№ 380/5977/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року

м. Київ

справа № 380/5977/21

провадження № К/9901/37436/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі Бориславського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі Бориславського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року (у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів: Іщук Л.П., Кухтея Р.В.) у справі №380/5977/21

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась в суд з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі Бориславського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просила:

визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі територіального підрозділу Бориспільського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівської області (відповідь №4616-103/4616.1-21 від 13.03.2021) в обміні, оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі територіального підрозділу - Бориспільського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівської області обміняти, оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно відмовив позивачу в оформленні паспорта громадянина України у вигляді книжечки у зв`язку із зміною прізвища після вступу у шлюб. Позивач вважає, що володіння її персональними даними, згоду на обробку яких вона не має бажання подавати для отримання паспорта у формі ID - картки, їй як православній віруючій, може спричинити шкоду її приватному життю. Позивачка також заперечує щодо зняття відповідачем її біометричних даних, оскільки спосіб їх запису передбачає радіочастотний варіант, що відрізняється тим, що номер можна нанести на руку або чоло людини у вигляді мітки (мікрочіпа). Позивачка, серед іншого, покликається на те, що чинними правовими актами передбачено видачу паспорта як у формі карти, так і у формі книжечки, що відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 19.09.2018 року у справі №806/3265/17.

3. Позивач також зазначала, що відповідач формально виконував вимоги Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». Позивач вважає, що норми цього Закону значно звужують права і свободи громадянина, бо збір персональних даних не відповідає меті означеного Закону; також Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» не відповідає міжнародним документам, в яких Україна взяла на себе зобов`язання. Позивачка вважає, що постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 фактично та юридично запроваджує ту систему ідентифікації населення, яка порушує правило недоторканності приватного та сімейного життя.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

4. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі №380/5977/21 в задоволені позову відмовлено.

5. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що УНЗР (унікальний номер запису у реєстрі) присвоєно позивачці 29.05.2015 у зв`язку із оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон у 2015, відповідно до заяви-анкети, поданої до Печерського РВ ГУДМС України у м. Києві від 05.05.2015 та вказав, що покликання позивачки на її небажання присвоєння їй унікального номеру запису в Реєстрі, як на правомірну підставу її відмови в отриманні паспорта у вигляді ID-картки, є безпідставним, оскільки даний номер є незмінним та вже присвоєний при оформленні позивачці паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

6. Суд першої інстанції зазначав, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 за №806/3265/17 стосується інших правовідносин, а саме, що при прийнятті рішення Суд захистив право позивача на виготовлення паспорта у формі книжечки виключно з огляду на її релігійні переконання. Суд першої інстанції вказав, що покликання позивачки лише на той факт, що вона є православною віруючою, що спричинило неприйняття оформлення їй паспорта у формі ID-картки, є недостатнім та необґрунтованим.

7. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі № 380/5977/21 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.

8. Суд апеляційної інстанції, аналізуючи зміст заяви позивача від 23.02.2021, дійшов висновків, що така заява за формою і змістом відповідає вимогам до заяви-анкети, яка є підставою для вчинення територіальними органами і підрозділами ДМС відповідних дій/прийняття рішень щодо оформлення паспорта громадянина України встановленого зразка, така за суттю і формою є підставою для оформлення паспорта громадянина України, процедура якого визначена Постановою № 302; така заява подавалась позивачем не в порядку Закону України «Про звернення громадян», а з метою надання адміністративних послуг, про що зазначала позивач.

9. Окрім того, суд апеляційної інстанції вважав, що Бориславський міський відділ Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області належним способом не розглянув заяву від 23.02.2021, а матеріали справи не містить результатів такого розгляду: підстави відмови в оформленні (видачі) паспорта, якщо такі наявні, повідомлення про оформлення або видачу паспорта за формою, вказаною у заяві.

10. Суд апеляційної інстанції також звертав увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

11. Суд апеляційної інстанції зазначав, що беручи до уваги суб`єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову (зокрема щодо відмови від обробки персональних даних, а також про те, що чинне законодавство (як-от Положення про паспорт) дозволяє отримати паспорт громадянина України у тому вигляді, як того просить позивач), а також правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам зразкової справи № 806/3265/17 (провадження №Пз/9901/2/18), у якій Велика Палата Верховного Суду раніше висловила правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії. При цьому, апеляційний суд звертав увагу, що звернення позивача до органів міграційної служби у Печерському районі м. Києва, з метою отримання адміністративної послуги з питань оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, та надання згоди на обробку персональних даних, присвоєння унікального номеру запису в Єдиному державному демографічному реєстрі та взяття відбитків пальців, не є передбаченою частиною 7 статті 16 Закон № 5492-VI підставою для відмови заявникові у видачі документа; крім того, вказана обставина не зазначена відповідачем у листі-відповіді, наданій на заяву позивача щодо оформлення паспорта у формі книжечки.

12. Із врахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19.09.2018, за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що належним способом захисту у цій справі є зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі територіального підрозділу - Бориспільського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівської області обміняти, оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

13. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі Бориславського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області звернулось до Верховного Суду із касаційною скарго, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

14. Підставою касаційного оскарження відповідач зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме - неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі №0940/2105/18, які потрібно врахувати з огляду на приписи частини п`ятої статті 242 КАС України.

15. Крім цього, скаржник вказує, що відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 291 КАС України рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду типової справи може бути оскаржено в касаційному порядку якщо справа, в якій судом першої та (або) апеляційної інстанції ухвалено рішення з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, не відповідає ознакам типової справи.

16. Відповідач зазначає, що за своїм добровільним волевиявленням ОСОБА_3 вже зверталась до органів міграційної служби для оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон (біометричних) із наданням згоди на обробку персональних даних.

17. Скаржник зазначає, що ця справа не відповідає вимогам зразкової, оскільки предметом розгляду останньої було порушене право особи мати паспорт у альтернативній формі, яка не надавала згоду на обробку персональних даних у зв`язку із побоюваннями через свої переконання настання «тяжких» негативних наслідків в результаті майбутнього внесення персональних даних Єдиного державного демографічного реєстру та присвоєння унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР). Однак, як зазначає відповідач, альтернативний вибір позивач у цій справі вже зробила, оформивши біометричні паспорти для виїзду за кордон, надавши при цьому згоду на обробку персональних даних; в Реєстрі відносно позивача вже сформовано номер, який не змінюється при наступних операціях.

18. Відповідач звертає увагу, що позивач жодним чином не обґрунтовує, яким чином оформлення такого ж паспорта впливає на її релігійні переконання чи втручання держави в її приватне та сімейне життя.

19. Окрім того, відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки факту наявності у позивача біометричних закордонних паспортів, виданих засобами Єдиного державного демографічного реєстру, від використання яких остання не відмовляється.

20. Скаржник також звертає увагу, що при оформленні паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, позивач має право відмовитись від внесення відцифрованих відбитків пальців, а тому обсяг внесення біометричних даних буде відповідати обсягу, які вже містяться в Реєстрі стосовно позивача.

21. Відзиву (заперечень) на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, однак в силу частини 4 статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

22. Касаційна скарга Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі Бориславського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області до Верховного Суду надійшла 18 жовтня 2021 року.

23. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2021 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.

24. Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі Бориславського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року у справі №380/5977/21.

25. Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року Головному управлінню Державної міграційної служби України у Львівській області в особі Бориславського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року у справі №380/5977/21.

26. Ухвалою Верховного Суду від 07.06.2023 дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

27. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.02.2021 ОСОБА_2 звернулась у Бориславський міський відділ ДМС України у Львівській області із заявою встановленого зразка про видачу паспорта у зв`язку із вступом у шлюб та зміною прізвища.

28. Одночасно ОСОБА_2 подала заяву довільної форми у якій зазначила, що не надає згоду на збір і обробку персональних даних, категорично забороняє передачу будь-яких даних про себе до ЄДДР, забороняє формування УНЗР, забороняє використання будь-яких засобів ЄДДР. Просила оформити та видати новий паспорт громадянина України у вигляді книжечки замість паспорта, що підлягає обміну, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ. Просила розглянути заяву по суті та прийняти по такій однозначне рішення.

29. Листом від 13.03.2021 Бориславський міський відділ ДМС України у Львівській області повідомив ОСОБА_2 , що відсутні підстави для оформлення та видачу їй паспорта громадянина України відповідно до Постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

30. Листом ГУ ДМС України у Львівській області від 18.03.2021 поінформовано ОСОБА_2 про те, що паспорт громадянина України у формі книжечки може бути виданий за рішенням суду. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулась із цим позовом до суду.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

32. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України в чинній редакції).

33. Згідно з частиною 3 статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

34. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

35. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

36. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про громадянство України» документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.

37. Відповідно до статті 5 Закону України «Про громадянство України» Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення), згідно з пунктами 2 та 3 якого, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

38. Пунктом 13 Положення встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

39. З 06.12.2012 набрав чинності Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

40. Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

41. Частиною 1 статті 4 Закону №5492-VI встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

42. Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

43. Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення такого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру.

44. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14.07.2016 № 1474-VIII, який набрав чинності з 1 жовтня 2016 року, (далі - Закон № 1474-VIII) статтю 13 Закону № 5492-VI доповнено частиною 3 наступного змісту: «Паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.».

45. Також Законом № 1474-VIII частину 2 статті 21 Закону № 5492-VI викладено в такій редакції: «Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.»

46. Згідно з частинами 1, 2, 4 та 5 статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

47. Кабінету Міністрів України пунктом 7 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1474-VIII доручено у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

48. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

49. Згідно з пунктами 1-3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок № 302) паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

50. Обмін паспорта здійснюється у разі зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації) (підпункт 1 пункт 6 Порядку № 302).

51. Підпунктом 1 пункту 7 Порядку № 302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

52. Пунктами 14 та 32 Порядку № 302 закріплено перелік інформації про особу, на ім`я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.

53. Таким чином, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим.

54. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 07 листопада 2018 року (справа №820/3327/16), від 29 листопада 2019 року у справі №260/1414/18, від 10 грудня 2020 року у справі №240/575/20.

55. Суд апеляційної інстанції, окрім того як встановив, що заява позивача від 23.02.2021 за формою і змістом відповідає вимогам до заяви-анкети в розумінні наведених законодавчих приписів, дійшов висновків, що суб`єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову, а також наведене правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, дають підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам зразкової справи № 806/3265/17 (провадження №Пз/9901/2/18), у якій Велика Палата Верховного Суду раніше висловила правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії.

56. Колегія суддів Верховного Суду вказує на помилковість таких висновків апеляційного суду з огляду на наступне.

57. Верховний Суд враховує, що правова позиція щодо наявності права громадян на отримання паспорта у формі книжечки була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

58. У постанові від 15 серпня 2019 року у справі №0940/2105/18, на неврахування якої посилається скаржник, Верховний Суд аналізував, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 за позовом особи до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії вказано на ознаки цієї типової справи:

а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення №2503-ХІІ;

б) відповідач - територіальні органи ДМС України;

в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ.

59. Розглянувши зразкову справу №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що норми Закону №5492-VI, на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом»), не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

60. Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

61. З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі позивачеві паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ є обґрунтованими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови позивачеві у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону №5492-VI.

62. Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до пунктів 21, 22 частини 1 статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

63. Таким чином, ознаками типових адміністративних справ є один і той же відповідач-суб`єкт владних повноважень та/або його відокремлені структурні підрозділи, аналогічні підстави публічно-правового спору, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та аналогічні позовні вимоги.

64. Повертаючись до матеріалів даної справи, визначальними її особливостями, на підставі яких вона (справа) не може бути визначена як типова є, зокрема, наступне.

65. По-перше, позивач у справі № 380/5977/21 звернулась до органу міграційної служби із заявою, в якій просила оформити і видати їй новий паспорт громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року, замість паспорта, що підлягає обміну, у зв`язку зі зміною прізвища. Фактично позивач звернулась із вимогою про обмін старого паспорта у зв`язку із зміною інформації, яка підлягала внесенню до паспорта.

66. По-друге, судом першої інстанції було встановлено, що позивач, звертаючись у минулому із оформленням паспорту громадянина України для виїзду за кордон (біометричного закордонного паспорту) вже надавала згоду на обробку персональних даних із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, і унікальний номер запису в Реєстрі вже був сформовано.

67. Так, УНЗР було присвоєно позивачці 29.05.2015 у зв`язку із оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон у 2015, відповідно до заяви-анкети, поданої до Печерського РВ ГУДМС України у м. Києві від 05.05.2015. Судом першої інстанції також було встановлено, що 18.04.2019 позивачка звернулася до Управління (Центру) НАП Печерської районної в місті Києві ДА з метою отримання адміністративної послуги з питань оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон та надала згоду на обробку персональних даних, і позивачці було присвоєно унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі та взято відбитки пальців.

68. По-третє, матеріалами справи підтверджено, що при зверненні до органу міграційної служби із заявою, позивач не зазначала про наявність релігійних переконань і приналежність до окремої суспільної групи, що зумовлювало би необхідність у відмові від обробки персональних даних та видачі паспорта із безконтактним носієм інформації. Відображення таких обставин має місце лише у позовній заяві та апеляційній скарзі.

69. Разом з тим, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.

70. У зв`язку із наведеним, Верховний Суд погоджується із доводами касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції помилково відніс справу № 380/5977/21 до типової відносно зразкової справи № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

71. В контексті встановлених обставин заслуговують на увагу також доводи відповідача про те, що у разі оформлення паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, позивач вправі відмовитись від внесення відцифрованих відбитків пальців рук, а тому обсяг внесення біометричних даних буде відповідати обсягу, які вже містяться у Реєстрі.

72. Колегія суддів звертає увагу, що однією із обставин, за якою Верховний Суд у справі №0940/2105/18 (постанова від 15 серпня 2019 року) скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий судовий розгляд, було те, що судами не надавалось оцінки поданню особою заяви-анкети та документів на оформлення паспорта у вигляді ID-картки і наданню згоди на обробку персональних даних, в результаті обробки яких такій особі присвоєно унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (УНЗР).

73. Повертаючись до матеріалів даної справи, такі обставини були встановлені судом першої інстанції і їм була надана належна правова оцінка.

74. У світлі наведеного, суд касаційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції про безпідставність посилань позивачки на її небажання присвоєння унікального номеру запису в Реєстрі, як на правомірну підставу її відмови в отриманні паспорта у вигляді ID-картки, оскільки даний номер є незмінним та вже присвоєний при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

75. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що використання позивачем паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивачки та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне і сімейне життя.

76. З вказаного також слід дійти висновку про відсутність порушень статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

77. У зв`язку із наведеним, суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків щодо задоволення даного адміністративного позову.

78. Колегія суддів також звертає увагу, що Верховний Суд у справі № 160/1/21 (постанова від 21 грудня 2022 року) погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв`язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки.

79. Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

80. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

81. Згідно зі статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

82. Підсумовуючи наведене, оцінивши за матеріалами справи доводи і вимоги касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновків, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

83. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 291 341 345 349 352 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі Бориславського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області задовольнити частково.

2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року у справі №380/5977/21 скасувати.

3. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі №380/5977/21 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

...........................

А.В. Жук

Л.О. Єресько

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду