ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 380/9929/21

адміністративне провадження № К/990/9426/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Л В Лімітед» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Л В Лімітед» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2022 (головуючий суддя - Гінда О.М., судді: Ніколін В.В., Пліш М.А.) у справі №380/9929/21.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Л В Лімітед» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів UA 209000/2020/000025/2 від 12.06.2020 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 209150/2020/00019 від 12.06.2020.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.08.2021 позов задоволено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2022 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.08.2021 скасовано, адміністративний позов залишено без розгляду.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2022 та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження позивач вказав пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, застосування судом апеляційної інстанції норм права при вирішенні цієї справи без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 11.08.2021 у справі №540/1949/19, від 26.11.2020 у справі №500/2486/19. Також позивач зазначив, що суд апеляційної інстанції послався на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 826/13159/17, згідно з яким рішення про коригування митної вартості оскаржується до суду в межах строків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України. Однак, при прийнятті постанови про залишення даного адміністративного позову, суд апеляційної інстанції не надав оцінки поважності причин пропуску строку на звернення до адміністративного суду.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За приписами частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Статтею 102 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Частиною першою та другою статті 24 Митного кодексу України визначено, що кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси. Предметом оскарження є: 1) рішення - окремі акти, якими митні органи або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні; 2) дії - вчинки посадових осіб та інших працівників митних органів, пов`язані з виконанням ними обов`язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України; 3) бездіяльність - невиконання митними органами, їх посадовими особами та іншими працівниками обов`язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України, або неприйняття ними рішень з питань, віднесених до їх повноважень, протягом строку, визначеного законодавством.

Разом з тим, згідно із частиною п`ятою статті 24 Митного кодексу України, оскарження податкових повідомлень-рішень органів доходів і зборів здійснюється у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

За приписами статті 29 Митного кодексу України, рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Предметом даного адміністративного позову є визнання протиправним та скасування рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів UA 209000/2020/000025/2 від 12.06.2020 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 209150/2020/00019 від 12.06.2020.

Враховуючи, що позивач в даній справі оскаржує дії митного органу та рішення, яке прийнято з питань державної митної справи, то з урахуванням положень статті 29 Митного кодексу України строк його оскарження визначається згідно із вимогами Кодексу адміністративного судочинства України.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах Верховного Суду від 07.06.2018 (справа №813/1276/16), від 18.06.2020 (справа №805/1536/17-а) та від 18.02.2021 (справа №826/14826/16), від 27.05.2021 у справі №826/13159/17, від 11.08.2021 у справі № 540/1949/19.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно із частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За змістом частини четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, наведені норми у сукупності та взаємозв`язку визначають, що залишення судом позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду передбачає оцінку наведених позивачем підстав пропуску строку звернення до суду на предмет їх поважності.

Згідно із частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому, норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

При прийнятті постанови про залишення даного адміністративного позову без розгляду суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті 12.06.2020, а з позовом до суду позивач звернувся 14.06.2021, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, який передбачений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції не розглянув подане позивачем клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду та не надавав оцінку поважності підстав пропуску строку звернення до суду.

Отже, висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду, є передчасними та такими, що сформовані за неповної оцінки обставин щодо поважності підстав пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частиною першою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Л В Лімітед» задовольнити частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2022 у справі №380/9929/21 скасувати.

Справу №380/9929/21 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.В. Хохуляк І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова