ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 387/228/24
провадження № 61-11539св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Добровеличківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 22 травня 2024 року у складі судді Майстер І. П. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 липня 2024 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Карпенка О. Л., Чельник О. І.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
27 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є матір`ю ОСОБА_1 , поїхала до родичів в російську федерацію та через повномасштабну агресію з її боку не змогла повернутися.
Документом, що підтверджує смерть громадянки України ОСОБА_2 ,
є фотокопія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 13 лютого
2024 року відділом ЗАГС по міському округу м. Подольск Головного управління ЗАГС Московської області, запис акта про смерть за номером 170249500004300557000.
Оскільки таке свідоцтво про смерть не належить до підстав для реєстрації смерті ОСОБА_2 на території України, заявник позбавлена можливості зареєструвати смерть матері іншим способом, окрім як встановлення факту смерті в судовому порядку.
ОСОБА_1 просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2
в м. Подольск, Московська область, російська федерація.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від
22 травня 2024 року в задоволенні заяви відмовлено.
Суд першої інстанції вважав, що немає правових підстав для задоволення заяви про встановлення факту смерті громадянина України, яка померла на території іноземної держави, оскільки факт її смерті зареєстрований відповідно до законодавства країни, на території якої вона померла.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 24 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від
22 травня 2024 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився
з висновком суду першої інстанції та вказав, що оскільки свідоцтво про смерть видане на підставі законодавства іноземної держави, на території якої померла мати заявника - ОСОБА_2 , містить необхідні реквізити, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» воно не потребує засвідчення апостилем та подальшої легалізації, та вважається дійсним на території України. У зв`язку з цим необхідності в реєстрації факту смерті ОСОБА_2 компетентними органами державної реєстрації актів цивільного стану України та видачі українського свідоцтва про смерть немає.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
09 серпня 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,
у якій просить скасувати рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 22 травня 2024 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 липня 2024 року й ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що заявниця після смерті матері не має змоги отримати свідоцтво про її смерть, оскільки вона померла на території російської федерації, а також не має змоги отримати медичний документ, який може бути прийнятий органами ДРАЦС на території України для видачі свідоцтва про смерть.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2022 року у справі
№ 308/9708/19, від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19, від 31 січня 2024 року у справі № 643/1873/23, від 15 вересня 2021 року у справі
№ 367/2656/20, постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня
2022 року у справі № 635/6172/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Добровеличківського районного суду Кіровоградської області.
23 вересня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України та зареєстрована за адресою: с. Трояни, Новоукраїнський район, Кіровоградська область.
ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 вказує, що її матір ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на території російської федерації у м. Подольск Московської області, на підтвердження чого надала копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 від
13 лютого 2024 року НОМЕР_1 , виданого Подольским Головним управлінням ЗАГС Московської області.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.
У частинах третій - четвертій статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою.
Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлені Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженою наказом Міністерством охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545.
Відповідно до вказаної Інструкції лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації
і результатів розтину.
Пунктом 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану
в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня
2000 року за № 719/4940, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.
ЦПК України передбачає чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органи ДРАЦСу можуть видати свідоцтво про смерть: встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).
Із матеріалів справи відомо, що факт смерті матері заявника ОСОБА_2 на території м. Подольск Московської області російської федерації зафіксовано відповідним державним органом іноземної держави. Подольске Головне управління ЗАГС Московської області склало актовий запис про смерть ОСОБА_2 № 170249500004300557000 від 13 лютого 2024 року та видало відповідне свідоцтво НОМЕР_1 , копія якого є у заявника.
Оскільки свідоцтво про смерть ОСОБА_2 видане на підставі законодавства іноземної держави, на території якої померла мати заявника, підстав для встановлення факту смерті немає.
Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених
у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду у справах, наведених заявником у касаційній скарзі.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої й апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє
в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 22 травня 2024 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 липня 2024 року- без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
З огляду на те що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від
22 травня 2024 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від
24 липня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
Є. В. Коротенко
М. Є. Червинська