ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року

м. Київ

справа №380/22027/23

адміністративне провадження № К/990/28896/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року (колегія у складі суддів Носа С.П., Гуляка В.В., Коваля Р.Й.) у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив::

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та не виплати за період з 29 березня 2017 року до 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , з врахуванням базового місяця січня 2008 року та з 01 березня 2018 року до 21 травня 2021 року, з врахуванням базового місяця березня 2018 року, з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів і населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2003 року №1078, з врахуванням нарахованої та виплаченої суми грошової індексації, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 29 березня 2017 року до 21 травня 2021 року, враховуючи базовий місяць січень 2008 року, та з 01 березня 2018 року до 21 травня 2021 року (базовий місяць - березень 2018 року), з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з врахуванням нарахованої та виплаченої суми грошової індексації, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на виконання рішення суду у справі №380/18946/21 відповідач здійснив нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 29 березня 2017 року до 21 травня 2021 року, однак при розрахунку суми індексації за цей період не застосував базовий місяць 2008 року, а за період з 01 березня 2018 року до 21 травня 2021 року -не застосував базовий місяць 2018 року, що мало наслідком її нарахування у розмірі меншому, ніж це передбачено законом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 15 березня 2024 року позов задовольнив повністю.

Військова частина НОМЕР_1 оскаржила це судове рішення до апеляційного суду. Разом зі скаргою відповідач подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване тим, що з оспорюваним рішенням суду першої інстанції скаржник ознайомився в електронному кабінеті ЄСІТС 14 травня 2024 року.

Восьмий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що указані скаржником підстави не свідчать про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки скаржник отримав рішення суду першої інстанції в електронний кабінет ЄСІТС 15 березня 2024 року, а тривале неознайомлення з його змістом не є поважною причиною для поновлення такого строку, тому ухвалою від 06 червня 2024 року залишив апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 без руху та встановив десятиденний строк для усунення недоліків шляхом надіслання на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших підстав для його поновлення. Крім цього, суд зазначив про потребу сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

На вимогу суду військова частина НОМЕР_1 подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та документ про сплату судового збору. У клопотанні скаржник зазначив, що на його електронну пошту оскаржуване рішення суду не надходило, а ознайомився із цим рішенням він лише 14 травня 2024 року.

Ухвалою від 27 червня 2024 року Восьмий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними наведені скаржником підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, відмовив у задоволенні заяви відповідача про поновлення цього строку та відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року у справі № 380/22027/23.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі військова частина НОМЕР_1 просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року та направити справу до цього ж суду для продовження її розгляду.

На обґрунтування своїх доводів скаржник зазначає, що причинами пропуску строку апеляційного оскарження є невчасне вручення рішення суду першої інстанції. Стверджує, що це рішення на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 військової частини НОМЕР_1 не надходило, тож посилання апеляційного суду на те, що відповідач отримав судове рішення в електронний кабінет та був належним чином повідомлений про результат судового розгляду, а саме з рішенням у справі №380/22027/23, не відповідає дійсності. Указує, що про згадане рішення суду військовій частині НОМЕР_1 стало відомо після надходження на її електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 заяви про видачу копії виконавчих листів до Львівського окружного адміністративного суду 14 травня 2024 року. Таким чином, відповідач ознайомився з рішенням суду в електронному кабінеті ЄСІТС 14 травня 2024 року і про наявність рішення суду першої інстанції у справі раніше не знав.

Позиція інших учасників справи

У відзиві представниця позивача просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року у справі №380/22027/23. Наведені у відзиві аргументи загалом відтворюють мотиви, якими керувався суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу.

Рух касаційної скарги

25 липня 2024 року військова частина НОМЕР_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у справі №380/22027/23.

Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2024 року касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без руху та надано скаржникові строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання документу про сплату судового збору. Також, роз`яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.

09 серпня 2024 року військова частина НОМЕР_1 надіслала заяву про продовження строку для виконання вимог ухвали Верховного Суду від 31 липня 2024 року та надання додаткового терміну для усунення виявлених недоліків касаційної скарги. Заява обґрунтована тим, що військовою частиною НОМЕР_1 вжито належні та необхідні заходи для сплати судового у цій справі, а саме: направлено заявку на довольчий орган для виділення коштів з детальним розрахунком потреби в коштах за бюджетною програмою на 2024 рік; розрахунки, які обґрунтовують зміни показників видатків бюджету за бюджетною програмою на 2024 рік але процедура отримання відповідних коштів потребує додаткового часу.

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2024 року продовжено військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги терміном у десять днів з моменту отримання копії даної ухвали.

11 вересня 2024 року військова частина НОМЕР_1 подала заяву про усунення недоліків касаційної скарги до якої долучила документ про сплату судового збору.

Ухвалою від 12 вересня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у цій справі.

Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2024 року справу призначено до розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права й акти їх застосування.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції..

Частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).

При цьому за приписами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно із частиною п`ятою статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення..

Відповідно частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Частиною третьою статті 298 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Оцінка висновків суду, ухвала якого переглядається, та аргументів учасників справи.

За змістом наведених правових норм однією з обставин, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, є визнання неповажними наведених скаржником підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску указаного строку (при цьому поважність причин повинен доводити скаржник).

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами).

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Як убачається з матеріалів справи, Львівський окружний адміністративний суд ухвалив рішення від 15 березня 2024 року, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з довідкою про доставку електронного листа, зазначене судове рішення було доставлено в електронний кабінет військової частини НОМЕР_1 15 березня 2024 року о 19 год 59 хв.

Апеляційну скаргу на указане рішення відповідач подав 15 травня 2024 року, тобто з пропуском визначеного статтею 295 КАС України строку.

Залишаючи подану військовою частиною НОМЕР_1 апеляційну скаргу без руху ухвалою від 06 червня 2024 року, Восьмий апеляційний адміністративний суд керувався тим, що оспорюване рішення суду першої інстанції надійшло до електронного кабінету скаржника в ЄСІТС 15 березня 2024 року. Апеляційний суд критично оцінив посилання відповідача на те, що згадане рішення на його електронну адресу не надходило, натомість він ознайомився із цим рішенням лише 14 травня 2024 року, оскільки тривале неознайомлення відповідачем із судовим рішенням, що надійшло до його електронного кабінету, не є поважною причиною для поновлення такого строку.

У заяві про усунення недоліків відповідач навів мотиви, які загалом не відрізнялися від тих, якими він доводив поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження в клопотанні, поданому разом з апеляційною скаргою.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що не вважає поважними причини пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження, які зазначені в клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження та повторив, що згідно з матеріалами справи оспорюване відповідачем рішення суду першої інстанції надійшло до його електронного кабінету 15 березня 2024 року. З моменту отримання учасником справи повного тексту рішення в електронній формі на офіційну електронну адресу учасників справи в ЄСІТС (в Електронний кабінет), вважається, що ним належним чином отримано судове рішення і з цього моменту розпочинається перебіг строку на його апеляційне оскарження. Із цих міркувань апеляційний адміністративний суд визнав неповажними викладені скаржником у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження причин пропуску такого строку, відмовив у задоволенні клопотання про його поновлення, та, керуючись положеннями пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, відмовив оскаржуваною ухвалою від 27 червня 2024 року у відкритті апеляційного провадження за поданою відповідачем апеляційною скаргою.

Верховний Суд уважає такий висновок суду апеляційної інстанції обґрунтованим та зазначає, що у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, що були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, суд виходить з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, що слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.

З аналізу частин п`ятої, шостої статті 251 КАС України випливає, що учасникам справи (їхнім представникам), які мають офіційні електронні адреси, судові рішення надсилаються (вручаються) в електронній формі.

Наведене кореспондує вимогами статті 18 КАС України, відповідно до якої у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС). Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку (частина перша, шоста статті 18 КАС України).

Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (частина сьома статті 18 КАС України).

17 серпня 2021 року Вища рада правосуддя рішенням №1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС).

У газеті «Голос України» від 04 вересня 2021 року №168 (7668) Вищою радою правосуддя опубліковано оголошення про початок функціонування трьох підсистем (модулів) ЄСІТС: Електронний кабінет; Електронний суд; підсистема відеоконференцзв`язку.

У силу вимог абзацу 23 підпункту 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України окремі підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя у газеті "Голос України" та на вебпорталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) ЄСІТС. Таким чином, на час прийняття судом першої інстанції рішення від 15 березня 2024 року зазначені підсистеми (модулі) ЄСІТС уже розпочали функціонування.

За визначенням, наведеним у підпункті 5.8 пункту 5 розділу І Положення про ЄСІТС, офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована в доменній зоні, використання якої заборонено законодавством України.

Згідно з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Отже, з 05 жовтня 2021 року почали функціонувати окремі підсистеми ЄСІТС («Електронний кабінет», «Електронний суд», відеоконференцзв`язок), що дозволяє суду вчиняти окремі процесуальні дії з використанням цих підсистем, зокрема, вручати судове рішення в електронній формі шляхом його направлення на офіційну електронну адресу учасника справи, і лише в разі відсутності у особи такої адреси або за її заявою в паперовій формі шляхом видачі безпосередньо в суді або направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Аналогічна правова позиція була викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 квітня та 26 жовтня 2023 року у справах №500/3376/22, №160/14267/22, а також від 25 січня 2024 року у справі №560/3598/23.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції обґрунтовано керувався тим, що доставлення 15 березня 2024 року до Електронного кабінету відповідача рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року є його врученням у значенні статті 251 КАС України.

Апеляційну скаргу на це рішення відповідач подав лише 15 травня 2024 року, пропустивши строк оскарження.

Доводи скаржника про те, що зазначене рішення суду першої інстанції на електронну адресу військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 не надходило, натомість про його існування військовій частині НОМЕР_1 стало відомо після надходження на її електронну адресу заяви про видачу копії виконавчих листів до Львівського окружного адміністративного суду 14 травня 2024 року, Верховний Суд відхиляє, оскільки вони не спростовують факту вручення відповідачеві рішення суду першої інстанції, у значенні статті 251 КАС України, та початок перебігу строку на апеляційне оскарження із цього моменту.

У статті 8 КАС України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відповідно до якого, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Стаття 44 КАС України передбачає обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до практики Верховного Суду суд апеляційної інстанцій не обмежений повноваженнями щодо поновлення строку апеляційного оскарження в порядку, передбаченому частиною третьою статті 295 КАС України, однак такі висновки не дають абсолютного права скаржнику на поновлення пропущеного процесуального строку, без поважних на те причин та відповідних підстав.

Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, на чому також неодноразово наголошував Верховний Суд. За відсутності таких обставин, у суду будуть відсутні і підстави для поновлення процесуального строку.

Водночас право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, установлених законом. Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі можуть ініціювати їхнє вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу, що не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Зважаючи на те, що наведені у касаційній скарзі доводи не виправдовують безпідставність порушення суб`єктом владних повноважень процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, та не свідчить про поважність причин пропуску цього строку, Верховний Суд констатує, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, передбачених частиною першою статті 299 КАС України, ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Отже, Верховний Суд уважає, що суд апеляційної інстанції постановив оскаржувану ухвалу від 27 червня 2024 року з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування немає.

З приводу наведеної у відзиві на касаційну скаргу вимоги представниці позивача закрити касаційне провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року в цій справі, колегія суддів зазначає, що предметом касаційного перегляду є не рішення суду першої інстанції, а ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року, до того ж, заявниця не обґрунтувала наявності бодай однієї з передбачених статтею 339 КАС України підстав для застосування зазначеного процесуального наслідку і судом таких не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у справі №380/22027/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Г. Загороднюк

М.В. Білак

О.А. Губська

Судді Верховного Суду