ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2023 року

м. Київ

справа № 380/393/21

адміністративне провадження № К/9901/46696/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Хохуляка В.В., Васильєвої І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу №380/393/21

за позовом Комунального підприємства "Розділжитлосервіс" Новороздільської міської рада до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 (суддя Костецький Н.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2021 (головуючий суддя: Запотічний І.І., судді: Глушко І.В., Довга О.І.),

В С Т А Н О В И В :

У січні 2021 Комунальне підприємство "Розділжитлосервіс" Новороздільської міської ради (далі також - позивач, Підприємство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі також - відповідач, контролюючий орган) в якому просило визнати відмову Головного управління ДПС у Львівській області щодо списання Комунальному підприємству "Розділжитлосервіс" Новороздільської міської ради безнадійного податкового боргу протиправною та зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області повторно розглянути питання щодо визнання податкового боргу безнадійним та його списання згідно заяви комунального підприємства "Розділжитлосервіс" Новороздільської міської ради від 17.11.2020 №677.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю відмови контролюючого органу у списанні податкового боргу, оскільки наявний податковий боргу підприємства є безнадійним та підлягає списанню.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року, позов задоволено повністю.

Так, судами встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.01.2014 у справі №813/9014/13-а, залишеною в силі ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014, задоволено позов Миколаївської ОДПІ про стягнення з рахунків Комунального підприємства "Розділжитлосервіс" податкового боргу в сумі 2 052 608,33 грн, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2014 у справі №813/2814/14 задоволено позов Миколаївської ОДПІ про стягнення з рахунків податкового боргу Комунального підприємства "Розділжитлосервіс" в сумі 582 075,53 грн, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2015 у справі №813/6900/14 задоволено позов Миколаївської ОДПІ про стягнення з рахунків Комунального підприємства "Розділжитлосервіс" податкового боргу в сумі 241 040,85 грн, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 у справі №813/1183/18 задоволено позов ГУ ДПС у Львівській області про стягнення з рахунків Комунального підприємства "Розділжитлосервіс" податкового боргу в сумі 5 984 661,32 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2015 у справі №813/3453/15 надано дозвіл на погашення податкового боргу Комунального підприємства "Розділжитлосервіс" за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі на суму 1 937 736,57 грн.

17.11.2020 Підприємство звернулось до Головного управління ДПС у Львівській області з заявою № 677 про списання безнадійного боргу: 5 568 654,31 грн - зі сплати ПДВ, 127 369,54 грн - зі сплати земельного податку.

Контролюючий орган листом від 10.12.2020 № 48115/10/13-01-13-02-09 повідомив про неможливість списання податкового боргу, оскільки термін виникнення такого боргу перевищує 1095 днів та який стягується за рішенням суду.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, Підприємство звернулося до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, висновки якого підтримав й апеляційний суд, виходив з того, що рішення контролюючого органу про відмову позивачеві в списанні безнадійного податкового боргу прийнято без врахування всіх обставин, що мають значення для ухвалення такого рішення, зокрема, не досліджено підстав виникнення усієї суми боргу. Доводи податкового органу про те, що такий борг не підлягає списанню як безнадійний, оскільки його стягнення здійснюється за рішенням суду, що підлягає виконанню, не ґрунтуються на нормах законодавства, оскільки податкове законодавство не містить заборони списання податкового боргу, який був стягнутий з платника на підставі рішення суду.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, вважаючи їх такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним дослідженням доказів та встановленням обставин справи, контролюючий орган подав касаційну скаргу, в якій просить такі рішення судів скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Наголошує, що суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення у цій справі застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03.04.2020 у справі №822/2243/17, від 11.06.2020 у справі №823/127/17, від 17.12.2020 у справі №818/1647/16, від 19.05.2020 у справі №826/8231/15.

Ухвалою Верховного Суду від 24.12.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2021 у цій справ.

Позивач правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду судових рішень.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо відмови контролюючого органу у списанні Підприємству безнадійного податкового боргу.

З 1 січня 2011 року порядок визнання та списання безнадійного податкового боргу врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

За приписами підпункту19-1.1.24 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють такі функції, зокрема: здійснюють відстрочення, розстрочення та реструктуризацію грошових зобов`язань та/або податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу.

Контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством (підпункт 20.1.29 пункту 20.1 статті 20 ПК України).

Підпунктом «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно з пунктом 101.1 статті 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Пунктом 101.5 статті 101 ПК України встановлено щоквартальне здійснення списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577 затверджено Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків (далі - Порядок № 577).

Підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку №577 визначено, що безнадійним податковим боргом є, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 ПК України.

Відповідно до пункту 3.1 Порядку №577 визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Пунктом 3.2 Порядку № 577 визначено, що днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника контролюючого органу.

За приписами пунктів 4.3-4.5 Порядку № 577, у випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу. Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

З системного аналізу наведених норм убачається, що списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

При цьому, звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов`язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пункт 4.1 Порядку №577). В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 4 вересня 2018 року у справі №813/4430/16, від 16.09.2022 у справі № 160/10941/19.

За приписами пункту 101.2 статті 101 ПК України під терміном «безнадійний» розуміється: 101.2.1. податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю майна банкрута; 101.2.2. податковий борг фізичної особи, яка: визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; понад 720 днів перебуває у розшуку; 101.2.3. податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом; 101.2.4. податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин); 101.2.5. податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду, а для банків - на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури.

Відповідно до пункту 102.4 статті 102 ПК України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Аналізуючи зазначені норми закону, суд касаційної інстанції дійшов висновків, що за кожним податком та збором у платника податку виникає безумовний податковий обов`язок сплатити суму такого податку чи збору в порядку і строки, визначені законом. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. У разі виникнення у платника податку податкового боргу платник зобов`язаний його сплатити, а у разі несплати - податковий обов`язок не є виконаним.

У такому разі контролюючий орган вживає заходів з метою погашення платником податку податкового боргу, до яких належать стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 ПК України).

При цьому стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним.

У разі коли контролюючий орган ініціював до стягнення податковий борг до закінчення цього строку давності, цей податковий борг не підпадає під визначення «безнадійного», що зазначене у підпункті 101.2.3 пункту 101.2 статті101 ПК України (податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом), тому у разі його стягнення за рішенням суду, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, строк його стягнення може встановлюватись тільки до повного погашення заборгованості або до визнання його безнадійним тільки у випадках, передбачених підпунктами 101.2.1, 101.2.2, 101.2.4, 101.2.5 пункту 101.2 статті 101 ПК України.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №823/127/17, від 17.02.2022 у справі №820/6713/17.

Як вже було зазначено в цій постанові, судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі констатовано, що рішеннями судів стягнуто з Підприємства податковий борг у загальному розмірі 8 860 386,03 грн.

Тобто судами встановлено, що податковий борг позивача у розмірі 8 860 386,03 грн стягується за рішеннями судів, які набрали законної сили та в силу приписів статті 129-1 Конституції України є обов`язковим до виконання.

У силу приписів пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України, пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України податковий борг платника податків не може вважатись "безнадійним", оскільки стягується за рішенням суду і строки стягнення щодо нього встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Відтак, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що податкове законодавство не містить заборони списання податкового боргу, який був стягнутий з платника на підставі рішення суду, є безпідставними.

Окрім того, суд звертає увагу, що як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду справи контролюючий орган вказував на те, що ним подано до суду позовні заяви про стягнення з рахунків Підприємства у банку податкового боргу в сумі 10 419 320, 40 грн та про накладення арешту на кошти та інші цінності Підприємства, які знаходяться у банках на рахунках цього платника податків, в межах суми податкового боргу в розмірі 17 668 787, 82 грн, по яким ухвалами Львівського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 та від 23.06.2021 відповідно відкрито провадження.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що вжите у підпункті 101.2.3. пункту 101.2 статті 101 ПК України словосполучення «минув строк позовної давності» означає, що протягом і в межах цього строку контролюючим органом не було вжито заходів, направлених на його стягнення, або, якщо вжиті заходи не призвели до його погашення. Наявність же судового провадження про стягнення податкового боргу не дає підстав для списання такого боргу як безнадійного до отримання судового рішення про відмову у такому стягненні.

Разом з тим, вважаючи, що рішення судів про стягнення податкового боргу (як і наявність проваджень про стягнення боргу), не перешкоджають списанню такого боргу як безнадійного, суди не надали належної оцінки рішенням судів про стягнення з позивача податкового боргу, зокрема щодо сум боргу, які були стягнуті за такими рішеннями, складових боргу та періодів його виникнення.

Не надано судами й будь-якої оцінки доводам контролюючого органу про наявність судового провадження про стягнення з рахунків Підприємства у банку податкового боргу в сумі 10 419 320, 40 грн.

Вказані обставини є визначальними у цій справі, оскільки впливають на результат вирішення спору.

Суд касаційної інстанції своєю чергою не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.341 КАС України).

Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Верховний Суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що в силу вимог процесуального закону допущені порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, судові рішення на підставі статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в ході проведення якого необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2021 скасувати, а справу №380/393/21 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко В.В. Хохуляк І.А. Васильєва