№ 380/7611/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 380/7611/23

провадження № К/990/971/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року (у складі головуючого судді - Гавдика З.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року (у складі: головуючого судді - Обрізко І.М., суддів: Іщук Л.П., Шинкар Т.І.) у справі №380/7611/23,

ВСТАНОВИВ:

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції України у Львівській області (далі - ГУНП у Львівській області, відповідач), в якому просив:

- поновити позивачу ОСОБА_1 пропущений із поважних причин строк оскарження наказу про звільнення зі служби у поліції та наказу про застосування дисциплінарного стягнення - звільнення із служби в поліції;

- визнати протиправним і скасувати наказ ГУНП у Львівській області від 24.02.2023 №713 про застосування до начальника сектору дізнання відділення поліції №3 Стрийського РУП ГУНП майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним і скасувати наказ ГУНП у Львівській області №110 о/с від 14.03.2023 про виконання дисциплінарного стягнення і звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника сектору дізнання відділення поліції №3 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області;

- стягнути із ГУНП у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу від 16.03.2023 на дату ухвалення рішення по справі.

2. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 відкрито провадження у справі та указано, що питання поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду буде вирішено у судовому засіданні.

3. Представник позивача подав заяву від 25.04.2023 про поновлення процесуального строку, в якій зазначалося, що:

- 24 лютого 2023 року наказом ГУНП у Львівській області №713 прийнято рішення про застосування до начальника сектору дізнання відділення поліції №3 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції;

- 15 березня 2023 року ОСОБА_1 був ознайомлений із наказом №713 від 24.02.2023, проте це відбулось в період тимчасової непрацездатності, а засвідчена копія наказу позивачу так і не була вручена;

- відповідно до частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту строк оскарження наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції на період введення воєнного стану складає 15 днів. Тобто, останнім днем оскарження є 30.03.2023;

- Позивач ОСОБА_1 не встиг подати адміністративний позов у цей термін, оскільки він не був ознайомлений із матеріалами службового розслідування на підставі якого було винесено спірний наказ про застосування дисциплінарного стягнення;

- 29 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до ГУНП в Львівській області із відповідною заявою. На момент вирішення судом питання про відкриття провадження позивач ОСОБА_1 отримав відповідь ГУНП у Львівській області про те, що матеріали дисциплінарного провадження знаходяться у Стрийському РУП, а тому, фактично ОСОБА_1 був позбавлений можливості дізнатись про порушення його прав і своєчасно звернутись до суду.

- На момент подання позову ОСОБА_1 ще не ознайомлений із висновками службового розслідування, яке проводилось в період із 11.01.2023 по 09.02.2023, а також не отримав в установленому порядку Накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції, тощо.

4. Відповідач подав заяву про залишення вказаного позову без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду, в якій зазначив, зокрема, що:

- з наказом ГУНП у Львівській області № 110 о/с «По особовому складу» від 14.03.2023 та з наказом ГУНП у Львівській області № 713 від 24.02.2023 позивач ознайомився 15.03.2023, однак із позовом звернувся лише 12.04.2023, тобто з пропуском строку звернення до адміністративного суду;

- представник позивача звертає увагу, що позивач ОСОБА_1 не встиг подати адміністративний позов у встановлений законом термін, оскільки він не був ознайомлений із матеріалами службового розслідування на підставі якого було винесено спірний наказ про застосування дисциплінарного стягнення. Вказує, що 29.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до ГУНП в Львівській області із відповідною заявою. Тобто через 14 днів після ознайомлення із спірними наказами, хоча позивач відповідно до Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України, від 07.11.2018 № 893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України» має право ознайомлюватися із зібраними під час проведення службового розслідування матеріалами, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами та подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів;

- в матеріалах службового розслідування немає жодних рапортів, заяв, клопотань тощо, які б свідчили про бажання позивача ознайомлюватися з зібраними матеріали. З матеріалами службового розслідування позивач міг ознайомитися одразу ж після завершення службового розслідування, однак з незрозумілих причин проявив пасивність своєї поведінки та своєчасно не ознайомився. Позивач саме в день ознайомленням з оскаржуваними наказами не вжив жодних дій, які спрямовані на ознайомлення з матеріалами службового розслідування, за результатами проведення якого прийнято спірні накази;

- позивачу було достеменно відомо про проведення відносно нього службового розслідування, що підтверджується його поясненнями, які містяться в матеріалах службового розслідування;

- з копії договору про надання послуг у сфері права, укладеного між адвокатом Прядко О.О. і ОСОБА_1 , встановлено, що датою укладення цього договору є 20.03.2023, тоді як з даним адміністративним позовом позивач звернувся до суду 12.04.2023.

- звернення позивача до адвоката за наданням правової допомоги, а також отримання чи не отримання матеріалів службового розслідування позивачем чи представником позивача, не змінює моменту, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на звернення до суду і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду. Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

- неотримання позивачем чи його представником матеріалів службового розслідування для підготовки позову, не завадило йому звернутися до суду з позовом 12.04.2023 та заявити відповідне клопотання про витребування матеріалів службового розслідування;

- позивачем не вказано і не підтверджено відповідними доказами про існування об`єктивно непереборних обставин, що унеможливили своєчасне звернення до суду, тощо.

5. Представником позивача подано заперечення на вказану заяву відповідача, в якій зазначалося, що:

- ОСОБА_1 не був належним чином ознайомлений із наказом від 24.02.2023 про звільнення його зі служби в поліції, оскільки належним чином засвідчена копія наказу про звільнення зі служби була отримана позивачем лише 12.05.2023 по пошті від ГУНП в області. Раніше направлена копія наказу, що була отримана позивачем поштою 21.04.2023 не була засвідчена. Вищевказаний факт позивач може довести тим, що до його позову надано копію наказу, де відсутня печатка та підпис особи, яка засвідчила цю копію.

- Позивач не може вважатись таким, що не цікавився справою. Так, позивач ОСОБА_1 надав суду документи, що він безперервно перебував на лікарняному із 11.01.2023 по 24.03.2023. Таким чином, строк в період із 21.03.2023 по 24.03.2023 позивач не міг виконувати процесуальні права та обов`язки. Із заявою про ознайомлення із матеріалами службового розслідування ОСОБА_1 звернувся 29.03.2023 у межах строку на оскарження спірного наказу, проте, відповідач відповів на цю заяву лише 05.04.2023, тобто, коли 15 денний строк на оскарження формально сплив. Таким чином, відповідач, до якого ОСОБА_1 звернувся із заявою про ознайомлення із матеріалами службового розслідування умисно створив умови за яких 15 денний строк оскарження наказу закінчились. До того ж, слід зазначити що фактично матеріали службового розслідування були надані позивачу тільки 29.04.2023.

- процесуальний строк оскарження наказу від 24.02.2023 не був пропущений взагалі, оскільки існували поважні причини, які завадили ОСОБА_1 своєчасно оскаржити наказ про застосовування дисциплінарного стягнення, тощо.

6. В судовому засіданні позивач надав суду додаткові пояснення, про те, що з двома спірними наказами ознайомився 15.03.2023; з 28.02.2023 по 24.03.2023 перебував на амбулаторному лікуванні, фактично проживав у свого знайомого у м. Києві; просив поновити строк звернення до суду.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

7. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02.08.2023, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023, адміністративний позов залишено без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.

8. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в судовому засіданні (пояснення позивача) та з матеріалів справи встановлено, шо позивач ознайомлений із спірними наказами 15.03.2023, а з цим позовом до суду, позивач звернувся 12.04.2023, тобто з пропуском 15-ти денного строку звернення до суду.

9. Суди попередніх інстанцій відхилили доводи позивача про те, що він перебував на амбулаторному (проживаючи у свого товариша) лікуванні у період з 28.02.2023 по 24.03.2023, оскільки в матеріалах справи наявні копії листків консультацій (отриманих за запитом суду) за якими позивачу оформлялись листки непрацездатності за вказаний період і в них відсутні заключення лікаря та призначення лікування; вказане жодним чином не унеможливлювало своєчасного звернення позивача до суду самостійно або ж через уповноваженого представника.

10. Крім цього, суди попередніх інстанцій зауважили, що з копії договору про надання послуг у сфері права, укладеного між адвокатом Прядко О.О. і ОСОБА_1 , встановлено, що датою укладення цього договору є 20.03.2023, тоді як з даним адміністративним позовом позивач звернувся до суду 12.04.2023; таким чином, позивач мав час та можливість, щоб скористатися правничою допомогою адвоката для своєчасного звернення до суду з позовом про поновлення на роботі.

11. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що наведені представником позивача факти не свідчать про поважність пропущення ним строку звернення до суду з адміністративним позовом, а тому слід відмовити у задоволенні заяви представника про поновлення процесуального строку звернення до суду з цим позовом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень) на неї

12. Не погоджуючись із наведеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023 у справі №380/7611/23, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

13. Зазначаючи про те, що останнім днем звернення до суду із цим позовом було 30 березня 2023 року, позивач указує на те, що із 11.03.2023 по 24.03.2023 він безперервно знаходився на лікарняному, а тому не міг виконувати процесуальні права та обов`язки; коли він одужав, то 29.03.2023 звернувся із заявою до відповідача про ознайомлення із матеріалами службового розслідування, оскільки вбачав, що без вивчення підстав застосування дисциплінарного стягнення не міг ефективно реалізувати своє право на захист в суді; 05.04.2023, коли строки оскарження спірних наказів сплинули, відповідач письмово відмовив позивачу надати матеріали службового розслідування. Таким чином, позивач уважає, що відповідач умисно створив умови, за яких 15-денний строк оскарження у цій справі сплинув; зазначає, що фактично матеріали службового розслідування були йому надані тільки 29.04.2023.

14. Позивач вважає необґрунтованими намагання суду першої інстанції пов`язати строк, від якого позивач міг дізнатися про порушення своїх прав із датою укладення договору про надання послуг у сфері права, оскільки неможливість позивача до 30.03.2023 звернутися до суду була пов`язана саме із відмовою відповідача в сприянні реалізації ОСОБА_1 , його можливостей на доступ до матеріалів службового розслідування.

15. Позивач указує, що міг скористатися своїм правом оскаржити наказ про застосування до нього дисциплінарно стягнення тільки після ознайомлення із матеріалами справи, факт надання чи ненадання йому цих матеріалів, об`єктивно від позивача не залежав. Таким чином, позивач вважає, що пропустив строки для звернення до суду із цим позовом із поважних причин, що помилково не враховано судами попередніх інстанцій.

16. Поряд з цим, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції розглянув справу із порушенням норм процесуального права, оскільки не забезпечив участь представника позивача у судовому засіданні в режимі відео-конференції, хоча попередньо ухвалював рішення про задоволення відповідного клопотання; 20.12.2023 представник позивача перебував на зв`язку та чекав на створення відео-конференції протягом декількох годин, але вона так створена судом і не була. Касатор вважає, що суд апеляційної інстанції розглянув справу формально, без надання вмотивованої оцінки усім доводам апелянта, а тому оскаржувана постанова не може вважатися законною і обґрунтованою.

17. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

18. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 08.01.2024.

19. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Соколов В.М.

20. Ухвалою Верховного Суду від 17.01.2024 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023 у справі №380/7611/23.

21. Ухвалою Верховного Суду від 25.04.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

24. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

25. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

26. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (частина перша статті 5 КАС України).

27. Водночас, частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, в тому числі щодо дотримання строків звернення до суду, визначених законом, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

28. Згідно з частинами першою-третьою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

29. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

30. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

31. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частин третьої-четвертої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

32. Предметом оскарження у цій справі є накази відповідача про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення та виконання дисциплінарного стягнення і звільнення зі служби в поліції позивача.

33. Законом України від 15.03.2022 №2123-ІХ «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі підчас дії воєнного стану, який набрав чинності 01 травня 2022 року, доповнено Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут) розділом V «Особливості проведення службового розслідування» в період дії воєнного стану».

34. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 3). Надалі відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні неодноразово продовжено, такий правовий режим триває й на сьогодні.

35. Статтею 31 розділу V Дисциплінарного статуту встановлено порядок оскарження дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану, відповідно до частини четвертої якої поліцейський має право оскаржити застосовано до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

36. Оскільки існує колізія між загальним (КАС України) та спеціальним законом (Дисциплінарний статут), застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Дисциплінарний статут. Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 31.05.2023, у справі №160/9356/22, від 31.10.2023 у справі №340/4394/22, від 30.11.2023 у справі №500/1224/23, від 28.03.2024 у справі №420/22052/23, та який застосований судами попередніх інстанцій.

37. Таким чином, законодавець чітко пов`язав виникнення права на оскарження застосованого до поліцейського дисциплінарного стягнення та обчислення строку на таке оскарження - з моменту ознайомлення особи з наказом про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

38. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач був ознайомлений із спірними наказами 15 березня 2023 року, а тому саме з цієї дати слід обчислювати 15-денний термін на їх оскарження в судовому порядку.

39. У зв`язку з наведеним, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що на день звернення до суду, останній не був ознайомлений з матеріалами службового розслідування, оскільки, вказане не змінює моменту, коли позивач дізнався про порушення своїх прав. Більше того, слушними є доводи відповідача у відзиві на касаційну скаргу про те, що позивач не був обмежений у діях, спрямованих на ознайомлення з матеріалами службового розслідування, саме в день ознайомлення зі спірними наказами.

40. У контексті доводів касаційної скарги та встановлених судами попередніх інстанцій обставин щодо заявлених позивачем причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом, слід також зазначити, що звернення позивача до адвоката за наданням правової допомоги та неознайомлення із матеріалами службового розслідування позивачем, чи його представником, не змінює моменту, з якого ОСОБА_1 повинен був дізнатися чи дізнався про порушення своїх прав щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, а може свідчити про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на звернення до суду і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку на звернення до суду.

41. Колегія суддів також відхиляє доводи скаржника про те, що неможливість позивача до 30.03.2023 звернутися до суду була пов`язана саме із відмовою відповідача в сприянні реалізації ОСОБА_1 , його можливостей на доступ до матеріалів службового розслідування, оскільки позивач чи його представник міг звернутися до суду із цим позовом вчасно та заявити клопотання про витребування у відповідача матеріали службового розслідування.

42. Щодо доводів позивача про безперервне перебування із 11.03.2023 по 24.03.2023 на лікарняному, неможливість користування процесуальними правами і обов`язками в цей період, колегія суддів зазначає таке.

43. Із матеріалів справи, доводів сторін та встановлених судами попередніх інстанцій обставин слідує, що будучи на лікарняному, позивач особисто 15 березня 2023 року ознайомився із наказом про виконання застосованого дисциплінарного стягнення (наказ ГУНП у Львівській області №110 о/с від 14.03.2023).

44. Судом першої інстанції було встановлено, що в матеріалах справи наявні копії листків консультацій, за якими позивачу оформлялись листки непрацездатності за указаний період і в яких відсутні будь-які заключення лікаря та призначення лікування.

45. Слід також зауважити, що перебування позивача на лікарняному в період із 11.03.2023 по 24.03.2023 не завадило йому звернутися до адвоката (дата укладення договору про надання професійної правничої допомоги, укладеного між адвокатом Прядком О.О. і ОСОБА_1 - 20.03.2023).

46. В судовому засіданні в суді першої інстанції позивач надавав суду додаткові пояснення, зокрема, про перебування на амбулаторному лікуванні з 28.02.2023 по 24.03.2023 і про проживання у свого знайомого у м. Києві.

47. Поряд з цим, позивач звернувся до суду із позовом більш ніж через 15 днів з моменту закінчення періоду тимчасової непрацездатності.

48. Колегія суддів Верховного Суду бере до уваги указані обставини, вважає, що тимчасова непрацездатність особи, підтверджена відповідними доказами, може бути підставою для висновку про наявність об`єктивних непереборних обставин, які перешкоджали такій особі реалізувати певні процесуальні права та обов`язки.

49. Водночас, перебування особи на амбулаторному лікарняному не є безумовною підставою для поновлення процесуальних строків, і не у всіх випадках може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення до суду, в розумінні КАС України.

50. В контексті установлених обставин та конкретно у цій справі, судами не встановлено об`єктивних та непереборних обставин, які б зумовлювали неможливість скористатися позивачем процесуальними правами чи обов`язками під час перебування останнього на амбулаторному лікуванні у період з із 11.03.2023 по 24.03.2023.

51. А тому, висновки судів попередніх інстанцій в цій частині не спростовуються доводами касаційної скарги.

52. В даному випадку, маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності, позивач чи його представник, не міг не усвідомлювати, що зволікання зі зверненням до суду із позовною заявою, невчинення ним дій щодо оскарження спірних наказів відповідача, призведе до порушення строків, встановлених Дисциплінарним статутом та наслідків, визначених КАС України.

53. Верховний Суд зауважує, що норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

54. Згідно усталеної судової практики поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

55. Виходячи зі змісту заявлених обставин у позовній заяві та заяві про поновлення процесуального строку на звернення до суду, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо неповажності заявлених позивачем причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом та наявності підставі для залишення його без розгляду. Доводи касаційної скарги цих висновків та мотивів судів попередніх інстанцій не спростовують.

56. Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

57. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

58. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

59. У низці рішень ЄСПЛ, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

60. Так, у справі «Мушта проти України» (Заява № 8863/06) від 18.11.2010 в пункті 32 ЄСПЛ нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

61. У рішенні ЄСПЛ по справі «Ілхан проти Туреччини» зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey № 22277/93).

62. Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що встановлені у цій справі обставини не свідчать про застосування судами попередніх інстанцій надмірного формалізму під час вирішення питання про поновлення процесуального строку на звернення до суду із цим позовом; як і не свідчать про нелегітимне втручання у конвенційні права позивача та про наявність перешкод для реалізації права особи на доступ до правосуддя.

63. Як було зауважено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20.10.2022 у справі №9901/462/21 (провадження № 11-101заі22), згідно практикою ЄСЛП застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду (порушення статті 6 Конвенції).

64. Натомість, безпідставне поновлення таких строків може також свідчити про порушення принципу правової визначеності, як невід`ємної складової принципу верховенства права.

65. Так, правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права. У питаннях визначення строків одразу закладена певна суперечність між інтересами однієї сторони, яка наполягає на безумовному застосуванні процесуальних строків, та інтересами іншої сторони, яка вважає, що строк варто поновити; умовний конфлікт між принципом правової визначеності та принципом права на судовий захист, обидва з яких є елементами принципу верховенства права.

66. Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень. Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки (пункти 47-48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №160/6211/21).

67. Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України, визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

68. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, Верховний Суд не встановив порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права чи безпідставного залишення без розгляду позовної заяви на підставі наведеної норми.

69. Окрім цього, з матеріалів справи встановлено, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2023 вказану справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 20.12.2023 на 09:30 год.; 13 грудня 2023 року на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Прядка Олександра Олександровича, з проханням надати йому можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів; ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 указану заяву задоволено та ухвалено провести розгляд справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника ОСОБА_1 - адвоката Прядка Олександра Олександровича за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

70. Як видно зі змісту протоколу судового засідання та оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до частини четвертої статті 229, статті 313 КАС України, суд апеляційної інстанції ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

71. Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на незабезпечення його представника правом брати участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції у режимі відеоконференції, оскільки жодних доказів, які б могли підтвердити доводи касаційної скарги в цій частині, не заявлено.

72. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

73. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).

74. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

75. Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

76. Суд вважає, що в контексті обставин цієї справи, ним надано відповідь на всі доводи касаційної скарги, які можуть вплинути на правильне вирішення справи на цій стадії судового розгляду.

77. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 2 5 242 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року у справі №380/7611/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

..................................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду