ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 380/16876/22
адміністративне провадження № К/990/20273/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Мартинюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року (головуючий суддя - Братичак У.В.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року (головуючий суддя - Курилець А.Р., судді: Гінда О.М., Мікула О.І.)
у справі №380/16876/22
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 )
про визнання протиправним і скасування рішення.
I. РУХ СПРАВИ
1. У листопаді 2022 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-ти річного віку, прийняте 13 вересня 2022 року інспектором прикордонної служби - вищої категорії 2 групи інспекторів прикордонного контролю 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Львів» майстер-сержантом Сукач В.В. як уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону щодо громадянина ОСОБА_1 .
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив про те, що право на освіту гарантується Конституцією України та Протоколом першим до Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, так само і право вільно залишати територію України гарантується статтею 33 Конституції України та пунктом 2 статті 2 протоколу 4 до Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод. Обмеження щодо заборони на період дії правового режиму воєнного стану виїзду за межі України не застосовується до здобувачів фахової вищої освіти, які навчаються за кордоном. Проте оскаржуваним рішенням про відмову в перетинанні державного кордону відбулося втручання в свободу пересування, а тому відповідач повинен довести виправданість такого рішення, також у ньому не надано оцінку поданим документам на підтвердження підстави виїзду (наприклад, довідці для виїзду за кордон, виданій ІНФОРМАЦІЯ_4).
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
5. Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 .
7. Позивач 23 серпня 2022 року прийнятий на денну форму навчання зимового семестру в магістратуру за напрямом «Прикладна економіка» Віденського університету в 2022/2023 академічному році.
8. Також позивач є призовником, при цьому, зважаючи на те, що він є здобувачем вищої освіти, який прийнятий на навчання за денною формою здобуття освіти, належить до категорій осіб, визначених в абзаці 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відтак не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
9. Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_3 позивачу 31 серпня 2022 року надано відстрочку від мобілізації.
10. Довідкою для виїзду за кордон здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти, виданою начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 31 серпня 2022 року №175, визначено, що ОСОБА_1 відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має право на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (на строкову військову службу). Заперечень щодо виїзду позивача з України у встановленому порядку для продовження навчання за кордоном немає.
11. За наслідком розгляду поданих позивачем при перетині кордону документів, 13 вересня 2022 року інспектором прикордонної служби - вищої категорії 2 групи інспекторів прикордонного контролю 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » майстром-сержантом Сукач В.В. , як уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону, прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки він не зміг надати на прикордонний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон.
12. Не погодившись з таким рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції звертав увагу на те, що право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у період воєнного стану та право на перетин державного кордону під час мобілізації у період воєнного стану є різними за своєю правовою природою, законодавчими нормами, якими такі регулюються та органами, які визначають наявність таких прав.
14. Наявність у особи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у період воєнного стану не гарантує беззаперечне право на перетин державного кордону під час введення правового режиму воєнного стану.
15. Суд вважав той факт, що позивач має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, передбачених абзацом 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», та дозвіл щодо виїзду з України відповідно до вимог частини четвертої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не наділяє його правом на перетин кордону для виїзду з України під час введення правового режиму воєнного стану, адже відповідно до положення пунктів 2-6 Правил у разі введення на території України воєнного стану право на перетин державного кордону не поширюється серед інших на здобувачів вищої освіти (денна форма здобуття освіти), яким є позивач.
16. Оскільки позивачем в пункті контролю «Львів» при перетині державного кордону не було надано документів, які підтверджують підстави виїзду за межі території України під час введення правового режиму воєнного стану, суд прийшов висновку про правомірність оскаржуваного рішення.
17. Крім того, суд звертав увагу, що оскаржуване рішення має разовий характер і вичерпало свою дію фактом його виконання, тому при пред`явлені позивачем документів, які надають право на перетин державного кордону на виїзд з України, оскаржуване рішення жодним чином не створить перешкод для перетину кордону України за наявності на те законних підстав.
18. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, вказував що у зв`язку з запровадженням воєнного стану та оголошенням загальної мобілізації, конституційне право громадян на вільне залишення території України обмежувалося законодавством.
19. Щодо аргументів апеляційної скарги позивача про наявність листів-роз`яснень Держприкордонслужби та Головнокомандувача Збройних Сил України, суд зазначав, що позивач вступив на навчання у закордонний вищий навчальний заклад після 24 лютого 2022 року, а отже не є студентом, який продовжує навчання, у розумінні розпорядження Голови Державної прикордонної служби України від 24 лютого 2022 року № 23-6122/0/6-22-Вих, від 03 квітня 2022 року №23-7913/0/6-22-Вих, а також розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 24 березня 2022 року № 300/1/С/962 та від 03 квітня 2022 року № 300/1/С/1079.
20. У касаційній скарзі позивач вказував на право перетину державного кордону України як здобувач фахової вищої освіти, який навчається за кодоном та не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
21. Вважає що поза увагою суду апеляційної інстанції було залишено той факт, що відповідно до статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль» рішення уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону про відмову громадянину у праві перетину кордону в кожному випадку повинно бути обґрунтованим, із зазначенням конкретних причин відмови. Водночас, у оскаржуваному рішенні не вказано конкретного переліку документів, які необхідно було надати для виїзду за кордон, більше того, взагалі не вказано, які саме документи необхідно було надати позивачу для виїзду.
22. Оскаржуване рішення було втручанням у свободу пересування особи, котре очевидно не було «необхідним в демократичному суспільстві», адже держава у особі керівника органу військового управління за місцем обліку військовозобов`язаного прийняла рішення не призивати його за мобілізацією та надала дозвіл на виїзд за кордон з метою навчання.
23. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов хибних висновків що позивач не надав документи, які підтверджують підставу для виїзду за кодон, зважаючи на наданий ним у пункті пропуску пакет документів, які підтверджують мету поїздки (на навчання): закордонний паспорт, військово-обліковий документ, довідку для виїзду за кордон здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, студентський квиток, нотаріально посвідчений переклад письмових підтверджень з Віденського університету, рішення про зарахування на навчання.
24. Також звертав увагу на те, що за схожих правовідносин Восьмий апеляційний адміністративний суд у справі № 380/11021/22 ухвалив постанову про залишення без змін рішення Львівського окружного адміністративного суду про скасування рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-ти річного віку, прийняте 29 липня 2022 року.
25. В обґрунтування касаційного оскарження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме: частини першої статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль» у взаємозв`язку з приписами статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», абзацу 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію»
26. Скаржником зазначено, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, статей 8 19 22 24 33 64 Конституції України, статей 22, 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», частини четвертої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль», статті 6 Закону України «Про порядку виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», а також норми процесуального права, а саме: статей 2 6 7 9 74 77 90 211 242 244 246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
27. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив відмовити у її задоволенні.
28. У обґрунтування відзиву зазначав про обґрунтованість та правомірність оскаржуваного рішення з огляду на те, що позивач не надав на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон громадянина України під час дії воєнного стану - особливого правового режиму, який введено в Україні у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а саме в період коли законодавством України встановлюється особливий режим в`їзду та виїзду та обмежується свобода пересування для громадян.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
29. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
30. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
31. Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу законності підстав для заборони/обмеження на перетин кордону України позивачу.
32. Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
33. Конституційні права і свободи людини і громадянина згідно із статтею 64 Конституції України не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
34. Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, а також гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану».
35. Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 цього Закону).
36. Правовою основою введення воєнного стану відповідно до статті 2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
37. В указі Президента України про введення воєнного стану згідно зі статтею 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» серед іншого зазначаються зокрема, вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (пункт 5 частини першої цієї статті).
38. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 (далі - Указ № 64/2022) у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого продовжена.
39. Пунктом 2 Указу №64/2022 постановлено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
40. Пунктом 3 цього Указу встановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34 38 39 41 - 44 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
41. Отже, Президент України на виконання пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України прийняв Указ, який фактично запровадив особливий правовий режим воєнного стану. У свою чергу вказаний правовий режим в силу Закону України «Про правовий режим воєнного стану» є правовою основою запровадження певних обмежень для конституційних прав і свобод громадян з встановленням чітких критеріїв запровадження таких обмежень у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
42. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану як встановлення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
43. Тобто, повноваження Кабінету Міністрів України встановлювати особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів, делеговане саме статтею 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
44. Правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначені приписами статті 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Зокрема:
- правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону;
- в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України;
- у процесі трудової діяльності осіб, щодо яких запроваджена трудова повинність, забезпечується дотримання таких стандартів, як мінімальна заробітна плата, мінімальний термін відпустки та час відпочинку між змінами, максимальний робочий час, врахування стану здоров`я особи тощо. На час залучення працюючої особи до виконання трудової повинності поза місцем її роботи за трудовим договором за нею після закінчення виконання таких робіт зберігається відповідне робоче місце (посада).
45. Тобто вказані приписи статті 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» дозволяють дійти висновків, що в умовах дії особливого правового режиму воєнного стану цим Законом визначено правовий статус громадян, обмеження їх прав та гарантій їх здійснення. Такі обмеження прав у свою чергу характеризуються законністю мети, легітимністю підстав таких обмежень, обсягом прав, які підпадають під такі обмеження, межі, визначені тимчасовим періодом дії особливого режиму воєнного стану. Вказане цілком узгоджується з приписами статті 64 Конституції України, норми якої знайшли своє продовження у правовому регулюванні Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
46. Колегія суддів звертає увагу на те, що Україна відповідно до статті 24 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» поінформувала Генерального секретаря ООН та іноземні держави нотою No. 4132/28-110-17626 від 28 лютого 2022 року щодо обсягу застосування тимчасового відступу України від окремих зобов`язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод. Зокрема, Україна відмовлялась від виконання вимог статті 33 Конституції України, а обмеження цього права вимагало відмови від зобов`язань за статями 12-13 Пакту, статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції.
47. Також Генсека попередили, що за статтею 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями можуть запроваджувати та здійснювати певні заходи, що пов`язані із відступом від зобов`язань за статтями 3, 8 (пункт 3), 9, 12, 13, 17, 19, 20, 21, 22, 24, 25, 26, 27 Пакту та статей 4 (пункт 3), 8, 9, 10 ,11, 13, 14, 16, статей 1, 2 Додаткового протоколу, статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції.
48. Приписи статті 6 Закону України «Про прикордонний контроль» визначають загальні процедури прикордонного контролю, серед яких зокрема передбачено:
- перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом (частина перша).
- початком здійснення прикордонного контролю особи, транспортного засобу, вантажу є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України (частина друга).
- пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами (частина третя).
49. Пунктом 8 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року №1455, який прийнятий відповідно до пункту 6 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», встановлено, що перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
50. З огляду на введення в Україні воєнного стану, гарантоване частиною першою статті 33 Конституції України конституційне право на свободу пересування зазнало тимчасових обмежень в силу дії особливого правового режиму воєнного стану в країні, що цілком узгоджується з вимогами статті 64 Основного Закону.
51. Таким чином, переконання позивача про втручання оскаржуваним рішенням у його свободу пересування, є помилковим та спростовується вказаними нормативними підставами, зумовленими введенням обмеження цього конституційного права в умовах особливого режиму воєнного стану в країні. Також є помилковим переконання позивача в частині того, що оскаржуване рішення очевидно не було «необхідним в демократичному суспільстві».
52. Зі змісту статей 17 65 Конституції України вбачається, що захист держави, забезпечення її безпеки є найважливішими функціями всього Українського народу. Військова служба - це конституційний обов`язок громадян України, який полягає у забезпеченні оборони України, захисті її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. До військовослужбовців належать особи, які проходять таку службу, зокрема у Збройних Силах України. Військовій службі передує необхідність виконання конституційного військового обов`язку, що передбачає проходження громадянами України військової служби (добровільно чи за призовом).
53. З огляду на специфіку військової служби, яка полягає, зокрема, у виконанні військовослужбовцями спеціальних завдань, наявності ризиків для їх життя та здоров`я тощо, будь-яка форма проходження військової служби є обов`язком громадян України щодо захисту держави. Отже, закріплений у Конституції України обов`язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус (абзаци дев`ятий, десятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019).
54. Тобто громадяни наділені не тільки правами, а й обов`язками, які закріплені на рівні Конституції України. Одним із таких обов`язків згідно статті 65 Конституції України є захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
55. Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
56. Офіційне оголошення воєнного стану Указом Президента України зумовило офіційне проголошення державою заходів, спрямованих на фактичну, явну, поточну, неминучу небезпеку існування держави і захисту українського народу, шляхом швидкого прийняття рішень у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні уповноваженими на те органами влади.
57. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України оголошено проведення загальної мобілізації.
58. Мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано (стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
59. Згідно із вимогами Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на військову службу за призовом під час мобілізації можуть бути призвані громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (статті 20, 22 цього Закону).
60. Мобілізація по своїй суті є логічним продовженням обов`язкового призову на строкову військову службу, яка під час дії воєнного стану не проводиться (частина перша статті 18-1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).
61. В контексті виконання конституційного обов`язку громадян під час мобілізації в умовах правового режиму воєнного стану частиною першою статті 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно з законодавством.
62. Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки визначені приписами статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», серед яких, зокрема частиною шостою цієї статті, визначено, що громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу посадової особи, визначеної у частині третій цієї статті.
63. Приписи статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначають порядок взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.
64. Зокрема, приписи частини третьої цієї статті передбачають, що призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік та не раніше ніж за три дні до вибуття з місця проживання знятися із зазначеного обліку.
65. У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, взяття на військовий облік, зняття з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
66. Приписи частини четвертої цієї ж статті визначають, що у воєнний час забороняється виїзд призовників, військовозобов`язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України - без дозволу відповідного керівника).
67. Згідно із приписами частини п`ятої вказаної статті зняттю з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які вибувають на строк більше трьох місяців за межі України.
68. Військовий облік відповідно до пункту 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року №921 (далі - Порядок № 921), є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій щодо фіксації, накопичення та аналізу військово-облікових даних призовників і військовозобов`язаних із відображенням їх у військово-облікових документах, а також здійснення контролю за дотриманням призовниками і військовозобов`язаними, посадовими особами державних органів, підприємств, установ та організацій встановлених правил військового обліку.
69. З метою ведення військового обліку в державі утворюється система військового обліку призовників і військовозобов`язаних (пункт 5 вказаного Порядку).
70. Військовий облік згідно із пунктом 16 цього Порядку ведеться на підставі паспорта громадянина України та таких військово-облікових документів:
для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці;
для військовозобов`язаних - військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов`язаного.
71. Відповідно до абзацу двадцятого пункту 56 Порядку № 921 про взяття призовників і військовозобов`язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки.
72. Таким чином, Порядок № 921 визначає перелік військово-облікових документів для призовників і військовозобов`язаних, а також свідчить про те, що законодавчі акти України вказують на відповідні військово-облікові документи з належними відмітками, які мають значення для прийняття відповідного рішення уповноваженою посадовою особою, яка здійснює прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України під час дії воєнного стану та проведення загальної мобілізації.
73. Верховний Суд у постанові від 17 серпня 2023 року у справі № 380/7792/22 вказував на те, що той факт, що Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» не містить обмежень права вільно залишати територію України в умовах правового режиму воєнного стану, не означає, що такі обмеження до вказаної категорії осіб не можуть застосовуватися на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які є спеціальними для цього періоду.
74. Приписи Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Закону України «Про прикордонний контроль», Правил перетинання державного кордону громадянами України ґрунтуються на тому, що право громадянина на перетин кордону має бути підтверджено певними документами, які дають уповноваженій службовій особі Держприкордонслужби прийняти обґрунтоване рішення.
75. Повертаючись до обставин цієї справи, слід зазначити, що позивач надав уповноваженій службовій особі Держприкордонслужби паспорт громадянина України для виїзду за кордон, військовий квиток, довідку ІНФОРМАЦІЯ_4 31 серпня 2022 року №175 для виїзду за кордон здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти, а також документи, які підтверджують, що він є здобувачем вищої освіти за денною формою навчання.
76. Інших документів, які мають значення для прийняття відповідного рішення уповноваженою посадовою особою, у позивача не було.
77. У обґрунтування касаційної скарги позивач звертав увагу на те, що держава у особі керівника органу військового управління прийняла рішення не призивати його за мобілізацією та надала дозвіл на виїзд за кордон з метою навчання. Також вважав помилковим висновок суду першої інстанції в частині того, що ним не було надано документи, які підтверджують підставу для виїзду за кордон, зважаючи на наданий у пункті пропуску пакет документів, які підтверджують мету поїздки (на навчання).
78. Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2023 року у справі № 160/14641/22 виклав правовий висновок щодо відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації здобувачам освіти за кордоном.
79. Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, зокрема, відповідно до абзацу 2 частини третьої якої призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, серед інших, не підлягають здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.
80. Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» не містить обмежень права вільно залишати територію України в умовах правового режиму воєнного стану, однак це не означає, що такі обмеження до вищевказаної категорії осіб не можуть застосовуватися на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які є спеціальними для цього періоду.
81. За приписами частини другої статті 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України, що надає підстави Кабінету Міністрів України враховувати при встановленні зазначених правил заходи воєнного стану, запроваджені Законами України «Про правовий режим воєнного стану» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
82. Порядок перетину державного кордону України визначений Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, якими визначено окремі категорії груп осіб, яким перетин Державного кордону України у цих умовах дозволений (пункти 2-1 - 2-17).
83. Пунктом 2 Правил передбачено, що у випадках, визначених законодавством для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
84. Отже, законодавством встановлена загальна умова для всіх громадян України для перетину державного кордону крім паспортних документів в передбачених законодавством випадках також мати підтверджуючі документи.
85. У контексті справ, пов`язаних із відмовою у перетині кордону громадянам України здобувачам вищої освіти, ключове значення має пункт 2-6 цих Правил.
86. Пункт 2-6 вперше був включений до зазначених Правил постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2022 року № 383 у редакції, що розширювала коло осіб, яким було дозволено перетин Державного кордону України: «У разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації».
87. Своєю чергою категорія «військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації» визначена статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до абзацу другого частини третьої якої, до цієї категорії належать, зокрема, «здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти».
88. При цьому цитоване формулювання не ділить осіб, які є здобувачами освіти, на тих, що навчаються у національних чи закордонних закладах освіти.
89. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 березня 2022 року № 383, якою було включено пункт 2-6, набрала чинності 01 квітня 2022 року та була чинною лише протягом одного цього дня, оскільки того ж дня постановою Кабінету Міністрів України № 399 (яка набрала чинності 02 квітня 2022 року) пункт 2-6 доповнено реченням такого змісту: «Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому-восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У цій редакції пункт 2-6 не дозволяє здобувачам освіти перетинати кордон у вказаний період.
90. Судами попередніх інстанцій встановлено, що довідкою ІНФОРМАЦІЯ_4 від 31 серпня 2022 року №175 визначено, що ОСОБА_1 відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має право на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (на строкову військову службу). Заперечень щодо виїзду позивача з України у встановленому порядку для продовження навчання за кордоном немає.
91. Питання призову на строкову військову службу та на військову службу під час мобілізації регулюються окремими нормами законодавства.
92. Стаття 17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» регулює питання відстрочки від призову на строкову військову службу, а стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
93. Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що:
призовник і військовозобов`язаний - це різні категорії громадян у сфері військового обліку;
строкова військова служба і військова служба за призовом під час мобілізації - це різні види військової служби. До строкової служби можуть бути призвані призовники, до військової служби за призовом під час мобілізації - військовозобов`язані;
призовники можуть отримати відстрочку від строкової служби, військовозобов`язані - від служби за призовом під час мобілізації.
94. Водночас колегія суддів наголошує на тому, що станом на час виникнення спірних правовідносин в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію.
95. При цьому призов на строкову військову службу був скасований Указами Президента України від 11 квітня 2022 року № 230/2022 та від 30 вересня 2022 року № 678/2022.
96. Крім того, у подальшому Законом України від 18 жовтня 2022 року № 2678-IX «Про внесення зміни до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо особливостей призову на строкову військову службу та діяльності призовних комісій під час дії воєнного стану» Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» доповнено статтею 18-1, якою визначено особливості призову на строкову військову службу та діяльності призовних комісій під час дії воєнного стану.
97. Відповідно до частини першої та третьої статті 18-1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» під час дії воєнного стану призов на строкову військову службу не проводиться.
Під час дії воєнного стану призовні комісії утворюються для розгляду питань щодо:
- організації та проведення медичного огляду осіб, які перебувають на військовому обліку призовників та досягли 27-річного віку, взяття їх на військовий облік військовозобов`язаних або виключення з військового обліку;
- направлення призовників, які виявили бажання вступити до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, для проходження випробувань та складання вступних іспитів або прийняття рішення про відмову в такому направленні.
98. Наявність вказаної у довідці територіального центру комплектування та соціальної підтримки відстрочки не звільняє позивача від виконання військового обов`язку в частині таких складових як от приписка до призовних дільниць; виконання військового обов`язку в запасі; дотримання правил військового обліку, як і від вірогідності бути залученим до виконання робіт, які мають оборонний характер в особливий період під час правового режиму воєнного стану.
99. Оцінюючи доводи позивача про те, що частина дев`ята статті 17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачає право на відстрочку від призову на строкову військову службу для здобуття освіти, колегія суддів зазначає, що вказана обставина не дорівнює звільненню особи від обов`язку проходження військової служби, а надає лише право на відстрочку від призову.
100. При цьому колегія суддів звертає увагу, що процедури надання відстрочки від призову на військову службу та надання права на перетин державного кордону в умовах воєнного стану є різними за змістом правовими процедурами, з огляду на нормативно-правове регулювання та компетенцію органів, які визначають наявність таких прав.
101. Верховний Суд наголошує, що нормою пункту 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України право на перетин державного кордону поширено, окрім осіб, перелік яких прямо передбачено пунктами 2-1 та 2-2 цих Правил, і на інших осіб, які є військовозобов`язаними, однак не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Проте, із цього правила встановлено винятки, і ці винятки поширено на осіб, визначених, у тому числі, в абзаці 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зокрема, призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.
102. Позаяк обставини, якими позивач обґрунтовує право на перетин державного кордону в силу прямих приписів пункту 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому-восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тому у позивача відсутнє право на перетин кордону для виїзду з України під час введення правового режиму воєнного стану.
103. Стосовно доводів позивача в частині того, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишено відсутність обґрунтованості рішення уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону про відмову у праві перетину кордону із зазначенням конкретних причин відмови, що не відповідає вимогам статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль», а також не вказано конкретного переліку документів, які необхідно було надати для виїзду за кордон, то слід зазначити таке.
104. Оскаржуване рішення від 13 вересня 2022 року відповідає формі, затвердженій наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14 грудня 2010 року № 967. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що у рішенні наведено персональні дані позивача, вказано правову підставу його прийняття, а саме: Закон України «Про правовий режим воєнного стану», Указ Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року»; вказано, що тимчасово обмежено у праві виїзду з України, або відповідно до статті 20 Закону України «Про державну прикордонну службу України» відсутні дійсні документи на право перетинання державного кордону.
105. Такими документами, зокрема, могли бути документи, які визначені Правилами перетинання державного кордону громадянами України, та які могли б підтверджувати визначені цими Правилами підстави для виїзду з України під час дії воєнного стану.
106. Крім того, Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій в частині того, що спірне рішення має разовий характер і вичерпало свою дію фактом його виконання, тому за наявності на те законних підстав, які дійсно надають право на перетин державного кордону на виїзд з України, оскаржуване рішення жодним чином не створить перешкод для перетину позивачем кордону України.
107. Щодо посилання позивача на лист Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17 березня 2022 року № 23-6855/0/6-22-вих та листи Головнокомандуючого Збройних Сил України від 24 березня 2022 року № 300/1/C/962 та від 03 квітня 2022 року № 300/1/C/1079, то Верховний Суд зазначає, що вказаними листами не може регулюватися правовий режим перетину кордону під час дії воєнного стану, оскільки, як зазначено вище, такими повноваженнями, відповідно до закону, наділений Кабінет Міністрів України.
108. Також суди правомірно зазначили, що оскільки позивач вступив на навчання у закордонний вищий навчальний заклад після 24 лютого 2022 року, то він не є студентом, який продовжує навчання у розумінні розпоряджень голови Державної прикордонної служби України, тобто що особа стала студентом до початку введення воєнного стану і оголошення проведення загальної мобілізації.
109. Щодо постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2023 року у справі №380/11021/22 про залишення без змін рішення Львівського окружного адміністративного суду про скасування рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, на яку звертав увагу позивач у касаційній скарзі, то слід зазначити, що Верховним Судом після ухвалення судом апеляційної інстанції постанови у зазначеній справі вже висловлено правову позицію у категорії справ, пов`язаних з перетинанням державного кордону України чоловіками у віці з 18 до 60 років, і яка є обов`язковою у врахуванні.
110. Отже, перевіривши оскаржуване рішення на предмет дотримання критеріїв, визначених частиною другою статті 2 КАС України, Верховний Суд не встановив його невідповідності таким критеріям.
111. Наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що ними неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень.
112. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
113. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 356 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року в справі №380/16876/22- без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
О.А. Губська
Н.М. Мартинюк,
Судді Верховного Суду