ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2024 року
м. Київ
справа № 380/6241/22
адміністративне провадження № К/990/34011/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Мацедонської В.Е.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 380/6241/22
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заробітної плати, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2022 року, постановлену в складі: головуючого судді Кузана Р.І., і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В., Хобор Р.Б.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ МВС України у Львівській області) з вимогами: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому заробітної плати за період з 16.06.2016 по 16.01.2020; стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за період з 16.06.2016 по 16.01.2020.
2. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23.08.2022, яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2022, закрито провадження у справі № 380/6241/22 у частині стягнення з ГУ МВС України у Львівській області на користь ОСОБА_1 заробітної плати за період з 16.06.2016 по 24.01.2017 та з 06.02.2019 по 16.01.2020 на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
3. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що вказана позовна вимога вже була предметом розгляду у справі № 380/2355/20 і щодо цієї вимоги судом прийнято рішення, яке набрало законної сили.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
4. До Суду 05.12.2022 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23.08.2022 і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2022.
5. У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати.
6. Скаржник пояснює, що суди першої та апеляційної інстанцій не з`ясували обставин справи, помилково ототожнили вимогу позову у цій справі з відмінною вимогою позову у справі № 380/2355/20.
7. Так, у цій справі він просив стягнути заробітну плату за період з 16.06.2016 по 16.01.2020, а у справі № 380/2355/20 - середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 15.06.2016 по 17.01.2020.
8. Суди у справі № 380/2355/20 констатували, що 24.01.2017 судом апеляційної інстанції було скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 про поновлення позивача на роботі та воно відновило свою силу лише після винесення відповідної постанови Верховним Судом, а саме 06.02.2019. Таким чином, до моменту прийняття Верховним Судом постанови від 06.02.2019 відсутня протиправна бездіяльність відповідача щодо невиконання рішення суду про поновлення позивача на роботі.
9. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19, правова природа середнього заробітку за час вимушеного прогулу відрізняється від правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Середній заробіток за час вимушеного прогулу - це заробітна плата, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні таким не є. Заробітна плата не може сплачуватися особі, яка не перебуває в трудових відносинах з роботодавцем, який проводить виплату. При виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.
10. Отже, за твердженням скаржника, згідно з указаними роз`ясненнями за періоди з 16.06.2016 по 24.01.2017 та з 06.02.2019 по 16.01.2020 позивачу необхідно стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу, а не середній заробіток за час затримки виконання рішення суду.
11. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга передана на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Мацедонській В.Е., Кашпур О.В.
12. Суд ухвалою від 21.12.2022 відкрив касаційне провадження за цією касаційною скаргою.
13. Заперечень на касаційну скаргу не надійшло.
ІІІ. Позиція Верховного Суду
14. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
15. Перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права у межах, визначених статтею 341 КАС України, Суд зазначає таке.
16. За змістом пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
17. Відповідно до наведених норм закриття провадження у справі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається.
18. Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
19. Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
20. Визначаючи підстави позову, як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
21. У постанові від 09.10.2018 у справі № 809/487/18 Верховний Суд зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову; це факти, які, відповідно до норм матеріального права, вказують на наявність (відсутність) між позивачем і відповідачем спірних правовідносин. Отже, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин і фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
22. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
23. Як установлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивача, слідчого СВ Галицького районного відділу Львівського міського управління ГУ МВС України у Львівській області, було звільнено з органів внутрішніх справ з 06.11.2015 наказом ГУ МВС України у Львівській області від 06.11.2015 № 826 о/с.
24. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 у справі № 813/77/16 визнано протиправним та скасовано вказаний наказ; поновлено позивача в органах внутрішніх справ на посаді слідчого СВ Галицького районного відділу Львівського міського управління ГУ МВС України у Львівській області з 07.11.2015; стягнуто з Галицького районного відділу Львівського міського управління ГУ МВС України у Львівській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
25. Постанова Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 в частині поновлення позивача в органах внутрішніх справ та стягнення на його користь середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 1152 грн 27 коп звернута до негайного виконання.
26. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.
27. Постановою Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 813/77/16 скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 та залишено в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2016.
28. Наказом ГУ МВС України у Львівській області від 17.01.2020 № 1254 о/с позивача на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 та постанови Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 813/77/16 поновлено в органах внутрішніх справ на посаді слідчого відділення Галицького РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області з 07.11.2015.
29. З наведеного випливає, що позивача звільнено зі служби з 06.11.2015 та поновлено рішенням суду першої інстанції 15.06.2016. Указане рішення суду першої інстанції про поновлення позивача на займаній посаді було скасовано судом апеляційної інстанції 24.01.2017. Водночас 06.02.2019 судом касаційної інстанції скасовано рішення суду апеляційної інстанції та залишено без змін рішення суду першої інстанції. Відповідач 17.01.2020 виконав рішення судів у справі № 813/77/16 та поновив позивача на займаній посаді.
30. Спірним у цьому касаційному провадженні є періоди вимушеного прогулу позивача з 16.06.2016 (наступний день з дня ухвалення рішення суду першої інстанції про поновлення позивача на посаді, яке допущено до негайного виконання) по 24.01.2017 (день винесення рішення судом апеляційної інстанції, яким скасовано рішення суду першої інстанції) та з 06.02.2019 (день винесення рішення судом касаційної інстанції, яким скасовано рішення суду апеляційної інстанції та залишено без змін рішення суду першої інстанції) по 16.01.2020 (день перед виданням наказу про поновлення), які суди попередніх інстанцій в цій справі визнали такими, що пов`язані із затримкою виконання відповідачем рішення суду про поновлення позивача на займаній посаді.
31. Суди попередніх інстанцій в цій справі констатували, що позивач уже звертався до суду з позовною вимогою до ГУ МВС України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за спірні періоди, і щодо цієї вимоги судами в іншій справі прийнято рішення, яке набрало законної сили.
32. Формулювання позовної вимоги позивача про стягнення заробітної плати чи середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду не змінює ані предмету, ані підстави спору в обох справах, який є ідентичним і стосується саме питань оплати за час вимушеного прогулу.
33. Так, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2022 у справі № 380/2355/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2022, визнано протиправною бездіяльність ГУ МВС України у Львівській області щодо затримки у виконанні постанови Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 у справі № 813/77/16 (постанови Верховного Суду від 06.02.2019) про поновлення на роботі за період з 06.02.2019 по 16.01.2020. Стягнуто з ГУ МВС України у Львівській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 06.02.2019 по 16.01.2020 в розмірі 27 251 грн 68 коп, без урахування податків та зборів. У задоволенні позовної вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі з 15.06.2016 відмовлено.
34. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої інстанції у справі № 380/2355/20, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, урахував, що позивачем жодні дії не вчинялися на вжиття заходів щодо поновлення його на роботі, виконавче провадження з примусового виконання рішення суду відкрито лише 20.01.2020 за заявою стягувача, і значиться дублікат виконавчого листа від 10.12.2019, звідси й відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 15.06.2016.
35. Суд апеляційної інстанції у справі № 380/2355/20 додав, що судом апеляційної інстанції скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 та таке відновило силу лише після винесення відповідної постанови Верховним судом, а саме 06.02.2019. Позивач фактично поновлений на роботі постановою Верховного Суду у 2019 році, яка виконана відповідачем у 2020 році.
36. Основні доводи касаційної скарги зводяться до того, що, відповідно до роз`яснень Великої Палати Верховного Суду в постанові від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19, за спірні періоди з 16.06.2016 по 24.01.2017 та з 06.02.2019 по 16.01.2020 позивач має право не на середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, а на заробітну плату за час вимушеного прогулу. Адже фактично позивач був поновлений з 07.11.2015, тобто з цієї дати перебував у трудових відносинах з відповідачем.
37. Суд зауважує, що за наслідками касаційного розгляду справи № 755/12623/19 Велика Палата Верховного Суду винесла постанову від 08.02.2022, в якій - в аспекті порушених в касаційній скарзі (у справі № 755/12623/19) питань - висловила висновки щодо застосування норм права в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, передбаченого частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
38. З огляду на предмет спору у цій справі та предмету спору у справі № 755/12623/19, Суд зазначає, що предмети спору не є тотожними, а тому зазначена скаржником судова практика не є релевантною.
39. Суд констатує, що статтею 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
40. Таким чином, законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі без зволікань після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.
41. Невиконання відповідачем судового рішення про поновлення позивача на роботі зумовлює право останнього саме на отримання середнього заробітку за час затримки виконання, в силу приписів статті 236 КЗпП України, незалежно від вини роботодавця в цій затримці.
42. У значенні статті 236 КЗпП України часом затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі є період з наступного дня після ухвалення судового рішення про поновлення на роботі по день видання наказу про поновлення на роботі (за умови що працівника допущено до роботи).
43. У випадку затримки виконання рішення про поновлення на роботі факт подальшого скасування цього рішення в апеляційному або касаційному порядку не позбавляє особу права на отримання середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення та, відповідно, не звільняє роботодавця від обов`язку здійснити таку виплату.
44. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 460/16522/21 та від 26.10.2023 у справі № 640/11509/21.
45. Позивача поновлено на посаді судовим рішенням, яке не було виконано відповідачем негайно. Наказ про поновлення позивача на роботі на виконання рішення судів прийнято лише 17.01.2020, отож до цього періоду саме середній заробіток за час затримки виконання судового рішення є належною оплатою праці за вимушений прогул. Позивач ініціював судове провадження з метою стягнення оплати вимушеного прогулу за затримку виконання рішення за спірні періоди з 16.06.2016 по 24.01.2017 та з 06.02.2019 по 16.01.2020 і суди розглянули справу по суті. Обов`язку нараховувати і виплачувати позивачу за ці періоди ще і заробітну плату у роботодавця не виникає. Поновлення на роботі ставиться датою звільнення працівника з метою зарахування стажу роботи цієї особи. Незалежно від того, як позивач формулює вимогу в цій справі фактично предметом спору залишаються ті самі правовідносини, що у справі №380/2355/20 (оплата праці). Незгода позивача із висновками судів не є підставою для повторного звернення до суду.
46. З огляду на це, доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновок судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі не спростовують.
47. Згідно зі статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
48. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
49. Ураховуючи результат касаційного розгляду, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, витрати не розподіляються.
50. Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
51. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
52. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2022 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року залишити без змін.
53. Судові витрати не розподіляються.
54. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
В.Е. Мацедонська