ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 380/6949/21
адміністративне провадження № К/990/17402/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №380/6949/21 за позовом Спільного підприємства «Київ-Захід» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 (головуючий суддя Грень Н.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2022 (головуючий суддя Хобор Р.Б., судді: Бруновська Н.В., Матковська З.М.),
УСТАНОВИВ:
Спільне підприємство «Київ-Захід» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.04.2021: №7050/13010704, №7051/13010704, №7053/13010704.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2022, позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Львівській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21.07.2022 відкрито касаційне провадження у справі №380/6949/21 за касаційною скаргою податкового органу.
Ухвалою суду від 06.12.2023 суддею-доповідачем розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 07.12.2023.
Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні з урахуванням положень статті 343 КАС України.
Верховний Суд у справі, що розглядається, з`ясував наступне.
Товариство звернулося до суду з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.04.2021:
№7050/13010704, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток 2709362,50грн.;
№7051/13010704, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4648356,00грн.;
№7053/13010704, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість на суму 4172491,25грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що надані підприємством до податкового органу первинні документи щодо взаємовідносин з ТОВ "Лембуд" беззаперечно свідчать про факт вчинення господарських операцій та є достатніми та вичерпними для такого висновку. Позивач відзначає, що використання податковим органом інформації про контрагентів ТзОВ «Лембуд», то ця інформація не може мати доказового значення щодо нереальності господарських операцій з СП «Київ-Заїхід» у формі ТзОВ, оскільки без дослідження первинних документів вказаних підприємств висновок відповідача про нереальність господарської операції позивача з його контрагентом є необґрунтованим. Крім того, на думку позивача, є лише припущеннями доводи податкового органу про нереальність господарської операції, виходячи з даних ІТС «Податковий блок», Єдиного реєстру податкових накладних щодо неможливості придбання реалізованих ТМЦ для СП «Київ-Захід» у формі ТзОВ у інших контрагентів ТзОВ «Лембуд» внаслідок відсутності трудових ресурсів основних засобів, відсутності джерела походження ідентифікованого товару, аналізу звітів про суми нарахованої заробітної плати, суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування по постачальниках контрагента.
Відповідач проти позову заперечив, вказав, що до перевірки підприємством не представлено документів, які б підтверджували походження товару, його якість та відповідність, зокрема: сертифікатів походження продукції, сертифікатів якості та сертифікатів відповідності. В обсязі наданих до перевірки документів та отриманої інформації, при аналізі ланцюгів поставки до ТзОВ „Лембуд", неможливо встановити коло контрагентів останніх, які мали можливість поставити ТМЦ (торгівельне та офісне обладнання), та дослідити походження товару, оскільки відсутні сертифікати походження, якості, товаросупровідні документи. Таким чином, перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з постачальником товару ТзОВ „Лембуд".
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Суди вказали, що позивач надав первинні документи, які у повній мірі підтверджують придбання товарів (офісне обладнання та товари для магазинів) та зміну у структурі активів позивача, що свідчить про те, що позивач не занизив податкові зобов`язання.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку. Як вважає відповідач, судами не встановлено обставин, які потребують з`ясування, не надано належну оцінку фактам, які свідчать, що між сторонами господарські операції фактично не здійснювались, за спірними операціями оформлені первинні документи з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди, з огляду на те, що позивачем не представлено сертифікатів походження продукції, сертифікатів якості, сертифікатів відповідності, первинні документи містять неточності, не підтверджено походження товару, у контрагентів постачальника товару відсутні трудові ресурси/основні засоби/складські приміщення, не встановлено ланцюг постачання товару. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на застосування судами норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах і просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги. У відзиві, посилаючись на висновки Верховного Суду в подібних спорах, позивач зазначає про законність рішень судів попередніх інстанцій, вважає, що касаційна скарга не містить обґрунтування неправомірності судових рішень, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Як установлено судами попередніх інстанцій, Головним управлінням ДПС у Львівській області проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2019.
За результатами перевірки складено акт від 12.03.2021 № 13-01-07-04/20780000. Перевіркою встановлено порушення СП «Київ-Захід» у формі ТзОВ:
П(С)БО 15; п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134; п. 135.1 ст. 135; п. 137.1 ст. 137 , п.п. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 2' 167' 490грн., в т.ч. за 2017 рік у сумі 2' 167' 490грн. та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за 2019 року у сумі 4' 648' 356грн.;
п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198; п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 всього у сумі 3 337 993 грн., в т.ч. за вересень 2017 року - у сумі 3' 337' 993грн.
На підставі акта перевірки контролюючим органо 06.04.2021 винесено податкові повідомлення-рішення:
№7050/13010704, форма «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток 2' 709' 362,50грн, у тому числі: за податковими зобов`язаннями - 2' 167' 490грн., штрафні санкції 541872,50грн.;
№7051/13010704, форма «П» зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4' 648' 356грн. Сума завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підлягає виправленню платником податків у показниках податкової звітності з податку на прибуток;
№7053/13010704, форма «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість на суму 4' 172' 491,25грн., у тому числі: за податковим зобов`язанням - 3' 337' 993грн., штрафні санкції - 834498,25грн.
Вважаючи винесені контролюючим органом податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з позовом до суду про їх скасування.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що як вважав податковий орган в порушення вимог Положення (Стандарту) Бухгалтерського обліку (П(С)БО) 15; п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу СП „Київ-Захід" у формі ТОВ (внаслідок безоплатного одержання товарно-матеріальних цінностей) занижено дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за 2017 рік у сумі 16689967 гривень.
На підтвердження такого висновку, відповідач наводить аналіз наданих для перевірки документів по господарській операції між СП «Київ-Захід» у формі ТзОВ та ТзОВ «Лембуд», зокрема: договору поставки між ТзОВ «Лембуд» (Постачальник) та СП «Київ- Захід» у формі ТОВ (Покупець) від 04.09.2017 №04/09/17, податкових накладних, видаткових накладних, подорожніх листів.
Суди зауважили, що в акті контролюючим органом не згадується про розрахункові документи між Постачальником та Покупцем, разом з тим констатовано, що станом на 31.12.2019 відсутня заборгованість по бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» між СП «Київ-Захід» у формі ТОВ та ТзОВ «Лембуд» (т. 1 а.с17).
На підтвердження своїх аргументів щодо порушення підприємством СП «Київ- Захід» у формі ТзОВ вимог П(С) БО 15; ст. 134 ПКУ в частині заниження доходу від будь-якої діяльності, та нереальності проведеної господарської операції (т. 1 а.с. 17-18) відповідач зазначає, що до перевірки підприємством не представлено документів, які б підтверджували походження товару, його якість та відповідність, зокрема: сертифікатів походження продукції, сертифікатів якості та сертифікатів відповідності.
Таким чином, контролюючий орган дійшов висновку, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з постачальником товару.
З оскаржуваних судових рішень слідує, що позивачем надано для перевірки укладений між сторонами договір поставки від 04.09.2017 №04/09/17, видаткові накладні, видані ТзОВ «Лембуд», підписані уповноваженими особами ТзОВ Лембуд» - директором Березою Ю.В. та директором СП «Київ-Захід» у формі ТзОВ Мольченком В.Л., з конкретним переліком торговельно-офісного обладнання (а.с.34-49).
Окрім того, перелік обладнання, кількість, загальна сума коштів, що підлягають сплаті, сума ПДВ, обсяг операцій за ставкою 20% зафіксовані у електронних податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (т. 1 а.с. 66).
Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включено СП «Київ-Захід» у формі ТзОВ до складу податкового кредиту, що відповідає даним Додатку 5 до Податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2017 року.
Також, підприємством надано подорожні листи вантажного автомобіля, які свідчать про те, що 04.09.2017, 05.09.2017, 06.09.2017, 07.09.2017 вантажними автомобілями MAN НОМЕР_1 (вантажопідйомність 20 тн) та Мерседес 2435 236- 52 ТА (вантажопідйомність 10 тн), які є власністю СП «Київ-Захід» у формі ТзОВ (т.1 а.с. 137-138) перевезені вантажі - обладнання для магазинів (пункт навантаження - Львів, вул. Персенківка.70, в м.Червоноград ) згідно видаткових накладних (а.с.50-56).
У підтвердження проведених з продавцем ТзОВ «Лембуд» розрахунків за поставлене обладнання надано платіжні доручення з відмітками банку про їх виконання (т. 1 а. с. 58-66).
Станом на 31.12.2019 відсутня заборгованість по бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» між СП «Київ-Захід» у формі ТзОВ та ТзОВ «Лембуд».
Як констатовано судами, доводи відповідача про те, що позивач отримав товар на безоплатній основі спростовані вказаними вище документами про оплату.
Обґрунтовуючи висновки про нереальність здійснення господарської операції податковий орган посилався на ненадання сертифікатів якості на товар.
Судами попередніх інстанцій указано, що за вимогами частини другої статті 662 ЦК України передача сертифікатів якості є обов`язком продавця товару, невиконання якого може свідчити лише про недотримання останнім умов договору купівлі-продажу (поставки).
Крім того, дослідивши, на підставі видаткових накладних, перелік товарів (офісне обладнання та обладнання для магазинів), які придбав позивач, апеляційний суд встановив, що жоден із товарів, які придбав позивач не визначений, як такий, що підлягає сертифікації.
У цій справі на підставі наявних матеріалів судами з`ясовано, що надані первинні документи містять усі необхідні реквізити для надання їм юридичної сили та доказовості і підтверджують факт здійснення господарської операції.
Cудами відхилено посилання відповідача на податкову інформацію відносно контрагентів постачальника, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.
Також, обґрунтовуючи свої доводи про нереальність господарських операцій, відповідач вказував під час розгляду справи судами попередніх інстанцій та у касаційні скарзі, що у контрагентів постачальника позивача відсутні основні засоби, трудові ресурси.
На вказані доводи Суд зауважує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від господарських та виробничих можливостей контрагента. Переконання контролюючого органу про те, що контрагенти постачальника позивача не мали достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарських операцій, не можуть слугувати беззаперечними доводами щодо фактичного нездійснення господарських операцій, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів та дослідження первинних документів.
Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 16.01.2018, 15.05.2018, 11.09.2018 у справах №№826/1398/14, 810/4391/16, 804/4787/16 відповідно.
Верховний Суд у постанові від 17.02.2020 у справі №826/2926/14 зауважив, що контролюючий орган на виконання вимог статті 71 КАС України повинен довести та надати належні докази, які б свідчили, що наявні у суб`єкта підприємницької діяльності трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для здійснення господарських операцій.
Касаційний суд не може не погодитись, що чинним законодавством не пред`являються вимоги до суб`єктів підприємницької діяльності стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявність тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів тощо для здійснення господарської операції. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальну можливість виконання правочину.
Суд касаційної інстанції звертає увагу, що як зазначено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Відповідно до положень статті 90 КАС обставини у справі підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.
Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.
Розглянувши доводи сторін, якими вони обґрунтовують свою позицію під час розгляду справи у порядку касаційно перегляду судових рішень, Суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами обставин щодо правомірності винесених податкових повідомлень-рішень по взаємовідносинах позивача з контрагентом. Як слідує, висновки, які зазначені контролюючим органом зроблені без належного дослідження усіх наявних доказів, що було виявлено під час судової стадії дослідження доказів, та безпідставність яких підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Верховний Суд також вважає, що доводи касаційної скарги в частині незгоди відповідача з висновками судів попередніх інстанцій щодо безтоварності господарських операцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним зокрема і у постановах, на які посилається скаржник у касаційні скарзі. Наведені відповідачем постанови Верховного Суду ухвалені у адміністративних справах за інших фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій, та загалом стосуються оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів (оцінюючий фактор).
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, відповідач у касаційній скарзі не обґрунтував незгоду з такими висновками, порушення судами норм права не доведено. Фактично ж доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази. Обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 343 349 350 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2022 у справі №380/6949/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
-------------------
-------------------
-------------------
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Р.Ф. Ханова
Судді Верховного Суду