Постанова

Іменем України

14 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 390/1247/18

провадження № 61-11036св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 04 березня 2019 року у складі судді Гіріч Ю. П. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 14 травня 2019 року у складі колегії суддів: Чельник О. І., Письменного О. А., Черненка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позов обґрунтувала тим, що 11 серпня 1990 року у відділі ЗАГС м. Броди Львівської області зареєстрований шлюб між нею та відповідачем. Від шлюбу мають синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з нею. З початку 2018 року сімейне життя між сторонами поступово погіршувалося, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Зазначала, що у сторін протилежні погляди на шлюб та сім`ю, ведення спільного господарства та сумісне проживання припинено, а тому просила шлюб розірвати.

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 04 березня 2019 року позов задоволено. Розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 11 серпня 1990 року відділом ЗАГС м. Броди Львівської області, актовий запис № 125.

Рішення суду мотивоване тим, що сімейні відносини припинено, шлюб існує формально, тому відповідно до частини третьої статті 56 Сімейного кодексу України (далі - СК України), кожен з подружжя має право розірвати шлюб.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 14 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 04 березня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач не бажає примирення з відповідачем, суд не може примусити її зберегти шлюб, який має ґрунтуватися на вільній згоді жінки та чоловіка.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У червні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції справу розглянув без його участі, не повідомив його про дату, час і місце судового засідання, порушив право особисто прийняти участь у розгляді справи. Заявник вважає, що суди не врахували тривалий період проживання сторін у шлюбі, їх проживання за однією адресою, спілкування між собою, наявність спільного бюджету, ведення спільного господарства, подальше спільне життя подружжя не протирічить інтересам сторін та дітей.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-ІХ (далі - Закон №460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у червні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-ІХ.

Відповідно до частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Статтею 43 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Згідно зі статтею 372 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відомості про те, що ОСОБА_2 був належним чином, у спосіб, встановлений статтею 128 ЦПК України, повідомлений судом апеляційної інстанції про дату, час і місце розгляду справи відсутні.

Наявна у справі телефонограма, надіслана 10 травня 2019 року та адресована ОСОБА_2 , про виклик до суду на 14 годину 30 хвилин 14 травня 2019 року, не є належним доказом виконання судом вимог статей 128-130 ЦПК України, оскільки вона не відповідає формі та способу вручення повідомлення, вручена не відповідачу, а позивачу ОСОБА_1 .

Не свідчить про належність повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи і наявна у справі його заява про відкладення розгляду справи від 13 травня 2019 року, оскільки вона подана за день до розгляду справи за відсутності у справі відомостей про вручення йому судової повістки.

Тому відмова апеляційного суду у клопотанні відповідача про відкладення розгляду справи, зважаючи на відсутність відомостей про належне повідомлення ОСОБА_2 про дату, час і місце розгляду справи, є порушенням правил застосування статті 372 ЦПК України.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

У рішеннях від 27 червня 2017 року у справі «Лазаренко та інші проти України» і від 03 жовтня 2017 року у справі «Віктор Назаренко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що національне законодавство містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін про ключові процесуальні дії і дотримання, таким чином, принципу рівності сторін, та зберігання відповідної інформації. Відповідні норми вимагають, щоб у випадку надсилання судових документів поштою вони надсилались рекомендованою кореспонденцією. Більше того, особа, яка вручає документ, має повернути до суду розписку про одержання, а національне законодавство чітко вимагає, щоб таку розписку було долучено до матеріалів справи.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції.

Суд апеляційної інстанції на зазначені вимоги закону та практики його застосування уваги не звернув, розглянув справу за відсутності ОСОБА_2 , щодо якого відсутні відомості про належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи на 14 травня 2019 року, розгляд справи не відклав, чим порушив його конституційне право на участь у судовому розгляді та вимоги статті 6 Конвенції щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Верховний суд дійшов висновку про наявність підстав для обов`язкового скасування рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд розглянув справу за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а тому оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтованість інших доводів касаційної скарги не підлягають перевірці з огляду на встановлене касаційним судом порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 14 травня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

С. О. Погрібний