ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 380/8798/21
адміністративне провадження № К/990/28105/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 380/8798/21
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерімп» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя В. М. Сакалош) від 19 жовтня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: головуючий суддя - М. А. Пліш, судді: В. С. Затолочний, В. В. Ніколін) від 15 лютого 2022 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерімп» (далі - ТОВ «Інтерімп», позивач) звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області, податковий/контролюючий орган, скаржник або відповідач), в якому просило:
визнати протиправними дії посадових осіб ГУ ДПС у Львівській області по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Інтерімп» (43928916) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету;
визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 травня 2021 року №10832/13-01-07-02, № 10835/13-01-07-02, прийняті на підставі акта перевірки від 15 квітня 2021 року № 8981/13-01-07-02/43928916 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Інтерімп» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету».
2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки, які викладені в акті не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права, а винесене податкові-повідомлення рішення є протиправним та підлягають скасуванню.
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року, позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними дії посадових осіб ГУ ДПС у Львівській області по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Інтерімп» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18 травня 2021 року № 10832/13-01-07-02, № 10835/13-01-07-02, прийняті на підставі акта перевірки від 15 квітня 2021 року № 8981/13-01-07-02/43928916 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Інтерімп» (43928916) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету».
Стягнуто на користь ТОВ «Інтерімп» з ГУ ДПС у Львівській області, за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 22 700,00 грн.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, до Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга, в якій відповідач просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
5. Після усунень недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2022 року клопотання ГУ ДПС у Львівській області про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено ГУ ДПС у Львівській області строк на касаційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року у справі № 380/8798/21, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача на оскаржувані судові рішення, відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДПС у Львівській області про зупинення виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року у справі № 380/8798/21 та установлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
6. Позивач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інтерімп» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 15 квітня 2021 року № 8981/13-01-07-02/43928916, яким встановлено порушення платником податків:
пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу, оскільки ним завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на 4 280 938 грн.;
пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу, оскільки ним завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 142 грн.;
9. Під час перевірки встановлено, що причиною виникнення від`ємного значення з ПДВ, в т.ч. заявленого до відшкодування, у податковій Декларації з податку на додану вартість за січень 2021 року № 9025436470 від 15 лютого 2021 року є: декларування операцій з імпорту товару одягу, (чоловічий, жіночий, дитячий), цифрові USB WEB-камери з функцією передачі зображення, міксер (блендер) для подрібнення харчових продуктів, частини пристроїв для передачі, приймання голосу та іншої інформації, апаратура електрична, що має індивідуальні функції бездротові пристрої керування (джойстики) для відео ігрових консолей (ігрових приставок), - вода ізольовані електричні для напруги, посуд столовий, світильники, частини велосипедів, чемодани дорожні, санітарно-технічні вироби, цифровий декодер для прийому ревізійного сигналу, тощо (Польща, Угорщина) та відсутністю декларування реалізації придбаного товару у січні 2021 року.
Зокрема, відповідач вбачає порушення ТОВ «Інтерімп» у тому, що перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації суми податкового кредиту (рядок 17Б Декларації) за січень 2021 року встановлено її завищення на - 4281080 грн., що призвело до завищення на цю ж суму показника рядка 19 Декларації (пункт 3.2. спірного акта, сторінка 18 першого тома).
Перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації) встановлено її завищення на 4 281 080 грн. внаслідок завищення показника рядку 17 (колонка Б) Декларації.
Перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення, яка підлягає: бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2 Декларації за наявності) встановлено її завищення на 4 280 938 грн. внаслідок завищення показника рядка 19 Декларації (зазначено у п.п. 3.3.1 пункту 3.3. акта перевірки).
Встановлені в акті перевірки порушення ґрунтується на інформації наявної у інформаційних базах ДПС податкової інформації, яка була зібрана контролюючим органом станом на дату складання акта перевірки в рамках організації і проведення даної документальної перевірки, оскільки позивачем на вимогу від 31 березня 2021 року № 8923/6/13-01-07-02-16 не надано до перевірки оригіналів первинних документів, а також бухгалтерських документів для проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Інтерімп», про, що складено акт про ненадання посадовими особами підприємства документів для проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Інтерімп» від 08 квітня 2021 року № 339/13-01-07-02/43928916.
