Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 389/3241/16-ц

провадження № 61-25314св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Знам`янське міське комунальне підприємство «Ринокторгсервіс», Комунальне підприємство «Знам`янський комбінат комунальних послуг», заступник міського голови м. Знам`янка Кіровоградської області Гребенюк Сергій Анатолійович,

третя особа - Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 травня 2017 року у складі судді Берднікової Г. В. та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 червня 2017 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Гайсюка О. В., Голованя А. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Знам`янського міського комунального підприємства «Ринокторгсервіс», Комунального підприємства «Знам`янський комбінат комунальних послуг», заступника міського голови міста Знам`янка Гребенюка Сергія Анатолійовича, третя особа - Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, про стягнення заборгованості по оплаті за листами непрацездатності, заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Знам`янського міського комунального підприємства «Ринокторгсервіс» (далі - ЗМКП «Ринокторгсервіс»), Комунального підприємства «Знам`янський комбінат комунальних послуг» (далі - КП «Знам`янський комбінат комунальних послуг»), заступника міського голови Гребенюка С. А. та уточнивши позовні вимоги просив: стягнути зі ЗМКП «Ринокторгсервіс» оплату за листками непрацездатності: № 157567 в сумі 1 419,90 грн, № НОМЕР_1 в сумі 1419,90 грн, № НОМЕР_2 в сумі 1402,05 грн; стягнути зі ЗМКП «Ринокторгсервіс» заробітну плату за 09 вересня 2016 року в сумі 234,89 грн; стягнути зі ЗМКП «Ринокторгсервіс» компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в загальній сумі 46 344,76 грн обраховану шляхом множення середнього заробітку, а саме 282,59 грн на кількість днів затримки, починаючи з 12 вересня 2016 року до 10 травня 2017 року; стягнути зі ЗМКП «Ринокторгсервіс» компенсацію втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (інфляційні втрати), розраховану за методикою вказаною постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» у розмірі 525,12 грн.

Свої вимоги обґрунтував тим, що у період з 31 грудня 2010 року до 09 вересня 2016 року працював керівником ЗМКП «Ринокторгсервіс» на підставі контракту. Останній контракт був укладений 03 листопада 2015 року. Згідно з умовами контракту його було призначено на посаду керівника ЗМКП «Ринокторгсервіс» на термін з 03 листопада 2015 року до 31 грудня 2025 року. Проте, 22 квітня 2016 року Знам`янською міською радою було прийняте рішення № 175 «Про припинення комунальних підприємств «Ринокторгсервіс», «Знам`янська міська друкарня», Знам`янське спеціалізоване міське комунальне підприємство «Ритуал», «Знам`янська житлово-експлуатаційна контора № 1» шляхом приєднання до комунального підприємства «Знам`янський комбінат комунальних послуг». Другим пунктом вказаного рішення затверджено склад комісії з припинення комунальних підприємств. Головою комісії призначено Гребенюка С. А. - заступника міського голови. Пунктом четвертим вказаного рішення визнано Комунальне підприємство «Знам`янський комбінат комунальних послуг» правонаступником зобов`язань, активів і пасивів комунальних підприємств Ринокторгсервіс», «Знам`янська міська друкарня», Знам`янське спеціалізоване міське комунальне підприємство «Ритуал», «Знам`янська житлово-експлуатаційна контора №1». 09 вересня 2016 року міським головою Філіпенком С. І. було прийняте розпорядження № 441-к про звільнення його з посади керівника Знам`янського міського комунального підприємства «Ринокторгсервіс», припинивши дію контракту у зв`язку з реорганізацією, скороченням чисельності (штату) працівників (пункт перший статті 40 КЗпП України).

Станом на 10 травня 2017 року всупереч положенням статті 47 КЗпП України та статті 116 КЗпП, йому не виплачені: оплата за листками непрацездатності за № 157657, № 589306, № 157549 та заробітна плата за 09 вересня 2016 року в сумі 234,89 грн.

Позивач вважає, що також має право на компенсацію за затримку розрахунку при звільненні у розмірі середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 травня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто зі ЗМКП «Ринокторгсервіс» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в сумі 234,89 грн з компенсацією втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 20,42 грн; заборгованість за листками непрацездатності в сумі 4 241,85 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 3 038, 89 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 травня 2017 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції погодився з його висновками та зазначив, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює та дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.

Місцевий суд при розгляді справи про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні взяв до уваги розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини, за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати та знайшов підстави для зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до стягнення до 3 038,89 грн. Водночас посилався на те, що компенсація заробітної плати за час хвороби не має постійного характеру, оскільки виплачується лише у разі хвороби робітника і при наявності відповідного страхового стажу, а тому стягнув 20,42 грн компенсації втрати заробітку виходячи із суми доходу позивача без врахування виплат за лікарняними листами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 червня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити нове, яким позов задовольнити, стягнути з ЗМКП «Ринокторгсервіс» на його користь компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в сумі 46 344,76 грн за невиплату заробітної плати за 09 вересня 2016 року у сумі 234,89 грн та невиплату за листками непрацездатності № 157549, № 589306, № 157567 за перші п`ять днів по кожному лікарняному за рахунок коштів підприємства у сумі 4 241,85 грн. Також заявник просив стягнути з ЗМКП «Ринокторгсервіс» на його користь компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати (інфляційні втрати) у сумі 525,12 грн.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що на час звільнення заявника розрахунок із ним не був проведений взагалі, ці обставини були встановлені судом першої інстанції проте, суди дійшли помилкових висновків щодо відсутності вини роботодавця у невиплаті ОСОБА_1 сум у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України.

Заявник вважає, що місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції необґрунтовано застосував принцип співмірності та зменшив розмір компенсаційної виплати, пославшись на правовий висновок Верховного Суду України у справі № 6-113цс16. Вказує, що в цьому випадку відповідачі взагалі не вчинили жодних дій для проведення повного розрахунку у останній, чи наступний за звільненням день.

На думку заявника, суд першої інстанції, встановивши, що розмір належної йому при звільненні сум підлягає стягненню у повному розмірі повинен був застосувати правовий висновок Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-195цс14, а не правовий висновок від 27 квітня 2016 року у справі № 113цс16.

Доводом касаційної скарги також є те, що, на думку заявника, обрахунок суми компенсації втрати частини грошових доходів повинен здійснюватися не лише із суми 234,89 грн - невиплаченої заробітної плати за 09 вересня 2016 року, а і суми у розмірі 4 241,85 грн - невиплаченої за листками непрацездатності.

Узагальнені доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

Представник КП «Знам`янський комбінат комунальних послуг» у поданих 17 листопада 2017 року запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 у задоволенні касаційної скарги просив відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги та те, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення було дотримано вимоги норм матеріального та процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 03 липня 2015 року виконавчим комітетом Знам`янської міської ради в особі міського голови Крижановського І. Б . укладено контракт з ОСОБА_1 , за яким останній наймається (призначається) на посаду керівника ЗМКП «Ринокторгсервіс» на термін з 03 листопада 2015 року до 31 грудня 2025 року.

За виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, керівнику нараховується заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного підприємством внаслідок його господарської діяльності, виходячи з встановленого йому посадового окладу у розмірі 1378 грн помноженого на коефіцієнт 2,5, що затверджений рішенням виконавчого комітету і фактично відпрацьованого часу; встановленого йому розміру премії 50 % до посадового окладу.

Пунктом 5.2 контракту визначено, що контракт припиняється: а) після закінчення терміну дії контракту; за згодою сторін; в) з ініціативи виконавчого комітету до закінчення терміну його дії у випадках передбачених в пункті 5.3 контракту; г) з ініціативи керівника до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених пунктом 5.4. цього контракту; д) з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом.

22 квітня 2016 року одинадцятою сесією Знам`янської міської ради сьомого скликання було прийнято рішення № 175 «Про припинення комунальних підприємств «Ринокторгсервіс», «Знам`янська міська друкарня», Знам`янське спеціалізоване міське комунальне підприємство «Ритуал», «Знам`янська житлово-експлуатаційна контора №1» шляхом приєднання до комунального підприємства «Знам`янський комбінат комунальних послуг».

Пунктом першим рішення, вирішено припинити комунальні підприємства, зокрема ЗМКП «Ринокторгсервіс».

Другим пунктом вказаного рішення затверджено склад комісії з припинення комунальних підприємств, головою комісії призначено Гребенюка С. А. - заступника міського голови.

Пунктом четвертим вказаного рішення визнано КП «Знам`янський комбінат комунальних послуг» правонаступником зобов`язань, активів і пасивів комунальних підприємств «Ринокторгсервіс», «Знам`янська міська друкарня», Знам`янське спеціалізоване міське комунальне підприємство «Ритуал», «Знам`янська житлово-експлуатаційна контора № 1».

Позивач з 01 січня 2011 року призначений керівником ЗМКП «Ринокторгсервіс», а 09 вересня 2016 року звільнений з посади шляхом припинення дії контракту у зв`язку з реорганізацією ЗМКП «Ринокторгсервіс» внаслідок скорочення чисельності (штату) працівників (пункт перший статті 40 КЗпП України). Запис про звільнення внесено на підставі розпорядження міського голови Знам`янської міської ради від 09 вересня 2016 року № 441-к.

Відповідно до листка непрацездатності серії НОМЕР_3 виданого 08 серпня 2016 року ОСОБА_1 з 18 липня 2016 року до 08 серпня 2016 року перебував на лікарняному, тобто 22 дні.

Згідно з листком непрацездатності серії АГЮ № 589306 виданого 09 серпня 2016 року ОСОБА_1 з 09 серпня 2016 року до 13 серпня 2016 року перебував на лікарняному, тобто 10 днів.

Відповідно до листка непрацездатності серії НОМЕР_4 виданого 08 вересня 2016 року ОСОБА_1 з 19 серпня 2016 року до 08 вересня 2016 року перебував на лікарняному, тобто 21 день.

Розрахунком лікарняних листів підтверджується, що за листком непрацездатності № 157549 (з 18 липня 2016 року до 08 серпня 2016 року) нараховано до виплати всього 6 169,02 грн, в тому числі за перші п`ять днів - 1 402,05 грн; за листком непрацездатності № 589306 (з 09 вересня 2016 року до 18 серпня 2016 року) нараховано до виплати допомогу всього в сумі 2 839,80 грн, з яких за перші п`ять днів - 1 419,90 грн; за листком непрацездатності № 157567 (з 09 серпня 2016 року до 08 вересня 2016 року) нараховано допомогу загалом в сумі 5 963,58 грн, з яких за перші п`ять днів - 1 419,90 грн.

Листом керівника КП «Знам`янський ККП» від 27 вересня 2016 року №1 56, листки непрацездатності ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 (з 18 липня 2016 року до 08 серпня 2016 року), серії АГЮ № 589306 (з 09 вересня 2016 року до 18 серпня 2016 року), серії НОМЕР_4 (з 19 серпня 2016 року до 08 вересня 2016 року) та довідка форми ОК-5 № 407 від 12 вересня 2016 року Знам`янського Пенсійного фонду «Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 » про відомості щодо його трудового стажу, були надіслані на адресу Голови ліквідаційної комісії - заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів Гребенюку С. А., для подальшого вирішення питання.

Розмір середньоденної заробітної плати складає 282,59 грн.

Заробітна плата ОСОБА_1 не виплачена за один робочий день в сумі 234,89 грн.

З листа - роз`яснення Знам`янської міжрайонної виконавчої дирекції Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності наданого на запит голови ліквідаційної комісії з припинення комунальних підприємств Гребенюка С. А. встановлено, що листки непрацездатності за період з 18 серпня 2016 року до 08 вересня 2016 року, видані на ім`я ОСОБА_1 мають бути подані застрахованою особою до роботодавця Знам`янське міське комунальне підприємство «Ринокторгсервіс», з яким він на момент настання страхового випадку перебував у трудових відносинах.

Страхувальник Знам`янське міське комунальне підприємство «Ринокторгсервіс» має звернутися із заявою розрахунком до Знам`янської міжрайонної виконавчої дирекції обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності затвердженого постановою правління Фонду від 22 грудня 2010 року № 26.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до ГПК України ЦПК України КАС України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12 травня 2018 року справу № 389/3241/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

У липні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 липня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судами встановлено, що заборгованість ЗМКП «Ринокторгсервіс» по заробітній платі перед позивачем становить 234,89 грн, що обраховані з урахуванням податків та інших необхідних обов`язкових платежів.

Позивач в день звільнення працював, але розрахунок із заробітної плати у вказаному розмірі із ним в день звільнення не був проведений, спір про розмір належної до виплати суми заробітної плати і зазначена заборгованість не виплачена.

Відповідно до вимог статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) вказувала, що заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Зокрема, такими правилами є правила про неустойку (статті 549 - 552 ЦК України). Аби неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина 1 статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а носить саме компенсаційний характер. По-перше, вона стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. По-друге, для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Аналогічно, звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Велика Палата Верховного Суду у означеній постанові зазначала, що суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

Місцевим судом встановлено, що в день звільнення роботодавцем за відсутності спору не було виплачено позивачу заробітну плату за останній робочий день в сумі 234,89 грн та 4 241,85 грн - невиплачених сум за листками непрацездатності.

Місцевий суд вказував, що на вимогу про стягнення компенсації за листками непрацездатності також поширюються норми статті 117 КЗпП України.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про те, що на вимогу про стягнення компенсації за листками непрацездатності поширюються норми статті 117 КЗпП України, адже конструкція вказаної статті передбачає відповідальність власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові до яких входить також і компенсація заробітної плати за період хвороби.

Отже, суд першої інстанції, прийнявши до уваги, що розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 складає 282,59 грн і зважаючи на розмір суми заборгованості, на яку поширюються правила статті 117 КЗпП становить 4 476,74 грн (234,89 + 4 241,85), встановивши, що листки непрацездатності були подані в день звільнення, виплаті роботодавцем допомоги по тимчасовій непрацездатності передує певний комплекс дій, а розрахунок такої допомоги було надано лише під час розгляду справи та тривалістю розгляду справи судом першої інстанції у порівнянні із тим середнім заробітком, на який претендує позивач (46 344,76 грн), обґрунтовано вважав справедливим можливість застосування принципу співмірності та зменшити за таких обставин розмір компенсаційної виплати працівникові за затримку розрахунку до суми, яка визнана представником відповідача - Знам`янського міського комунального підприємства«Ринокторгсервіс» і становить 3 038,89 грн.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, адже він відповідає вищенаведеним нормам права, узгоджується із зібраним у справі доказам та правовою позицією Великою Палатою Верховного Суду викладеною у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18).

Таким чином, Верховний Суд за таких же підстав не приймає до уваги аналогічні доводи позивача, які містяться у касаційній скарзі про те, що у цьому випадку повинен був застосований правовий висновок Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-195цс14, а не правовий висновок від 27 квітня 2016 року у справі № 113цс16, адже Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) виклала правовий висновок та вказала, що суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Підстав для відступлення від нього колегія суддів не вбачає.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що обрахунок суми компенсації втрати частини грошових доходів повинен здійснюватися не лише із суми 234,89 грн - невиплаченої заробітної плати за 09 вересня 2016 року, а і суми у розмірі 4 241,85 грн - невиплаченої за листками непрацездатності за перші п`ять днів по кожному лікарняному колегія суддів зазначає таке.

Судами встановлено, що позивачу була нарахована оплата за листами непрацездатності, а саме: за листком непрацездатності № 157549 (з 18 липня 2016 року до 08 серпня 2016 року) нараховано до виплати всього 6 169,02 грн, в тому числі за перші п`ять днів - 1 402,05 грн; за листком непрацездатності № 589306 (з 09 вересня 2016 року до 18 серпня 2016 року) нараховано до виплати допомогу всього в сумі 2 839,80 грн, з яких за перші п`ять днів - 1 419,90 грн; за листком непрацездатності № 157567 (з 09 серпня 2016 року до 08 вересня 2016 року) нараховано допомогу загалом в сумі 5963,58 грн, з яких за перші п`ять днів - 1 419,90 грн.

Оплата за вказаними листами непрацездатності не проведена.

За змістом статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати регулюється статтею 34 Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок).

Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадяться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) тощо (стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати»).

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Пункти 1, 2 Порядку відтворюють положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати» та конкретизують підстави і механізм виплати компенсацій.

Відповідно до пункту 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що компенсація втрати частини заробітної плати (доходу) в зв`язку із порушенням строку виплати позивачу за оспорюваний період складає 20,42 грн.

Колегія суддів погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій та одночасно відхиляє означені доводи касаційної скарги, адже місцевий суд обґрунтовано вважав, що компенсація заробітної плати за час хвороби не має постійного характеру, оскільки виплачується лише у разі хвороби робітника і при наявності відповідного страхового стажу, а тому правильно здійснив розрахунок із суми - 189,08 грн (чистий дохід ОСОБА_1 за вирахуванням податків та інших необхідних обов`язкових платежів).

Вищевикладене узгоджується із правовою позицією викладеною Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 липня 2018 року у справі № 235/1962/16-ц (провадження № 61-15786св18).

Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська