№ 389/2027/21 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

09 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 389/2027/21

провадження № 61-7735св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне підприємство «Електротранс» Кропивницької міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Комунального підприємства «Електротранс» Кропивницької міської ради на постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 травня 2022 року у складі колегії суддів: Чельник О. І., Єгорової С. М., Письменного О. А., та касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Курлейко Оленою Сергіївною , на додаткову постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 серпня 2022 року

у складі колегії суддів: Чельник О. І., Єгорової С. М., Письменного О. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Електротранс» Кропивницької міської ради (далі - КП «Електротранс») про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтований тим, що наказом (розпорядженням) керівника

КП «Електротранс» від 24 червня 2021 року № ЕТ/К-У71 про припинення трудового договору (контракту) 25 червня 2021 року його звільнено з посади кондуктора громадського транспорту на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України (за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором). Підставами для винесення оспорюваного наказу стали накази «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників підприємства» від 10 грудня 2020 року № 770к, від 03 березня 2021 року № 129к,

від 29 березня 2021 року № 162к за порушення Посадової інструкції кондуктора громадського транспорту (тролейбусної колони), витяг з протоколу засідання профкому підприємства від 24 червня 2021 року № 6.

Вважав, що дисциплінарні стягнення накладено за порушення Посадової інструкції, яку він не підписував та не був ознайомлений, усупереч строкам притягнення до дисциплінарної відповідальності (наказ від 10 грудня 2020 року), упереджено, за відсутності вини працівника, за наслідками вчинення позивачем несуттєвих недоліків, за які оголошення догани є невиправданими, перебільшеними заходами дисциплінарного характеру. Також зазначав, що при звільненні КП «Електротранс» не дотримано обов`язкового порядку та строків застосування дисциплінарних стягнень, передбачених статтею 148 та частиною першою статті 149 КЗпП України, зокрема, накладено 2 стягнення (догана та звільнення) за одне порушення, після спливу трьох місяців з моменту виявлення порушення (згідно з наказом від 24 червня 2021 року третю догану позивачу оголошено на підставі наказу від 29 березня 2021 року за наслідком виявленого порушення 18 березня 2021 року), відповідач не зажадав від

ОСОБА_1 будь-яких письмових пояснень щодо систематичного порушення ним трудової дисципліни та такі пояснення він не надавав. Посилався на те, що відповідачем не враховано відсутність реальної шкоди, заподіяної позивачем підприємству, не обґрунтовано тяжкості обраного виду стягнення по відношенню до виявлених незначних недоліків у роботі, обставини за яких вони вчинені.

Зазначав, що незаконним звільненням йому спричинена моральна шкода, яка виразилася в моральних переживаннях, позивач втратив нормальні життєві зв`язки, постійно перебуває в пошуках роботи та в стані тривоги, стресу, оскільки він втратив єдине джерело доходів. Оскільки робота в КП «Електротранс» була і є пріоритетом для нього, її втрата змусила докласти значних зусиль (як моральних так

і матеріальних) для організації свого подальшого життя. Моральну шкоду позивач оцінив у розмірі 10 000,00 грн.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) керівника КП «Електротранс» від 24 червня

2021 року № ЕТ/Л-У71 про припинення трудового договору (контракту) з ним, поновити його на посаді кондуктора громадського транспорту служби експлуатації КП «Електротранс», стягнути з КП «Електротранс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня постановлення рішення та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що накази про застосування дисциплінарних стягнень

у виді догани винесені законно в установлений строк та відповідно до перевірених фактів порушень позивачем трудової дисципліни, та враховуючи, що після застосування до останнього заходів дисциплінарного стягнення у виді доган, останній допустив вчинення нового порушення трудової дисципліни, тому відсутні підстави для скасування наказу про звільнення позивача, поновлення його на роботі та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вимоги щодо відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню, оскільки

є похідними від первісної вимоги про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 25 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2022 року скасовано та ухвалено нове. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ (розпорядження) керівника КП «Електротранс» від 24 червня 2021 року № ЕТ/Л-У71 про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 . Поновлено

ОСОБА_1 на посаді кондуктора громадського транспорту служби експлуатації

КП «Електротранс». Стягнуто з КП «Електротранс» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період вимушеного прогулу у розмірі 77 093,60 грн, без урахування податків та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з КП «Електротранс» на користь

ОСОБА_1 2 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що звільнення ОСОБА_1 із роботи здійснено без законних підстав, оскільки за вчиненні ОСОБА_1 проступки до нього застосовано два види відповідальності: оголошено догану (накази № 770к,

№ 129к, № 162к) та звільнено з роботи (наказ № ЕТ/К-У71), що є порушенням

статті 61 Конституції України щодо подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, тому відповідно до вимог статті 235 КЗпП України є підставою для поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Додатковою постановою Кропивницького апеляційного суду від 03 серпня 2022 року заяву ОСОБА_1 , поданою представником Курлейко О. С. , про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Ухвалено додаткове судове рішення

у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2022 року. Стягнуто

з КП «Електротранс» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 550,00 грн.

Апеляційний суд, приймаючи у справі додаткову постанову та розподіляючи витрати, понесені позивачем на правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, виходив із того, що оскільки представником позивача надано докази щодо фактичної оплати понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 1 550,00 грн, тому саме у такому розмірі підглядають відшкодуванню понесені позивачем витрати на правничу допомогу.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи

У серпні 2022 року ОСОБА_1 через представника - Курлейко О. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 серпня 2022 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року

у справі № 922/445/19, від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19,від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19,

від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16, від 17 лютого 2021 року у справі

№ 753/1203/18, від 01 вересня 2021 року у справі № 159/5837/19, від 15 червня

2021 року у справі № 178/1522/18, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15.

У вересні 2022 року КП «Електротранс» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 травня 2022 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішення не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 03 вересня 2019 року

у справі № 466/8377/16.

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 через представника - Курлейко О. С. подав до суду відзив на касаційну скаргу КП «Електротранс», в якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зазначає, що порушення приписів частини першої статті 61 Конституції України, статей 29, 148, частини другої статті 149 КЗпП України, допущені КП «Електротранс», знайшли своє правомірне відображення в оскаржуваному судовому рішення, а тому постанова апеляційного суду є законною. Крім того, просить стягнути

з КП «Електротранс» витрати на правничу допомогу, понесені, у зв`язку з розглядом касаційної скарги відповідача у справі № 389/2027/21.

У жовтні 2022 року від ОСОБА_1 через представника - Курлейко О. С. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесених судових витрат, які пов`язані з наданням правничої допомоги адвокатом Курлейко О. С. у зв`язку

з переглядом справи № 389/2027/21 за касаційною скаргою КП «Електротранс» на постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 травня 2022 року.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга КП «Електротранс» підлягає залишенню без задоволення,

а касаційна скарга ОСОБА_1 , поданою представником - Курлейко О. С. , підлягає задоволенню з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

Наказом (розпорядженням) КП «Електротранс» від 01 жовтня 2018 року

№ ЕТ/К-00231 ОСОБА_1 прийнято на посаду кондуктора громадського транспорту служби експлуатації за трудовим договором (т. 1, а. с. 82).

На підставі заяви ОСОБА_1 від 11 березня 2019 року переведено згідно з наказом від 12 березня 2019 року № ЕТ/К-П52 на посаду водія тролейбуса (пасажирського) з умовою обов`язкового стажування на посаді не менше 225 годин.

Відповідно до наказу (розпорядження) від 30 травня 2019 року № ЕТ/К-ГІ66

ОСОБА_1 переведено на посаду кондуктора громадського транспорту на підставі заяви останнього від 29 травня 2019 року (т. 1, а. с. 85).

Наказом від 10 грудня 2020 року № 770к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників підприємства» ОСОБА_1 , як кондуктору громадського транспорту служби експлуатації, оголошено догану за порушення

11 листопада 2020 року пункту 4 Посадової інструкції кондуктора громадського транспорту (тролейбусної колони) - кондуктор несе відповідальність за неправильне оформлення квитково-облікового листа. Підставою винесення наказу слугував рапорт № 2045 відповідальних інспекторів з контролю пасажирського транспорту, які при перевірці проїзних документів у пасажирів на маршруті № 4 у тролейбусі № 104 встановили недоліки у роботі кондуктора ОСОБА_1 , який визнав недоліки

в роботі через неуважність, погодився з рапортом, про що написав пояснювальну записку 10 листопада 2020 року. Встановлено виправлення кінцевих номерів разових талонів в квитково-обліковому листі кондуктора.

У рапорті № 2045, який став підставою для винесення догани, зазначено, що ОСОБА_1 допущено порушення пункту 2.1.9 Посадової інструкції кондуктора громадського транспорту (тролейбусної колони), а саме на кінцевій зупинці рейсу не здійснено запису у квитково-обліковому листі, в якому необхідно зазначити розбірливо, без виправлень, замальовувань, затирань номер останнього проданого квитка на пачці, а не пункт 4 Посадової інструкції, за яким кондуктор несе відповідальність за неправильне оформлення квитково-облікового листа, що

є різними за своєю суттю обов`язками.

Наказом від 03 березня 2021 року № 129к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників підприємства» ОСОБА_1 , як кондуктору громадського транспорту служби експлуатації, оголошено догану за порушення

03, 09, 11, 13 та 18 лютого 2021 року пунктів 2.1.7, 2.1.9, 2.2.11, 4 Посадової інструкції,

а саме: перевезення безбілетного пасажира, не зроблений запис кінцевих номерів разових квитків, відсутній запис у квитково-обліковому листі на початок робочої зміни, втручався в роботу інспекторів із КПТ ЮС. Підставою винесення наказу слугували рапорти від 03 лютого 2021 року № 164, від 11 лютого 2021 року № 208,

від 13 лютого 2021 року № 224, від 13 лютого 2021 року № 226, від 18 лютого

2021 року № 239 відповідальних інспекторів із контролю пасажирського транспорту, які під час перевірки виявили недоліки у роботі кондуктора ОСОБА_1 . Останній не визнав недоліки в роботі та не погодився з рапортами.

Відповідно до пунктів 2.1.7, 2.1.9. 2.2.11 Посадової інструкції кондуктора громадського транспорту від 20 червня 2019 року під час роботи кондуктор повинен обілечувати разовими квитками та попереджати пасажирів про обов`язкове компостування квитків протягом перегону; на кінцевій зупинці рейсу здійснити запис у квитково-обліковому листі, в якому зазначити розбірливо, без виправлень, замальовувань, затирань номер останнього проданого квитка на пачці, забороняється втручатись у роботу інспекторів з контролю підприємства. Відповідно до пункту 4 Посадової інструкції кондуктор несе відповідальність за неправильне оформлення квитково-облікового листа.

Наказом «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників підприємства» від 29 березня 2021 року № 162к ОСОБА_1 як кондуктору громадського транспорту служби експлуатації оголошено догану за порушення пункту 2.1.2 Посадової інструкції, а саме не вийшов на першу зміну. Підставою винесення наказу слугувала доповідна записка диспетчера служби експлуатації

від 18 березня 2021 року.

19 березня 2021 року ОСОБА_1 надав пояснювальну записку на ім`я директора

КП «Електротранс», в якій пояснив, що не вийшов на свою заплановану першу зміну через те, що не прокинувся у потрібний час, тому запізнився. Судом встановлено, що відповідач допустив ОСОБА_1 до роботи і він відпрацював другу зміну.

Наказом КП «Електротранс» від 24 червня 2021 року № ЕТ/К-У71 про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 звільнено з посади кондуктора громадського транспорту із 25 червня 2021 року на підставі пункту 3 статті 40

КЗпП України (за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором). Причиною звільнення зазначено: накази «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників підприємства» від 10 грудня 2020 року № 770к, від 03 березня 2021 року № 129к,

від 29 березня 2021 року № 162к, витяг з протоколу засідання профкому підприємства від 24 червня 2021 року № 6, який свідчить про надання комітетом згоди на звільнення кондуктора ОСОБА_1 за частиною третьою статті 40

КЗпП України. Інших підстав звільнення в оскаржуваному наказі не зазначено

(т. 1, а. с. 13).

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що накази про застосування дисциплінарних стягнень у виді догани винесені законно

в установлений строк та відповідно до перевірених фактів порушень трудової дисципліни позивачем, та враховуючи, що після застосування до останнього заходів дисциплінарного стягнення у виді доган, останній допустив вчинення нового порушення трудової дисципліни, тому відсутні підстави для скасування наказу про звільнення позивача, поновлення його на роботі та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вимоги щодо відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від первісної вимоги про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Апеляційний суд, частково задовольняючи позов,виходив із того, що звільнення ОСОБА_1 з роботи здійснено без законних підстав, оскільки за вчиненні ОСОБА_1 проступки до нього застосовано два види відповідальності - оголошено догану (накази № 770к, № 129к, № 162к) та звільнено з роботи (наказ

№ ЕТ/К-У71), що є порушенням статті 61 Конституції України щодо подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, тому відповідно до вимог статті 235 КЗпП України є підставою для поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Правове обґрунтування

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником

і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У частині першій статті 147 КЗпП України зазначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (стаття 149 КЗпП України).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

За передбаченими пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, підлягають з`ясуванню обставини, у чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40,

пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1 148 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів;

з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Отже, необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього вже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше.

При притягненні працівника до даного виду відповідальності, роботодавець повинен навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов`язків, роз`яснити ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, врахувати обставини, за яких вчинено проступок,

і попередню роботу працівника.

Відповідно до частини першої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 та пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Згідно з статтею 235 КЗпП України підставою для поновлення працівника на роботі

є його звільнення без законних підстав. Тому поновлено на роботі може бути лише працівника, якого звільнено незаконно, з порушенням процедури звільнення чи за межами підстав, передбачених законом чи договором або за відсутності підстав для звільнення.

Положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_1 звільнено з роботи за вчиненні ним проступки і до нього вже застосовано відповідальність у вигляді доган за вказані проступки, оскільки роботодавцем під час розгляду справи не доведено, що позивачем вчинено новий дисціплінарний проступок, врахувавши, що притягнення двічі до відповідальності за ті самі порушення суперечать статті 61 Конституції України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування наказу про звільнення позивача та поновлення його на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Верховний Суд погоджується, що відповідачем не доведено вчинення нового дисциплінарного проступку ОСОБА_1 , після тих, за які до нього застосовано догани, а тому відсутні підстави для звільнення позивача за систематичні порушення трудової дисципліни на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Твердження сторони відповідача про те, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді накладення доган ніяк позитивно не вплинуло на його подальшу поведінку, позивач продовжував порушувати трудову дисципліну про що свідчать рапорти, складені інспекторами з контролю пасажирського транспорту, не доводить того, коли та яке саме порушення трудових обов`язків вчинив ОСОБА_3 , що стало підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності на накладення стягнення у вигляді звільнення.

У касаційній скарзі КП «Електротранс» зазначає, що апеляційний суд

в оскаржуваному судовому рішення не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду

від 03 вересня 2019 року у справі № 466/8377/16.

Верховний Суд, переглядаючи в касаційному порядку справу № 466/8377/16, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з тим, що поведінку позивачка після застосування до неї роботодавцем дисциплінарного стягнення не змінила і знову допустила порушення трудової дисципліни, а тому з додержанням правил й порядку застосування дисциплінарних стягнень, з урахуванням її попередньої роботи, звільнена із займаної посади укладальника - пакувальника хімічного цеху за систематичне невиконання обов`язків, покладених на неї трудовим договором

(пункт 3 частини першої статті 40 КЗпП України).

Натомість у цій справі встановлено, що позивача після притягнення його до дисциплінарної відповідальності та накладення догани, звільнено на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, водночас, стороною відповідача не доведено, що позивачем вчинено новий дисциплінарний проступок, який став підставою для звільнення.

Отже, у розглядуваній справі № 389/2027/21 та у справі № 466/8377/16 встановлені різні фактичні обставини, тому відсутні підстави для висновку, що оскаржуване рішення не відповідає висновкам Верховного Суду у справі № 466/8377/16, оскільки визначальним при вирішення цієї категорії спорів є встановлення того, що працівником, до якого раніше застосовувались дисциплінарні стягнення, вчинив новий дисциплінарний проступок. Саме роботодавець повинен довести конкретні факти, які свідчать про допущене працівником невиконання або неналежне виконання покладених на нього трудових обов`язків.

Щодо додаткової постанови та клопотання про розподіл судових витрат понесених на професійну правничу допомогу

Верховний Суд не погоджується із висновком апеляційного суду щодо відшкодування понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогуу суді апеляційної інстанції у розмірі 1 550,00 грн, з огляду на таке.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133

ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних

з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач у суді апеляційної інстанції заявив про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн. На підтвердження цих вимог позивач надав копію додаткової угоди від 28 лютого 2022 року до договору про надання правничої допомоги від 08 липня 2021 року, укладену між адвокатом Курлейко О. С. та ОСОБА_1, детальний опис робіт (наданих послуг) від 04 травня 2022 року, копію акта здачі-приймання виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги від 08 липня 2021 року та додаткової угоди до нього

від 28 лютого 2022 року, копію квитанції до прибуткового касового ордера

від 20 квітня 2022 року № 39 на суму 1 500,00 грн.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі

№ 922/445/19.

Таким чином, наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги те, що КП «Електротранс» не подавало до апеляційного суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, у свою чергу суд позбавлений можливості вирішити це питання самостійно, ураховуючи предмет спору, який стосується поновлення на роботі, підтвердження факту надання адвокатом Курлейко О. С. професійної правничої допомоги у цій справі у суді апеляційної інстанції на суму 5 500,00 грн, яка

є співмірною зі складністю цієї справи, Верховний Суд дійшов висновку, що додаткове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з КП «Електротранс» на користь ОСОБА_1

5 500,00 грн на відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Крім того, ОСОБА_1 просив відшкодувати понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грну зв`язку з переглядом судом касаційної інстанції скарги КП «Електротранс» у справі № 389/2027/21.

На підтвердження цих вимог позивач надав копію додаткової угоди від 06 жовтня 2022 року до договору про надання правничої допомоги від 08 липня 2021 року, детальний опис робіт (наданих послуг) від 19 жовтня 2022 року, копію акта здачі-приймання виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги

від 08 липня 2021 року та додаткової угоди до нього від 19 жовтня 2022 року, квитанцію до прибуткового касового ордера від 17 жовтня 2022 року № 240 на суму 1 600,00 грн.

Ураховуючи наведене, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, понесених ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу на стадії касаційного перегляду, взявши до уваги обсяг фактично наданих адвокатом Курлейко О. С. послуг

і виконаних робіт, підтверджених належними та допустимими доказами, у цій справі

у суді касаційної інстанції на суму 2 500,00 грн, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення клопотання про стягнення з КП «Електротранс» на користь

ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції

у розмірі 2 500,00 грн.

Керуючись статтями 141 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Електротранс» Кропивницької міської ради залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 травня 2022 року залишити без змін.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Курлейко Оленою Сергіївною , задовольнити.

Додаткову постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 серпня 2022 року скасувати та ухвалити нову.

Стягнути з Комунального підприємства «Електротранс» Кропивницької міської ради (місцезнаходження: проспект Університетський, 3, місто Кропивницький, 25031, ЄДРПОУ: 40413447) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 5 500,00 грн на відшкодування витрат понесених на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Клопотання ОСОБА_1 , подане представником Курлейко Оленою Сергіївною , про відшкодування витрат на правничу допомогу задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Електротранс» Кропивницької міської ради (місцезнаходження: проспект Університетський, 3, місто Кропивницький, 25031, ЄДРПОУ: 40413447) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 2 500,00 грн на відшкодування витрат понесених на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко