ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 травня 2023 року
м. Київ
справа № 380/19426/21
адміністративне провадження № К/990/35183/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 380/19426/21
за позовом ОСОБА_1 до Рудківської міської ради Самбірського району Львівської області (далі - Рудківська міськрада), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2022, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Носа С.П., суддів Іщук Л.П., Шевчук С.М.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 29.10.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
визнати бездіяльність Рудківської міськради у здійсненні самоврядного контролю за використанням і охороною земель комунальної власності такою, що порушує його та інших членів громади с. Чернихів законні інтереси;
зобов`язати Рудківську міськраду вжити передбачених діючими законами необхідних заходів для усунення (порушень) перешкод мешканцям села Чернихів у вільному користуванні АДРЕСА_1 , для чого: а) демонтувати самочинно встановлені на проїзній частині вулиці ворота; б) знести самочинно зведені господарські споруди в межах «червоних ліній» вулиці.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що відповідач не вжив в межах самоврядного контролю ефективних заходів для захисту публічних інтересів та задоволення потреб громадян у користуванні об`єктами комунальної власності відповідно до закону. Відтак позивач вважає, що існують достатні правові підстави для зобов`язання відповідача вжити необхідних заходів щодо усунення перешкод йому та мешканцям АДРЕСА_1 .
2. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 06.07.2022 відмовив у задоволенні позовних вимог.
3. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 13.10.2022 скасував рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.07.2022; провадження у справі № 380/19426/21 - закрив; роз`яснив позивачу, що розгляд цієї справи слід здійснювати в порядку цивільного судочинства.
4. 09.12.2022 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційної скаргою на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2022 у справі № 380/19426/21 за вищевказаним позовом, у якій просить поновити пропущений ним строк на касаційне оскарження; скасувати постанову суду апеляційної інстанції; ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог.
5. Верховний Суд ухвалою від 08.02.2023 поновив ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2022 у справі № 380/19426/21; відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. У справі, яка розглядається суди встановили, що ОСОБА_1 неодноразового звертався до відповідача із заявами щодо здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, у яких звертав увагу на невідповідність меж земельної ділянки у АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 та, на думку позивача, накладається на земельну ділянку загального користування.
За результатами таких звернень узгоджувальна комісія з розгляду земельних спорів при виконавчому комітеті Рудківської міськради, провівши обстеження земельних ділянок, на підставі відповідних документів, вирішила погодити ОСОБА_3 в існуючих межах земельну ділянку площею 0,1100 га для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 .
Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.12.2021 за №287972747, 27.11.2021 проведено державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_3 на 1/2 земельної ділянки з кадастровим номером 4624284300:01:002:0807, площею 0, 1100 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Таку реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_3 на вказану 1/2 земельної ділянки проведено на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом № 1178, виданого 13.05.2011 державним нотаріусом Рудківської державної нотаріальної контори Слиш Л.Т.
ОСОБА_1 вважаючи бездіяльність відповідача щодо самоврядного контролю за використанням і охороною земель комунальної власності такою, що порушує його законні інтереси та інтереси членів громади с. Чернихів, звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач у цій справі не є уповноваженим органом, який здійснює перевірку та виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил, а тому не може вважатися у спірних правовідносинах таким, що допустив протиправну бездіяльність.
8. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, виходив із того, що спір, який виник у цій справі має приватноправовий характер, оскільки обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права та інтересу конкретної особи, з огляду на те, що він стосується земельної ділянки, якої належить на праві власності ОСОБА_3 .
9. У відзиві на касаційну скаргу позивача Рудківська міськрада та треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у письмових поясненнях на вказану касаційну скаргу просять залишити останню без задоволення, а оскаржувану ОСОБА_1 постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
10. Касаційна скарга позивача обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норми права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.09.2021 у справі № 2-а/514/10/17, від 31.10.2018 у справі № 820/5416/16, від 20.02.2019 у справі 522/3665/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, у зв`язку із чим помилково не визнав протиправною бездіяльність відповідача у здійсненні самоврядного контролю за використанням і охороною земель комунальної власності та закрив провадження у справі.
Окрім того, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що цей спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, виходить із наступного.
12. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1650 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
13. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
14. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
15. За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
16. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
17. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
18. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
19. Разом з цим приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
20. Так, при визначенні юрисдикційності спору суд повинен враховувати зміст (суть) спірних правовідносин. При вирішенні питання щодо компетенції суду слід врахувати критерій суб`єктного складу спірних правовідносин, одним з яких є участь суб`єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, із яких виник спір, і кінцеву мету пред`явлення позову.
21. Відповідно до статті 189 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 20 Закону України від 19.06.2003 № 962-IV «Про охорону земель» (далі - Закон № 962-IV) самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.
22. Згідно з положеннями підпункту 1 пункту «б» частини першої статті 33 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
23. Такі повноваження відповідним суб`єктам владних повноважень надані з метою забезпечення законного, раціонального, дбайливого та ефективного використання земель комунальної власності на території відповідної територіальної громади, запобігання порушенням земельного законодавства, своєчасного їх виявлення та усунення.
24. Отже, звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 оспорював, зокрема бездіяльність органу місцевого самоврядування, який на його думку, не вжив в межах самоврядного контрою ефективних правових заходів для захисту його інтересів та інтересів мешканців територіальної громади, направлених на усунення перешкод у користуванні ними вулицею, яка відноситься до земель загального користування населених пунктів та не може передаватись у приватну власність.
25. При цьому, бездіяльність відповідача позивач пов`язує з невжиттям ним необхідних заходів для усунення (порушень) перешкод мешканцям села Чернихів у вільному користуванні вулицею Зеленою, а саме: нездійсненням демонтажу самочинно встановлених на проїзній частині вулиці воріт та незнесенням самочинно зведених господарських споруд в межах «червоних ліній» вулиці, що вказує на те, що спірні відносини також регулюються законодавством про регулювання містобудівної діяльності та про благоустрій населених пунктів.
26. До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.
27. Так, діючи в межах позовних вимог, саме суд встановлює правову природу правовідносин сторін на підставі належно доведених сторонами обставин, в результаті чого визначає норму права, що підлягає застосуванню.
28. Такі повноваження суду носять імперативний характер, що означає обов`язок суду надати правову кваліфікацію відносинам та визначити релевантну норму.
29. Тобто, ОСОБА_1 у цій справі оспорює бездіяльність відповідача у сфері публічно-владних управлінських функцій, визначених законодавством, яке регулює відносини, що регулюють механізм здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, а також здійснення контролю та нагляду у сфері містобудування та у сфері благоустрою населених пунктів.
30. Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що спір, який у цій справі є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
31. При цьому проведення державної реєстрації права власності на частину земельної ділянки, на якій, на думку позивача, самочинно без належних погоджень і дозволів, з порушенням будівельних норм і правил встановлено ворота та господарські будівлі, не змінює порядку розгляду цього спору.
32. Ураховуючи наведене, викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків суду апеляційної інстанції про наявність підстав для закриття провадження у цій справі підтвердилися.
33. Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
34. Наведеним вимогам постанова суду апеляційної інстанції у цій справі не відповідає.
35. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
36. За правилами частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
37. Ураховуючи наведене, касаційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, а оскаржувана постанова апеляційного суду - скасуванню з направленням справи до цього суду для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2022, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
СуддіА.І. Рибачук А.Ю. Бучик Л.Л. Мороз