№ 380/29339/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2025 року

м. Київ

справа № 380/29339/23

адміністративне провадження № К/990/37151/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №380/29339/23

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1

на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року (головуючий суддя: Іщук Л.П., судді: Обрізко І.М., Шинкар Т.І.),

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, військової частини НОМЕР_2 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 1 березня 2018 року до 28 серпня 2019 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4463,15 гривень (щомісячно) відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2023 року № 1078;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4463,15 гривень щомісячно за період з 1 березня 2018 року до 28 серпня 2019 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2023 року № 1078;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 серпня 2019 року до 2 серпня 2021 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4463,15 гривень (щомісячно) відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2023 року № 1078;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4463,15 гривень щомісячно за період з 29 серпня 2019 року до 2 серпня 2021 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2023 року № 1078;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 3 серпня 2021 року до 10 липня 2023 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4463,15 гривень (щомісячно) відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2023 року № 1078;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4463,15 гривень щомісячно за період з 3 серпня 2021 року до 10 липня 2023 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2023 року № 1078;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належне грошове забезпечення за період з 29 січня 2020 року до 2 серпня 2021 року (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 1 січня 2020 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 1 січня 2021 року на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 1 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 3 серпня 2021 року грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належне грошове забезпечення за період з 3 серпня 2021 року до 10 липня 2023 року (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 1 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 1 січня 2022 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2021, 2022 та 2023 роки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 та 2022 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 1 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 1 січня 2022 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 29 серпня 2019 року та грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу за невчасно виплачене грошове забезпечення та індексацію грошового забезпечення за період з 3 серпня 2021 року.

Ухвалою від 9 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі № 380/23109/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, військової частини НОМЕР_2 .

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі № 380/23109/23 роз`єднано позовні вимоги.

Ухвалою суду від 18 грудня 2023 року прийнято до провадження адміністративну справу №380/29339/23 щодо розгляду позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (найменування відповідача з урахуванням заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 вх. №86370 від 10 листопада 2023 року), а саме:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 серпня 2019 року до 2 серпня 2021 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4463,15 гривень (щомісячно) відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2023 року №1078;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4463,15 гривень щомісячно за період з 29 серпня 2019 року до 2 серпня 2021 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2023 року №1078;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належне грошове забезпечення за період з 29 серпня 2019 року до 2 серпня 2021 року (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 1 січня 2020 року та Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 1 січня 2021 року на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб № 704 від 30 серпня 2017 року, з врахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 1 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб № 704 від 30 серпня 2017 року, з врахуванням раніше виплачених сум;

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Не погодившись з цим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу на нього.

Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків встановлених частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22 серпня 2024 року. Відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22 серпня 2024 року. А також відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі № 380/29339/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Не погоджуючись з ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду.

У касаційній скарзі відповідач зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановлені оскаржуваної ухвали.

Скаржник просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року.

Верховний Суд ухвалою від 22 жовтня 2024 року відкрив касаційне провадження за скаргою відповідача.

Позивач свого відзиву на касаційну скаргу не подав, що не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у силу частини четвертої статті 338 КАС України. Ухвала Верховного Суду від 22 жовтня 2024 року про відкриття касаційного провадження у цій справі отримана позивачем 5 листопада 2024 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 0600299736609).

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України. Однак, таке право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається, зокрема, в дотриманні форми та змісту апеляційної скарги, а також термінів її подачі.

Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Стаття 295 КАС України визначає вимоги щодо строку на апеляційне оскарження.

Так, частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. Крім того протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, і після закінчення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їхнього дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин у справі.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду необхідно виходити з того, що причина пропущення строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які вона (сторона) вчиняла, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Частиною другою цієї ж статті обумовлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Водночас сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропущення строку. При вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин пропущення строку звернення з апеляційною скаргою суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли скаржник дізнався про відповідне рішення суду, характер його процесуальної поведінки щодо виконання своїх обов`язків тощо.

З матеріалів справи вбачається, що 12 квітня 2024 року суд першої інстанції здійснив розгляд справи №380/29339/23 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач оскаржив його у апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу 15 травня 2024 року, в межах строку звернення до суду апеляційної інстанції, встановленого статтею 295 КАС України.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2024 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено без руху з огляду на несплату скаржником судового збору за її подання.

З підстав невиконання скаржником ухвали суду про залишення скарги без руху, 17 червня 2024 року Восьмий апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги скаржникові.

У подальшому, скаржник вдруге оскаржив рішення окружного суду, ухвалене у цій справі, подавши апеляційну скаргу на поштове відділення 5 липня 2024 року.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків встановлених частиною першою статті 295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.

Проте, суд апеляційної інстанцій не встановив поважних причин пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження і відмовив скаржникові у відкритті апеляційного провадження у справі.

У касаційній скарзі Національний університет оборони України зазначає, що при поверненні вперше поданої апеляційної скарги, апеляційний суд не взяв до уваги клопотання про відстрочення сплати судового збору, а також введений в країні воєнний стан.

Верховний Суд нагадує, що приписами статті 167 КАС України встановленні загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення.

Пункт 1 частини п`ятої статті 296 КАС України визначає, що до апеляційної скарги додаються документи про сплату судового збору.

Положеннями Закону України «Про судовий збір» Національний університет оборони України не є суб`єктом, на якого поширюються пільги зі сплати судового збору.

Поряд із цим, з матеріалів справи вбачається, що після залишення вперше поданої апеляційної скарги без руху, відповідач 14 червня 2024 року через підсистему «Електронний Суд» подав клопотання про відстрочення сплати судового збору строком на 10 днів.

Варто зауважити, що повертаючи апеляційну скаргу ухвалою від 17 червня 2024 року, апеляційний суд не розглянув подане відповідачем клопотання про відстрочення сплати судового збору строком на 10 днів, обмежившись констатацією факту невиконання вимог ухвали суду про залишення скарги без руху.

Одночасно, Верховний Суд звертає увагу, що ухвалу від 17 червня 2024 року про повернення скаржник не оскаржував, тобто фактично погодився з її змістом.

До того ж, у подальшому, при повторному звернення із апеляційною скаргою до суду Національний університет оборони України врахував зміст попередньої ухвали про залишення скарги без руху та долучив до нової апеляційної скарги докази сплати судового збору за її подання.

Варто також зауважити, що первісну скаргу апеляційний суд повернув скаржнику ухвалою від 17 червня 2024 року, а вже 5 липня 2024 року скаржник звернувся із новою скаргою, долучивши до неї докази сплати судового збору, відсутність яких була єдиною підставою залишення первісної скарги без руху.

Верховний Суд у постанові від 24 липня 2023 року у справі №200/3692/21 сформував висновок, згідно якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

Матеріалами справи підтверджується, що і при первинному зверненні з апеляційною скаргою, і вдруге, в діях відповідача вбачається сумлінне добросовісне ставлення до наявних у нього прав і обов`язків, встановлених законом або судом та вчинено усі можливі та залежні від нього процесуальні дії для вчасного подання кожної апеляційної скарги.

Варто наголосити, що навіть при первісному оскарженні рішення суду першої інстанції, відповідач не проігнорував ухвалу суду про залишення скарги без руху, а звернувся до суду із клопотанням про відстрочення сплати судового збору, проте апеляційний суд з невідомих причин не здійснив його розгляд та повернув первісну скаргу відповідачу.

Попри це, апелянт продемонстрував суду добросовісну поведінку щодо намагання належним чином виконати свій процесуальний обов`язок та не допустив необ`єктивного зволікання при зверненні з повнотою апеляційною скаргою.

З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (див. mutatis mutandis рішення у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року («Bellet v. France», заява № 23805/94, § 36).

У рішенні від 26 липня 2007 року у справі «Walchli v. France» (заява № 35787/03) ЄСПЛ звертав увагу на те, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за повторною апеляційною скаргою відповідача, суд апеляційної інстанції не надав оцінки тому, що відповідач не зволікав із повторним поданням скарги, а при первісному розгляді скарги суд апеляційної інстанції не розглянув клопотання про розстрочення сплати судового збору, а одразу повернув її, покликавшись на невиконання вимог ухвали.

Поряд із цим, Суд не вбачає доречними у контексті вирішення спірного процесуального питання доводи скаржника стосовно введення в країні воєнного стану, як поважної причини пропуску строку на подання апеляційної скарги за умов цієї справи.

У цьому аспекті варто зауважити, що указана обставина (воєнний стан) не релевантна до процесуальної ситуації, яка склалась у цій справі. Адже при первісному звернення із апеляційною скаргою відповідач не допустив порушення строку її подання. Повторне ж подання скарги відповідачем було викликане нерозглядом судом апеляційної інстанції клопотання про розстрочення сплати судового збору, а також подальшою сплатою відповідачем відповідного судового збору. Як вже зазначалось відповідач не допустив тривалого зволікання від моменту повернення судом апеляційної скарги до подання нової апеляційної скарги, що також нівелює фактор воєнного стану, як об`єктивної поважної причини пропуску процесуального строку.

Лише сам факт того, що відповідач, входить до системи Збройних Сил України як військовий університет, при цьому дислокуючись у місті Києві, не може бути підставою для покликання на воєнний стан, як на поважну причину пропуску процесуального строку, адже відсутня кореляція між подіями та обґрунтуванням у цьому аспекті.

Поряд із цим, інші обставини, про які вже зазначено, виключають об`єктивність висновку апеляційного суду щодо безпідставного пропуску скаржником процесуального строку зі звернення до апеляційного суду.

Неврахування вказаних обставин призвело до передчасного висновку про неповажність причин пропуску такого строку із застосуванням надмірного формалізму та, відповідно, постановлення оскаржуваної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги стосовно наявності підстав для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції.

Враховуючи зазначене, касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 належить задовольнити, а ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року - скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року скасувати, а справу №380/29339/23 направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду