ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 380/9564/23

адміністративне провадження № К/990/22801/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гімона М.М., Гончарової І.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Приватного підприємства «Компанія ВДВ» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року (судді: Судова-Хомюк Н.М. (головуючий), Онишкевич Т.В., Сеник Р.П.) у справі № 380/9564/23 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Компанія ВДВ» до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне підприємство «Компанія ВДВ» (далі - позивач, платник податків, підприємство, ПП «Компанія ВДВ») звернулось до суду з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - відповідач-1, банк, АТ «Ощадбанк»), Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (далі - відповідач-2, контролюючий орган, ГУ ДПС у Львівській області) про визнання протиправною бездіяльність АТ «Ощадбанк» щодо не завершення валютного контролю (нагляду) зовнішньоекономічної операції позивача по імпортному контракту від 21.06.2021 б/н, зобов`язання АТ «Ощадбанк» завершити валютний нагляд за дотримання зобов`язання щодо повернення валютної виручки та/або поставки товару на митну територію України у ПП «Компанія ВДВ» код ЄДРПОУ 33271978 по імпортному контракту від 21.06.2021 б/н за платіжним дорученням № 12 від 02.07.2021 у розмірі 11 053,00 доларів США та за платіжним дорученням № 14 від 11.08.2021 у розмірі 25 715,00 доларів США, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форма «С» від 06.02.2023 № 2123/13-01-07-10.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДПС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Компанія ВДВ» з питань дотримання вимог Закону України «Про валюту і валютні операції» по контракту від 21.06.2021 № б/н. Підставою проведення вказаної перевірки стала інформація, надана АТ «Ощадбанк» та інформація, отримана від Національного банку України про виявлені факти порушення позивачем встановлених Національним банком України граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Правління Національного банку України № 7 від 02.01.2019 та статей 12 і 13 Закону України «Про валюту і валютні операції». АТ «Ощадбанк» дійшов висновку про наявність в діях позивача ознак порушення пункту 3 статті 13 Закону України «Про валюту та валютні операції» керуючись, як доказом порушення, що ПП «Компанія ВДВ» провела оплату на загальну суму 36 768,00 доларів США (за платіжним дорученням № 12 від 02.07.2021 у розмірі 11 053,00 доларів США та за платіжним дорученням № 14 від 11.08.2021 у розмірі 25 715,00 доларів США) на користь MOIS MOBILYA ORMAN URUNLERI INSAAT ITHALAT IHRACAT SANAYI VE TICARETLIMITED SIRKETI і на даний час не отримала жодного товару за цю оплату, а також не забезпечила повернення перерахованих вище коштів. За наслідками даної перевірки ГУ ДПС у Львівській області складено акт від 03.01.2023 № 106/13-01-0710/33271978, в якому зафіксовано порушення ПП «Компанія ВДВ» пункту 3 статті 13 Закону України «Про валюту та валютні операції», та прийнято податкове повідомлення-рішення № 2123/13-01-07-10 від 06.02.2023, яким зобов`язано ПП «Компанія ВДВ» сплатити штрафну санкцію за порушення пункту 3 статті 13 Закону України «Про валюту та валютні операції». Позивач зазначає, що оскільки строк між проведеними оплатами з рахунку ПП «Компанія ВДВ» на користь MURAT YILDIZ IMPORT EXPORT та постачанням (ввезенням) товару на митну територію України від MURAT YILDIZ IMPORT EXPORT на користь ПП «Компанія ВДВ» склав менше 90 днів, вважає відсутніми порушення розрахунків протягом 365 днів, тобто пункту 3 статті 13 Закону України «Про валюту та валютні операції» в діях ПП «Компанія ВДВ». Вважає, також, що небажання АТ «Ощадбанк» коректно відобразити інформацію, отриману від банку з Туреччини - T.GARANTI BANKASI A.S. про належного одержувача коштів, стало підґрунтям для формування недостовірної інформації та передачі такої до НБУ. При цьому на підставі цієї ж інформації інспекторами ГУ ДПС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Компанія ВДВ», за результатами якої складено спірне податкове повідомлення-рішення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» щодо не завершення валютного нагляду за дотриманням Приватного підприємства «Компанія ВДВ» граничних строків розрахунків за операцією з імпорту товарів по контракту від 21.06.2021 б/н, оплачених згідно з платіжним дорученням № 14 від 11.08.2021 на суму 25 715,00 доларів США. Зобов`язано Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (місцезнаходження: вул. Госпітальна, 12-Г, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ: 00032129) завершити валютний нагляд за дотриманням Приватним підприємством «Компанія ВДВ» (місцезнаходження: вул. Яворівська, 4, смт. Івано-Франкове, Яворівський район, Львівська область, 81070; код ЄДРПОУ: 33271978) граничних строків розрахунків за операцією з імпорту товарів по контракту від 21.06.2021 б/н, оплачених згідно з платіжним дорученням № 14 від 11.08.2021 на суму 25 715,00 доларів США. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.02.2023 № 2123/13-01-07-10, прийняте ГУ ДПС у Львівській області. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що фінансові зобов`язання ПП «Компанія «ВДВ» були виконанні в повному обсязі, товар, за який контрагенту позивача було сплачено 36 768 доларів США, був імпортований останнім на територію України та переданий підприємству до закінчення граничних строків розрахунків, за операціями з експорту та імпорту товарів, встановлених Національним банком України, що свідчить про відсутність порушень позивачем частини третьої статті 13 Закону України «Про валюту та валютні операції» та відповідно, безпідставність застосування до нього санкцій, передбачених частиною п`ятою вказаної статті, тоді як висновки ГУ ДПС у Львівській області, викладені в акті перевірки від 03.01.2023 № 106/13-01-07-10/33271978 щодо наявності вказаних порушень позивачем чинного законодавства, не відповідають дійсним обставинам справи. Крім того, перевіривши оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «С» від 06.02.2023 № 2123/13-01-07-10, яким позивачу нараховану пеню у сумі 392 130,77 грн, суд першої інстанції дійшов висновку, що таке прийнято контролюючим органом без урахування вимог Податкового кодексу України та з порушенням передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. Щодо позовних вимог, в частині зобов`язання Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» завершити валютний нагляд за дотриманням зобов`язання щодо повернення валютної виручки та/або поставки товару на митну територію України у ПП «Компанія ВДВ» по імпортному контракту від 21.06.2021 б/н за платіжним дорученням № 12 від 02.07.2021 у розмірі 11 053,00 доларів США, суд першої інстанції зазначив, що спірне податкове-повідомлення рішення не стосувалося вказаної операції.

4. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Львівській області та АТ «Ощадбанк» подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просили скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року (в частині задоволених позовних вимог) та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПП «Компанія ВДВ» у повному обсязі.

5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року апеляційні скарги ГУ ДПС у Львівській області та АТ «Ощадбанк» задоволено. Скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 380/9564/23 та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ПП «Компанія ВДВ» відмовлено повністю. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що товар в сумі 36 768,00 доларів США надійшов на митну територію України від MURAT YILDIZ IMPORT EXPORT за контрактом від 21.06.2021 № б/н, проте митну декларацію, яка б свідчила про надходження товару від MOIS MOBILYA ORMAN URUNLERI INSAAT ITHALAT IHRACAT SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI, за вказаним контрактом від 21.06.2021, за яким 11.08. 2021 здійснено авансову оплату надано не було. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач передаючи контракт на виконання повідомляв про контрагента-нерезидента MOIS MOBILYA ORMAN URUNLERI INSAAT ITHALAT IHRACAT SANAYI VE TICARET LIMITED SIRCETI, на його користь проведено оплату, однак будь-яких інших угод, які б підтверджували заміну сторін не було надано ні банку, ні при митному оформленні. Суд апеляційної інстанції вказав, що станом на 27.12.2022 (кінець періоду, що перевірявся) у позивача обліковувалася прострочена дебіторська заборгованість на суму 25 715,00 дол. США, кількість днів прострочення складає 139 днів. Сума нарахованої пені за порушення строків розрахунків по контракту від 21.06.2021 № б/н (дата здійснення авансового платежу - 11.08.2021) складає 392 130,77 грн, а тому з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції ПП «Компанія ВДВ» подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 380/9564/23 залишити в силі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП «Компанія ВДВ» (код ЄДРПОУ: 33271978), зареєстроване за адресою: вул. Яворівська, 4, смт. Івано-Франкове, Яворівський район, Львівська область, 81070. Видами діяльності підприємства є 31.01 Виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі (основний); 31.09 Виробництво інших меблів; 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах.

Між ПП «Компанія ВДВ» (Покупець) та нерезидентом в особі Mr. MURAT YILDIZ (Продавець) укладено Контракт від 21.06.2021 №б/н щодо купівлі меблів дерев`яних. Згідно з п.1.1 Контракту від 21.06.2021 №б/н ПП «Компанія ВДВ» є офіційним представником MOIS MOBILYA ORMAN URUNLERI INSAAT ITHALAT IHRACAT SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI у Львові, Україна. Відповідно до п.п. 1.10 та 1.11 Контракту від 21.06.2021 № б/н Продавець має надіслати той самий товар, який вказаний у замовленні Покупця. Виробництво починається після того, як Продавець отримає передоплату.

Вказаний Контракт знаходиться на обслуговуванні у філії - Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк».

На виконання умов Контракту від 21.06.2021 № б/н позивачем було здійснено передоплату за товар, а саме: 02.07.2021 на користь Продавця була перерахована сума 11 053,00 доларів США та 11.08.2021 була перерахована сума 25 715,00 доларів США на підставі платіжних доручень від 02.07.2021 № 12 та від 11.08.2021 № 14, наданих ПП «Компанія ВДВ» до Банку засобами дистанційного обслуговування «Клієнт-банк» (Corplight).

Згідно з вказаними платіжними дорученнями від 02.07.2021 № 12 на суму 11 053,00 доларів США та від 11.08.2021 № 14 на суму 25 715,00 доларів США, одержувачем вказано MOIS MOBILYA ORMAN URUNLERI INSAAT ITHALAT IHRACAT SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI (YENICEKOY MAH.645. SK. №:7 INEGOL/BURSA, Туреччина), номер рахунку/IBAN TR36 0006 2001 4540 0009 0934 40, банк бенефіціара TURKIYE GARANTI BANKASI A.S. (Туреччина), а в графі «призначення платежу» зазначено передоплата та міститься посилання на контракт від 21.06.2021 № б/н.

16.09.2021 до АТ «Ощадбанк» від Національного банку України надійшов електронний реєстр митних декларацій типу IM-40 «Імпорт», в якому зазначена інформація про Клієнта - ПП «Компанія ВДВ», вказаний номер і дата Контракту - № б/н від 21.06.2021 та назва нерезидента MURAT YILDIS IMPORT EXPORT.

Враховуючи той факт, що у вищевказаному електронному реєстрі МД зазначений не Продавець (MOIS MOBILYA ORMAN URUNLERI INSAAT ITHALAT IHRACAT SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI), який є стороною Контракту № б/н від 21.06.2021 та на користь якого Клієнтом ПП «Компанія ВДВ» були перераховані кошти (в зазначених вище сумах), у ПП «Компанія ВДВ» банком для додаткового аналізу була запитана митна декларація в паперовому вигляді № 205140000/2021/051320 від 14.09.2021 на суму 36 768,00 доларів США. Додатковий аналіз вказаної митної декларації, з позиції АТ «Ощадбанк», підтвердив той факт, що нерезидент MOIS MOBILYA ORMAN URUNLERІ INSAAT ITHALAT IHRACAT SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) не зазначений в МД. У графі додаткові документи відсутнє посилання на будь-які документи, які змінюють сторону Контракту. У зв`язку з чим АТ «Ощадбанк» дійшов висновку, про наявність можливих порушень позивачем граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, про що було повідомлено Національний банк України та в подальшому органи податкової служби.

В липні 2022 року між ПП «Компанія ВДВ», компанією MURAT YILDIS IMPORT EXPORT (входить до корпорації MOIS MOBILYA LIMITED COMPANY) в особі Mr. MURAT YILDIZ, який діє на підставі Статуту (Продавець) та корпорації MOIS MOBILYA LIMITED COMPANY, в особі Mr. MURAT YILDIZ в особі Mr. MURAT YILDIZ (Третя особа) було укладено Додаткову угоду № б/н до Контракту № б/н від 21.06.2021, згідно з якою Сторони домовились тлумачити терміни та назви, використані у Контракті наступним чином: компанія «MURAT YILDIZ IMPORT EXPORT», бенефіціаром якої є Mr. Murat YILDIZ, є частиною корпорації «MOIS MOBILYA LIMITED COMPANY»; під компанією «Mois Furniture Co.», яка зазначена у преамбулі Контракту під назвою «Продавець», слід розуміти компанію «MURAT YILDIZ IMPORT EXPORT» (входить до корпорації «MOIS MOBILYA LIMITED COMPANY») в особі Mr. Murat YILDIZ, який діє на підставі Статуту; під компанією «MOIS MOBILYA LIMITED COMPANY», яка зазначена у розділі 11 Контракту під назвою «Продавець», слід розуміти компанію «MURAT YILDIZ IMPORT EXPORT» (входить до корпорації «MOIS MOBILYA LIMITED COMPANY») в особі Mr. Murat YILDIZ, який діє на підставі Статуту. Згідно з п.п. 2-4 Додаткової угоди Третя особа підтверджує, що відомості, викладені у п. 1 цієї Додаткової угоди, відповідають дійсності та не має жодних претензій до будь-якої із Сторін у цій частині. Продавець підтверджує, що рахунок TR36 0006 2001 4540 0009 0934 40, зазначений у розділі 11 Контракту, належить компанії «MURAT YILDIZ IMPORT EXPORT».

Продавець підтверджує, що грошові кошти у розмірі 11 053,00 доларів США та грошові кошти у розмірі 25 715,00 доларів США були перераховані 07.11.2021 та 08.11.2021 відповідно Покупцем, як передоплата та були зараховані на рахунок TR36 0006 2001 4540 0009 0934 40, що належить Продавцю. Такі дії вважаються належним виконанням умов Контракту Покупцем у частині здійснення оплати.

ГУ ДПС у Львівській області на підставі наказу від 21.12.2022 № 3426-ПП, направлень від 21.12.2022 № 11246 та № 11247 та відповідно до п.п. 191.1.4. п. 191.1 ст. 191, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, п.п. 69.2 п. 69 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Компанія «ВДВ» (код ЄДРПОУ 33271978) з питань дотримання вимог Закону України «Про валюту і валютні операції» по імпортному Контракту № б/н від 21.06.2021 (дата здійснення імпортної операції 11.08.2021).

Згідно з вказаним актом перевірки, підставою для її проведення було отримання ГУ ДПС у Львівській області інформації Національного банку України про виявлені факти порушення позивачем встановлених Національним банком України граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затверджених постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 7 на виконання статей 12 і 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», станом на 01.09.2022, яку надано АТ «Ощадбанк», МФО 325796 (лист ДПС України від 28.09.2022 № 11625/7/99-00-07-05-01-07).

За результатами проведеної перевірки ГУ ДПС у Львівській області складено акт від 03.01.2023 № 106/13-01-07-10/33271978, яким встановлено порушення ПП «Компанія «ВДВ» частиною третьою статті 13 Закону України № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» по імпортних операціях за зовнішньоекономічним контрактом від 21.06.2021 № б/н (дата здійснення авансового платежу - 11.08.2021), укладеному між ПП «Компанія «ВДВ» та фірмою-нерезидентом MOIS MOBILYA LIMITED COMPANY (MOIS MOBILYA ORMAN URUNLERI INSAAT ITHALAT IHRACAT SANAYIVE TICARET LIMITED SIRCETI, Туреччина), а саме - ненадходження від MOIS MOBILYA LIMITED COMPANY (MOIS MOBILYA ORMAN URUNLERI INSAAT ITHALAT IHRACAT SANAYIVE TICARET LIMITED SIRCETI, Туреччина) на користь позивача імпорту на суму 25 715,00 доларів США.

ПП «Компанія «ВДВ» подано заперечення від 18.01.2023 № 1 (вх. ГУ ДПС у Львівській області від 18.01.2023 № 2844/6) на акт документальної позапланової виїзної перевірки від 03.01.2023 № 106/13-01-07-10/33271978. Постійно діючою комісією з розгляду спірних питань ГУ ДПС у Львівській області розглянуто заперечення ПП «Компанія «ВДВ» від 18.01.2023 № 1 (вх. ГУ ДПС у Львівській області від 18.01.2023 № 2844/6) на акт документальної позапланової виїзної перевірки від 03.01.2023 № 106/13-01-07-10/33271978 та прийнято рішення, що висновки акта перевірки про порушення позивачем частини третьої статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (із змінами та доповненнями), а саме - ненадходження від MOIS MOBILYA LIMITED COMPANY (Туреччина) імпорту на суму 25 715,00 доларів США, відповідно до отриманої інформації Національного банку України, надіслану листом ДПС України від 28.09.2022 № 11625/7/99-00-07-05-01-07, вважати правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а заперечення ПП «Компанія «ВДВ» від 18.01.2023 № 1 залишити без задоволення.

На підставі вказаного акта перевірки від 03.01.2023 № 106/13-01-07-10/33271978, ГУ ДПС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 06.02.2023 № 2123/13-01-07-10 за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, яким на позивача накладено пеню у сумі 392 130,77 грн.

Не погоджуючись з винесеним ГУ ДПС у Львівській області податковим повідомленням-рішенням, 20.02.3023 ПП «Компанія ВДВ» подано до ДПС України скаргу. Розгляд даної скарги ДПС України продовжила до 24.04.2023, повідомивши про це листом від 10.03.2023 № 5986/6/99-00-06-01-02-06.

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 18.04.2023 № 9489/6/99-00-06-01-02-06 залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 06.02.2023 № 2123/13-01-07-10, а скаргу ПП «Компанія «ВДВ» - без задоволення.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції позивач зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує серед іншого тим, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано відповідних висновків, викладених, зокрема у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі № 420/1538/23, що свідчить про неправильне застосування судом приписів абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Так, у зазначеній постанові було сформульовано правовий висновок, що пеня, нарахована за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті, з 01.01.2021 (дата набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-IX) є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, та, відповідно, на неї розповсюджується дія положень абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

При цьому у цій справі суди першої та апеляційної інстанцій дійшли протилежних висновків щодо наявності/відсутності правових підстав для прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 06.02.2023 № 2123/13-01-07-10 за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, яким на позивача накладено пеню у сумі 392 130,77 грн.

Позивач зазначає, що у цій справі судами встановлено, що період за який контролюючим органом нарахована пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті становить з 12.08.2022 по 27.12.2022 (кінець періоду, що перевірявся), таким чином до спірних правовідносин підлягав застосуванню вказаний висновок Верховного Суду, і у контролюючого органу підстав для нарахування позивачу у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), не було. В свою чергу на момент винесення оскаржуваної постанови апеляційного суду 16.04.2024 такий висновок Верховного Суду уже був сформульований і підлягав застосуванню у цій справі.

Щодо висновків суду апеляційної інстанції про помилки в оформленні контракту, відсутності окремих документів, виправленні помилок чи наявності розбіжностей у рахунках тощо, після завершення граничного строку здійснення розрахунків тощо, позивач зазначив, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, так само, як помилки у їх оформленні, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо інші дані засвідчують зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю, тобто є фактичний рух активів, що також узгоджується з правовими висновками Верховного Суду викладеними у багатьох його постановах.

Зазначене, не було враховано судом апеляційної інстанції, що у своїй сукупності, на думку позивача, призвело до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

Також позивач зазначає, що АТ «Ощадбанк» при здійсненні валютного нагляду виконує частину функцій держави (делеговані повноваження), які полягають у нагляді за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за ЗЕД операціями його клієнтів, зокрема, фіксує момент з якого операція перебуває під наглядом та момент її виконання, а також повідомляє про порушення таких строків, а тому спір, в частині вимог позивача до відповідача-1, відповідає положенням статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто є публічно-правовим та повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

9. Відповідачі надіслали відзиви на касаційну скаргу, в якому вказують на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просять залишити скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Також, у відзиві на касаційну скаргу ПП «Компанія «ВДВ», відповідач-1 зазначив, що АТ «Ощадбанк» не є суб`єктом владних повноважень та не наділений відповідними владними повноваженнями, а тому не може бути відповідачем у цій справі (а саме - в адміністративному спорі).

10. Касаційний розгляд справи проведено в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

11. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

12. Щодо доводів позивача щодо підсудності даного спору в частині його вимог до АТ «Ощадбанк» адміністративному суду, а також доводів відповідача-1 зазначених ним у відзиві на касаційну скаргу ПП «Компанія «ВДВ», а саме, що АТ «Ощадбанк» не є суб`єктом владних повноважень та не наділений відповідними владними повноваженнями, а тому не може бути відповідачем у цій справі, Суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з положеннями статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За правилами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

У справі, що розглядається предметом позову є, зокрема, вимоги ПП «Компанія «ВДВ» про визнання протиправною бездіяльності АТ «Ощадбанк» щодо не завершення валютного контролю (нагляду) зовнішньоекономічної операції позивача по імпортному контракту від 21.06.2021 б/н, зобов`язання АТ «Ощадбанк» завершити валютний нагляд за дотриманням зобов`язання щодо повернення валютної виручки та/або поставки товару на митну територію України у ПП «Компанія ВДВ» код ЄДРПОУ 33271978 по імпортному контракту від 21.06.2021 б/н за платіжним дорученням № 12 від 02.07.2021 у розмірі 11 053,00 доларів США та за платіжним дорученням № 14 від 11.08.2021 у розмірі 25 715,00 доларів США.

Так, правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ, встановлення відповідальності за порушення ними валютного законодавства визначає Закону України «Про валюту і валютні операції» 2473-VIII від 21.06.2018 (тут і далі - Закон 2473-VIII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За наведеними у статті 1 Закону 2473-VIII визначеннями понять валютний нагляд - це система заходів, спрямованих на забезпечення дотримання суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами валютного законодавства; уповноважені установи - це банки, небанківські фінансові установи та оператори поштового зв`язку, які отримали ліцензію Національного банку України згідно з цим Законом.

Згідно з положеннями статті 11 Закону 2473-VIII валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду. Валютний нагляд здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду з метою встановлення відповідності здійснюваних валютних операцій валютному законодавству з урахуванням ризик-орієнтованого підходу.

Валютний нагляд відповідно до частини 2 цієї статті здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду без втручання у відповідні валютні операції та діяльність суб`єктів таких операцій, крім випадків запобігання агентами валютного нагляду проведенню валютних операцій, що не відповідають вимогам валютного законодавства.

Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.

Уповноважені установи є агентами валютного нагляду, підзвітними Національному банку України.

Уповноважені установи під час проведення ними валютних операцій, крім валютних операцій, пов`язаних з експортом та імпортом товару на суму, що є меншою за розмір, передбачений статтею 20 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», здійснюють безпосередній нагляд за виконанням вимог валютного законодавства резидентами (крім інших уповноважених установ) та нерезидентами, що здійснюють валютні операції через ці уповноважені установи.

Уповноважені установи на безоплатній основі обмінюються інформацією про належність рахунків клієнтів або користувачів, відкритих у цих установах, до банківських рахунків, платіжних рахунків, власниками яких є нерезиденти, з метою здійснення валютного нагляду за валютними операціями, що здійснюються через ці уповноважені установи. Національний банк України встановлює порядок ведення та використання уповноваженими установами записів реєстру рахунків інформаційної системи, що забезпечує збирання, накопичення, зберігання, доступ та використання уповноваженими установами інформації про належність рахунків до банківських рахунків, платіжних рахунків, власниками яких є нерезиденти.

Порядок здійснення валютного нагляду агентами валютного нагляду встановлюється Національним банком України.

Агенти валютного нагляду мають право вимагати у суб`єктів валютних операцій документи, пов`язані із здійсненням валютних операцій, а суб`єкти валютних операцій зобов`язані надавати такі документи на вимогу агентів валютного нагляду у визначений ними строк.

Органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами 5 і 6 цієї статті суб`єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об`єктом таких перевірок, зобов`язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.

Інформація про банки та (або) клієнтів банків, що збирається під час здійснення валютного нагляду за банками, становить банківську таємницю.

Інформація про небанківські фінансові установи та операторів поштового зв`язку, а також їхніх клієнтів, що збирається під час здійснення валютного нагляду за небанківськими фінансовими установами та операторами поштового зв`язку, які отримали ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, є інформацією з обмеженим доступом.

У разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.

У разі виявлення агентом валютного нагляду порушення суб`єктом валютної операції валютного законодавства агент валютного нагляду запобігає проведенню такої валютної операції та інформує про таку валютну операцію орган валютного нагляду у порядку, встановленому Національним банком України.

Органи валютного нагляду обмінюються інформацією щодо виявлених порушень валютного законодавства, отриманою ними під час здійснення валютного нагляду, з метою реалізації повноважень у сфері валютного регулювання та нагляду.

Органи валютного нагляду та агенти валютного нагляду, їх посадові особи зобов`язані в порядку, передбаченому законодавством України, запобігати розголошенню комерційної таємниці та іншої інформації, доступ до якої відповідно до законодавства України є обмеженим та яка стала їм відомою під час здійснення ними своїх повноважень. За розголошення такої інформації органи валютного нагляду та агенти валютного нагляду, їх посадові особи несуть відповідальність, передбачену законодавством України.

За невиконання обов`язків, встановлених цим Законом, а також за порушення прав резидентів та нерезидентів органи валютного нагляду та агенти валютного нагляду, їх посадові особи несуть відповідальність, передбачену законодавством України.

З метою врегулювання порядку здійснення банками валютного нагляду за дотриманням резидентами встановлених Національним банком України граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів Правління Національного банку України постановою від 02.01.2019 № 7 затвердило Інструкцію про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (тут і далі - Інструкція № 7, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з положеннями пункту 5 Інструкції № 7 банк згідно з вимогами цієї Інструкції здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів резидента, які передбачають розрахунки в грошовій формі (уключаючи розрахунки резидента з нерезидентом на території України), що здійснюються через цей банк.

З урахуванням вказаних положень чинного законодавства, Суд зазначає, що у сфері правовідносин з валютного нагляду за зовнішньоекономічними операціями органами валютного нагляду - Національним банком України, на який покладено забезпечення єдиної державної політики у сфері валютних операцій та вільного здійснення валютних операцій на території України, делеговано (уповноважено) банкам повноваження зі здійснення нагляду за дотриманням резидентами встановлених Національним банком України граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

При цьому, Суд звертає увагу, що згідно з положеннями та вимогами вказаного Закону 2473-VIII, а також Інструкції № 7 зміст та обсяг зазначених повноважень агента у відносинах валютного нагляду не свідчить про наявність у банків будь-яких публічно-владних управлінських функцій, в тому числі на виконання таких делегованих повноважень. Зокрема, банками здійснюється лише функція щодо збору відповідної інформації, та у випадках, передбачених діючим законодавством, здійснюється інформування Національного банку України про валютні операції клієнтів, а не прийняття такими управлінського рішення, що створює/може створювати відповідні правові наслідки для платника податків (у межах спірних правовідносин).

Таким чином, у цій сфері у банків, зокрема і в АТ «Ощадбанк» (відповідач-1) функція агента валютного нагляду зводиться лише до збору та передачі інформації про валютну операцію. При цьому, на уповноважені банки не покладено повноважень встановлювати порушення суб`єктами валютних операцій вимог чинного законодавства.

Суд зазначає, що спірні правовідносини у сторін у справі, що розглядається, а саме - у ПП «Компанія «ВДВ» з АТ «Ощадбанк» виникли не через здійснення відповідачем-1 будь-якої публічно-владної управлінської функції делегованої йому державним органом, як і не виникли з договору банківського рахунку, а тому такі не стосуються публічно-правових відносин (ні за змістом спірних правовідносин, ні за суб`єктним складом таких), а також не стосуються договірних відносин між сторонами у справі - їх не можна віднести до господарських (за своїм змістом), адже у наведеному випадку їм не притаманна, зокрема рівність суб`єктів господарювання.

Крім того, як уже зазначалось, у межах спірних правовідносин дії та/або бездіяльність АТ «Ощадбанк» щодо не завершення валютного контролю (нагляду) зовнішньоекономічної операції позивача по імпортному контракту від 21.06.2021 б/н не створює жодних негативних наслідків для такого платника податків. Тоді як, такі наслідки у межах спірних правовідносин можуть створювати відповідні рішення Національного банку України, а також рішення контролюючих органів та органів стягнення визначених статтею 41 Податкового кодексу України.

Таким чином, з урахуванням вказаного правового регулювання спірних правовідносин, а також того, що будь-яких управлінських рішень АТ «Ощадбанк» у межах таких правовідносин не приймає, а виконує лише функцію збору та передачі інформації про валютну операцію до Національного банку України (який наділений повноваженнями щодо прийняття відповідних рішень), дії та/або бездіяльність АТ «Ощадбанк» щодо не завершення валютного контролю (нагляду) зовнішньоекономічної операції позивача по імпортному контракту від 21.06.2021 б/н не зумовлюють самостійних правових наслідків для позивача, Суд зазначає, що позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність АТ «Ощадбанк» щодо не завершення валютного контролю (нагляду) зовнішньоекономічної операції позивача по імпортному контракту від 21.06.2021 б/н, зобов`язання АТ «Ощадбанк» завершити валютний нагляд за дотримання зобов`язання щодо повернення валютної виручки та/або поставки товару на митну територію України у ПП «Компанія ВДВ» код ЄДРПОУ 33271978 по імпортному контракту від 21.06.2021 б/н за платіжним дорученням № 12 від 02.07.2021 у розмірі 11 053,00 доларів США та за платіжним дорученням № 14 від 11.08.2021 у розмірі 25 715,00 доларів США не тільки не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а взагалі - не підлягають судовому розгляду.

Суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетятка та Шереметьєв проти України").

Також у пункті 53 рішення від 08.04.2010 у справі "Меньшакова проти України" ЄСПЛ зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).

Так, поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів і які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала в судових рішеннях, зокрема в постановах від 22.03.2018 у справі № 800/559/17, від 03.04.2018 у справі № 9901/152/18, від 30.05.2018 у справі № 9901/497/18, від 13.03.2019 у справі № 9901/947/18, від 28.10.2020 у справі № 9901/160/20, від 10.11.2022 у справі № 990/120/22.

Відповідно до частини першої статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, зокрема якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини третьої статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

На підставі пункту 5 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Таким чином, Суд зазначає, що оскільки в частині позовних вимог ПП «Компанія ВДВ» до АТ «Ощадбанк» про визнання протиправною бездіяльність АТ «Ощадбанк» щодо не завершення валютного контролю (нагляду) зовнішньоекономічної операції позивача по імпортному контракту від 21.06.2021 б/н, зобов`язання АТ «Ощадбанк» завершити валютний нагляд за дотримання зобов`язання щодо повернення валютної виручки та/або поставки товару на митну територію України у ПП «Компанія ВДВ» код ЄДРПОУ 33271978 по імпортному контракту від 21.06.2021 б/н за платіжним дорученням № 12 від 02.07.2021 у розмірі 11 053,00 доларів США та за платіжним дорученням № 14 від 11.08.2021 у розмірі 25 715,00 доларів США такі не належить розглядати як за правилами адміністративного судочинства, так і взагалі - не підлягають судовому розгляду, то у зазначеній частині позовних вимог рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі № 380/9564/23 підлягають скасуванню, а провадження у цій справі у вказаній частині підлягає закриттю.

З урахуванням положень частини третьої статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України Суд зазначає, що оскільки розгляд таких спорів перебуває поза межами юрисдикції адміністративних судів та не належить до юрисдикції жодного іншого суду, підстав для роз`яснення позивачеві, до суду якої юрисдикції належить вирішення його спору, немає.

13. Щодо доводів позивача, в частині підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, позивач зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує серед іншого тим, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано відповідних висновків, викладених, зокрема у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі № 420/1538/23, що свідчить про неправильне застосування судом приписів абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а також правових висновків Верховного Суду викладеними у багатьох його постановах (зокрема, у постановах від 19.06.2018 у справі № 826/7704/16, від 17.04.2018 у справі № 820/475/17, від 16.12.2021 у справі № 815/2699/17) щодо обставин, що сама по собі наявність або відсутність окремих первинних документів, так само, як і помилки у їх оформленні, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо інші дані засвідчують зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю, тобто є фактичний рух активів.

Надаючи оцінку доводам позивача, наведеним у касаційній скарзі, щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду сформованих, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 826/7704/16, від 17.04.2018 у справі № 820/475/17, від 16.12.2021 у справі № 815/2699/17, Суд звертає увагу на наступне.

Позивач посилається на правові позиції Верховного Суду, які не є релевантними спірним правовідносинам, які виникли у справі, що розглядається, пов`язані насамперед з необхідністю дослідження сукупності обставин справи та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати саме реальність господарських операцій у конкретному спірному випадку, а також пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Таким чином, Суд зазначає, що наведені скаржником судові рішення ухвалені за інших фактичних обставин справи (відмінних спірних правовідносинах та правовому їх регулюванню), встановлених судами, тому посилання на те, що оскаржуване рішення у цій справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених постановах Верховного Суду, є безпідставними.

Щодо доводів позивача про помилковість висновку суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми «С» від 06.02.2023 № 2123/13-01-07-10, прийнятого ГУ ДПС у Львівській області за порушення позивачем термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, яким на позивача накладено пеню у сумі 392 130,77 грн, оскільки судом при прийнятті рішення не було враховано, зокрема правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 15 лютого 2024 року у справі № 420/1538/23, Суд зазначає наступне.

Так, позивач вважає, що такий висновок суду апеляційної інстанції є помилковим та суперечить висновку, Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеному у постанові від 15 лютого 2024 року у справі № 420/1538/23, а саме - що пеня, нарахована за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті, з 01.01.2021 є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, та, відповідно, на неї розповсюджується дія положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо не нарахування пені в період дії «ковідного» карантину (з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину).

Таким чином, Суд зазначає, що спірним питанням у цій справі є нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Статтею 13 Закону 2473-VIII врегульовано особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Зокрема частиною першої статті 13 Закону 2473-VIII встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно частини другої вказаної статті у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Частиною п`ятою статті 13 Закону 2473-VIII встановлена відповідальність за порушення встановлених строків розрахунків, а саме порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Отже, за порушення граничних строків розрахунків, що встановлюються Національним банком України встановлено відповідальність у вигляді пені.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону № 2473-VIII валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду.

Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства (частина четверта статті 11 Закону № 2473-VIII).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства (частина шоста статті 11 Закону № 2473-VIII).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті (часина восьма статті 13 Закону № 2473-VIII).

Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України встановлено, що на контролюючі органи, зокрема покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення, у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Отже, контролюючий (податковий) орган здійснює контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті та у разі встановлення порушень таких строків нараховує пеню у визначених розмірах.

При цьому положеннями Закону № 2473-VIII не врегульовано процедуру прийняття рішення про нарахування пені, як виду адміністративно - господарської санкції за порушення строків проведення розрахунків в іноземній валюті, а такий порядок унормований положеннями Податкового кодексу України, проте це не означає, що правовідносини у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду стають частиною законодавства щодо справляння податків і зборів та на них розповсюджуються всі положення Податкового кодексу України. Закон № 2473-VIII та Податковий кодекс України регулюють різні сфери державної політики.

Підстави для ототожнення пені, яка застосовується у податкових правовідносинах, із пенею, яка застосовується у сфері валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду (за порушення строків надходження валютної виручки за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлено статтею 13 Закону № 2473-VIII) - відсутні.

Частинами першою - третьою статті 3 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що відносини, які виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону.

У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.

Отже, Суд приходить до висновку, що спірні правовідносини є специфічними та врегульовані спеціальним Законом України «Про валюту і валютні операції», і саме норми вказаного Закону підлягають застосуванню, зокрема і в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті.

Так, дійсно, відповідно до абз. 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України протягом дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню, проте така застосовна у сфері справляння податків і зборів та не підлягає застосуванню у сфері регулювання валютних правовідносин.

Крім того, зміни до положень Закону України «Про валюту і валютні операції» здійснюються виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Однак до Закону № 2473-VIII не вносились норми, які б дозволяли не застосовувати пеню (звільняли від застосування пені) за порушення строку розрахунків в іноземній валюті у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19).

При цьому Суд зауважує, що маючи на меті звільнити суб`єктів господарювання, які вчинили правопорушення, у вигляд порушення строків розрахунків, від відповідальності у вигляді пені законодавець вносить відповідні зміни саме до Закону України «Про валюту і валютні операції».

Так, Законом України № 2260-IX від 12.05.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» статтю 16 Закону України «Про валюту і валютні операції» доповнено пунктом 13 такого змісту: "13. Відповідальність, передбачена частиною п`ятою статті 13 цього Закону, не застосовується до резидентів - суб`єктів господарювання, що вчинили відповідне правопорушення, якщо імпортні операції не можуть бути завершені внаслідок дії постанови Кабінету Міністрів України «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації» від 9 квітня 2022 року № 426".

Тобто, у разі якби законодавець мав на меті звільнити суб`єктів господарювання від відповідальності шляхом не нарахування (не застосування) пені під час дії карантину (COVID-19), відповідні зміни (чи обмеження в застосуванні) були б внесені саме до Закону України «Про валюту і валютні операції», проте таких змін внесено не було.

Отже, Суд зазначає, що пеня, передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року у справі № 240/25642/22.

Суд звертає увагу, що у цій справі Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду відступила від висновків, зокрема викладених Верховним Судом у постанові від 15 лютого 2024 року у справі № 420/1538/23, на яку позивач посилається у касаційній скарзі як на підставу скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, а також на те, що вказана постанова була ухвалена після відкриття касаційного провадження у справі, що розглядається.

Таким чином, Суд зазначає про необґрунтованість та безпідставність вказаних доводів позивача в частині наявності підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

14. Водночас, щодо доводів позивача про неврахування судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення правових висновків Верховного Суду викладених, зокрема, у постановах від 07 грудня 2023 року у справі № 420/21182/21, від 14 березня 2024 року у справі № 420/10595/22 щодо наявності права у суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім прямо або у винятковій формі заборонених законами України, а також вільного вибору форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України, Суд зазначає наступне.

Так, у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову дійшов висновків про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПП «Компанія ВДВ» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форма «С» від 06.02.2023 № 2123/13-01-07-10 прийняте ГУ ДПС у Львівській області за порушення позивачем термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, яким на позивача накладено пеню у сумі 392 130,77 грн, оскільки вважав, що товар в сумі 36 768,00 доларів США надійшов на митну територію України не від контрагента-нерезидента за контрактом від 21.06.2021 № б/н.

Суд зазначає про необґрунтованість та помилковість таких висновків суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Так, Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року № 959-XII (тут і далі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 959-XII) встановлено, що зовнішньоекономічна діяльність будується на окремих принципах здійснення такої та одним з таких принципів є - принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у: праві суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв`язки; праві суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України; обов`язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України; виключному праві власності суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності (стаття 2 Закону № 959-XII).

Крім того, у статті 7 Закону № 959-XII визначено основи регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Так, регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється згідно з принципами, визначеними у статті 2 цього Закону, з метою: забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України; стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв`язків суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України; створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.

Згідно з положеннями статті 5 Закону № 959-XII усі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, у тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб`єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції». Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб`єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Закону № 959-XII суб`єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. У разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення (довіреності), установчих документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності.

При цьому, відповідно до частини четвертої статті 6 Закону № 959-XII суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно з положеннями частини першої статті 14 Закону № 959-XII всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право, зокрема, самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

У відповідності до статей 627 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, Суд зазначає, що вказані норми, зокрема, цивільного законодавства кореспондуються з положеннями Закону № 959-XII, який є спеціальним в контексті спірних правовідносин, та передбачають, що суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім прямо або у винятковій формі заборонених законами України, а також, що всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Положеннями статті 13 Закону № 2473-VIII визначено особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів

Так, частиною першою вказаної статті Закону № 2473-VIII передбачено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У відповідності до положень частини другої та третьої статті 13 Закону № 2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону № 2473-VIII порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Крім того, у відповідності до частини восьмої статті 13 Закону № 2473-VIII центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

Суд звертає увагу, що з урахуванням положень вказаного цивільного законодавства та законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пов`язаного з її здійсненням валютного контролю (за валютними операціями), при вирішенні таких спорів визначальним є встановлення факту виконання/не виконання відповідних обов`язків за вказаними договорами (контрактами) у встановлені строки (щодо отримання товару, сплати або повернення коштів (валютних цінностей)). При цьому, судова практика вирішення таких спорів свідчить, що встановленню та дослідженню підлягають обставини, як щодо формального дотримання спеціального законодавства (Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Закону України «Про валюту і валютні операції» та ін.), так і цивільного законодавства, з якими пов`язуються встановлення фактів виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Таким чином, Суд зазначає, що для правильного вирішення спірних правовідносин у цій справі судам необхідно було з`ясувати виконання позивачем та його контрагентом договору (в частині здійснення розрахунків за поставлений товар та надходження такого товару на митну територію України на користь ПП «Компанія «ВДВ») з урахуванням вимог вказаного спеціального законодавства.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що у спірних правовідносинах банк, здійснюючи валютний нагляд за дотриманням ПП «Компанія ВДВ» граничних строків розрахунків за операцією з імпорту товарів по контракту від 21.06.2021 б/н, оплачених згідно з платіжним дорученням № 14 від 11.08.2021 на суму 25 715,00 доларів США, діяв як агент валютного нагляду, та його подальші дії зумовили перевірку контролюючим органом позивача та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

ГУ ДПС у Львівській області, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06.02.2023 № 2123/13-01-07-10, виходило з того, що згідно з митною декларацією UA205140/2021/051320 від 14.09.2021 товар в сумі 36 768,00 доларів США, який надійшов на митну територію України на користь ПП «Компанія «ВДВ», був поставлений імпортером MURAT YILDIZ IMPORT EXPORT (Туреччина), а не компанією MOIS MOBILYA LIMITED COMPAMY (Туреччина), яка була стороною Контракту від 21.06.2021 № б/н, та яка зазначалася в платіжному доручені, як отримувач коштів. Контролюючий орган дійшов висновку, що у позивача обліковувалася прострочена дебіторська заборгованість на суму 25 715,00 доларів США (кількість днів прострочення - 139), а тому сума нарахованої пені за порушення строків розрахунків по контракту від 21.06.2021 № б/н (дата здійснення авансового платежу - 11.08.2021), укладеному між ПП «Компанія «ВДВ» та фірмою-нерезидентом MOIS MOBILYA LIMITED COMPANY (Туреччина), складає 392 130,77 грн.

У справі, що розглядається судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПП «Компанія ВДВ» (Покупець) та нерезидентом MOIS MOBILYA ORMAN URUNLERI INSAAT ITHALAT IHRACAT SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина), в особі Mr. MURAT YILDIZ (Продавець) було укладено Контракт від 21.06.2021 № б/н щодо купівлі меблів дерев`яних. Згідно з п. 1.1 Контракту від 21.06.2021 № б/н ПП «Компанія ВДВ» є офіційним представником MOIS MOBILYA ORMAN URUNLERI INSAAT ITHALAT IHRACAT SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI у Львові, Україна.

Судом першої інстанції з матеріалів справи встановлено, що Mr. MURAT YILDIZ, який вказаний як продавець та підписант Контракту від 21.06.2021 № б/н, є бенефіціаром та здійснює свою діяльність під іменем компанії «MURAT YILDIZ IMPORT EXPORT», а також одним з кінцевих бенефіціарів корпорації MOIS MOBILYA ORMAN URUNLERI INSAAT ITHALAT IHRACAT SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI (MOIS MOBILYA LIMITED COMPANY). Компанія «MURAT YILDIZ IMPORT EXPORT» в свою чергу є частиною вказаної вище корпорації. Зазначене слідує, зокрема з самого Контракту від 21.06.2021 № б/н, Додаткової угоди № б/н до Контракту № б/н від 21.06.2021, а також офіційного листа MOIS MOBILYA ORMAN URUNLERI INSAAT ITHALAT IHRACAT SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI (MOIS MOBILYA LIMITED COMPANY).

Так, судом першої інстанції встановлено та зазначено, що в розділі «ЮРИДИЧНА АДРЕСА ТА БАНКІВСЬКІ РЕКВІЗИТИ СТОРІН» Контракту від 21.06.2021 № б/н, міститься інформація про продавця - MOIS MOBILYA ORMAN URUNLERI INSAAT ITHALAT IHRACAT SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI, тобто назва корпорації, поряд з цим в графі «BANK INFORMATION», як отримувача коштів зазначено: «Beneficiary: MURAT YILDIS. GARANTI BBVA, 1454 - INEGOL CARSI», «Iban Code - usd: TR36 0006 2001 4540 0009 0934 40.

Згідно з п. 7 Контракту від 21.06.2021 № б/н, умови оплати обумовлюються в Інвойсах на кожну окрему поставку, які є невід`ємною частиною даного Контракту. При цьому, судом першої інстанції з наявного в матеріалах справи проформи-інвойсу № 921 від 22.06.2021 на загальну суму 36 768,00 доларів США, виставленому компанією MOIS, встановлено, що в такому також, як реквізити для оплати вказано номер рахунка TR36 0006 2001 4540 0009 0934 40, назва рахунка MURAT YILDIZ IMPORT EXPORT, адреса компанії YENICEKOY MAH.645. SK. №:7 INEGOL/BURSA, Туреччина.

У справі, що розглядається судом першої інстанції встановлено та зазначено, що згідно змісту платіжних доручень від 02.07.2021 № 12 на суму 11 053,00 доларів США та від 11.08.2021 № 14 на суму 25 715,00 доларів США, в таких зазначено банк бенефіціара - TURKIYE GARANTI BANKASI A.S. (Туреччина), в графі «призначення платежу» вказано «передоплата» та міститься посилання на контракт від 21.06.2021 № б/н, а також на проформу-інвойс № 921 від 22.06.2021. Поряд з цим, одержувачем, очевидно помилково вказано MOIS MOBILYA ORMAN URUNLERI INSAAT ITHALAT IHRACAT SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI (YENICEKOY MAH.645. SK. №: 7 INEGOL/BURSA, Туреччина), оскільки такого одержувача не передбачено ні вищевказаним контрактом, ні інвойсом, тоді, як сам номер рахунка TR36 0006 2001 4540 0009 0934 40 вказано правильно, у відповідності до вказаного Контракту та інвойсу.

Як слідує з офіційних листів банку (наявних у матеріалах справи) Продавця - TURKIYE GARANTI BANKASI A.S. (Туреччина), рахунок TR36 0006 2001 4540 0009 0934 40 належить саме Mr. Murat YILDIZ, тобто бенефіціару як MURAT YILDIZ IMPORT EXPORT, так і MOIS MOBILYA ORMAN URUNLERI INSAAT ITHALAT IHRACAT SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI (MOIS MOBILYA LIMITED COMPANY), при цьому самій корпорації MOIS MOBILYA ORMAN URUNLERI INSAAT ITHALAT IHRACAT SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI (MOIS MOBILYA LIMITED COMPANY) у цьому банку відкрито інший рахунок - TR36 0006 2001 4540 0009 0933 46, який не зазначений ні у контракті, ні в інвойсі, ні у спірних платіжних дорученнях.

Водночас, судом першої інстанції встановлено, що обидві суми, за вказаними платіжними дорученнями, були зараховані на користь Продавця - Mr. Murat YILDIZ його банком - TURKIYE GARANTI BANKASI A.S. (Туреччина) на відповідний рахунок TR36 0006 2001 4540 0009 0934 40, який зазначений в Контракті № б/н від 21.06.2021, а також проформі-інвойс № 921 від 22.06.2021. Уточнень щодо отримувача коштів від банку Продавця чи повернення платежів не було, що не заперечується відповідачами. До перевірки позивачем було надано картку по рах. 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» станом на 21.06.2021, згідно з якою сальдо по контракту від 21.06.2021 № б/н, укладеному з MURAT YILDIZ IMPORT EXPORT, складає 0,00 доларів США (0,00 грн). Інших платіжних доручень, які б були сплачені Покупцем ПП «Компанія «ВДВ» на користь Mr. Murat YILDIZ, MURAT YILDIZ IMPORT EXPORT чи MOIS MOBILYA LIMITED COMPANY згідно Контракту від 21.06.2021 № б/н на зазначені вище суми матеріали справи не містять. Зазначену інформацію підтверджують дані з SWIFT повідомлення у формі MT999 від 14.02.2023, що є додатковим доказом зарахування коштів, відправлених ПП «Компанія ВДВ» в загальні сумі 36 768,00 дол. США в користь MURAT YILDIZ IMPORT EXPORT за платіжним дорученням № 12 від 02.07.2021 та № 14 від 11.08.2021.

З урахуванням положень пункту 7 Інструкції № 7, відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків ПП «Компанія ВДВ», щодо повернення валютної виручки та/або поставки товару на митну територію України розпочався з 02.07.2021 на суму проведеного платежу 11 053,00 доларів США та з 11.08.2021 на суму 25 715,00 доларів США (з дати здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в подальшому, згідно з митною декларацією UA205140/2021/051320 від 14.09.2021, тобто до закінчення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, встановлених Національним банком України, на виконання умов Контракту від 21.06.2021 № б/н, компанією MURAT YILDIZ IMPORT EXPORT було поставлено на митну територію України на користь ПП «Компанія «ВДВ» товар, передбачений в проформі-інвойс № 921 від 22.06.2021 на загальну суму 36 768,00 доларів США, що не спростовується контролюючим органом жодними належними, достатніми та допустимими доказами.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно змісту графи 44 вказаної митної декларації UA205140/2021/051320 від 14.09.2021, до митного оформлення зазначеного вище товару на підтвердження митної вартості імпортованого товару надавалися: Контракт від 21.06.2021 № б/н, спірні платіжні доручення № 12 від 02.07.2021 та № 14 від 11.08.2021, комерційний інвойс № GIB2021000000023 на суму 36 768,00 доларів США, CMR № А766945 від 06.09.2021, яка в свою чергу містить посилання на комерційний інвойс № GIB2021000000023, а також експортна декларація країни відправлення № 21161700ЕХ012217 від 06.09.2021 на загальну суму 36 768,00 доларів США. При цьому, вказана експортна декларація країни відправлення № 21161700ЕХ012217 від 06.09.2021 містить інформацію про відправника, а саме - MURAT YILDIZ - MURAT YILDIZ IMPORT EXPORT, тобто на особу Продавця, зазначеного у Контракті від 21.06.2021 № б/н та власника банківського рахунка TR36 0006 2001 4540 0009 0934 40, на який сплачувалися спірні кошти.

Зазначена також підтверджується наявним в матеріалах справи листом MOIS MOBILYA ORMAN URUNLERI INSAAT ITHALAT IHRACAT SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI (MOIS MOBILYA LIMITED COMPANY), за змістом якого оплата Товару згідно умов згаданого вище Контракту була здійснена на рахунок IBAN Code -USD: TR36 0006 2001 4540 0009 0934 40 та була зарахована на користь Мr. MURAT YILDIZ, який в своїй діяльності використовує торгову назву MURAT YILDIZ IMPORT EXPORT та який зазначений як бенефіціар у розділі 11 Контракту, укладеного між ПП «Компанія ВДВ» та MOIS MOBILYA ORMAN URUNLERI INSAAT ITHALAT IHRACAT SANAYIVE TICARET LIMITED SIRCETI, від 21.06.2021 № б/н.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що з метою усунення відповідних неточностей та можливого різночитання умов Контракту № б/н від 21.06.2021, в липні 2022 року між ПП «Компанія ВДВ», компанією MURAT YILDIS IMPORT EXPORT (входить до корпорації MOIS MOBILYA LIMITED COMPANY) в особі Mr. MURAT YILDIZ, який діє на підставі Статуту (Продавець) та корпорації MOIS MOBILYA LIMITED COMPANY, в особі Mr. MURAT YILDIZ в особі Mr. MURAT YILDIZ (Третя особа) було укладено Додаткову угоду № б/н до Контракту № б/н від 21.06.2021, згідно з якою Сторони домовились тлумачити терміни та назви, використані у Контракті наступним чином: компанія «MURAT YILDIZ IMPORT EXPORT», бенефіціаром якої є Mr. Murat YILDIZ, є частиною корпорації «MOIS MOBILYA LIMITED COMPANY»; під компанією «Mois Furniture Co.», яка зазначена у преамбулі Контракту під назвою «Продавець», слід розуміти компанію «MURAT YILDIZ IMPORT EXPORT» (входить до корпорації «MOIS MOBILYA LIMITED COMPANY») в особі Mr. Murat YILDIZ, який діє на підставі Статуту; під компанією «MOIS MOBILYA LIMITED COMPANY», яка зазначена у розділі 11 Контракту під назвою «Продавець», слід розуміти компанію «MURAT YILDIZ IMPORT EXPORT» (входить до корпорації «MOIS MOBILYA LIMITED COMPANY») в особі Mr. Murat YILDIZ, який діє на підставі Статуту.

Згідно з п. п. 2-4 Додаткової угоди Третя особа підтверджує, що відомості, викладені у п. 1 цієї Додаткової угоди, відповідають дійсності та не має жодних претензій до будь-якої із Сторін у цій частині.

Продавець підтверджує, що рахунок TR36 0006 2001 4540 0009 0934 40, зазначений у розділі 11 Контракту, належить компанії «MURAT YILDIZ IMPORT EXPORT».

Продавець підтверджує, що грошові кошти у розмірі 11 053,00 доларів США та грошові кошти у розмірі 25 715,00 доларів США були перераховані 07.11.2021 та 08.11.2021 відповідно Покупцем, як передоплата та були зараховані на рахунок TR36 0006 2001 4540 0009 0934 40, що належить Продавцю.

Такі дії вважаються належним виконанням умов Контракту Покупцем у частині здійснення оплати.

Тобто, судом першої інстанції встановлено, що Компанія «MURAT YILDIZ IMPORT EXPORT» є частиною вказаної корпорації, що слідує, зокрема, з самого Контракту від 21.06.2021 № б/н, Додаткової угоди № б/н до Контракту № б/н від 21.06.2021, а також офіційного листа MOIS MOBILYA ORMAN URUNLERI INSAAT ITHALAT IHRACAT SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI (MOIS MOBILYA LIMITED COMPANY).

Суд звертає увагу, що вказана Додаткова угода № б/н до Контракту № б/н від 21.06.2021 була укладена її сторонами до проведення контролюючим органом зазначеної перевірки та була надана ГУ ДПС у Львівській області під час її проведення.

Отже, у справі, що розглядається судом першої інстанції встановлено, що до закінчення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, встановлених Національним банком України, на виконання умов Контракту від 21.06.2021 № б/н, компанією MURAT YILDIZ IMPORT EXPORT (належним контрагентом позивача) було поставлено на митну територію України на користь ПП «Компанія «ВДВ» товар, передбачений в проформі-інвойс № 921 від 22.06.2021 на загальну суму 36 768,00 доларів США, що не спростовується контролюючим органом жодними належними, достатніми та допустимими доказами. Крім того, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні також зазначав про факти здійсненої оплати та розрахунок між контрагентами та відсутністю з цього приводу будь-яких заперечень.

При цьому, Суд звертає увагу, що у межах даного спору контролюючим органом не було зазначено та надано жодних належних доводів та доказів на підтвердження того, що Контракт від 21.06.2021 № б/н не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Таким чином, Суд зазначає, що судом першої інстанції встановлено, що не спростовано контролюючим органом жодними належними, достатніми та допустимими доказами, що фінансові зобов`язання ПП «Компанія «ВДВ» перед його контрагентом-нерезидентом були виконанні в повному обсязі, а товар, за який Продавцю за контрактом від 21.06.2021 № б/н було сплачено 36 768,00 доларів США, був імпортований ним на територію України та переданий Покупцю (позивачу) до закінчення граничних строків розрахунків, за операціями з експорту та імпорту товарів, встановлених Національним банком України, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, яким судом першої інстанції було надано належну оцінку. Тоді як, судом апеляційної інстанції не було надано належної оцінки встановленим у цій справі обставинам, зокрема, щодо розрахунку позивачем з контрагентом-нерезидентом за поставлений товар у встановленому контрактом від 21.06.2021 № б/н розмірі та у відповідності до строків таких розрахунків, що такий розрахунок був здійснений на один і той самий рахунок (платіжні доручення № 12 від 02.07.2021 та № 14 від 11.08.2021) обумовлений умовами вказаного контракту, а також того, що товар був поставлений позивачу (що не заперечувалось контролюючим органом) та згідно наявним у матеріалах справи документам митного оформлення вказаного товару (зокрема митної декларації UA205140/2021/051320 від 14.09.2021) можна встановити контрагента позивача за договором від 21.06.2021 № б/н. Суд апеляційної інстанції формально підійшов до оцінки таких обставин справи та при прийнятті оскаржуваного рішення не надав належної оцінки обставинам виконання контрагентами спірного Контракту у відповідності до вимог чинного законодавства.

З урахуванням вказаних положень чинного законодавства, а також встановлених у справі, що розглядається, обставин, Суд зазначає, що контролюючий орган приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення форма «С» від 06.02.2023 № 2123/13-01-07-10 за порушення позивачем термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, яким на позивача накладено пеню у сумі 392 130,77 грн діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки позивачем не було порушено положень частини третьої статті 13 Закону № 2473-VIII, що обумовлює безпідставність застосування до позивача санкцій, передбачених частиною п`ятою статті 13 Закону № 2473-VIII.

Таким чином, Суд зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форма «С» від 06.02.2023 № 2123/13-01-07-10.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

15. Судами першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи.

16. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

17. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України).

18. З огляду на зазначене, враховуючи положення Податкового кодексу України, Закону України «Про валюту і валютні операції» 2473-VIII від 21.06.2018, Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (затвердженою постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 7) Суд приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права (у частині неправильного тлумачення закону) та скасував рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форма «С» від 06.02.2023 № 2123/13-01-07-10, яке відповідає закону, що є підставою для скасування такого судового рішення, а тому касаційна скарга ПП «Компанія ВДВ» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі № 380/9564/23 підлягає частковому задоволенню.

19. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (частина шоста статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оскільки за наслідками касаційного перегляду Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, а також враховуючи те, що рішенням суду першої інстанції на користь позивача стягнуто з відповідачів (зокрема, і з АТ «Ощадбанк») судовий збір за подання позовної заяви, має бути змінено розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви 8 565,97 грн, касаційної скарги 13 705,56 грн.

Враховуючи результат розгляду справи і той факт, що задоволенню підлягають вимоги майнового характеру, заявлені до ГУ ДПС у Львівській області, а також те, що за рішенням суду першої інстанції на користь позивача було стягнуто з ГУ ДПС у Львівській області суму судового збору сплаченого за подання позовної заяви (в частині вимог майнового характеру у розмірі 5 881,97 грн), стягненню на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань вказаного суб`єкта владних повноважень, підлягає судовий збір в частині позовних вимог майнового характеру за подання касаційної скарги на суму 9 411,15 грн.

Керуючись статтями 341 345 349 350 354 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Компанія ВДВ» задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі № 380/9564/23 в частині позовних вимог Приватного підприємства «Компанія ВДВ» до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання протиправною бездіяльність Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» щодо не завершення валютного контролю (нагляду) зовнішньоекономічної операції позивача по імпортному контракту від 21.06.2021 б/н, зобов`язання Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» завершити валютний нагляд за дотримання зобов`язання щодо повернення валютної виручки та/або поставки товару на митну територію України у Приватного підприємства «Компанія ВДВ» код ЄДРПОУ 33271978 по імпортному контракту від 21.06.2021 б/н за платіжним дорученням № 12 від 02.07.2021 у розмірі 11 053,00 доларів США та за платіжним дорученням № 14 від 11.08.2021 у розмірі 25 715,00 доларів США скасувати, а провадження в цій частині у справі № 380/9564/23 закрити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі № 380/9564/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форма «С» від 06.02.2023 № 2123/13-01-07-10 скасувати, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року в цій частині у справі № 380/9564/23 залишити в силі.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 380/9564/23 скасувати в частині стягнення з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (місцезнаходження: вул. Госпітальна, 12-Г, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ: 00032129) на користь Приватного підприємства «Компанія ВДВ» (місцезнаходження: вул. Яворівська, 4, смт. Івано-Франкове, Яворівський район, Львівська область, 81070; код ЄДРПОУ: 33271978) судовий збір у сумі 2684 (дві тисячі шістсот відсімдесят чотири) грн 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (місцезнаходження: вул. Стрийська, 35, м.Львів, 79003; код ЄДРПОУ ВП: 43968090) на користь Приватного підприємства «Компанія ВДВ» (місцезнаходження: вул. Яворівська, 4, смт. Івано-Франкове, Яворівський район, Львівська область, 81070; код ЄДРПОУ: 33271978) судовий збір у сумі 9 411 (дев`ять тисяч чотириста одинадцять) грн 15 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер М.М. Гімон І.А. Гончарова