.03.2021 призначений на посаду старшого слідчого четвертого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Хмельницькому. Крім того, зазначалось, що з боку старшого слідчого ОСОБА_2 відсутні ознаки бездіяльності щодо вчасного відновлення ним досудового розслідування, оскільки відновити досудове розслідування на підставі ухвали слідчого судді може лише прокурор і визначення прокурором старшим слідчої групи у кримінальному провадженні ОСОБА_2 не суперечить вимогам статті 39 КПК України. Водночас позивачу було роз`яснено право на оскарження дій слідчого в порядку КПК України.

70. Окрім того, Верховний Суд у справі №380/19076/21 також зазначив, що відсутність регламентації у національному законодавстві права особи на оскарження відмови у проведенні службового розслідування є розумним обмеженням у процедурі дисциплінарної відповідальності слідчого, покликаним не перевантажувати судову систему за умови, якщо чинне законодавство передбачає конкретні способи захисту прав та інтересів зацікавленої особи.

71. Обраний позивачем спосіб захисту, як-от оскарження відмови у проведенні службового розслідування стосовно слідчого, який, на думку позивача, порушив вимоги КПК України, жодним чином позитивно не вплине на хід досудового розслідування і не відновить/не захистить його прав як заявника/потерпілого у кримінального провадження.

72. Подібних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у близьких за змістом правовідносинах у постановах від 26.06.2019 у справі № 460/312/19, від 19.09.2019 у справі № 9901/414/19.

73. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 826/13340/15 сформувала правовий висновок, згідно з яким спір щодо правомірності дій органу при розгляді скарги на дії працівників цього органу, які здійснюють досудове розслідування в кримінальних провадженнях, у яких скаржник є стороною, підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства.

74. В контексті встановлених обставин цієї справи, за обраного позивачем способу захисту як потерпілого у відповідному кримінальному провадженні, надання адміністративним судом оцінки правомірності вчинення окремих процесуальних дій слідчим органу досудового розслідування, виходить за межі адміністративного судочинства та суперечить вимогам КАС України.

75. Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правомірно закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.

76. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

77. Щодо релевантності висновків Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (п. 39).

78. Колегія суддів зауважує, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених у кожній конкретній справі обставин окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.

79. Проаналізувавши правові позиції Верховного Суду щодо застосування норм права у постанові від 21.11.2018 у справі № 813/3116/16, на неврахування якої покликається касатор у касаційній скарзі, у зіставленні з предметом спору, підставами і змістом позовних вимог та правовим регулюванням спірних правовідносин у цій справі на предмет їх подібності, колегія суддів зазначає, що правові висновки, викладені у вказаній позивачем постанові Верховного Суду сформовані у контексті правовідносин та фактичних обставин справи, які за своїм змістом, обсягом та юридичною природою не є в повній мірі подібними до тих, які виникли у цій справі, а тому не можуть слугувати релевантними до застосування у даній справі.

80. Натомість, релевантними до застосування у цій справі є постанови Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №380/19049/21, від 20.03.2023 у справі № 380/19076/21 за аналогічних обставинах та подібних правовідносин, перша з яких врахована судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.

81. Верховний Суд також зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, встановлених законом. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу та самі по собі не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6, 13 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод.

82. Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду.

83. Окрім іншого, позивач у касаційній скарзі заявив клопотання про передачу даної справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.

84. Відповідно до частин 3-5 статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

85. Частина 6 статті 346 КАС України визначає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

86. Згідно зі частиною 1 статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

87. Повертаючись до змісту касаційної скарги слід зазначити, що скаржник жодним чином не обґрунтував необхідність та підстави для передачі даної справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.

88. На переконання колегії суддів, дана справа також не містить виключної правової проблеми як підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Таким чином, вказане клопотання колегією суддів відхиляється.

89. Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

90. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

91. Враховуючи викладене, перевіривши за матеріалами адміністративної справи доводи та вимоги касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що спір у цій справі не може бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства, а тому вірно дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі згідно з положеннями статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

92. А відтак, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

93. Доводи касаційної скарги висновків цієї постанови та оскаржуваних судових рішень, не спростовують.

94. Суд вважає, що ним надано відповідь на всі доводи касаційної скарги, які можуть вплинути на правильність розгляду цієї справи на стадії касаційного перегляду судових рішень.

95. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 242 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року у справі №380/1427/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду