ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2025 року
м. Київ
справа № 390/137/24
провадження № 61-10953св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
заінтересована особа: ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 19 січня 2024 року в складі судді Бойко І. А. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 травня 2024 року в складі колегії суддів: Карпенка О. Л., Мурашка С. І., Чельник О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2024 року ОСОБА_1 , яка діє від власного імені та як законний представник своїх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису.
В обґрунтування заяви посилалась на те, що вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_5 , у якому у них народилося двоє дітей: ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 .
Усі вони разом проживають у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є її чоловік.
За цією ж адресою зареєстроване місце проживання ОСОБА_4 - батька чоловіка заявника ( ОСОБА_5 ), однак фактично він за цією адресою не проживає, але час від часу приходить та вчиняє сварки.
Між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 існує майновий спір стосовно права власності на вказаний житловий будинок, який ОСОБА_4 безпідставно вважає своєю власністю.
Неприязнь та погане ставлення ОСОБА_4 поширилася не лише на його сина - ОСОБА_5 , а й на заявника та їх дітей. Він систематично, впродовж кількох років, вчиняє сварки, залякує, висловлює погрози, вдавався до бійок, зокрема у присутності дітей, що негативно впливає на їх психологічний стан, а також психологічний стан заявника.
Систематичні протиправні дії ОСОБА_4 , які полягають в сімейному психологічному насильству шляхом залякування, погроз, приниження, образ заявника та фізичному насильстві стосовно її чоловіка у присутності дітей, завдало їм моральних страждань, вони перебувають у стані постійного страху та напруги. Існує висока вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства ОСОБА_4 , реального настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, тому вона просила суд застосувати до кривдника обмежувальний припис.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 19 січня 2024 року, яке залишено без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 08 травня 2024 року, заяву ОСОБА_1 задоволено.
Видано обмежувальний припис, яким вжито заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_4 , а також покладено на нього обов`язки строком на 6 місяців:
заборонено ОСОБА_4 перебувати в місці постійного проживання (перебування) постраждалих осіб: ОСОБА_1 та її малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 ;
заборонено ОСОБА_4 наближатися на відстань менше як 200 м до місця постійного проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 , інших місць частого відвідування постраждалими особами: ОСОБА_1 та її малолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ;
заборонено ОСОБА_4 вести листування, телефонні переговори з постраждалими особами: ОСОБА_1 та її малолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_2 або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб;
заборонено ОСОБА_4 особисто, а також через третіх осіб розшукувати постраждалих осіб: ОСОБА_1 та її малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому ОСОБА_4 , переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, керувався тим, що ОСОБА_4 вчинив психологічне насильство в сім`ї, яке виявилося у неодноразових, впродовж тривалого часу словесних образах, погрозах, приниженні та залякуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , а також у бійці між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , очевидцями якої були ОСОБА_1 та малолітні ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , що викликало в останніх побоювання за свою безпеку, безпеку членів їх сім`ї, спричинили емоційну невпевненість, сумніви у здатності захистити себе.
Суди вважали, що обставини справи вказують на послідовність та тривалість дій ОСОБА_4 з однією метою - вплив на волевиявлення ОСОБА_5 у вирішенні майнового спору між ними.
Оцінюючи ризики вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства ОСОБА_4 , суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, врахував, що такі дії з боку кривдника повторювалися, а тому оскільки відносини учасників конфлікту не покращилися, а ОСОБА_4 не дав критичної оцінки агресивності своїх дій, що вказує на високий ступінь ризику повторення ним таких дій, що може поглибити (збільшити) психоемоційні страждання заявника та її дітей.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2024 року ОСОБА_4 засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 19 січня 2024 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 травня 2024 року, просить їїскасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_4 , який належним чином не повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
В оскаржуваному рішенні суду першої інстанції зазначено, що він не з`явився, проте його повідомляли через SMS-повідомлення. Однак можливість повідомлення шляхом направлення SMS-повідомлення передбачено відповідним Порядком виключно після подання такою особою до суду відповідної заявки. В цій заявці потрібно вказати номер мобільного телефону, на який і буде надсилатися
SMS-повідомлення. Він такої заявки до суду не подавав, до того ж, отримати будь-які SMS-повідомлення не міг через те, що екран його телефону розбитий, а по телефону він міг лише спілкуватись, відповідаючи на дзвінки на кнопках телефону.
На вказану обставину суди уваги не звернули, чим допустили порушення норм процесуального права.
Заявник вказує, що суди не врахували правовий висновок, викладений в постановах Верховного Суду від 13 липня 2020 року у справі № 753/10840/19, від 21 листопада 2018 року у справах № 756/2072/18 щодо оцінки доказів під час розгляду заяви про видачу обмежувального припису.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У жовтні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2025 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктами 1, 4 частини другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до свідоцтв про народження ОСОБА_3 та ОСОБА_2 їх батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
З 04 квітня 2022 року ОСОБА_5 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .
02, 05 та 09 березня 2020 року ОСОБА_1 зверталася до чергової частини Відділення поліції № 2 (м. Кропивницький) щодо неодноразових сварок, що вчиняв ОСОБА_4 за її місцем проживання. В ході проведення перевірки встановлено, що між ОСОБА_4 та його сином ОСОБА_5 і невісткою ОСОБА_1 виникають систематичні конфлікти через майновий спір з приводу будинку за адресою: АДРЕСА_1 . З учасниками конфлікту проведено профілактичну бесіду щодо недопущення протиправних дій та роз`яснено, що всі спірні питання щодо користування та володіння спірним майном вирішуються виключно в судовому порядку.
ОСОБА_4 висловлювався нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_1 , висловлював погрози фізичною розправою їй та сину ОСОБА_5 , затіяв бійку з останнім, яку з будинку спостерігали малолітні діти.
14 листопада 2023 року поліцейським Кропивницького Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області було видано терміновий заборонний припис серія АА № 368574 стосовно ОСОБА_4 у зв`язку зі скоєнням ним домашнього насильства психологічного характеру, яке виявлялося у систематичному вчиненні сварок з невісткою в будинку сина та образ нецензурною лайкою стосовно потерпілої особи - невістки ОСОБА_1 . Встановлено заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою на 10 діб.
Згідно з листом Кіровоградського обласного центру з гідрометеорології від 29 грудня 2023 року № 9910-01-856/9910-02 до робочого кабінету ОСОБА_1 , яка працює в секторі бухгалтерського обліку, 27 грудня 2023 року зайшли невідомі особи, після чого з кабінету лунали гучна лайка чоловічим голосом. Пізніше ОСОБА_1 пояснила, що це був її свекор разом зі своєю дружиною, який прийшов до неї з погрозами з приводу майна, яке він вважає своїм.
28 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до медичної установи з приводу погіршення здоров`я після сварок і погроз зі сторони свекра.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
За пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон № 2229-VIII), який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону № 2229-VIII до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону № 2229-VIII рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
У частині другій статті 26 Закону № 2229-VIII передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
У постанові Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 531/352/22 зазначено: «У випадку застосування обмежувального припису в межах цивільного процесу суд, виходячи з принципу розумності, має оцінити лише підстави для висновку про наявність домашнього насильства, ризику його продовження чи повторного вчинення».
Суд першої інстанції встановив, що у зв`язку із наявним майновим спором, між ОСОБА_4 та його сином ОСОБА_5 , дружиною сина - ОСОБА_1 , виникли неприязні відносини, через що між ними неодноразово виникали сварки, які стали підставою звернення ОСОБА_5 та ОСОБА_1 до органу поліції із заявою про порушення порядку ОСОБА_4 .
У постанові від 09 березня 2023 року у справі № 711/3693/22 Верховний Суд вказав: «Докази, що додають до заяви про видачу обмежувального припису, мають стосуватись місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді - психологічному, фізичному, економічному тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії у відношенні до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими.
Як докази до заяви можуть додаватись, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою особою органів Національної поліції; терміновий заборонювальний припис стосовно кривдника, винесений працівником уповноваженого підрозділу поліції; обмежувальний припис, винесений судом у кримінальному провадженні; інші документи, які засвідчують факт насильства; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Саме по собі звернення заявника до органів поліції, служби у справах дітей та внесення відомостей про кримінальні провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань не є належними доказами на підтвердження факту вчинення домашнього насильства при розгляді заяви у порядку цивільного судочинства.
Суди встановили, що з 2020 року між учасниками цієї справи існує конфлікт, який виник через оспорювання ОСОБА_4 права власності ОСОБА_5 на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_4 вчинив психологічне насильство в сім`ї, яке виявилося у неодноразових, впродовж тривалого часу словесних образах, погрозах, приниженні та залякувані ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , а також у бійці між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , очевидцями якої були ОСОБА_1 та малолітні ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , що викликало в останніх побоювання за свою безпеку, безпеку членів їх сім`ї, спричинило емоційну невпевненість, сумніви у здатності захистити себе.
З огляду на вказані обставини, суди обґрунтовано визнали ОСОБА_4 кривдником у розумінні статті 1 Закону № 2229-VIII.
Колегія суддів вважає, що обставини справи вказують на послідовність та тривалість дій ОСОБА_4 з однією метою - вплив на волевиявлення
ОСОБА_5 у вирішенні майнового спору між ними. При цьому ОСОБА_4 не обмежувався лише правовими методами (звернення до суду з позовами до ОСОБА_5 про скасування державної реєстрації права власності на будинок з надвірними будівлями та усунення перешкод у користуванні цим майном - справа № 390/479/20; про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності на будинок, визнання права власності на майно в порядку спадкування - справа № 390/594/21), а одночасно здійснював психологічне насильство, в тому числі відносно заявниці ОСОБА_1 - дружини ОСОБА_5 для досягнення своєї мети.
Оцінюючи ризики вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства ОСОБА_4 , суди врахували, що такі дії з боку кривдника повторювалися. Зокрема, після видання термінового заборонного припису
від 14 листопада 2023 року, він 17 грудня 2023 року вчинив повторно домашнє насильство відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , очевидцями якого стали їх малолітні діти. Крім того, 27 грудня 2023 року ОСОБА_4 вчинив сварку із ОСОБА_1 , прийшовши до неї на роботу.
Отже, суди врахували, що відносини учасників конфлікту не покращилися, а
ОСОБА_4 не надав критичної оцінки агресивності своїх дій, що вказує на високий ступінь ризику повторення ним таких дій, що може поглибити (збільшити) психоемоційні страждання заявника та її дітей.
Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що суди не застосували правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду
від 13 липня 2020 року у справі № 753/10840/19, від 21 листопада 2018 року у справах № 756/2072/18, оскільки фактичні обставини у вказаних справах та фактичні обставини у цій справі, є різними. Разом з тим, висновки судів першої та апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах.
З приводу доводів ОСОБА_4 щодо його неповідомлення про розгляд справи в суді першої інстанції, суд зазначає наступне.
Як вбачається зі матеріалів справи, судова повістка про виклик ОСОБА_4 до суду першої інстанції у судове засідання, призначене на 19 січня 2024 року, була направлена в електронному вигляді за допомогою смс-повідомлення через застосунок «Viber» на мобільний номер телефону, що не заперечувалось заявником ані в апеляційній скарзі, ані в касаційній скарзі.
Відповідно до вимог частини дев`ятої статті 128 ЦПК України, суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
Отже, повідомлення кривдника про розгляд справи про видачу обмежувального припису шляхом направлення смс-повідомлення через застосунок «Viber» не суперечить вимогам ЦПК України та встановленому порядку повідомлення учасника справи про день, час та місце розгляду справи.
Схожі висновки зробив Верховний Суд у постанові від 27 червня 2022 року у справі
№ 341/1363/21.
Зважаючи на викладене, а також враховуючи особливості розгляду цієї категорії справ, скорочений строк розгляду справи про видачу обмежувального припису стосовно кривдника, який відповідно до частини другої статті 350-5 ЦПК України складає не більше 72 годин, з метою запобігання та протидії домашньому насильству та забезпечення безпеки постраждалих осіб, суд першої інстанції ухвалив рішення у передбачені законом строки за наявності підтвердження повідомлення кривдника, направленого відповідно до вимог частини дев`ятої статті 128 ЦПК України, а тому Верховний Суд не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права під час розгляду справи про видачу обмежувального припису.
Крім того, ОСОБА_4 брав участь під час розгляду справи в апеляційному суді за його апеляційною скаргою разом з представником, а тому не був позбавлений можливості надати свої заперечення проти заяви та докази на їх підтвердження.
Отже доводи касаційної скарги у цій частині зводяться до власного тлумачення заявником норм процесуального права, спростовуються матеріалами справи й не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, порушення принципів змагальності та рівності сторін не знайшли свого підтвердження та відхиляються Верховним Судом.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (схожий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року по справі № 522/18010/18).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Верховний Суд встановив, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених рішень не впливають.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій переглядались Верховним Судом відповідно до правил статті 400 ЦПК України у межах доводів касаційної скарги, підстав вийти за межі доводів не встановлено.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цій справі рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області
від 19 січня 2024 року та постанову Кропивницького апеляційного суду
від 08 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді: В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
О. М. Ситнік