№ 380/24240/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 380/24240/23

адміністративне провадження № К/990/31737/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал», про визнання дій, рішень протиправними, скасування постанови, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, порушену за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року (головуючий суддя - Потабенко В. А.) і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2024 року (колегія суддів у складі: Затолочного В. С., Гудими Л. Я., Качмара В. Я.)

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Личаківський ВДВС, відповідач 1), Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач 2, управління Мін?юсту), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал» (далі - ЛМКП «Львівводоканал», третя особа), у якому просила суд:

1.1. визнати дії щодо винесення постанови від 30.06.2023 ВП № НОМЕР_2 неправомірними та скасувати постанову від 30.06.2023 про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2;

1.2. визнати дії та рішення начальника Личаківського ВДВС щодо нескасування постанови від 30.06.2023 ВП № НОМЕР_2 за заявою стягувача ОСОБА_1 від 13.08.2023 неправомірними;

1.3. визнати дії Західного міжрегіонального управління Мін?юсту щодо надання відповіді від 26.09.2023 Х-1/9/06-19/1371 в частині розгляду інформаційного запиту позивачки від 04.09.2023 неправомірними, оскільки такого інформаційного запиту не існує;

1.4. визнати дії Західного міжрегіонального управління Мін?юсту неправомірними щодо нескасування постанови від 30.06.2023 про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 за заявою стягувача ОСОБА_1 від 04.09.2023;

1.5. відшкодувати позивачу завдані матеріальні збитки у сумі 20000 грн солідарно з кожного з відповідачів;

1.6. відшкодувати завдані ОСОБА_1 моральні збитки у сумі 4000000 грн з урахуванням індексу інфляції солідарно з кожного з відповідачів.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що засобами поштового зв`язку Личаківським ВДВС їй скеровано постанову від 30.06.2023 про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2, відкритого за виконавчим листом № 1.380.2019.005711, виданого 29.05.2023 Львівським окружним адміністративним судом. Позивачка звернулася до керівника Личаківського ВДВС із заявою про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 від 13.08.2023, однак отримала відмову у задоволенні заяви від 13.08.2023. Засобами поштового зв`язку позивачка скерувала заяву від 04.09.2023 про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2, винесеної 30.06.2023 до вищестоящого структурного підрозділу - управління Мін?юсту, у якій зазначила, що не отримала жодних документів від боржника - ЛМКП «Львівводоканал», про які запитувала в інформаційному запиті від 12.10.2019. Від управління Мін?юсту отримала відповідь від 26.09.2023 № Л-1/9/06-19Є1371 про те, що надається відповідь на інформаційний запит ОСОБА_1 від 04.09.2023. Позивачка переконує, що до управління Мін?юсту не скеровувала 04.09.2023 жодного інформаційного запиту, натомість 04.09.2023 скерувала заяву про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2. За змістом наданої відповіді від 26.09.2023 № Л-1/9/06-19/1371 нібито на інформаційний запит за підписом в.о. заступника начальника міжрегіонального управління - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції І.Семен, слідувало, що прийнято рішення про відмову у задоволенні заяви від 04.09.2023. Враховуючи вищевикладене та той факт, що позивачка нічого не отримувала від боржника, відповідача у справі № 1.380.2019.005020, на переконання скаржниці судове рішення не виконане, чим порушено її права гарантовані Конституцією та Законами України про обов`язковість виконання судових рішень.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

3. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 22.12.2019 у справі № 1.380.2019.005711 визнав протиправною бездіяльність Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради в частині неналежного розгляду інформаційних запитів ОСОБА_1 від 08.04.2019 вх. №3-Л-42947-25, від 08.05.2019 вх. №-Л-53040-25 та від 12.10.2019 вх. № 3-Л-122605-25. Зобов`язав Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради надати відповіді на запити ОСОБА_1 від 08.04.2019 вх. №3-Л-42947-25, від 08.05.2019 вх. №-Л-53040-25 та від 12.10.2019 вх. №3-Л-122605-25, із врахуванням висновків суду. Зобов`язав ЛМКП «Львівводоканал» розглянути інформаційний запит позивачки від 12.10.2019 вх. №3-Л-12605-25 та надати відповідь із урахуванням висновків суду.

4. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 20.06.2020 залишив рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2019 № 1.380.2019.005711 без змін.

5. 12.11.2020 Львівський окружний адміністративний суд видав виконавчі листи у справі № 1.380.2019.005711.

6. Ухвалою від 24.05.2023 Львівський окружний адміністративний суд задовольнив заяву позивачки про видачу дублікатів виконавчих листів в адміністративній справі № 1.380.2019.005711.

7. 08.06.2023 від ОСОБА_1 до начальника Личаківського ВДВС надійшла заява, у якій вона просила прийняти до виконання виконавчий документ №1.380.2019.005711. Як додаток позивачка додала оригінал виконавчого листа щодо ЛМКП «Львівводоканал», виданий у справі № 1.380.2019.005711 про зобов`язання ЛМКП «Львівводоканал» розглянути інформаційний запит позивачки від 12.10.2019 вх. № 3-Л-12605-25 та надати відповідь із урахуванням висновків суду.

8. 08.06.2023 старшим державним виконавцем Личаківського ВДВС Скопом Т.А. розглянуто заяву стягувача про примусове виконання рішення суду (виконавчий лист № 1.380.2019.005711) про зобов`язання ЛМКП «Львівводоканал» розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 12.10.2019 вх. № 3-Л-12605-25 та надати відповідь із урахуванням висновків суду. Постановою державного виконавця від 08.06.2023 відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_2.

9. 14.06.2023 листом № ДВ-8793 ЛМКП «Львівводоканал» повідомило старшого державного виконавця Личаківського ВДВС Скопу Т.А., що рішення суду від 22.12.2019 у справі № 1.380.2019.005711 виконано. Зокрема, листом від 26.08.2020 № Вих-Вд 8114-20 ЛМКП «Львівводоканал» розглянуло та надало відповідь на інформаційний запит позивачки від 12.10.2019 вх № 3-Л-12605-25, підтвердженням чого є копія відповіді від 26.08.2020 Вих-Вд № 8114-20. Також ЛМКП «Львівводоканал» подало докази скерування виконання рішення суду стягувачу, зокрема опис-вкладення у цінний лист та накладну Укрпошти № 7901706742940.

10. Старший державний виконавець Личаківського ВДВС Скоп Т.А. прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження від 30.06.2023 ВП № НОМЕР_2, керуючись при цьому вимогами пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

11. 13.08.2023 позивачка звернулася із заявою про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження до Личаківського ВДВС, оскільки не отримувала ніяких документів стосовно інформаційного запиту від 12.10.2010 вх. № 3-Л-1265-25, щодо якого було винесено судове рішення у справі № 1.380.2019.005711.

12. Личаківський ВДВС листом від 23.08.2023 № 34708 повідомив позивачку, що 14.06.2023 на адресу відділу надійшла заява ЛМКП «Львівводоканал» про закриття виконавчого провадження у зв`язку з повним фактичним виконанням, оскільки боржником надано відповідь 26.08.2020 на інформаційний запит ОСОБА_1 від 12.10.2019 вх. № 3-Л-12605-25. На підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII державним виконавцем винесено постанову від 30.06.2023 про закінчення виконавчого провадження. Станом на 23.08.2023 немає правових підстав для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

13. 04.09.2023 позивачка звернулася із заявою до управління Мін?юсту про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2, у якій просила переглянути винесену постанову від 30.06.2023 та матеріали ВП №71984429 і скасувати її.

14. Відповідач 2 скерував позивачці лист від 26.09.2023 № Л-1/9/06-19/1371 щодо розгляду її заяви від 04.09.2023, в якому зазначив, що управлінням Мін?юсту розглянуто інформаційний запит ОСОБА_1 від 04.09.2023. Повідомив, що на адресу відділу 14.06.2023 надійшла заява ЛМКП «Львівводоканал» про закриття виконавчого провадження у зв`язку з тим, що надано відповідь 26.08.2020 на інформаційний запит позивачки від 12.10.2019 вх. № 3-Л-12605-25. 30.06.2023 державним виконавцем, відповідно до вимог пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Станом на 26.09.2023 немає правових підстав для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

15. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 08.04.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного від 06.06.2024, у задоволенні адміністративного позову відмовив.

15.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ЛМКП «Львівводоканал» надано позивачці запитувану інформацію та копії документів на 261 аркуші, тому, на переконання судів обох інстанцій, постанова про закінчення виконавчого провадження від 30.06.2023 ВП № НОМЕР_2 винесена державним виконавцем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

16. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду (далі - Суд), у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного від 06.06.2024 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції за правилами загального провадження.

16.1. На обґрунтування доводів касаційної скарги скаржниця посилається на те, що за відсутності фактичного виконання в повному обсязі рішення суду у справі №1.380.2019.005711 державний виконавець безпідставно прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження від 30.06.2023 ВП № НОМЕР_2 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII.

16.2. ОСОБА_1 наголошує на тому, що не отримувала від ЛМКП «Львівводоканал» поштового відправлення із запитуваною нею інформацією на виконання рішення суду у справі № 1.380.2019.005711 та що доказів отримання нею означеного відправлення (зокрема, зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення від ЛМКП «Львівводоканал») у справі немає. За таких обставин скаржниця вважає, що висновки судів про наявність підстав для закриття виконавчого провадження оскільки ЛМКП «Львівводоканал» начебто направило засобами поштового зв`язку на її адресу запитувану інформацію, є передчасними та не відповідають фактичним обставинам справи.

16.3. У касаційній сказі ОСОБА_1 звертала увагу на те, що у наданій до суду накладній поштового відправлення відправника - ЛМКП «Львівводоканал» неправильно вказано її номер мобільного телефона, що був зазначений у її інформаційних запитах, тому вона не отримувала повідомлень про надходження на її ім`я поштового відправлення та, відповідно, не могла отримати таке відправлення.

16.4. Поряд із цим скаржниця наполягала на тому, що суд першої інстанції помилково розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження, чим порушив її права на судовий захист, оскільки позивачка була позбавлена можливості задавати питання учасникам справи, надавати суду пояснення, подавати заперечення щодо пояснень учасників справи тощо, що призвело до невстановлення всіх обставин, які мають значення для справи.

17. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2024 для розгляду цієї справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Єресько Л.О., судді - Соколов В.М., Губська О.А.

18. Ухвалою Суду від 03.09.2024 касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржниці строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України і документу про сплату судового збору.

19. 04.10.2024 ОСОБА_1 подала до Верховного Суду заяву про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Єресько Л.О., Соколова В.М., Губської О.А. від розгляду справи № 380/24240/23.

20. Ухвалою Суду від 07.10.2024 заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Єресько Л.О., Соколова В.М., Губської О.А. визнано необґрунтованою, а ухвалою від 10.10.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід вказаній колегії суддів відмовлено.

21. 11.10.2024 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вдруге надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Єресько Л.О., Соколова В.М., Губської О.А. у розгляді справи № 380/24240/23.

22. Ухвалою Суду від 14.10.2024 заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Єресько Л.О., Соколова В.М., Губської О.А. визнано необґрунтованою, а ухвалою від 16.10.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів відмовлено.

23. Ухвалою Суду від 17.10.2024 клопотання ОСОБА_1 про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги задоволено та продовжено такий строк.

24. Ухвалою Суду від 27.11.2024 визнано поважними підстави пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження, поновлено пропущений з поважних причин процесуальний строк; звільнено її від сплати судового збору за подання касаційної скарги та відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивачки на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2024 у справі № 380/24240/23.

25. Касаційне провадження у справі № 380/24240/23 відкрито на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду про застосування пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII щодо визнання фактичного виконання в повному обсязі рішення суду за умови, коли боржником на виконання рішення суду здійснено надсилання документів засобами поштового зв`язку без отримання підтвердження щодо вручення отримувачу такого відправлення.

26. Доводи скаржниці як на підставу касаційного оскарження судових рішень на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України Судом визнано помилковими, оскільки постанови Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 160/8046/18, від 26.02.2021 у справі №520/421/20 та від 15.08.2024 у справі №380/18997/21 стосуються інших правовідносин у яких предметом оскарження не є дії чи рішення державної виконавчої служби щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

27. У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Губської О.А., яка входить до складу постійної колегії суддів, на підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 14.01.2025 № 44/0/78-25, здійснено за допомогою автоматизованої системи документообігу суду заміну судді Губської О.А. на суддю Загороднюка А.Г.

28. 10.01.2025 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду втретє надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Єресько Л.О., Соколова В.М., Губської О.А. у розгляді справи № 380/24240/23.

29. Ухвалою Суду від 14.01.2025 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Губської О.А. повернуто скаржниці без розгляду, оскільки відповідно до повторного протоколу розподілу судової справи між суддями від 14.01.2025 суддя Верховного Суду Губська О.А. не входить до складу колегії суддів у цьому касаційному провадженні у справі № 380/24240/23. Заяву скаржниці про відвід суддів Єресько Л.О. та Соколова В.М. визнано необґрунтованою.

30. Ухвалою Суду від 16.01.2025 відмовлено у задоволенні заяви про відвід суддів Верховного Суду Єресько Л.О. та Соколова В.М.

31. Відкриваючи касаційне провадження ухвалою від 27.11.2024, судом не вирішено питання щодо доводів ОСОБА_1 в уточненій касаційній скарзі про порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що відповідає підставі касаційного оскарження судових рішень, передбаченій пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо судове рішення оскаржується із підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу). Також в ухвалі Суду від 27.11.2024 про відкриття касаційного провадження не було вирішено питання щодо оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.04.2024. У зв`язку з цим додатковою ухвалою Суду від 31.01.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2024 у справі № 380/24240/23 з підстав касаційного оскарження за пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

32. Ухвалою Суду від 03.02.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали Суду від 27.11.2024 про відкриття касаційного провадження у справі №380/24240/23, оскільки відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в ухвалах від 18.10.2022 (справа №240/29534/21) та від 02.11.2022 (справа №9901/550/19), не підлягають роз`ясненню судові рішення, прийняті з процесуальних питань, які не стосуються предмета спору, що виник між сторонами у справі, а лише вказують на ту чи іншу процесуальну дію, прийняту судом у межах наданих йому повноважень.

33. Ухвалою Суду від 10.04.2025 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за її участю, закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

Позиція інших учасників справи

34. Західне міжрегіональне управління Мін?юсту та ЛМКП «Львівводоканал» подали відзиви на касаційну скаргу, у яких просять залишити її без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2024 - без змін.

34.1. Відповідач 2 та третя особа наполягають на тому, що рішення суду у справі №1.380.2019.005711 виконано шляхом надсилання ОСОБА_1 відповіді на її інформаційний запит листом рекомендованою кореспонденцією, на підтвердження чого до суду надано відповідні докази (опис вкладень у цінний лист із штампом Укрпошти від 26.08.2020, накладна та фіскальний чек), що підтверджують поштове пересилання цінного листа № 7901706742940.

34.2. ЛМКП «Львівводоканал» наполягає на тому, що з урахуванням Указу Президента України від 17.10.2023 про введення в дію рішення Ради національної безпеки та оборони України «Про організацію захисту та забезпечення безпеки функціонування об`єктів критичної інфраструктури та енергетики України в умовах ведення воєнних дій», повторне надання ОСОБА_1 запитуваної інформації на тепер не є можливим, оскільки така інформація належить до інформації з обмеженим доступом та її розголошення може призвести до обізнаності ворога про об`єкти критичної інфраструктури та про критичну технологічну інформацію.

Висновки Верховного Суду, оцінка висновків суду, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

35. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

36. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

37. Спірні правовідносини виникли з приводу закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

38. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням Верховний Суд виходить із такого.

39. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

40. Статтею 129-1 Конституції України установлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

41. Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення повинно бути виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

42. За позицією Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є одним із аспектів права на суд.

43. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).

44. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

45. Згідно з частиною першою статті 3 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

46. За приписами пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

47. Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

48. Пунктом 1 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

49. Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначений статтею 63 Закону № 1404-VIII, відповідно до частини першої якої за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

50. За приписами пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

51. Виконавче провадження з підстав, визначених у пункті 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, закінчується у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому про закінчення виконавчого провадження з указаних підстав приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення та засоби їхнього встановлення.

52. Отже, державний виконавець, закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, зобов`язаний пересвідчитися, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення. Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання.

53. Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постановах від 21.08.2024 справа № 240/27324/23 та від 18.09.2024 справа №240/26091/23.

54. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 22.12.2019 у справі № 1.380.2019.005711, зокрема, зобов`язав ЛМКП «Львівводоканал» розглянути інформаційний запит позивачки від 12.10.2019 вх. №3-Л-12605-25 та надати відповідь із урахуванням висновків суду. Старший державний виконавець Личаківського ВДВС Скоп Т.А., розглянувши заяву стягувача про примусове виконання рішення суду, виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2. 14.06.2023 ЛМКП «Львівводоканал» листом № ДВ-8793 повідомило державного виконавця про виконання рішення суду у вказаній справі шляхом надання відповіді позивачці на її інформаційний запит від 12.10.2019 вх № 3-Л-12605-25 листом від 26.08.2020 № Вих-Вд 8114-20 із додатками (копіями документів на 261 аркуші). На підтвердження виконання рішення суду боржник надав копії листа від 26.08.2020 Вих-Вд № 8114-20, опису вкладення у цінний лист та накладної Укрпошти № 7901706742940, як доказ надсилання ОСОБА_1 запитуваної інформації засобами поштового зв`язку.

55. Відмовляючи позивачці у задоволенні позовних вимог про скасування постанови про закриття виконавчого провадження від 30.06.2023 ВП № НОМЕР_2, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що на виконання рішення суду позивачці було надано запитувану інформацію та копії документів на 261 аркушах.

56. Суди обох інстанцій дійшли висновку про належне виконання державним виконавцем обов`язку щодо перевірки факту виконання боржником судового рішення у справі № 1.380.2019.005711.

57. Як убачається із копії опису вкладення у цінний лист № Вих-Вд 8114-20 від 26.08.2020, у найменуванні предметів відправлення вказано: отримувача - Лутчин Л.М., адреса отримувача: 79014, вул. Козацька, 11А/2, м. Львів, лист № Вих-Вд 8114-20 від 26.08.2020 - оригінал на 4-х аркушах з додатками на 261 аркуші, зазначено відправника - представника ЛМКП «Львівводоканал» Сороку Д.М. та оголошену цінність - 1 (одну) гривню. Також опис містить відбиток штампа Укрпошти та підпис працівника зв`язку. Із копії накладної Укрпошти № 7901706742940 убачається, що прийнято відправлення від відправника ЛМКЛ «Львівводоканал»; отримувача зазначено ОСОБА_1 (телефон НОМЕР_1 ); вид відправлення: Укрпошта експрес; категорія відправлення: з оголошеною цінністю; вага: 0.9. Також зазначено, що у разу невручення відправлення підлягає поверненню (т.2 а/с 196).

58. Однак, із зазначених доказів, наданих на підтвердження виконання рішення суду, не можна дійти висновку про те, що ОСОБА_1 отримала від боржника запитувану нею інформацію, з метою отримання якої й зверталася із позовом до суду у згаданій справі.

59. Поряд із цим, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою доводи ОСОБА_1 про те, що поштового відправлення вона не отримала, повідомлення про надходження такого відправлення у відділення Укрпошти також їй не надходило. Не було встановлено у справі, чи повернувся лист № Вих-Вд 8114-20 від 26.08.2020 із додатками на 261 аркуші до відправника - ЛМКЛ «Львівводоканал» у разі його невручення отримувачу, оскільки, як зазначено вище, накладна містить відмітку про те, що у разі невручення відправлення підлягає поверненню, чи звертався боржник до оператора поштового зв`язку щодо повернення неврученого листа. Не витребувано також інформацію у відділенні поштового зв`язку щодо підтвердження отримання/неотримання ОСОБА_1 означеного листа з додатками.

60. Суд наголошує, що у разі неотримання позивачкою запитуваної нею інформації, висновки про фактичне виконання рішення суду у справі № 1.380.2019.005711 є передчасними.

61. Водночас суди попередніх інстанцій не вжили всіх повноважень, визначених процесуальним законодавством щодо витребування вищезазначених доказів, необхідних для встановлення фактичних обставин у справі стосовно виконання рішення суду.

62. Відповідно до частин першої та другої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

63. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина третя статті 90 КАС України).

64. Частиною другою статті 94 КАС України визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

65. Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

66. За змістом статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

67. Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

68. Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

69. На цій підставі Суд доходить до висновку, що судами попередніх інстанцій всупереч наведеному принципу, не з`ясовано всіх інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи і на які посилалися сторони, що позбавляє Суд можливості зробити висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог або відмови у їх задоволенні.

70. Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 № 16-рп/2012 Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції України, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 № 13-рп/2011).

71. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

72. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

73. Разом з тим, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

74. З огляду на зазначене, Суд вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають суттєве значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України, відтак оскаржувані судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначені статтею 242 КАС України.

75. Окрім наведеного, позивачка вказує і на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при розгляді цієї справи, а саме про безпідставний її розгляд не у загальному позовному провадженні, а у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

76. Так, частина четверта статті 12 КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивачки до суду) передбачає, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

77. Частина шоста указаної норми визначає перелік справ, які законодавчо віднесені до справ незначної складності, зокрема, й щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

78. Відповідно до частини четвертої статті 257 КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

79. Аналізуючи наведені положення процесуального закону, Суд вважає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина шоста статті 12 КАС України), а також інші адміністративні справи, щодо яких процесуальний закон не містить імперативних норм про їхній розгляд за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 12 КАС України) або ж про заборону розглядати їх за правилами спрощеного позовного провадження (частина четверта статті 257 КАС України).

80. Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивачка просила суд стягнути на її користь відшкодування матеріальної шкоди на суму 20 000 грн та моральної шкоди у розмірі 4 000 000 грн з урахуванням індексу інфляції солідарно з кожного відповідача.

81. Тобто, ціна цього позову, перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на дату пред`явлення цього позову до суду першої інстанції - 1 514 000 грн).

82. Проте, суд першої інстанції, на вказані обставини не звернув уваги та здійснив розгляд цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

83. Суд апеляційної інстанцій цю обставину оминув увагою і не виправив указане процесуальне порушення.

84. Варто зауважити, що однією з обов`язкових підстав для скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції відповідно до пункту 7 частини третьої статті 317 КАС України є саме розгляд за правилами спрощеного позовного провадження справи, яка підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження.

85. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02.07.2024 у справі № 520/21767/23. Висновки у наведеній справі є релевантними до обставин цієї справи та в силу частини третьої статті 341 КАС України підлягають врахуванню при вирішенні касаційної скарги у цій справі.

86. Ураховуючи наведене, суд вбачає доводи касаційної скарги позивачки щодо неповноти встановлення судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для її вирішення, а також порушення процесуального порядку розгляду справи, доведеними, що вказує на порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій.

87. Суд не надає оцінки наданим позивачкою «доповненням до касаційної скарги у новій редакції» (надійшли до Суду 30.12.2024) «доповненням №2 до касаційної скарги у новій редакції» (надійшли до Суду 20.01.2025) та «судовим дебатам у письмовій формі» (надійшли до Суду 27.02.2025 та за змістом є доповненнями до касаційної скарги), оскільки вони подані з порушеннями правил статті 337 КАС України, зокрема, поза межами строку на касаційне оскарження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

88. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

89. Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

90. З огляду на викладене, а також ураховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з`ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх невстановлення впливає на правильність вирішення спору та через порушення процесуального порядку розгляду справи, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

91. Таким чином, з огляду на приписи частини другої статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

92. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку вказаним обставинам та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

93. Крім цього, ОСОБА_1 подала клопотання про постановлення окремої ухвали щодо ЛМКП «Львівводоканал», у якому стверджує, що третя особа у відзиві на касаційну скаргу надала неправдиву інформацію про пропуск позивачкою терміну подачі виконавчого листа для примусового виконання.

94. Скаржниця просить постановити окрему ухвалу щодо Личаківського ВДВС у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог судового рішення, не наданням суду матеріалів виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2, зловживанням процесуальними правами та не скеруванням скаржниці додатків до відзиву (18 аркушів).

95. Також просить постановити окрему ухвалу щодо судді Львівського окружного адміністративного суду Потабенка В.А., вважаючи, що цей суддя безпідставно розглянув справу без наявності матеріалів виконавчого провадження ВП №71984429 та судового рішення у справі № 1.380.2019.005711 від 22.12.2019.

96. Крім того просить постановити окрему ухвалу щодо суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду Затолочного В.С., Гудими Л.Я., Качмара В.Я., які не розглянули заявлені у доповненні до апеляційної скарги клопотання та розглянули справу за відсутності матеріалів виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2, а також щодо суддів цього суду Іщук Л.П, Обрізка І.М., Шинкар Т.І., бо вони безпідставно визнали її апеляційну скаргу такою, що відповідала вимогам КАС України (на думку скаржниці її апеляційна скарга не відповідала вимогам КАС України).

97. Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремих ухвал щодо ЛМКП «Львівводоканал», Личаківського ВДВС, судді Львівського окружного адміністративного суду Потабенка В.А., та суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду Затолочного В.С., Гудими Л.Я., Качмара В.Я., Іщук Л.П, Обрізка І.М., Шинкар Т.І., за наведеними нею фактами зловживання своїми правами та через порушення норм КАС України, Суд приходить до таких висновків.

98. Відповідно до частин першої та другої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

99. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що окрема ухвала суду є одним із інструментів механізму стримувань і противаг, превенції вчинення порушень закону, які адміністративний суд не може самостійно усунути шляхом вжиття належних заходів. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

100. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що питання про постановлення окремої ухвали вирішується судом під час вирішення спору у разі наявності для того достатніх правових підстав.

101. Стаття 349 КАС України визначає повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги, а статтею 353 КАС України передбачено підстави для скасування судових рішень з направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд.

102. Оскільки суд касаційної інстанції, за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 дійшов висновку про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд, тобто вжив процесуальних заходів, передбачених статтею 349 КАС України, тому клопотання позивачки про постановлення окремих ухвал задоволенню не підлягає.

103. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2024 року у справі № 380/24240/23 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Львівського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк