Постанова
Іменем України
02 травня 2023 року
м. Київ
справа № 383/66/21
провадження № 61-12767св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Голованов Олександр Петрович, на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області, у складі судді Адаменко І. М., від 12 жовтня 2021 року, додаткове рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2021 року, постанову Кропивницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Дьомич Л. М., Письменного О. А., від 01 листопада 2022 року та додаткову постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 листопада 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації земельних ділянок та витребування земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 квітня 2016 року у справі № 383/1146/15 було визнано недійсним договір міни від 19 грудня 2014 року, який укладений між ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 , а також скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 3520884200:02:000:0327, площею 7,4202 га.
У 2020 році вона дізналася, що відповідач з метою ухилення від виконання зазначеного судового рішення 29 травня 2016 року поділив спірну земельну ділянку на три із кадастровими номерами: 3520884200:02:000:4510,
площею 4 га, 3520884200:02:000:4511, площею 0,102 га, 3520884200:02:000:4511, площею 3,41 га, та здійснив їх державну реєстрацію, що призвело до порушення права позивача на володіння належним їй об`єктом нерухомого майна.
Посилаючись на викладене, позивач просила скасувати державну реєстрацію земельних ділянок, створених в результаті вказаного поділу, та витребувати у ОСОБА_2 на її користь земельну ділянку, площею 7,4202 га.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області
від 12 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3520884200:02:000:4510, площею 4 га, номер запису про право власності 14712102, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29802493 від 29 травня 2016 року, проведену державним реєстратором Бобринецької державної адміністрації Кіровоградської області Демецькою Т. М. за
ОСОБА_2 .
Скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3520884200:02:000:4511, площею 0,102 га, номер запису про право власності 14712067, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29802464 від 29 травня 2016 року, проведену державним реєстратором Бобринецької державної адміністрації Кіровоградської області Демецькою Т. М. за
ОСОБА_2 .
Скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3520884200:02:000:4512, площею 3,41 га, номер запису про право власності 14712083, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29802469 від 29 травня 2016 року, проведену державним реєстратором Бобринецької державної адміністрації Кіровоградської області Демецькою Т. М. за
ОСОБА_2 .
Витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 3520884200:02:000:0327, площею 7,4202 га, розташовану на території Куйбишевської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 546,23 грн.
Додатковим рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2021 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9 500 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 12 жовтня
2021 року та додаткове рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2021 року залишено без змін.
Додатковою постановою Кропивницького апеляційного суду
від 18 листопада 2022 року стягнено з ОСОБА_2 на користь
ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
Задовольняючи позов, суди виходили з того, що ОСОБА_2 незаконно набув право власності на земельну ділянку, площею 7,4202 га, а тому незаконним є і подальший її поділ. Державна реєстрація створених в результаті поділу земельних ділянок підлягає скасування з одночасним витребуванням у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 спірної земельної ділянки.
Суди вважали безпідставними посилання відповідача на пропуск позовної давності, оскільки ОСОБА_1 про порушене право дізналася у червні
2020 року, а з позовом до суду звернулася у січні 2021 року.
При здійсненні розподілу судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, суди попередніх інстанцій врахували складність справи та фактично виконані роботи адвокатом, принципи співмірності та розумності судових витрат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат
Голованов О. П. просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
13 грудня 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат
Голованов О. П. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 12 жовтня
2021 року, додаткове рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2021 року, постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року та додаткову постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 листопада 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У березні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування судами норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3677/17, у постанові Верховного Суду у справі № 910/3496/17 (пункт 1 частини другої статті 389
ЦПК України).
Вказує, що позивач подала заяву про уточнення позовних вимог після першого судового засідання та одночасно змінила предмет і підставу позову, що не передбачено статтею 49 ЦПК України.
Вважає, що суд мав закрити провадження у справі, оскільки позовні вимоги заявлені щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3520884200:02:000:0327, площею 7,4202 га, якої не існує, тобто у даному випадку відсутній предмет спору.
Звертає увагу, що наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Наголошує на необхідності застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки позивач дізналась про порушення свого права
30 вересня 2015 року та звернулась до адміністративного суду, тоді як позов про витребування земельної ділянки подала у 2021 році.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Усатенко В. Ю. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість та законність оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Зазначає, що відповідач під час розгляду справи № 383/1146/15 здійснив дії щодо поділу земельної ділянки з метою ухилення від виконання рішення суду та унеможливлення повернення земельної ділянки. Про вказані обставини стало відомо лише у червні 2020 року.
Вказує, що дії ОСОБА_2 щодо поділу земельної ділянки є недобросовісними.
Більш того, після відкриття провадження у розглядуваній справі відповідач продовжує вчиняти дії, спрямовані на ускладнення виконання рішення суду, зокрема уклав з ФГ «Еталон-2014», засновником якого є син відповідача, договори оренди земельних ділянок, утворених внаслідок поділу.
Звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20, відповідно до яких формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.
Вважає безпідставними доводи відповідача щодо необхідності застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки про поділ спірної земельної ділянки та власника земельних ділянок, утворених після поділу, позивач дізналась лише у червні 2020 року.
Фактичні обставини справи
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області
від 25 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 вересня 2016 року та постановою Верховного Суду від 10 травня 2018 року, у справі № 383/1146/15:
- визнано недійсним договір міни, укладений між ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 , про обмін земельної ділянки, кадастровий номер: 3520884200:02:000:0327, площею 7,4202 га, вартістю 113 275 грн, на земельну ділянку, кадастровий номер: 3520885600:02:000:4501, площею 0,01 га, вартістю 153 грн;
- скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 3520884200:02:000:0327, площею 7,4202 га, за ОСОБА_2
29 травня 2016 року щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3520884200:02:000:0327, площею 7,4202 га, здійснено поділ об`єкта нерухомого майна державним реєстратором Бобринецької районної державної реєстрації Кіровоградської області Демецькою Т. М. та погашено право власності на неї за ОСОБА_2 .
Державним реєстратором Бобринецької державної адміністрації Кіровоградської області Демецькою Т. М. проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 :
- на земельну ділянку з кадастровим номером 3520884200:02:000:4510, площею 4 га, номер запису про право власності 14712102, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 29802493 від 29 травня 2016 року;
- на земельну ділянку з кадастровим номером 3520884200:02:000:4511, площею 0,102 га, номер запису про право власності 14712067, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 29802464 від 29 травня 2016 року;
- на земельну ділянку з кадастровим номером 3520884200:02:000:4512, площею 3,41 га, номер запису про право власності 14712083, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 29802469 від 29 травня 2016 року.
Поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3520884200:02:000:0327, площею 7,4202 га, відбувся на підставі нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 та технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, розробленої ДП «Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».
24 квітня 2017 року державним реєстратором Бобринецької районної державної реєстрації Кіровоградської області Демецькою Т. М.відмовлено ОСОБА_1 у державній реєстрації її права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3520884200:02:000:0327, площею 7,4202 га, у зв`язку з тим, що в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 3520882400:02:000:0327, погашено.
Листом Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області від 16 червня 2017 року за № 05.3/01-24/11 надано інформацію, що скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3520884200:02:000:0327 не є можливим у зв`язку з поділом даної земельної ділянки та закриттям відповідного розділу, тобто після 29 травня 2016 року вказана спірна земельна ділянка як об`єкт права вже не існувала.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду
від 20 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року, у справі № П/811/1640/17 задоволено позов ОСОБА_1 про оскарження рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Визнано неправомірним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області Демецької Т. М. від 24 квітня 2017 року № 34904257 про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Зобов`язано державного реєстратора прав на нерухоме майно Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області Демецьку Т. М. вчинити дії щодо виконання рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 квітня 2016 року у спосіб, визначений пунктом 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141.
Постановою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі
№ П/811/1640/17 постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного апеляційного адміністративного суду
від 27 лютого 2018 року скасовано, а провадження у справі закрито у зв`язку із тим, що спір не належить до адміністративної юрисдикції.
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області
від 03 вересня 2020 року у справі № П/811/1640/17 в позові ОСОБА_1 про оскарження рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно відмовлено з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права.
Суди встановили, що із пояснень ОСОБА_2 , поданих 20 червня 2020 року у справі № П/811/1640/17, ОСОБА_1 стало відомо на які саме нові земельні ділянки поділену її земельну ділянку та про власника земельних ділянок, утворених після поділу.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як передбачено частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України слідує що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
Захист порушеного права особи має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.
Статтею 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі
№ 338/180/17).
Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з частиною другою статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини першої статті 236 ЦК України нікчемним правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
За змістом статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.
У постанові від 12 лютого 2020 року у справі № П/811/1640/17 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області Демецької Т. М., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , Верховний Суд зазначив, що належному способу захисту порушеного права ОСОБА_1 відповідає позовна вимога про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, а належним відповідачем є особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно.
У розглядуваній справі суди попередніх інстанцій, встановивши, що ОСОБА_2 незаконно набув право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3520884200:02:000:0327, площею 7,4202 га, а у подальшому з метою ухилення від виконання рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 квітня 2016 року у справі
№ 383/1146/15 здійснив поділ спірної земельної ділянки, зареєструвавши за собою право власності на три земельні ділянки, утворені внаслідок поділу, дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сутність добросовісності передбачає вірність зобов`язанням, повагу до прав інших суб`єктів, обов`язок до співставлення власних та чужих інтересів, унеможливлення заподіяння шкоди третім особам.
Згідно із частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Після ухвалення рішення суду у справі № 383/1146/15, дії
ОСОБА_2 щодо поділу спірної земельної ділянки вочевидь не можна визнати добросовісними і такими, що враховують законні інтереси ОСОБА_1 .
Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про необхідність закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору є надуманими.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 зазначала, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.
Колегія суддів відхиляє доводи заявника про те, що позивач після першого судового засідання одночасно змінила предмет і підставу позов, оскільки заява про уточнення позовних вимог була прийнята судом частково.
Суди попередніх інстанцій правильно відхилили доводи ОСОБА_2 щодо пропуску строку позовної давності, мотивувавши свої висновки, з якими погоджується і Верховний Суд.
ОСОБА_1 послідовно вживала заходів для захисту свого порушеного права спочатку у справі № 383/1146/15, потім у справі № П/811/1640/17 і нарешті у розглядуваній справі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
За встановлених у обставин, висновки суддів попередніх інстанцій не суперечать висновками, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц,
від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3677/17, у постанові Верховного Суду у справі № 910/3496/17, на які заявник посилається в касаційній скарзі.
Доводів щодо неправильного вирішення судами попередніх інстанцій питання про розподіл судових витрат касаційна скарга не містить.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
Оскаржувані судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до
частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Голованов Олександр Петрович, залишити без задоволення.
Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області
від 12 жовтня 2021 року, додаткове рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2021 року, постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року та додаткову постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта