ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2022 року
м. Київ
справа №380/1542/21
адміністративне провадження № К/9901/42898/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №380/1542/21
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року, постановлену у складі Пліша М.А. , суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1, відповідач) з вимогами:
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо неналежного нарахування і невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 31.07.2019;
- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця (як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення) січень 2008 року, за період з 01.01.2014 по 31.07.2019 з урахуванням виплачених сум індексації грошового забезпечення за вказаний період, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по день її фактичної виплати, відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.08.2021 позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати в неналежному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 26.06.2017 та за період з 01.12.2018 по 31.07.2019 ОСОБА_1 ;
- зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 26.06.2017 з встановленням базового місяця - січень 2008 року та в період з 01.12.2018 по 31.07.2019 з встановленням базового місяця - березень 2018 року;
- зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по день її фактичної виплати, відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
- у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, ВЧ НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 повернуто з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції вважав, що її підписано неуповноваженою особою, адже доданий до скарги наказ від 06.09.2021 №266-ВВ, відповідно до якого на ОСОБА_3 покладені обов`язки командира ВЧ НОМЕР_1, видано ОСОБА_4 - виконуючим обов`язки начальника 7 прикордонного загону. Водночас, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру керівником ВЧ НОМЕР_1 є ОСОБА_5 , а до апеляційної скарги не додані докази, на якій підставі ОСОБА_3 виконує його обов`язки.
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що копію вказаного наказу засвідчував старший лейтенант Наморов, повноваження якого на вчинення таких дій також не підтверджено документально.
ІI. Провадження в суді касаційної інстанції
Уважаючи судове рішення суду апеляційної інстанції таким, що ухвалене із порушенням вимог процесуального закону, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2021 і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначив, що висновок суду апеляційної інстанції про неправильне засвідчення копії наказу від 06.09.2021 №266-ВВ є безпідставним, адже суд апеляційної інстанції «не врахував наявність діловодства у військовій частині та наділення його [старшого лейтенанта Наморова] правом завіряти копії документів».
Відповідач наголошує, що надав належний доказ на підтвердження повноважень особи, яка підписала апеляційну скаргу, копія якого була засвідчена належним чином, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції не мав підстав для повернення апеляційної скарги.
Позивач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.
Касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 25 листопада 2021 року.
За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
Ухвалою Верховного Суду від 18.01.2022 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування
Згідно з частиною третьою статті 55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.
Частинами першою, другою статті 57 КАС України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
IV. Позиція Верховного Суду
З аналізу викладених положень процесуального закону випливає, що юридичні особи, суб`єкти владних повноважень беруть участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Отже, у порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких на вчинення вказаних дій визначені законодавством чи установчими документами.
У цій справі апеляційну скаргу підписав виконуючий обов`язки командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_3 , який на підтвердження своїх повноважень як виконуючого обов`язки керівника надав наказ від 06.09.2021 №266-ВВ.
Указаним наказом виконуючий обов`язки начальника 7 прикордонного карпатського загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби ОСОБА_4, у зв`язку із відрядженням, поклав свої обов`язки за посадою на начальника головного оперативно-розшукового відділу - підполковника ОСОБА_3.
Як установив суд апеляційної інстанції з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, начальником ВЧ НОМЕР_1 є ОСОБА_5 . Водночас відповідачем в апеляційній скарзі не зазначено, на якій підставі повноваження начальника ВЧ НОМЕР_1 виконував ОСОБА_4 , а не ОСОБА_5 .
З урахуванням цього, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що повноваження ОСОБА_3 як виконуючого обов`язки начальника ВЧ НОМЕР_1 є непідтвердженими.
У касаційній скарзі відповідач зосередився на доведенні того, що копія наказу від 06.09.2021 №266-ВВ була затверджена відповідно до чинних правил діловодства військової частини.
Водночас ключового аргументу суду апеляційної інстанції щодо відсутності доказів того, що ОСОБА_4 замість ОСОБА_5 виконував обов`язки начальника ВЧ НОМЕР_1 і на час своєї відсутності уповноважив на виконання цих обов`язків ОСОБА_3 - не спростував.
Отже, у суду апеляційної інстанції були підстави для повернення апеляційної скарги у цій справі відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України.
У статті 350 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
V. Судові витрати
Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року у справі №380/1542/21 залишити без змін.
Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко