Постанова

Іменем України

19 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 390/1740/18

провадження № 61-11410св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Клинцівська сільська рада Кіровоградського району Кіровоградської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 23 травня 2019 року у складі колегії суддів: Черненка В. В., Авраменко Т. М., Суровицької Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Клинцівська сільська рада Кіровоградського району Кіровоградської області, про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що з 03 серпня 1996 року по 17 листопада 2000 року проживала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . В цей період ними був викуплений зколгоспу житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями під АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок є її та ОСОБА_2 спільною сумісною власністю, оскільки був придбаний у період шлюбу. Право власності на будинок оформлене на ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 24квітня 2000 року.

Таким чином,просила визнати за нею право власності на Ѕ частинижитлового будинку з господарсько-побутовими будівлями під АДРЕСА_1 , в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, також визнати за нею право користування Ѕ частиноюземельної ділянки для будівництва та обслуговування вказаного житлового будинку, як власника відповідної частки житлового будинку та стягнути судові витрати з відповідача на її користь.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 07 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовлено, скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суду від 12 листопада 2018 року.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач пропустила трирічний строк для звернення до суду із указаним позовом.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 23 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 07 лютого 2019 року скасовано в частині відмови поділити житловий будинок та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково; в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частини житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_1 ; в іншій частині рішення суду залишено без змін; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є передчасними, оскільки про порушення свого права позивач дізналася у 2018 році, коли відповідач почав оформлювати документи для отримання земельної ділянки (на якій розташований будинок) в особисту приватну власність.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у червні 2019 року до Верховного Суду ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно дійшов висновків про задоволення позову, оскільки про порушення свого права позивач дізналася у 2013 році коли вперше зверталася до суду з позовом про поділ майна подружжя.

Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу

У липні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив, у якому просить залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_2 , а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2020 року справу № 390/1740/18 призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що 03 серпня 1996 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб, а 17 листопада 2000 року шлюб між сторонами розірвано.

28 травня 2014 року ОСОБА_1 уклала шлюб із ОСОБА_3 , змінивши прізвище на ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право власності від 24 квітня 2000 року та архівної довідки ОКП «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» від 22 жовтня 2018 року ОСОБА_2 належить цілий жилий будинок АДРЕСА_2 . Згідно технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок площа вказаного будинку становить 66,1 кв. м.

У висновку про вартість житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 66,10 кв. м зазначено, що вартість спірного будинку складає 67 800,00 грн.

Установлено, що ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 29 березня 2013 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є суб`єктом спільної сумісної власності подружжя, залишено без розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 72 Сімейного кодексу України (далі - СК України) до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованих висновків про те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з огляду на таке.

На момент придбання спірного будинку (квітень 2000 року) діяли норми КпШС України, відповідно до частини першої статті 22 якого майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен із подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. З огляду на зазначене, правильним є висновок суду першої й апеляційної інстанцій про те, що спірне домоволодіння є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Частиною третьою статті 29 КпШС України передбачалося, що для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності. Згідно зі статтею 11 КпШС України у тих випадках, коли для окремих вимог встановлено строк позовної давності, він обчислюється, якщо інше не встановлено законом, з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Аналогічний порядок обчислення перебігу позовної давності визначено й частиною другою статті 72 СК України.

Тому вирішуючи питання перебігу позовної давності за вимогами про поділ спільного майна подружжя, суди мають врахувати, що при визначенні початку перебігу позовної давності необхідно виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, оскільки сам по собі факт припинення шлюбу не свідчить про порушення права власності одного із подружжя. Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, дійшов правильного висновку про те, що трирічний строк позовної давності для вимог про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, застосовується, коли ці вимоги заявлені після розірвання шлюбу, і обчислюється починаючи з дня, коли один із подружжя дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на це майно після розірвання шлюбу.

Отже, позивач пропустила строк позовної давності для звернення до суду із цим позовом, оскільки вона ще у 2013 році зверталася до суду із позовом про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, який ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 29 березня 2013 року за її заявою залишено без розгляду.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 61-/894/16-ц (провадження № 61-5386св18).

Установлено, що звертаючись у 2013 році до суду з позовом про поділ майна подружжя ОСОБА_1 просила поділити той самий будинок, що і в справі яка переглядається, тобто про порушення своїх майнових прав на будинок позивач дізналася ще у 2013 році, коли вперше звернулася до суду з позовом про поділ майна подружжя.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду, оскільки про порушення своїх майнових прав на будинок позивач дізналася ще у 2013 році.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Доказів про поважність причин пропуску трирічного строку позовної давності, позивачем суду не надано. Посилання позивача на те, що вона займалася доглядом за новонародженою дитиною, тому не змогла вчасно звернутися із позовом суд першої інстанції обгрунтовано визнав неповажними, оскільки це не позбавляло позивача ОСОБА_1 доручити представляти інтереси своєму представнику.

Апеляційний суд не врахував наведеного та дійшов передчасних висновків про задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи те, що апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення апеляційного суду та залишає в силі рішення суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу задоволено, постанову апеляційної інстанції скасовано та рішення суду першої інстанції залишено в силі, то сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 114,40 грн та касаційної скарги у розмірі 1 409,50 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 400 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 23 травня 2019 року скасувати.

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 07 лютого 2019 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 114,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 1 409,50 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді: В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко

М. Ю. Тітов