Постанова

Іменем України

26 травня 2022 року

м. Київ

справа № 381/2821/19

провадження № 61-17530св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь»,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Стрикалем Олександром Васильовичем, на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 квітня 2021 року в складі судді Ковалевської Л. М. та на постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року в складі колегії суддів Шахової О. В., Вербової І. М., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ :

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ПАТ «Банк «Київська Русь» про захист прав споживача.

В обґрунтування позову зазначала, що її чоловік - ОСОБА_2 уклав з ПАТ «Банк «Київська Русь» п`ять договорів банківського вкладу від 22 грудня 2014 року, 22 грудня 2014 року, 08 січня 2015 року, 02 лютого 2015 року, 02 березня 2015 року, відповідно до умов яких вніс на відкритті рахунки в ПАТ «Банк «Київська Русь» кошти в розмірі 47 000 дол. США та 500 000 грн.

19 березня 2015 року правлінням НБУ прийнята постанова № 190 «Про віднесення ПАТ «Банк Київська Русь» до категорії неплатоспроможних». За результатами розгляду пропозиції ФГВФО про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Київська Русь» та пояснювальної записки Департаменту банківського нагляду правлінням НБУ 16 липня 2015 року прийнято постанову № 460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Київська Русь».

26 червня 2019 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду в справі №826/22323/15 визнано протиправною та скасовано постанову Правління НБУ від 19 березня 2015 року № 190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних»; визнано протиправною та скасовано постанову Правління НБУ від 16 липня 2015 року № 460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь».

Оскільки рішенням суду скасовано вказані постанови Правління Національного Банку України з моменту їх прийняття, банк уважається таким, що функціонує в якості діючої банківської установи, тому позивач вважає відсутніми підстави для застосування обмежень, встановлених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та наявність підстав для отримання коштів за вищезазначеними договорами банківських вкладів.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, позивач є єдиною спадкоємицею його майна. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 30 липня 2017 року ОСОБА_1 , зокрема, успадкувала право кредиторської вимоги на залишки коштів на рахунках, що знаходяться в ПАТ «Банк Київська Русь» в розмірі 1 391 316,20 грн.

Зважаючи на вказані обставини, позивач просить стягнути з ПАТ «Банк Київська Русь» на її користь грошові кошти в розмірі 1 391 316,20 грн.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Суди виходили з того, що 20 березня 2015 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб запровадив тимчасову адміністрацію та розпочав процедуру ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь». На момент ухвалення рішення судом в банку введено тимчасову адміністрацію та розпочато процедуру його ліквідації, що відповідно до законодавства та висновків Верховного Суду унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України та визначає черговість задоволення вимог кредиторів.

Аргументи учасників справи

У жовтні 2021 року представник ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 квітня 2021 року та на постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року, у якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування касаційної скарги представник позивача посилався на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначав, що суди застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 461/2248/17, від 01 серпня 2018 року у справі № 643/1259/17, від 18 березня 2019 року в справі № 758/3419/15-ц, від 31 березня 2021 року в справі № 758/3419/15-ц.

Вказував, що суди не врахували те, що після скасування постанов Правління НБУ рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб втрачають юридичну силу та не створюють правових наслідків; не дослідили зібрані у справі докази щодо перебування ПАТ «Банк «Київська Русь» в стані ліквідації, необхідності захисту прав споживача, стягнення коштів за договорами банківських вкладів.

У січні 2022 року до Верховного Суду від ПАТ «Банк «Київська Русь» надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому банк просить залишити її без задоволення, а оскаржені рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін. Вказує, що суди зробили правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позову, доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Правовідносини, що склалися між позивачем та ПАТ «Банк «Київська Русь», який перебуває в процедурі ліквідації, регулюються виключно Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним у цих правовідносинах. Зазначене унеможливлює стягнення коштів з банку на користь позивача в будь-який інший спосіб.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 19 листопада 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, що суди при вирішенні справи не застосували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року в справі № 461/2248/17, від 01 серпня 2018 року в справі № 643/1259/17, від 18 березня 2019 року в справі № 758/3419/15-ц, від 31 березня 2021 року в справі № 758/3419/15-ц.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що: 22 грудня 2014 року за договором банківського вкладу в іноземній валюті «Новорічні свята 2015» № 141978-44.24 ОСОБА_2 вніс в ПАТ «Банк «Київська Русь» грошові кошти в сумі 25 000 дол. доларів США з терміном повернення вкладу 23 березня 2015 року шляхом перерахування грошових коштів на рахунок № НОМЕР_1 відкритий в банку;

22 грудня 2014 року ОСОБА_2 за договором банківського вкладу в іноземній валюті «Новорічні свята 2015» № 141969-44.24 вніс в ПАТ «Банк «Київська Русь» грошові кошти в сумі 12 000 дол. USD доларів США з терміном повернення вкладу 23 березня 2015 року шляхом перерахування грошових коштів на рахунок № НОМЕР_2 відкритий в Банку;

08 січня 2015 року за договором банківського вкладу в іноземній валюті «Новорічні свята 2015» № НОМЕР_3 ОСОБА_2 вніс в ПАТ «Банк «Київська Русь» грошові кошти в сумі 10 000 дол. США з терміном повернення вкладу 23 березня 2015 року шляхом перерахування грошових коштів на рахунок № НОМЕР_1 відкритий в банку;

02 лютого 2015 року за договором банківського вкладу в національній валюті «Весняний пролісок 2015» № НОМЕР_4 ОСОБА_2 вніс в ПАТ «Банк «Київська Русь» грошові кошти в сумі 400 000 грн з терміном повернення вкладу 05 травня 2015 року шляхом перерахування грошових коштів на рахунок № НОМЕР_5 відкритий в банку.

02 березня 2015 року за договором банківського вкладу в національній валюті «Вигідний 2015» № НОМЕР_6 ОСОБА_2 вніс в ПАТ «Банк «Київська Русь» грошові кошти в сумі 100 000 грн з терміном повернення вкладу 02 квітня 2015 року шляхом перерахування грошових коштів на рахунок № НОМЕР_5 відкритий в Банку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

30 серпня 2017 року державний нотаріус Фастівської міської державної нотаріальної контори Київської області Бойко О. О. видав свідоцтво про право на спадщину за законом, за яким спадкоємицею майна ОСОБА_2 , зокрема, кредиторської вимоги на залишки коштів на рахунках, що знаходяться в ПАТ «Банк Київська Русь» в сумі 1 391 316,20 грн, є ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з частинами першою та другою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Положеннями статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Поряд з цим згідно з частиною першою статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Таким чином, випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені у спеціальному законі.

Суди встановили, що 19 березня 2015 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі постанови Правління НБУ від 19 березня 2015 року № 190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних», прийнято рішення № 61 про запровадження з 20 березня 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 15 червня 2015 року № 116 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» по 19 липня 2015 року включно.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17 липня 2015 року № 138 припинено здійснення тимчасової адміністрації з 17 липня 2015 року та розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до Плану врегулювання.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23 червня 2016 року № 1085 продовжено строки здійснення процедури ліквідації банку до 16 липня 2018 року включно.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18 червня 2018 року № 1684 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» по 16 липня 2020 року включно.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17 грудня 2018 року № 3382 змінено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку та з 18 грудня 2018 року делеговано повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» Стрюковій І. О.

Згідно з частиною третьою статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним законом, який має пріоритет щодо інших норм законодавства під час ліквідації банків та стосовно питань регулювання правовідносин у сфері гарантування вкладів фізичних осіб.

Статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Так, згідно з пунктами 1 та 2 частини п`ятої цієї статті під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмеження, встановлене пунктом 1 частини п`ятої цієї статті, не поширюється на зобов`язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

Тобто передбачені частиною п`ятою статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмеження не поширюються на зобов`язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, однак лише у період тимчасової адміністрації.

Згідно з частиною п`ятою статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

Пунктами 1-3 частини другої та абзацом першим частини третьої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якою врегульовано наслідки початку процедури ліквідації банку, визначено, що з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку; банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав. Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Наведеною статтею Закону не передбачено, що встановлені нею обмеження не поширюються на зобов`язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, як це має місце під час тимчасової адміністрації.

Згідно з частиною першою статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у певній черговості, зокрема до четвертої черги віднесені грошові вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб-підприємців), які не є пов`язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2020 року у справі № 501/3097/16 (провадження № 61-38259св18) Верховний Суд зробив висновок, що «після початку процедури ліквідації банку та введення тимчасової адміністрації стягнення коштів за зобов`язаннями цього банку можливе лише у спосіб, передбачений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому банк, який перебуває на стадії ліквідації, діє через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб або уповноважену особу Фонду та не може поза процедурою, визначеною вказаним Законом, відповідати за зобов`язаннями за договорами банківського вкладу».

Вказаний висновок не суперечить висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року в справі № 461/2248/17, від 01 серпня 2018 року в справі № 643/1259/17.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021року в справі № 748/1961/19 (провадження № 61-11786св20) зазначено про те, «порядок задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів під час ліквідації банку не передбачає можливості задоволення вимог конкретного кредитора поза процедурою, встановленою Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Початок процедури ліквідації банку як юридичної особи зумовив настання для позивача певних правових наслідків, зокрема необхідність застосування спеціальної процедури пред`явлення майнових вимог до банку та їх задоволення у передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» порядку та черговості».

Оскільки на час пред`явлення ОСОБА_1 позову і розгляду цієї справи в судах першої та апеляційної інстанцій в ПАТ «Банк «Київська Русь» вже розпочато процедуру ліквідації, стягнення коштів, в тому числі за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, в будь-який інший спосіб, аніж це визначено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є неможливим. За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Посилання позивача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у справі № 826/22323/15, відповідно до якої визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних», якою визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 16 липня 2015 року № 460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь», є помилковими з огляду на те, що рішення Фонду від 19 березня 2015 року № 61 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» та рішення Фонду від 17 липня 2015 року № 138 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» та від 23 червня 2016 року № 1085 є чинним, тому ліквідаційна процедура відповідача відбувається.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року в справі № 758/3419/15-ц (провадження № 61-29248св18) та від 31 березня 2021 року в справі № 758/3419/15-ц (провадження № 61-1730св19), оскільки висновки суду касаційної інстанції у наведеній справі зроблені за встановлення інших фактичних обставин, а саме під час розгляду скарги на дії державного виконавця.

Доводи касаційної скарги є ідентичними доводам, що були викладені ОСОБА_1 у її позовній заяві та апеляційній скарзі, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки судів, яким була надана належна правова оцінка. У силу повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та здійснювати переоцінку доказів.

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення прийняті без урахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року в справі № 461/2248/17, від 01 серпня 2018 року в справі № 643/1259/17 та з порушенням норм процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Стрикалем Олександром Васильовичем, залишити без задоволення.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук