№ 383/766/15-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 383/766/15-ц

провадження № 61-14075св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Бобринецька міська рада Кіровоградської області,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи: Бобринецьке районне управління юстиції у Кіровоградській області, приватний нотаріус Бобринецького районного нотаріального округу Кіровоградської області Трошина Світлана Андріївна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2016 року у складі судді Бондаренка В. В. та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Авраменко Т. М., Кіселика С. А., Суровицької Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року Бобринецька міська рада Кіровоградської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , треті особи: Бобринецьке районне управління юстиції у Кіровоградській області, приватний нотаріус Бобринецького районного нотаріального округу Кіровоградської області Трошина С. А., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , про витребування земельної ділянки.

Уточнена позовна заява мотивована тим, що 05 березня 2013 року рішенням Бобринецької міської ради Кіровоградської області № 1157 надано ОСОБА_11 дозвіл на складання проєкту землеустрою щодо безкоштовного відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

25 березня 2013 року рішенням Бобринецької міської ради Кіровоградської області № 1200 передано ОСОБА_11 безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

При виготовленні проєкту землеустрою допущено помилки щодо замірів меж земельної ділянки в натурі та до складу земельної ділянки на АДРЕСА_1 помилково, без згоди на те міської ради, приєднано частини земельних ділянок інших землекористувачів.

ОСОБА_11 на підставі рішення Бобринецької міської ради від 25 березня 2013 року № 1200 зареєструвала право власності на вищевказану земельну ділянку та отримала свідоцтво на право власності на неї.

27 жовтня 2014 року ОСОБА_11 продала спірну земельну ділянку своєму онуку ОСОБА_1 , що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу.

У подальшому на підставі договору оренди 29 вересня 2015 року ОСОБА_1 передав спірну земельну ділянку в оренду своєму брату ОСОБА_2 .

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 18 травня 2015 року визнано протиправними та скасовано рішення Бобринецької міської ради Кіровоградської області від 05 березня 2013 року № 1157 та від 25 березня 2013 року № 1200.

Ураховуючи викладене, Бобринецька міська рада Кіровоградської області просила суд на підставі статей 387 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) витребувати у ОСОБА_2 , ОСОБА_2 на користь Бобринецької міської ради Кіровоградської області земельну ділянку, площею 0,4236 га, кадастровий номер 3520810100:50:087:0025, на АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2016 року позов Бобринецької міської ради Кіровоградської області задоволено.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_2 на користь Бобринецької міської ради Кіровоградської області земельну ділянку, площею 0,4236 га, кадастровий номер 3520810100:50:087:0025, на АДРЕСА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_12 набула право власності на земельну ділянку на підставі рішення ради, яке в судовому порядку визнано незаконним. За таких обставин попередній власник має право витребування земельної ділянки із незаконного володіння добросовісних набувачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_2 .

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 листопада 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_2 відхилені, рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2016 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції постановив, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - територіальної громади м. Бобринець Кіровоградської області - поза її волею, тому позов до добросовісного набувача про витребування цього майна на підставі статті 388 ЦК України відповідає вимогам закону. Крім того, оскільки позов про витребування земельної ділянки у її власника підлягає задоволенню, то підлягає задоволенню і позов про витребування цієї земельної ділянки в орендаря земельної ділянки, оскільки право оренди є похідним від права власності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просили скасувати рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 листопада 2017 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні рішень не звернули уваги на те, що Бобринецька міська рада Кіровоградської області, приймаючи рішення від 05 березня 2013 року № 1157 та від 25 березня 2013 року № 1200, висловила свою волю на надання ОСОБА_11 дозволу на розробку проєкту землеустрою, затвердження цього проєкту та надання у власність земельної ділянки саме такої площі, яка зазначена у цих рішеннях та проєкті землеустрою. Тому висновки судів попередніх інстанцій, що спірна земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади м. Бобринець Кіровоградської області не з її волі, як власника, не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

Крім того, матеріали цієї цивільної справи не містять доказів, які б свідчили про право третіх осіб у праві на користування суміжними земельними ділянками.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача, що підтверджується правовим висновком про застосування норми статті 388 ЦК України, викладеним у постанові Верховного Суду України від 29 березня 2017 року (провадження № 6-3104цс16).

Крім того, суди не звернули увагу на те, що ОСОБА_11 набула право власності на комплекс будівель, розташований на земельній ділянці на АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу Вороненко Л. В. 19 травня 2016 року, зареєстрованого у реєстрі № 524.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 13 квітня 2016 року (провадження № 6-253цс16), закріплено загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Крім того, суд першої інстанції у порушення вимог пункту 1 частини першої статті 201 Цивільного процесуального кодексу України 2004 року (далі - ЦПК України 2004 року) відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у цій цивільній справі у зв`язку із смертю ОСОБА_11 , а також у порушення вимог пункту 2 частини другої статті 122 ЦПК України 2004 року відкрив провадження у цій справі, хоча є рішення, що набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Бобринецька міська рада Кіровоградської області зазначила, що захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, здійснюється шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно володіє цим майном, в порядку, передбаченому статтями 387 388 ЦК України.

Крім того, ОСОБА_2 , як власник комплексу будівель на АДРЕСА_1 , відповідно до вимог статті 377 ЦК України має право оформити право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування належного йому комплексу будівель.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 зазначили, що суди попередніх інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 листопада 2017 року, витребувано із Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу № 383/766/15-ц, зупинено виконання рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 листопада 2017 року до закінчення касаційного провадження, касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 листопада 2017 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2018року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 листопада 2017 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Бобринецької міської ради Кіровоградської області від 05 березня 2013 року № 1157 «Про надання дозволу на складання проєкту землеустрою щодо відведення у власність безкоштовно земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_11 » надано дозвіл ОСОБА_11 на складання проєкту землеустрою, щодо відведення у власність, безкоштовно, земельної ділянки, загальною площею 0,4236 га, що знаходиться в запасі Бобринецької міської ради, за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Бобринецької міської ради Кіровоградської області від 25 березня 2013 року № 1200 «Про передачу безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_11 » затверджено ОСОБА_11 проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та передано ОСОБА_11 безоплатно у власність земельну ділянку, загальною площею 0,4236 га, (у тому числі по угіддях: 0,4236 га - під господарськими будівлями та дворами) для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

27 жовтня 2014 року ОСОБА_11 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого реєстраційною службою Бобринецького районного управління юстиції 13 жовтня 2014 року, продала земельну ділянку площею 0,4236 га на АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу Кіровоградської області Трошиною С. А., реєстровий номер 2079.

27 жовтня 2014 року ОСОБА_1 зареєстрував право власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3520810100:50:087:0025, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

29 вересня 2015 року ОСОБА_1 передав земельну ділянку площею 0,4236 га, з кадастровим номером 3520810100:50:087:0025, на АДРЕСА_1 в оренду своєму брату ОСОБА_2 .

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 18 травня 2015 року у справі № 390/320/15-ц позов прокурора Бобринецького району Кіровоградської області в інтересах ОСОБА_3 до Бобринецької міської ради Кіровоградської області, ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , відділ Держземагентства у Бобринецькому районі Кіровоградської області, про визнання протиправними та скасування рішень Бобринецької міської ради Кіровоградської області від 05 березня 2013 року № 1157 та від 25 березня 2013 року № 1200, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки на АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_11 та ОСОБА_2 , визнання недійсним та скасування рішення реєстраційної служби Бобринецького районного управління юстиції Кіровоградської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано рішення Бобринецької міської ради від 05 березня 2013 року № 1157 та від 25 березня 2013 року № 1200.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки на АДРЕСА_1 , укладений 27 жовтня 2014 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_2 .

У іншій частині вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 червня 2015 року рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 18 травня 2015 року скасовано в частині задоволення позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу, в цій частині у задоволенні позову прокурора Бобринецького району Кіровоградської області в інтересах ОСОБА_3 відмовлено.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2015 року касаційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_11 відхилено, рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 18 травня 2015 року в незміненій частині та рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 червня 2015 року залишено без змін.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої та другої статті 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно із статтею 116 ЗК України рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку.

Статтею 41 Конституції України і статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Одним із способів захисту права власності є віндикаційний позов.

Порядок та умови витребування майна від добросовісного набувача визначено статтею 388 ЦК України. Згідно з положеннями цієї статті власник може витребувати майно від добросовісного набувача лише у разі, коли воно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом, та коли такий набувач набув це майно за відплатним договором.

У постановах від 16 вересня 2015 року у справі № 6-1203цс15 та від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15 Верховний Суд України, вирішуючи питання правомірності витребування майна у добросовісного набувача залежно від обставин, передбачених положеннями статті 388 ЦК України, висловив такий правовий висновок.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

Зазначений правовий висновок підтримав у своїй постанові від 05 грудня 2018 року й Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду за наслідками розгляду справи № 752/2124/16-ц (провадження № 61-20676св18).

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 18 травня 2015 року у справі № 390/320/15-ц за позовом прокурора Бобринецького району Кіровоградської області в інтересах ОСОБА_3 до Бобринецької міської ради Кіровоградської області, ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , відділу Держземагенства у Бобринецькому районі Кіровоградської області, про визнання протиправними та скасування рішень, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним та скасування рішення реєстраційної служби Бобринецького районного управління юстиції Кіровоградської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнано протиправними та скасовано рішення Бобринецької міської ради від 05 березня 2013 року № 1157 та від 25 березня 2013 року № 1200, визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки на АДРЕСА_1 , укладений 27 жовтня 2014 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_2 .

Звертаючись до суду з указаним позовом, з підстави, передбаченої пунктом третім частини першої статті 388 ЦК України, Бобринецька міська рада Кіровоградської області просила витребувати від позивачівна свою користь спірну земельну ділянку як таку, що вибула з її володіння поза її волею і була придбана ОСОБА_2 відповідно до укладеного із ОСОБА_11 договору купівлі-продажу від 27 жовтня 2014 року.

Частиною третьою статті 61 ЦПК України 2004 року визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що у зв`язку із скасуванням рішень Бобринецької міської ради Кіровоградської області про передачу земельної ділянки у власність від 05 березня 2013 року № 1157 та від 25 березня 2013 року № 1200 правова підстава набуття права власності відпала, що, в свою чергу, вказує на відсутність у діях територіальної громади м. Бобринець Кіровоградської області як власника земельної ділянки волі на її передачу іншій особі та можливість витребування вказаного майна від добросовісного набувача.

Щодо доводів касаційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема відмови у зупиненні провадження у цій цивільній справі у зв`язку зі смертю ОСОБА_11 та відкриття провадження у цій справі, хоча є рішення, що набрало законної сили, у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 201 ЦПК України 2004 року суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.

Однак в уточненій позовній заяві (том 3 а. с. 167-169) Бобринецька міська рада Кіровоградської області пред`являла позовні вимоги лише до ОСОБА_2 та ОСОБА_2 .

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10 березня 2016 року позовну заяву Бобринецької міської ради Кіровоградської області до ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , треті особи: Бобринецьке районне управління юстиції у Кіровоградській області, приватний нотаріус Бобринецького районного нотаріального округу Кіровоградської області Трошина С. А., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , про визнання недійсним та скасування договору купівлі продажу та зобов`язання вчинити певні дії, в частині вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності, договору купівлі-продажу та договору оренди землі щодо земельної ділянки площею 0,4236 га, кадастровий номер 3520810100:50:087:0025, та скасування записів про їх державну реєстрацію залишено без розгляду (том 3 а. с. 170-171).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10 березня 2016 року замінено первісного відповідача ОСОБА_11 у цій справі належними відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_2 (том 3 а. с. 174-176).

Таким чином, оскільки ОСОБА_11 на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення не була стороною справи, то підстави для застосування інституту процесуального правонаступництва після її смерті (стаття 37 ЦПК України 2004 року) та вирішення судом питання про зупинення провадження у справі (стаття 201 ЦПК України 2004 року) були відсутні. Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, не спростованим апеляційним судом, про безпідставність клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у цій справі у зв`язку із смертю ОСОБА_11 .

Згідно із пунктом 2 частини другої статті 122 ЦПК України 2004 року суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відмова від позову не позбавляє другу сторону права пред`явити такий самий позов до особи, яка відмовилась від позову.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону, позивач просить про захист свого права.

З матеріалів справи вбачається, що рішеннями Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 18 травня 2015 року, Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 червня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2015 року у справі № 390/320/15-ц, на які посилаються заявники у касаційній скарзі, як на такі, що ухвалені між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, не вирішувалося питання щодо витребування спірної земельної ділянки. Таким чином, позови у справі № 390/320/15-ц та у цій справі (№ 383/766/15-ц) не є тотожними.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову, дослідив усі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин і обґрунтовано зазначив, що у зв`язку із скасуванням рішень ради про надання земельної ділянки у власність правова підстава набуття права власності відпала, тому земельна ділянка підлягає поверненню у власність територіальної громади м. Бобринця Кіровоградської області.

Інші доводи касаційної скарги висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, афактично зводяться до переоцінки доказів, що на стадії перегляду справи у касаційному порядку нормами чинного ЦПК України не передбачено.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 грудня 2017 року зупинено виконання рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 листопада 2017 року до закінчення касаційного провадження.

Враховуючи, що касаційне провадження у справі закінчено, виконання рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 листопада 2017 року підлягає поновленню.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 листопада 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 листопада 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовця

Ю. В. Черняк