10. На підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 травня 2021 року
№ 10832/13-01-07-02, яким позивачу завищено бюджетне відшкодування на суму 4 280 938 грн., штрафна (фінансові) санкції (штраф) у сумі 1070234,50 грн.;
№ 10835/13-01-07-02, яким позивачу завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 142 грн.
11. Судами також встановлено, що 12 лютого 2021 року позивачем подано до ТУ ДПС у Львівській області, ДПІ у Шевченківському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2021 току з від`ємним значенням в сумі 4 284 580 грн., та заявленою до відшкодування на рахунок платника у банку сумою ПДВ - 4 280 938 грн.
12. Основним видом діяльності ТОВ «Інтерімп» є діяльність посередників у торгівлі текстильними виробами, одягом, хутром, взуттям і шкіряними виробами.
13. Причина виникнення від`ємного значення по податку на додану вартість є придбання імпортних товарів у TSMART BUILT INDUSTRIAL LTD до контракту № 05/20-CN т 16 грудня 2020 року текстильних виробів, одяг, автотовари, інші товари.
14. Так, між SMART BULIT INDUSTRIAL LTD (Hong Kong) Продавець та ТОВ «Інтерімп» покупець було укладено контракт № 05/20- CN від 16 листопада 2020 року.
15. Оплати на рахунок Державної митної служби України було здійснено у грудні 2020 року та січні 2021 року. Тобто податковий кредит формувався за вказаними показниками.
16. Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернуся із цим позовом до суду.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що висновки акта перевірки зроблені відповідно до наявної в інформаційних базах ДПС податкової інформації, яка зібрана станом на дату складання акта перевірки в рамках організації і проведення даної документальної перевірки, у тому числі представлена платником.
18. Водночас, будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер не є належним доказом у розумінні процесуального закону.
19. Роблячи такі висновки, суди послалися на правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 19 березня 2021 року у справі № 460/143/19.
20. Крім того, судами також зазначено, що недоліки в оформленні документів за своєю суттю не спростовують вчинені між сторонами господарські операції, а тому такі недоліки самі по собі не нівелюють наслідків цих господарських операцій.
21. Судами попередніх інстанцій при прийняті оскаржуваних судових рішень враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04 березня 2020 року в рамках справи № 0440/5658/18, адміністративне провадження № К/9901/21544/19 (ЄДРСРУ № 88360076), у якій вказано на те, що обставина порушення платником податків обов`язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, щодо надання після початку перевірки всіх документів, які належать або пов`язані з предметом перевірки, не означає, що такий платник не має права додатково їх надати після спливу 90-денного строку, але до прийняття відповідного рішення, й, при цьому, не звільняє контролюючий орган від обов`язку врахувати такі документи, та, за наявності передбачених підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України підстав, призначити додаткову позапланову перевірку. Неможливість платника в силу об`єктивних обставин надати певні документи контролюючому органу безпосередньо до перевірки не свідчить про невиконання ним обов`язку, встановленого підпунктами 16.1.5, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, а також обумовлює здійснення відповідачем певних дій з метою отримання таких документів. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року по справі № 805/1690/16-а.
22. Окрім цього, право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу із поданням учасником процесу нових доказів, що у протилежному випадку є обмеження судом предмету дослідження та призведе до неповноти дослідження й порушення справедливого судового розгляду, наголошується Верховним Судом у постановах від 12 листопада 2018 року у справі № 806/434/16 (ЄДРСРУ № 78329873), від 24 січня 2019 року у справі № 820/12113/15 (ЄДРСРУ № 79409332), від 12 лютого 2019 року у справі № 820/6512/16 (ЄДРСРУ № 79791393).
23. Відтак, суди вказали, що оскільки відповідач, відповідно до покладеного на нього обов`язку встановленого статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не спростував доводи позивача, не навів аргументів, щодо фіктивності господарської операції, то суди дійшли висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при ухваленні рішень діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дія), що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача.
24. Щодо тверджень та посилань податкового органу на існуюче кримінальне провадження, суди вважали за необхідне зазначити, що наявність кримінального провадження, ще не свідчить про фіктивність вказаної у цій справі господарської операції, тим більше дане кримінальне провадження не завершено та відсутній вирок суду, який би підтвердив безпідставність доводів позивача.
25. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, зокрема, статей 72 73 74 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
26. З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України:
якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
27. У доводах касаційної скарги позивач зазначає, що суди, задовольняючи позовні вимоги, не дослідили зібрані у справі докази, копії митних декларацій та не перевірили дані докази на підтвердження зазначених фактів, не вжив заходів для виявлення та витребування доказів (не витребувано довідки про рух коштів по рахунку), а саме, не встановив чи за платіжними дорученнями, які були надані під час розгляду справи, здійснено оплату, оскільки до перевірки не надано платіжні доручення, які підтверджують, що суми ПДВ заявлені до бюджетного відшкодування є фактично сплачуваними у попередніх та звітному (податковому) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України.
28. Судами не надана повна та належна юридична оцінка, в тому числі, наявним у справі первинним документам бухгалтерського та податкового обліку з приводу достовірності даних вказаних в них, їх відповідності вимогам чинного податкового законодавства, наявності обов`язкових реквізитів.
29. Відповідно не з`ясовано в повному обсязі наявність недоліків в оформленні первинних документів, відповідно, у разі їх наявності, не встановлено чи такі недоліки є істотними та такими, що нівелюють правове значення первинного документу та реальність господарської операції.
30. Мотивуючи своє рішення відсутністю та/або неналежністю первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій позивача, суди лише обмежилися наведенням мотивів позивача, не дослідивши у повній мірі акт перевірки, який є носієм доказової інформації під час вирішення податкових спорів.
31. Судами першої та апеляційної інстанції безпідставно не взято до уваги та не надано належної оцінки інформації:
про не надання позивачем на вимогу від 31 березня 2021 року № 8923/6/13-01-07-02-16 до перевірки оригіналів первинних документів, а також бухгалтерських документів для проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Інтерімп», про, що складено відповідний акт. Скаржник звертає увагу на те, що позивач зазначав, що оригінали документів надавались, проте не надав докази скерування під час розгляду справи судом;
про застосування до ТОВ «Інтерімп» персональні спеціальні економічні санкції та обмежувальні заходи відповідно до пункту 26 додатку 2 Указу Президента України № 140/2021 від 03 квітня 2021 року «Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 02 квітня 2021 року»;
про наявність кримінального провадження № 22021000000000126 від 22 квітня 2021 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 258-5, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.
32. Також, судами не враховано, що акт приймання-передачі приміщення в користування до договору суборенди № 1/12.с від 01 грудня 2020 року та сам договір складено і підписано 01 грудня 2020 року, що неможливо, оскільки з 06 листопада 2020 року ОСОБА_1 є видаленим бенефіціарним власником ТОВ «Будполімет».
33. Крім цього, відповідач вважає, що при розгляді даної справи судом першої інстанції порушено правила оцінки доказів регламентовані статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.
34. Скаржник ще раз звертає увагу Суду, що при складанні тексту рішення посилаються виключно на аргументи позивача, при цьому не спростовує позицію відповідача та не зазначають її у рішеннях.
35. Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях неправильно застосували норм матеріального права, зокрема: пункт 44.6, пункт 44.7 статті 44, пункт 198.1, пункт 198.2, пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року у справі № 640/6522/20, від 21 жовтня 2021 року у справі № 802/1464/17-а, від 05 березня 2019 року у справі № 826/6902/15.
36. Зокрема, Восьмий апеляційний адміністративний суд обмежився виключно викладенням хронології подій, що передували перевірці та лише вказав на правильність дій позивача без їх оцінки в сукупності з доводами податкового органу, зокрема по наступних позиціях.
37. Щодо ненадання документів. Позивач в судовому засіданні, як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції заявляє, що пропонував документи надати ревізору, проте він відмовився. Суд не звертаючи увагу на абсурдність цього твердження позивача приймає до матеріалів справи документи, які не були предметом перевірки. При цьому не досліджує кожен документ окремо та не з`ясовує чи достовірні дані зазначені в цих документах. Також, суд ігнорує доводи відповідача, і інформацію надану Головним слідчим управлінням СБ України, що у позивача відсутні місця для зберігання товару, та не враховує протоколи допиту свідків. Окрім того, жодних висновків щодо прийнятності зазначених документів в розумінні приписів пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України ні рішення суду першої інстанції ні рішення апеляційного суду не містить.
38. Таким чином, скаржник наголошує на тому, що всупереч приписів частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суди попередніх інстанцій не перевірили доводи відповідача про наявність підстав для застосування наслідків, встановлених пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України
39. Щодо використання податкової інформації відповідачем зазначено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, отримана із джерел, передбачених статтею 72 Податкового кодексу України, зокрема інформація, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, інших звітних документах (підпункт 72.1.1.1пункту 72.1), інформація, що надійшла за наслідками податкового контролю (підпункт 72.1.5). Відповідно до пункту 74.3 статті 74 Податкового кодексу України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.
40. Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій посадових осіб ГУ ДПС у Львівській області. Позивач у позовній заяві фактично просить скасувати податкові повідомлення-рішення у зв`язку з тим, що вважає акт перевірки протиправним та не надає жодних доказів на підтвердження своєї позиції. Проте, акт перевірки є службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність, а тому не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, що може бути оскаржено до адміністративного суду. Самі по собі дії не є юридично значимими та не мають безпосереднього впливу на стан суб`єктивних прав та обов`язків суб`єкта господарювання, вони не встановлюють ніяких вимог чи обов`язків правил поведінки для платника податків. Тобто, акт перевірки та дії посадових осіб не мають безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача, а тому не можуть бути визнані протиправними. Позиція контролюючого органу кореспондується постановою Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі № 826/4114/18.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
41. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.
42. Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
43. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
44. За правилами статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
45. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
46. Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
47. Статтею 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
48. За приписами частин першої, другої статті 77 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення судових рішень) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
49. Верховний Суд, аналізуючи зазначені норми КАС України, неодноразово наголошував на тому, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути визначені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.
50. При цьому обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
51. Проаналізувавши зміст оскаржуваних у цій справі судових рішень, колегія суддів встановила, що у них містяться мотиви для визнання протиправним податкових повідомлень-рішень виключно на аргументах позивача, без спростування доводів відповідача, які викладені у відзиві на адміністративний позов та апеляційній скарзі. При цьому, перевіряючи правомірність таких податкових повідомлень-рішень, суди попередніх інстанцій досліджували документи, надані позивачем безпосередньо до суду першої інстанції.
52. З огляду на позицію контролюючого органу у цій справі, яка викладена в акті перевірки, у письмових заявах по суті справи, апеляційній і касаційних скаргах, ключовим питанням у цій справі, поряд із дослідженням реальності господарської операції, було питання не надання позивачем будь-яких документів на підтвердження реальності господарських операцій безпосередньо під час проведення перевірки.
53. При цьому, з огляду на зміст спірних правовідносин, питання надання первинних та інших документів до перевірки чи після її проведення входило до предмета доказування у цій справі в першу чергу, тобто передувало вирішенню питання можливості прийняття і дослідження судами попередніх інстанцій документів, доданих позивачем до позовної заяви.
54. Отже, скаржник вважає, що всупереч приписів пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) суди попередніх інстанцій вирішили спір, з урахуванням первинних документів, які до перевірки позивачем не надавались та не розглядались податковим органом.
55. За правилами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
56. Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
57. Пунктом 44.7 статті 44 ПК України передбачено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).
У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.
У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.
58. Порядок надання платниками податків документів до податкової перевірки регламентовано статтею 85 ПК України.
59. Згідно із пунктами 85.2, 85.4, 85.6, 85.7 означеної статті платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.
При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.
60. З аналізу наведених положень ПК України вбачається, що, дійсно, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку.
61. Так, Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Не надання таких документів нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України прирівнюється до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.
62. Тобто, у разі ненадання платником податків документів для проведення перевірки, у контролюючого органу є законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкових зобов`язань та визнати ці суми непідтвердженими документально.
63. Водночас, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
64. Аналогічного висновку щодо тлумачення наведених законодавчих норм дійшов і Верховний Суд, зокрема, в постановах від 06 серпня 2019 року у справі № 160/8441/18 (касаційне провадження № К/9901/16292/19) та від 29 травня 2020 року у справі № 826/27811/15 (касаційне провадження № К/9901/26364/18).
65. У постанові від 08 вересня 2019 року у справі № 802/1069/13-а Верховний Суд також зауважував, що обставина порушення платником податків обов`язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, щодо надання після початку перевірки всіх документів, які належать або пов`язані з предметом перевірки, не означає, що такий платник не має права додатково їх надати до прийняття відповідного рішення й, при цьому, не звільняє контролюючий орган від обов`язку врахувати додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, при прийнятті рішення, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України.
66. Також у постановах від 08 серпня 2019 року у справі №802/1069/13-а, від 01 квітня 2020 року у справі № 640/637/19 Верховний Суд висловив позицію про те, що законодавцем передбачено право платника податків надати контролюючому органу документи, які були відсутні під час перевірки. При цьому, якщо платник податків у запереченнях на акт перевірки посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, до прийняття рішення за результатами такої перевірки це зумовлює обов`язок податкового органу щодо призначення та проведення позапланової перевірки.
67. Позиція Верховного Суду у питанні застосування норми пункту 44.6 статті 44 ПК України є усталеною і послідовною.
68. У постановах від 24 лютого 2020 року у справі № 440/4443/18, від 27 квітня 2022 року у справі № 420/13197/20 Верховний Суд виходив з того, що, суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на передбачену ПК України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі, якщо рішення контролюючого органу мотивоване саме ненаданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору.
69. Так, відповідно до мотивувальної частини рішення, суди попередніх інстанцій взяли до уваги долучені позивачем до матеріалів справи первинні документи. Більш того, у рішенні суду першої інстанції відсутнє відображення первинних документів, на підставі яких позивач формував дані бухгалтерського і податкового обліку за наслідками господарської операції. Жодних висновків щодо прийнятності зазначених документів в розумінні приписів пункту 44.6 статті 44 ПК України ні рішення суду першої інстанції, ні постанова апеляційного суду не містить.
70. У зв`язку з тим, що суди попередніх інстанцій зазначене питання не досліджували, перевірити правильність застосування судами попередніх інстанцій пункту 44.6 статті 44 ПК України, суд касаційної інстанції позбавлений можливості.
71. Суд касаційної інстанції також констатує, що саме це питання підлягало вирішенню судами попередніх інстанцій в першочерговому порядку, і виключно після оцінки таких дій контролюючого органу і позивача у спірних правовідносинах, а також залежно від результатів здійсненої оцінки і питання можливості/неможливості застосування пункту 44.6 статті 44 ПК України, суди попередніх інстанцій могли визнати додані до матеріалів справи документи допустимими доказами при перевірці висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій.
72. Варто також зазначити, що Верховний Суд у постанові від 20 грудня 2021 року у справі № 320/6147/19 висловив позицію про те, що при розгляді справ, пов`язаних з бухгалтерським і податковим обліком платників податків, в обов`язковому порядку має бути здійснений аналіз первинних та інших документів і такий аналіз має бути відображений у судових рішеннях. Зазначення у судових рішеннях загальних посилань, що матеріалами справи підтверджується той чи інший довід учасника справи без посилання на конкретний первинний документ, який суд визнає доказом, який підтверджує відповідний довід, не може вважатися належним обґрунтуванням судового рішення в розумінні статті 242 КАС України.
73. Висновки Верховного Суду у справах, пов`язаних з питанням дослідження реальності господарських операцій є сформованими і усталеними. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, які саме документи мають силу первинних, а які обставини можуть свідчити про нереальність господарських операцій. Верховний Суд у своїх постановах послідовно дотримується позиції про обов`язок судів надавати оцінку обставинам та доказам, наданим на їх підтвердження, у сукупності. Також усталеною є позиція Верховного Суду про те, що витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Таке ж саме правило щодо господарських операцій стосується підстав формування платниками податків податкового кредиту.
74. Такий висновок, фактично, підтриманий і Великою Палатою Верховного Суду за змістом постанови від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19.
75. Верховний Суд також неодноразово висловлював правову позицію про те, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставини, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.
76. Такий висновок щодо оцінки документів, наданих платником податків на підтвердження даних податкового обліку, зробив Верховний Суд України в постанові від 27 березня 2012 року у справі 21-737во10, а в подальшому підтримані у низці постанов як Верховного Суду України, так і Верховного Суду.
77. Так, досліджуючи господарські операції позивача, суди зазначили про наявність відповідних первинних документів, які були наданні до суду, зокрема, контрактів, однак, не зазначили аркуш матеріалів справи, на якому такий контракт (чи інший доказ) міститься. Водночас суд касаційної інстанції наявність у справі контракту № 05/20-CN т 16 грудня 2020 року не встановив (відсутній). Суди навели опис документів, але не здійснили їх дослідження. Більш того, у судових рішеннях відсутнє відображення позиції контролюючого органу у спірних правовідносинах щодо господарської операції. Суди, фактично, не з`ясували і не перевірили обставин, з яких контролюючий орган дійшов висновку про нереальних господарської операції у відповідний період.
78. Отже, не з`ясувавши першочергового питання, які ж саме документи надавалися до перевірки у контексті їхнього оформлення в умовах, коли контролюючий орган доводить про ненадання цих документів та які саме документи надавалися до суду першої інстанції, з урахуванням їх прийнятності в розумінні приписів пункту 44.6 статті 44 ПК України, суди попередніх інстанцій фактично не вирішили й наступні за черговістю вирішення питання, зокрема, у чому полягав зміст господарських операцій, чи справді актив отриманий саме від указаного в первинних документах контрагента, чи відповідає зміст господарської операції видам діяльності її учасників, тощо.
79. До того ж, суд касаційної інстанції, звертає увагу на те, що відповідач упродовж усього розгляду справи посилався на наявність кримінального провадження, фігурантом якого є позивач. Проте, вказані доводи контролюючого органу були відхилені судами, з огляду на відсутність вироку в даному кримінальному провадженні.
80. Колегія суддів вважає наведені висновки судів попередніх інстанцій такими, що сформовані передчасно та з порушенням правил оцінки доказів, що встановлені приписами статті 90 КАС України, з огляду на наступне.
81. Так, порушення кримінального провадження за фактом фіктивного підприємництва та/або ухилення від сплати податків в контексті їх доказовості не є безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій, а також висновку, що свідчення особи, отримані в процедурах кримінального провадження, не є належним і допустимим доказом в адміністративному судочинстві, однак не можна погодитися, що такий довід відповідача взагалі не підлягав перевірці й аналізу з використанням правил прийняття та оцінки доказів у адміністративній справі.
82. Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що відсутність вироку у кримінальному провадженні не звільняє суд, який розглядає адміністративну справу, від обов`язку перевірити та надати належну оцінку повідомленим контролюючим органом фактичним обставинам, які встановлені в процедурах кримінального провадження і ставлять під сумнів реальний характер господарських операцій, тому що такі обставини входять до предмета доказування в адміністративній справі з відповідним предметом адміністративного позову.
83. Отже, відповідний довід контролюючого органу з посиланням на такі обставини підлягає перевірці судом з використанням засобів доказування у адміністративній справі. Однак, судами попередніх інстанцій вказаного зроблено не було.
84. Також, під час розгляду справи, перед судами поставало питання оцінки доводів контролюючого органу про те, що акт приймання - передачі приміщення в користування до договору суборенди №1/12.с від 01 грудня 2020 року та сам договір складено і підписано 01 грудня 2020 року, що неможливо, оскільки з 06 листопада 2020 року ОСОБА_1 є видаленим бенефіціарним власником ТОВ «Будполімет». Суди попередніх інстанцій такі обставини не перевіряли і не з`ясовували, так само, не надавали оцінку доводам контролюючого органу про те, що відповідно до пункту 26 додатку 2 Указу Президента України № 140/2021 від 03 квітня 2021 року «Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 02 квітня 2021 року» до ТОВ «Інтерімп» застосовано персональні спеціальні економічні санкції та обмежувальні заходи.
85. Як вже зазначалося, за змістом частини четвертої статті 9 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
86. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи, закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
87. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 КАС України).
88. Під час касаційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що суди допустили поверхневий підхід до вирішення спору, який виник між сторонами у цій справі.
89. Зазначені порушення судами норм процесуального права унеможливлюють перевірку доводів заявника касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду з питання їх застосування. Питання застосування пункту 44.6 статті 44 ПК України судами не перевірялося, необхідні обставини не встановлювались, а докази на їх підтвердження не досліджувалися. Застосування судами попередніх інстанцій пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України ПК України, частини другу статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відбувалося на підставі документів, наданих позивачем до суду, без з`ясування питання чи надавалися такі контролюючому органу, а у випадку не надання - причини і правомірність таких дій (бездіяльності) позивача. Як наслідок, суди не надали оцінку наданим позивачем документам на предмет можливості їх вважати належними і допустимими доказами, які можуть спростовувати обставини і висновки, зазначені в акті перевірки. Однак, зазначене об`єктивно має вплив на перевірку висновків відповідача про не підтвердження позивачем даних бухгалтерського і податкового обліку, а так само на вирішення питання правомірності формування висновків акта перевірки на підставі інформації, наявної у податкового органу, та з урахуванням наявності кримінального провадження, фігурантом якого є позивач.
90. Відповідно, Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій у цій справі, оскільки не встановлення дійсного предмета доказування та/або ненадання правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, не вжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи.
91. Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дії посадових осіб ГУ ДПС у Львівській області по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки, колегія суддів також не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про їх задоволення, оскільки такі дії контролюючого органу є способом реалізації наданої суб`єкту владних повноважень компетенції. Самі по собі дії не є в цьому конкретному випадку юридично значимими та не мають безпосереднього впливу на стан суб`єктивних прав та обов`язків суб`єкта господарювання, вони не встановлюють ніяких вимог чи обов`язкових правил поведінки для платника податків. Натомість, акт перевірки не є рішенням у розумінні КАС України, а є лише носієм інформації, встановленої під час здійснення контрольного заходу. При цьому, викладені в ньому висновки та їх зміст, як і сам акт, не порушують права чи законні інтереси позивача, оскільки не породжують будь-яких безпосередніх правових наслідків для платника податку.
92. Згідно з частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
93. Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Частиною четвертою зазначеної статті встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
94. Ураховуючи те, що порушення норм процесуального права допустили обидві судові інстанції, судові рішення у цій справі підлягають скасуванню в частині про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 травня 2021 року № 10832/13-01-07-02, № 10835/13-01-07-02, а справу, у цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
95. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з урахуванням предмета доказування у цій справі, з перевіркою їх належними та допустимими доказами, надати належну правову оцінку кожному доказу окремо та у їх сукупності. Судове рішення, з урахуванням встановлених обставин та зібраних доказів, повинно містити обґрунтування, чому суд приймає або відхиляє той чи інший доказ, надавши правову оцінку усім доводам сторін в межах заявленого позову.
Керуючись статтями 341 345 349 351 353 355 356 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року в частині задоволення позову про визнання протиправними дій посадових осіб ГУ ДПС у Львівській області по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Інтерімп» (43928916) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету - скасувати з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року в частині задоволення позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 травня 2021 року № 10832/13-01-07-02, № 10835/13-01-07-02, прийняті на підставі акта перевірки від 15 квітня 2021 року № 8981/13-01-07-02/43928916 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Інтерімп» (43928916) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету» скасувати, а справу № 380/8798/21 у цій частині направити на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов