ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 року

м. Київ

справа №380/21644/23

адміністративне провадження № К/990/44098/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Тацій Л.В., Стеценка С.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 380/21644/23

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року (суд у складі головуючого судді Качур Р.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року (колегія суддів у складі головуючого судді Запотічного І.І., суддів: Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.) у справі № 380/21644/23

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), у якій просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення позивачу пенсії за віком із урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки;

- зобов`язати відповідача перерахувати та виплачувати позивачу з 08 серпня 2022 року пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058 IV з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки.

На обґрунтування позовних вимог позивач вказував на протиправність дій ГУ ПФУ у Львівській області щодо нарахування йому пенсії за віком згідно із Законом № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2014-2016 року, оскільки до цього призначення пенсії за віком, він отримував пенсію за вислугу років згідно із пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ). Тому, у цьому випадку мало місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду пенсії на інший в межах одного закону.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року, у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Рішення судів мотивовані тим, що пенсія за вислугу років обчислюється в тому ж порядку та розмірі, що і пенсія за віком, тому позивача з 08 серпня 2022 року переведено на той самий вид пенсії (за віком).

Оскільки мало місце призначення одного й того самого виду пенсії (пенсії за віком), суд вважає, що показник середньої заробітної плати при переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час первинного призначення пенсії за віком (у спірному випадку - пенсії за вислугу років).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з судовими рішенням першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з даною касаційною скаргою скаржник посилається на приписи пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування положень статті 40 Закону № 1058-IV у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17, Верховного Суду України від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а, Верховного Суду від 22 лютого 2018 року у справі №310/3774/17, від 14 вересня 2018 року у справі № 127/18159/17, від 26 березня 2019 року у справі №335/13242/16-а, від 02 березня 2020 року у справі № 175/4084/16-а, від 16 червня 2020 року у справі № 127/7522/17, від 29 березня 2023 року у справі №240/4170/19, від 08 лютого 2024 року у справі №500/1216/23 щодо визначення показника середньої заробітної плати, який застосовується для обчислення розміру пенсії при перерахунку та виплаті пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV, оскільки у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно із частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV.

Також скаржник посилається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 листопада 2024 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.

Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою.

Верховний суд ухвалою від 25 лютого 2025 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу та призначив до розгляду в письмовому провадженні з 26 лютого 2025 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

З 26 вересня 2017 року ОСОБА_1 отримував пенсію за вислугу років як працівник охорони здоров`я згідно із пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ).

У зв`язку з працевлаштуванням з 21 листопада 2017 року на посаду, що дає право на пенсію за вислугу років, виплату пенсії припинено.

На підставі заяви позивача від 08 серпня 2022 року його переведено на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058.

Пенсія обчислена при страховому стажі роботи 41 рік 07 місяців 24 дні (стаж зараховано по 30 червня 2022 року, індивідуальний коефіцієнт стажу становить 0,41583).

Розмір пенсії обчислений із середньомісячного заробітку, взятого за період роботи з 01 липня 2000 року по 30 червня 2022 року та визначений із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за три попередні роки за 2014-2016 роки.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на пенсійне забезпечення, тому звернувся до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ключовим у цій справі є питання наявності у позивача, якому призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, що обчислена відповідно до положень Закону №1058-IV, права на призначення пенсії за віком відповідно до приписів статті 40 Закону № 1058-IV після досягнення пенсійного віку.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до преамбули Закону №1058-ІV, він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

У статті 9 Закону №1058-ІV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Зазначені вище норми законодавства дають підстави вважати, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 червня 2020 року у справі №127/7522/17, де зазначив, що за змістом частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

У справі, яка розглядається, позивачу з 26 вересня 2017 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV він звернувся вперше 08 серпня 2022 року.

При цьому, після призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Верховний Суд України вже аналізував подібні правовідносини і у постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а (№21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.

Зазначена правова позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2024 року у справі №500/1216/23, встановивши, що позивачу з 11 лютого 2013 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV він звернувся вперше 11 січня 2023 року, дійшов висновку про наявність у нього права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2020 - 2022 роки, з огляду на те, що за цих обставин має місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 27 листопада 2024 року у справі № 560/11681/23 та від 16 січня 2025 року у справі № 580/4901/22. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначеної позиції.

З урахуванням наведеного, колегія суддів КАС ВС доходить висновку про наявність у позивача права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2019 - 2021 роки, у зв`язку із чим висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача такого права, - не ґрунтується на правильному правозастосуванні.

Вказане свідчить про те, що доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень частини третьої статті 45 Закону №1058-IV та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у подібних правовідносинах, знайшли своє підтвердження під час здійснення касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частин першої, третьої статті 351 КАС суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З урахуванням наведеного, оскільки суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, із ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частинами першою, третьою цієї статті при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки за наслідками касаційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги, має бути здійснений розподіл судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з переглядом справи.

Позивач за подання позову у цій справі сплатив судовий збір в сумі 2 147,20 грн. згідно з квитанцією від 05.09.2023 року ІD №5204-3959-5174-0476, за подання апеляційної скарги - 3 220,80 грн. згідно з квитанціями від 22.02.2024 № ID 8974-1120-5414-6701 та № ID 4255-5140-5684-7997, за подання касаційної скарги - 4 294,40 грн згідно з квитанцією від 13.11.2024 № 9360-4481-0744-9048.

Разом з тим, колегія суддів КАС ВС звертає увагу, що позовна заява у цій справі подана фізичною у 2023 році, а спір у справі носить немайновий характер і фактично заявлена одна позовна вимога, з огляду на положення Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (у відповідній редакції) та Закону України від 09 листопада 2023 року №3460-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік», при зверненні ОСОБА_1 з позовом підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1 073,60 грн., з апеляційною скаргою у розмірі 1610,40 грн, з касаційною скаргою у розмірі 2 147,20 грн.

Отже, всього на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 4 831,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Стосовно вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів КАС ВС звертає увагу на наступне.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. в суді першої інстанції.

На підтвердження понесених позивачем витрат, представником позивача долучено до матеріалів справи копію договору про надання правничої допомоги № 2023-9 від 23 травня 2023 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та акт приймання-передачі наданих послуг від 01 вересня 2023 року.

За змістом вказаного акту адвокат надав позивачу послуги, вартість яких становить 10 000,00 грн., а саме: надання правової інформації, консультації і роз`яснення з правових питань, визначених договором; здійснення правового аналізу поданих клієнтом документів; узгодження правової позиції; зібрання доказів; проведення моніторингу судових рішень у ЄДРСР; складання заяви про проведення перерахунку пенсії; складання позовної заяви та проведення перерахунку пенсії.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що витрати у розмірі 10 000,00 грн є неспівмірними із складністю справи, затраченим адвокатом часом на надання таких послуг. Понесені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям розумності та не є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, не підтверджені доказами, а по суті є загальними фразами. Даний спір не можна віднести до ряду нестандартного або нетипового, звичайна кількість учасників, судових засідань та поданих документів (скарга) не означає, що справа є складною.

Оцінюючи заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу, колегія суддів КАС ВС вважає, що такий розмір не є співмірним зі складністю справи та обсягом правових послуг, що був необхідним для забезпечення представництва та захисту інтересів позивача в суді у зв`язку з розглядом цієї справи.

Колегія суддів КАС ВС враховуючи усталену практику Верховного Суду, зокрема про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи наведене, оцінивши доводи представників сторін щодо відшкодування позивачеві витрат на професійну правничу допомогу адвоката, беручи до уваги результат касаційного розгляду справи, а також враховуючи, що заявлена позивачем сума стосується витрат, пов`язаних із розглядом справи виключно в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення суми заявлених витрат на правничу допомогу та стягнення таких витрат у розмірі 5000 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 341 345 349 351 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року в адміністративній справі № 380/21644/23 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обчислення пенсії за віком ОСОБА_1 без застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2019-2021 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 з 08 серпня 2022 року перерахунок та виплату пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058 IV з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) понесені ним витрати по сплаті судового збору на загальну суму 4 831,20 грн. (чотири тисячі вісімсот тридцять одна гривня двадцять копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. (п`ять тисяч гривень нуль копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Стрелець Т.Г.

Судді Стеценко С.Г.

Тацій Л.В.