ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2023 року
м. Київ
Справа № 390/576/21
Провадження № 51 - 3801 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
та в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021120000000021 від 24 січня 2021 року, щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бобринець, Кіровоградської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 14 січня 2022 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 11 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 14 січня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Строк відбування покарання вказано рахувати з моменту затримання, після набрання вироком законної сили.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 моральну шкоду заподіяну кримінальним правопорушенням у сумі 800 000 грн., 100 000 грн., 10 000 грн. відповідно та на користь ОСОБА_10 витрати на правничу допомогу в сумі 8 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз у сумі 13 517 грн. 14 коп.
Скасовано арешти накладені ухвалами слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 січня 2021 року на автомобіль ВАЗ-21101, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_6 та на автомобіль Mercedes-Benz C180, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_11 .
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
24 січня 2021 року близько 18.22 год. ОСОБА_6 , керуючи автомобілем ВАЗ-21101, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись у темну пору доби по автомобільній дорозі "Кропивницький-Рівне" зі сторони м. Кропивницький у напрямку с. Рівне, на території Кропивницького району Кіровоградської області, у порушення вимог п.п.1.5, 2.3 (б, д) Правил дорожнього руху України, наближаючись до перехрестя з автодорогою "Південний обхід м. Кропивницький", на вимогу дорожнього знаку 2.1 "Дати дорогу" і в порушення вимог п.п.10.1, 16.11 Правил дорожнього руху України, виїжджаючи на перехрестя з автодорогою "Південний обхід м. Кропивницький", яка є головною дорогою, не впевнився у відсутності транспортного засобу, який наближався до перехрестя по головній дорозі з правої сторони щодо напрямку його руху та не надав перевагу у русі водію автомобіля Mercedes-Benz C180, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_11 та який рухався зі сторони автодороги М-13 "Кропивницький-Платонове" у напрямку с. Вільне, Кропивницького району Кіровоградської області. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ВАЗ-21101, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_12 згідно висновку експерта № 126 від 04.02.2021 року отримав тяжкі тілесні ушкодження, які призвели до смерті. Також у результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля Mercedes-Benz C180, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_13 згідно висновку експерта №54 від 25.01.2021 року отримав тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 11 жовтня 2022 року вирок суду щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_14 , потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та захисників обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_15 - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить змінити вирок та ухвалу щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання і призначити йому за ст. 286 ч. 2 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, застосувавши до нього положення ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 ч. 1 п.п. 1, 2, ч. 2 п. 2 КК України. Вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання є занадто суворим, оскільки суди обох інстанцій неналежно та неповно оцінили обставини, що пом`якшують його покарання, а також дані, що характеризують особу ОСОБА_6 . Зазначає, що обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_6 , є визнання ним вини, щире каяття, активне сприяння слідству у розкритті злочину. Також ОСОБА_6 раніше не судимий, не перебуває на обліку у психіатричній лікарні та наркологічному обліку, має на утриманні неповнолітнього сина, позитивно характеризується за місцем проживання, він повністю відшкодував матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_8 та частково відшкодував моральну шкоду у розмірі 75 980 грн. та 77 351 грн. відповідно. Згідно досудової доповіді ОСОБА_6 може виправитись без ізоляції від суспільства, оскільки не становить небезпеки для суспільства, а тому доцільним є застосування покарання альтернативного позбавленню волі. Вважає, що із врахуванням цих обставин у судів були підстави для застосування до ОСОБА_6 положень ст.ст. 75 76 КК України.
У заявах потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зазначили про можливість здійснення касаційного розгляду у їх відсутність. Також вказали про те, що вони заперечують проти доводів касаційної скарги захисника та просять залишити без зміни вирок суду щодо ОСОБА_6 .
Заперечень на касаційну скаргу захисника від інших учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений в судовому засіданні вважав касаційну скаргу захисника обґрунтованою та просив її задовольнити.
В судовому засіданні прокурор вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обґрунтованість засудження ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій за ст. 286 ч. 2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до вимог статей 50 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
При призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
У кожному випадку призначення покарання за ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Доводи касаційної скарги про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого ОСОБА_6 внаслідок незастосування до нього ст. 75 КК України не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки судів обох інстанцій щодо призначеного йому покарання.
Приймаючи рішення щодо виду та розміру призначеного ОСОБА_6 покарання за ст. 286 ч. 2 КК України суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, характеризується позитивно, на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має неповнолітнього сина, згідно досудової доповіді може виправитись без ізоляції від суспільства, оскільки не становить небезпеки для суспільства, і доцільним є застосування покарання альтернативного позбавленню волі. Щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне часткове відшкодування шкоди визнано обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_6 , а обставин, що обтяжують покарання, судом встановлено не було. Потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_9 в судовому засіданні просили призначити ОСОБА_6 покарання у виді реального позбавлення волі.
Врахувавши вказані обставини у їх сукупності, конкретні обставини справи, наслідки у вигляді смерті ОСОБА_12 , суд дійшов до висновку про те, що виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливо за умови призначення йому покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами. При цьому основне покарання ОСОБА_6 суд визначив у мінімальній межі санкції, передбаченій ст. 286 ч. 2 КК України. Підстав для застосування до ОСОБА_6 положень ст.ст.69 75 КК України судом встановлено не було.
Покарання засудженому ОСОБА_6 призначено судом першої інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Відповідно до ст. 75 ч. 1 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При розгляді апеляційних скарг захисників обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_15 суд апеляційної інстанції їх доводи щодо призначеного покарання ОСОБА_6 , які аналогічні доводам касаційної скарги, перевірив і своє рішення належним чином мотивував, погодившись із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування до нього положень ст. 75 КК України і звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
Обставини, на які є посилання в касаційній скарзі захисника, які, на його думку, дають підстави для застосування до ОСОБА_6 ст.ст. 75 76 КК України, судом апеляційної інстанції були належним чином досліджені і враховані при прийнятті рішення. Апеляційний суд в ухвалі зазначив підстави, з яких апеляційні скарги захисників щодо суворості призначеного ОСОБА_6 покарання визнано необґрунтованими. Доводи касаційної скарги щодо неврахування апеляційним судом обставини часткового відшкодування ОСОБА_6 шкоди завданої кримінальним правопорушенням є безпідставними, оскільки апеляційний суд вказав на цю обставину в ухвалі і врахував при постановленні свого рішення.
Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст.ст. 370 419 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.
Враховуючи зазначене, підстав для задоволення касаційної скарги, зміни судових рішень та призначення засудженому ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст.ст. 75 76 КК України колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 436 438 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 14 січня 2022 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 11 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3