№ 388/1285/17 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

17 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 388/1285/17

провадження № 61-4518св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Долинка»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - відділ з питань державної реєстрації Долинської міської ради Кіровоградської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 06 вересня 2018 року у складі судді Степанова С. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 31 січня 2019 року у складі колегії суддів: Черненка В. В., Авраменко Т. М., Суровицької Л. В., та касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Долинка» на постанову Кропивницького апеляційного суду від 31 січня 2019 року у складі колегії суддів: Черненка В. В., Авраменко Т. М., Суровицької Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Долинка» (далі - ТОВ «Агрофірма Долинка»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - відділ з питань державної реєстрації Долинської міської ради Кіровоградської області, про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що на праві приватної власності їй належала земельна ділянка кадастровий номер 3521987600:02:000:0226, площею 6,82 га, яка розташована на території Березівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, що підтверджується виданим 15 лютого 2002 року державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР № 004177.

01 липня 2014 року вищевказану земельну ділянку за договором оренди землі № 71 на 49 років ОСОБА_1 передала в оренду ТОВ «Агрофірма Долинка».

На підставі вищевказаного договору оренди землі 10 липня 2014 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію за ТОВ «Агрофірма Долинка» права оренди вищевказаної земельної ділянки на 49 років.

Відповідно до пунктів 9, 10, 11 договору оренди ТОВ «Агрофірма Долинка» зобов`язувалось щорічно сплачувати до 30 грудня поточного року орендну плату у грошовій формі у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 4 180,71 грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0,3 % несплаченої суми за кожен день прострочення (пункт 14 договору оренди).

Згідно вимог пункту 28 договору оренди землі та статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

ОСОБА_1 зазначала, що протягом всього часу дії договору оренди ТОВ «Агрофірма Долинка» у порушення умов договору систематично не виконує свої зобов`язання щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою та жодного разу не сплачувало орендну плату.

Борг по орендній платі за 2014-2017 роки складає 16 722,84 грн, пеня за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року складає 13 733,63 грн, 3% річних за несплату орендної плати з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року складає 376,26 грн, інфляційні втрати за несплату орендної плати з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року становлять 3 327,71 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд розірвати договір оренди землі № 71, укладений 01 липня 2014 року між нею та ТОВ «Агрофірма Долинка», який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10 липня 2014 року за № 6312050.

Стягнути із ТОВ «Агрофірма Долинка» на її користь заборгованість по орендній платі за 2014-2017 роки у розмірі 16 722,84 грн, пеню у сумі 13 733,63 грн, 3 % річних - 376,26 грн, індекс інфляції у сумі 3 327,71 грн, а всього 34 160,44 грн.

У лютому 2018 року ОСОБА_1 подала заяву про збільшення та уточнення позовних вимог.

Зазначила, що згідно листа відділу у Долинському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 12 грудня 2017 року № 1474/111-17 нормативно грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 3521987600:02:000:0226, площею 6,82 га, яка розташована на території Березівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області станом на 01 січня 2014 року та на 01 січня 2015 року становить 175 124 грн, а станом на 01 січня 2016 року - 210 132 грн, отже борг по орендній платі за 2014-2017 роки складає 23 115,36 грн; пеня по орендній платі за 2014 рік становить 4 900,47 грн; пеня по орендній платі за 2015 рік становить 3 327,32 грн; пеня по орендній платі за 2016 рік становить 2 108,26 грн; розмір пені (0,3%) по орендній платі від несплаченої суми за кожен день прострочення за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року складає 10 336,05 грн.

Розмір 3 % річних за несплату орендної плати з 01 січня 2015 року по 12 лютого 2018 року становить 2 161,87 грн.

Розмір інфляційних втрат за несплату орендної плати з 01 січня 2015 року по 12 лютого 2018 року становить 19 194,70 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ТОВ «Агрофірма Долинка» заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою за період 2014-2017 років у розмірі 23 115,36 грн, пеню згідно договору у розмірі 10 336,05 грн, 3 % річних у сумі 2 161,87 грн, інфляційні втрати у розмірі 19 194,70 грн, а всього - 54 807,98 грн.

У квітні 2018 року ОСОБА_1 подала заяву про збільшення та уточнення позовних вимог, у якій зазначила, що їй стало відомо про те, що на цей час вона не є власником земельної ділянки, кадастровий номер 3521987600:02:000:0226, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,82 га, яка розташована на території Березівської сільської ради Долинського району, оскільки за нотаріально посвідченим договором міни (обміну) земельних ділянок від 28 липня 2017 року її представник ОСОБА_2 , за нотаріально посвідченою довіреністю від 04 червня 2013 року, здійснив обмін земельної ділянки на належну ТОВ «Агрофірма Долинка» земельну ділянку, кадастровий номер 3521987600:02:000:3440, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,0100 га, яка розташована на території Березівської сільської ради Долинського району.

Зі змісту договору міни земельних ділянок вбачається, що обмін відбувся без грошової доплати. Земельні ділянки, обмін яких було здійснено не знаходяться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а розташовані на різних територіях.

Враховуючи вказані обставини, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір міни (обміну) земельних ділянок, укладений 28 липня 2017 року між нею в особі представника ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма Долинка», посвідчений державним нотаріусом Новгородківського нотаріального округу Кіровоградської області Голобородьком О. В., зареєстрований у реєстрі за № 615.

Скасувати державну реєстрацію права власності за ТОВ «Агрофірма Долинка» на земельну ділянку кадастровий номер 3521987600:02:000:0226 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,82 га, яка розташована на території Березівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що виникло на підставі договору міни № 615 від 28 липня 2017 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 06 вересня 2018 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1

Стягнуто із ТОВ «Агрофірма Долинка» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за договором оренди земельної ділянки № 71 за 2014-2017 роки у сумі 54 807,98 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час розгляду справи було встановлено наявність між сторонами протягом 2014-2017 років відносин з приводу оренди земельної ділянки, у той же час відповідачем не надано доказів сплати орендної плати за вказаний період.

Решта позовних вимог є недоведеними.

Оспорений договір міни відповідає чинному законодавству України, а вимога про розірвання договору оренди задоволенню не підлягає з огляду на поєднання внаслідок міни ділянок у одній особі орендаря та орендодавця, у зв`язку з чим договір оренди є припиненим.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 31 січня 2019 року рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 06 вересня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним договір міни земельних ділянок, укладений 28 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Долинка», посвідчений державним нотаріусом Новгородківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Голобородьком О. В., зареєстрований у реєстрі за № 615.

Скасовано державну реєстрацію права власності за ТОВ «Агрофірма Долинка» на земельну ділянку, кадастровий номер 3521987600:02:000:0226, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,82 га, яка розташована на території Березівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що виникло на підставі договору міни № 615 від 28 липня 2017 року.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Агрофірма Долинка» про розірвання договору оренди та стягнення орендної плати відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду про те, що відповідачем не надано будь яких доказів сплати орендної плати за 2014-2017 роки є необґрунтованими. Такі висновки суду не ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Під час апеляційного перегляду справи ОСОБА_1 підтвердила, що у 2013 році у рахунок майбутніх виплат за договором оренди землі № 71 від 01 липня 2014 року вона отримала 32 000 грн із 200 000 грн, які їй підлягали виплаті за оренду землі. Встановлені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 отримала орендну плату наперед, а виходячи із розміру орендної плати - фактично за 7 років (пункт 9 договору оренди землі).

Взявши до уваги встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості по орендній платі за період 2014-2017 років у розмірі 54 807,98 грн.

За вказаних обставин відсутні й підстави для задоволення позовних вимог у частині розірвання спірного договору оренди землі, оскільки заборгованість по орендній платі за договором оренди землі № 71 від 01 липня 2014 року відсутня.

Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору міни земельних ділянок, укладеного 28 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Долинка» і скасування державної реєстрації права власності за ТОВ «Агрофірма «Долинка» на земельну ділянку, кадастровий номер 3521987600:02:000:0226, що виникло на підставі вказаного договору міни.

Згідно правового висновку Верховного Суду України у справі № 6-464цс16, викладеному у постанові від 12 жовтня 2016 року, законодавець не закріпив у ЗК України чи інших законах України, крім Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», порядок міни земельних часток (паїв) в інших випадках. Обміняними можуть бути земельні ділянки за схемою «пай на пай» та лише у випадку, передбаченому статтею 14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». Порядок обміну земельних часток (паїв) в інших випадках законом не визначений.

За вказаних обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обмін земельними ділянками відбувся без дотримання вимог законодавства яке регулює спірні правовідносини, зокрема Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», що в силу положень закону є підставою для визнання спірного правочину недійсним.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У лютому 2019 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 31 січня 2019 року у частині скасування рішення суду першої інстанції щодо вимог про розірвання договору оренди та стягнення орендної плати. Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 06 вересня 2018 року залишити в силі у частині задоволених позовних вимог, а у частині відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди землі скасувати з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення цих вимог, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У березні 2019 року ТОВ «Агрофірма Долинка» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 31 січня 2019 року у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити у цій частині нове рішення, яким залишити без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору міни земельних ділянок, укладеного 28 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Долинка», і скасування державної реєстрацію права власності за ТОВ «Агрофірма Долинка» на земельну ділянку, кадастровий номер 3521987600:02:000:0226, що виникло на підставі договору міни № 615 від 28 липня 2017 року.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з`ясували обставини справи, не надали належної оцінки доводам заявника, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, не врахували об`єктивні та суб`єктивні обставини, якими обґрунтовувалися доводи заявника.

ТОВ «Агрофірма Долинка» не надало доказів сплати орендної плати за період 2014-2017 років. Кошти в сумі 32 000 грн позивач отримала від ПАТ «Долинський хлібозавод» за договором оренди землі від 04 листопада 2009 року, який було розірвано за згодою сторін 01 липня 2014 року. ТОВ «Агрофірма Долинка» не є правонаступником ПАТ «Долинський хлібозавод».

Систематичне порушення умов договору оренди землі є підставою для розірвання такого договору.

Касаційна скарга ТОВ «Агрофірма Долинка» мотивована тим, що апеляційним судом у достатньому обсязі не обґрунтовано підстави для визнання недійсним договору міни.

Застосування до виниклих правовідносин положень Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» є недоречним.

У резолютивній частині постанови апеляційного суду вказано про стягнення грошових сум із сторін, проте в мотивувальній частині відсутнє будь-яке обґрунтування таких рішень.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

ТОВ «Агрофірма Долинка» у поясненні на касаційну скаргу просить залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1

ОСОБА_1 у відзиві на касаційну ТОВ «Агрофірма Долинка» вказує на її необґрунтованість. Касаційну скаргу ТОВ «Агрофірма Долинка» просить залишити без задоволення.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

12 березня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 06 вересня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 31 січня 2019 року.

25 березня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ «Агрофірма Долинка» на постанову Кропивницького апеляційного суду від 31 січня 2019 року.

У зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_3 у касаційному провадженні № 61-4518св19 було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Справу розподілено судді-доповідачу Грушицькому А. І.

01 лютого 2021 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що на праві власності ОСОБА_1 належала земельна ділянка, кадастровий номер 3521987600:02:000:0226, площею 6,82 га, яка розташована на території Березівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, що підтверджується виданим 15 лютого 2002 року державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР № 004177 (т. 1 а.с. 7).

Відповідно до договору оренди землі № 71 від 01 липня 2014 року ОСОБА_1 передала вищевказану земельну ділянку на 49 років в оренду ТОВ «Агрофірма Долинка» (т. 1 а.с. 8-9).

Земельна ділянка передана ТОВ «Агрофірма «Долинка» у користування відповідно до акту приймання - передачі від 01 липня 2014 року (т. 1 а.с. 75).

З витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вбачається, що даний договір оренди був зареєстрований 10 липня 2014 року (т. 1 а.с. 10).

Із довіреності від 04 червня 2013 року вбачається що ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладати договори оренди та (або) міни на будь-яку іншу земельну ділянку відповідно до закону стосовно вищевказаної земельної ділянки, визначаючи умови цих договорів на свій власний розсуд (т. 1 а.с. 69-70).

З договору міни (обміну) від 28 липня 2017 року, укладеного між ТОВ «Агрофірма Долинка» та представником ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 , відомо, що сторони обмінюють земельні ділянки, зокрема, належну ТОВ «Агрофірма Долинка» площею 0,0100 га та ОСОБА_1 площею 6,8183 га. Так, сторони без доплати набули право власності на такі земельні ділянки: ТОВ «Агрофірма Долинка» на земельну ділянку площею 6,8183 га, вартістю 104 860,00 грн, а ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0100 га, вартістю 154,00 грн (т. 1 а.с. 78-83).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 96236099 та договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 02 серпня 2017 року земельну ділянку площею 0,01 га, кадастровий номер 3521987600:02:000:3440, передано у користування ТОВ «Агрофірма Долинка» на 49 років, з розміром оплати 1 000,00 грн (т. 1 а.с. 84-89).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За загальним правилом, під час розгляду справи суд повинен дослідити і оцінити подані сторонами докази, об`єктивно з`ясувати всі обставини, надавши оцінку поясненням та доводам учасників процесу.

Колегія суддів вважає, що місцевий та апеляційний суди, розглядаючи справу не встановили всіх обставин, що мають істотне значення для її правильного вирішення.

У частині четвертій статті 265 ЦПК України вказано про те, що у мотивувальній частині рішення зазначаються:

1) фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;

2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення;

3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику;

4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду;

5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування;

6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Місцевий суд вказуючи на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 , окрім вимог про стягнення заборгованості по орендній платі за договором оренди, є недоведеними, а оспорений договір міни відповідає чинному законодавству України не врахував положення частини четвертої статті 265 ЦПК України. Рішення місцевого суду не містить належного правового обґрунтування відповідності оспореного договору міни чинному законодавствута посилань на відповідні норми права.

Апеляційний суд вказуючи на наявність підстав для визнання недійсним договору міни земельних ділянок, укладеного 28 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Долинка» і скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку керувався правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-464цс16.

Проте, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (касаційне провадження № 14-66цс19) відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 05 листопада 2014 року у справі № 6-172цс14, від 11 лютого 2015 року у справі № 6-5цс15 та від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-464цс16.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що підпункт «б» пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України гарантує можливість обміну не земельної частки (паю) на іншу земельну частку (пай), а земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону. Частина перша статті 14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» не обмежує випадки, за яких може бути проведений такий обмін, а визначає одну із можливостей обміну земельними ділянками, що використовуються їхніми власниками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Також, зазначено те, що у відповідності до частини третьої статті 715 ЦК України передбачається можливість встановлення у договорі міни доплати.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 390/1670/18 (провадження № 61-7122св19) звернув увагу на те, що у своєму рішенні від 22 травня 2018 року Європейський суд з прав людини у справі «Зеленчук і Цицюра проти України» (Zelenchuk and Tsitsyura v. Ukraine), що набуло статусу остаточного 22 серпня 2018 року, зазначив, що законодавча заборона відчуження земельних ділянок становить втручання у мирне володіння майном заявників (§ 104). Заборона відчуження та її продовження мали підґрунтя у національному законодавстві, яке ніколи не визнавалось неконституційним (§ 105). Органи влади України послідовно протягом майже двох десятиліть визначали своєю метою кінцеве запровадження належним чином врегульованого ринку землі, розглядаючи заборону відчуження як проміжний етап на шляху до досягнення цієї мети. Сам характер заборони відчуження, проголошена ціль її запровадження та продовження полягали по суті у наданні часу для розгляду можливих альтернатив абсолютній забороні продажу (§ 129). Європейський суд з прав людини встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 149), вважаючи, що це є достатньою справедливою сатисфакцією за будь-яку моральну шкоду, завдану заявникам (§ 156).

Згідно із частиною четвертою статті 10 ЦПК України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Проте, рішення Європейського суду з прав людини від 22 травня 2018 року у справі «Зеленчук і Цицюра проти України» (Zelenchuk and Tsytsyura v. Ukraine, заяви № 846/16 і № 1075/16) не може трактуватися як спеціальний дозвіл на вільний обіг земельних ділянок сільськогосподарського призначення безвідносно до приписів нормативних актів України.

З матеріалів справи вбачається, що 04 листопада 2009 року ОСОБА_1 передала спірну земельну ділянку площею 6,82 га в оренду на 5 років ПАТ «Долинський хлібозавод» (т. 1 а.с. 55-63).

Відповідно до пояснень ОСОБА_1 (зокрема наведених у касаційній скарзі) та доводів ТОВ «Агрофірма Долинка», викладених у апеляційній скарзі, вбачається, що строк договору оренди, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Долинський хлібозавод», було продовжено на 10 років, потім на 49 років, а у липні 2014 року договір оренди було розірвано за згодою сторін.

Згідно розписки та платіжної відомості від 29 травня 2013 року підтверджено те, що ОСОБА_1 отримала від ПАТ «Долинський хлібозавод» орендну плату за 49 років наперед згідно договору оренди земельної ділянки (т. 1 а.с. 90).

01 липня 2014 року ту ж саму земельну ділянку ОСОБА_1 передала в оренду ТОВ «Агрофірма Долинка» за договором оренди землі № 71 на 49 років.

До позовної заяви позивач долучала відомості з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків, в яких міститься інформація щодо проведення виплат як ПАТ «Долинський хлібозавод», так і ТОВ «Агрофірма Долинка» (т. 1 а.с. 11), оцінку яким суд не надав. Невстановленими залишились також обставини щодо наявності чи відсутності правонаступництва чи іншого належного зв`язку між цими юридичними особами.

Обґрунтованими є також доводи касаційної скарги ТОВ «Агрофірма Долинка» про те, що у резолютивній частині постанови апеляційного суду вказано про стягнення грошових сум із сторін, проте в мотивувальній частині відсутнє будь-яке обґрунтування таких рішень.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

За наведених вище обставин та враховуючи, що місцевий суд не встановив всіх істотних обставин у справі, а апеляційний суд під час перегляду справине надав належної оцінки висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до місцевого суду.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до ЦПК України касаційний суд не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а отже, не має можливості вирішити цей спір по суті за результатами касаційного перегляду.

Згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

За обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій не встановлені, судові рішенні не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Виходячи з викладеного, касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 402 409 411 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Долинка» задовольнити частково.

Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 06 вересня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 31 січня 2019 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька СуддіА. І. Грушицький А. А. Калараш І. В. Литвиненко Є. В. Петров