Постанова

Іменем України

02 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 390/73/21

провадження № 61-5991св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Соколівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Назаренко Юрій Володимирович, на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 08 червня 2021 року у складі судді Пасічник Д. І. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 30 травня 2022 року у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Дьомич Л. М., Письменного О. А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, за участі прокурора Кропивницького окружної прокуратури про визнання права оренди земельної ділянки та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання права оренди земельної ділянки та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позову зазначала, що 16 березня 2004 року між приватним підприємцем ОСОБА_2 (далі - ПП ОСОБА_2 , ОСОБА_2 ) та Кіровоградською районною адміністрацією (далі - Кіровоградська РДА) було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,56 га на території Соколівської сільської ради Кіровоградського району строком на п'ять років із моменту реєстрації договору, який зареєстровано 17 березня 2004 року № 367, який автоматично пролонговано до 17 березня 2014 року.

У 2008 році змінився власник земельної ділянки, і в січні 2009 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до Соколівської сільської ради про зміну умов договору.

Згідно із рішенням Соколівської сільської ради від 10 червня 2009 року № 1072 ОСОБА_2 надано земельну ділянку площею 0,5569 га в оренду строком на 15 років з правом викупу орендованої земельної ділянки.

Отримавши земельну ділянку в оренду, ОСОБА_2 розпочав будівництво комплексу будівель.

У 2007 році було побудовано комплекс будівель, який складався із адмінбудівлі, гаражу, будинку охорони, вимощення та огорожі (незавершене будівництво) вартістю 922 930,00 грн.

Не завершивши будівництво, ОСОБА_2 помер, а спадкоємцем майна та майнових прав ОСОБА_2 стала його донька ОСОБА_1 , яка фактично прийняла спадщину.

ОСОБА_3 звернулася до Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області із повідомленням про те, що спадкоємці підтверджують свій намір виконувати умови договору оренди землі, як це передбачено розділом четвертим договору.

Сільська рада відмовлялася визнати за спадкоємцем право на укладення договору.

ОСОБА_1 з 2012 року зверталася до Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області та до прокуратури із заявами щодо документального оформлення наявного у неї права оренди земельної ділянки, однак їй було відмовлено. Тому вона вважає, що відмова відповідача у праві оренди земельної ділянки порушує її права та інтереси.

У зв'язку з викладеним просила:

- визнати за нею право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3522587200:02:000:9284, площею 0,5568 га на території Соколівської сільської ради Кропивницького району відповідно до рішення Соколівської сільської ради від 10 червня 2009 року № 1072;

- зобов`язати Соколівську сільську раду Кропивницького району укласти із ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки площею 0,5568 га, кадастровий номер 3522587200:02:000:9284, на території Соколівської сільської ради Кропивницького району відповідно до рішення Соколівської сільської ради від 10 червня 2009 року № 1072.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 08 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 30 травня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що підставою припинення права оренди земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності, наданої громадянину як фізичній особі-підприємцю, припиняється у разі смерті ОСОБА_2 разом з припиненням існування підприємницької діяльності.

Таким чином, підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для здійснення підприємницької діяльності, виступає припинення відповідної підприємницької діяльності.

Отже, у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 відповідні права та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана йому для здійснення підприємницької діяльності, зберігаються за тією юридичною особою, яка до укладання договору оренди розпоряджалася земельною ділянкою на законних підставах, тобто за Соколівською сільською радою Кіровоградського району Кіровоградської області.

Враховуючи викладене, право оренди земельної ділянки не входить до складу спадщини після смерті орендаря ФОП ОСОБА_2 , тому позовні вимоги про визнання права оренди на земельну ділянку та визнання права користування земельною ділянкою є необґрунтованими.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У липні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Назаренко Ю. В.,звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Скаржник зазначала, що фактично прийнявши спадщину, в тому числі і майнові права, вона звернулася до власника земельної ділянки із повідомленням про укладення договору оренди на умовах, зазначених у рішенні Соколівської сільської ради від 10 червня 2009 року № 1072. Однак сільська рада відмовилася визнати за спадкоємцем право на укладення договору оренди на підставі рішення Соколівської сільської ради від 10 червня 2009 року № 1072.

Зазначала, що право оренди є майновим правом, яке входить до складу спадщини. У зв`язку із тим, що мова йде про оренду землі з правом викупу, враховуючи норми частини першої статті 8 ЦК України та статті 1232-1 ЦК України, до ОСОБА_1 перейшли усі права за договором оренди землі, у тому числі щодо можливості її викупу.

Також зазначала, що суд першої інстанції протокольною ухвалою залучив до участі у справі прокурора, однак не взяв до уваги те, що з 2017 року в судах цивільної юрисдикції відсутні будь-які інші самостійні сторони, крім позивача і відповідача. Участь прокурора суттєво посилила позицію відповідача у справі, що є порушенням основного принципу рівності сторін.

У касаційній скарзі посилалася на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18).

Аргументи інших учасників справи

У відзивах на касаційну скаргу Кропивницька окружна прокуратура Кіровоградської області та Соколівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області через своїх представників просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу № 390/73/21 з Кіровоградського районного суду Кіровоградської області.

У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшла справа № 390/73/21.

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що відповідно до договору оренди земельної ділянки, укладеного 16 березня 2004 року між Кіровоградською РДА та ПП ОСОБА_2 , останньому передана у користування земельна ділянка загальною площею 0,56 га на території Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області. Крім того, у вищевказаному договорі передбачено, що у разі не звернення жодної зі сторін про припинення договору, договір вважається продовженим на той же термін, на тих же умовах (а. с. 19-22).

Відповідно до розпорядження голови Кіровоградської державної адміністрації від 10 лютого 2004 року № 67-р ПП ОСОБА_2 було передано земельну ділянку на території Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, загальною площею 0,56 га на умовах оренди, терміном на 5 років (а. с. 18).

У 2008 році змінився власник земельної ділянки, і в січні 2009 року ОСОБА_2 звернувся із заявою у якій просив надати йому в оренду земельну ділянку загальною площею 0,5569 га, яка знаходиться на території Соколівської сільської ради (а. с. 81).

Рішенням Соколівської сільської ради від 10 червня 2009 року № 1072 ФОП ОСОБА_2 надано в оренду земельну ділянку площею 0,5569 га строком на 15 років для розміщення автостоянки та торгівлі за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики (а. с. 6).

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 (а. с. 15).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_1 , у графі «батько» якої записаний ОСОБА_2 (а. с. 13).

Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 розірвала шлюб з ОСОБА_5 , після розірвання шлюбу залишила прізвище « ОСОБА_1 » (а. с. 14).

Згідно із листом Головного управління юстиції у Кіровоградські області від 01 лютого 2013 року № 78/01-16 ОСОБА_1 05 червня 2012 року подано заяву про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 16).

Із рішення Соколівської сільської ради від 10 вересня 2012 року № 875 вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про продовження виконання зобов`язань орендаря у зв`язку з тим, що договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_2 було припинено 16 березня 2009 року (а. с. 84).

13 квітня 2021 року протокольною ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області задоволено клопотання прокурора про вступ у справу.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно із частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (стаття 5 Закону України «Про оренду землі»).

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України ЦК України, Законом України «Про оренду землі» та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавець), до інших осіб (спадкоємців), до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до статті 609 ЦК України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин (стаття 51 ЦК України).

За змістом норм Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (у редакції, чинній станом на час укладання спірного договору оренди земельної ділянки із ОСОБА_2 та станом на дату його смерті) державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться, зокрема, в разі смерті фізичної особи-підприємця. При цьому фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Таким чином, фізична особа-підприємець - це статус, який фізична особа може набути або втратити.

Згідно із частиною першою статті 781 ЦК України договір найму припиняється в разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено припинення договору оренди землі у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки.

Згідно із частиною четвертою статті 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи

(у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про оренду землі» право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону.

Якщо умовами договору оренди земельної ділянки, укладеного сторонами, не передбачається заборона переходу права на оренду в порядку спадкування, то спадкоємці орендаря (фізичної особи-підприємця) після смерті останнього можуть успадкувати право на оренду земельної ділянки, яка є предметом цього договору.

У справі, що переглядається, умовами договору оренди земельної ділянки

від 16 березня 2004 року, який укладений між Кіровоградською РДА та підприємцем ОСОБА_2 , визначено, що у разі смерті орендаря і не бажання власника земельної ділянки укласти договір із спадкоємцями орендаря цей договір розривається. Таким чином, договір оренди земельної ділянки містить заборону переходу права оренди, оскільки після смерті орендаря рішенням Соколівської сільської ради від 10 вересня 2012 року № 875 відмовлено ОСОБА_1 у продовженні виконання зобов`язань орендаря за вказаним договором.

Крім того, слід зазначити, що термін дії вказаного договору оренди земельної ділянки, укладеного між Кіровоградською РДА та підприємцем ОСОБА_2 , закінчився 16 березня 2009 року. Нового договору оренди земельної ділянки укладено не було, а лише ухвалено рішення Соколівською сільською радою Кіровоградського району Кіровоградської області

від 10 червня 2009 року № 1072 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ФОП ОСОБА_2 , та надано йому земельну ділянку в оренду строком на 15 років з правом подальшого викупу.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (стаття 792 ЦК України).

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону України «Про оренду землі»).

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (частина перша статті 14 Закону України «Про оренду землі»).

Водночас, за правилом частини п`ятої статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Ураховуючи викладене, позивачем не надано до суду доказів укладення нового договору оренди земельної ділянки та доказів про сплату коштів ОСОБА_2 за оренду земельної ділянки на підтвердження його користування земельною ділянкою до 2012 року.

Таким чином, оскільки термін дії договору земельної ділянки від 16 березня 2004 року закінчився 16 березня 2009 року, нового договору оренди укладено та зареєстровано згідно із Законом України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не було, то вимога ОСОБА_1 про визнання за нею права оренди земельної ділянки є безпідставною.

Згідно із статтею 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює згідно з законом по своїй волі, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

ОСОБА_1 посилалась на те, що вона є спадкоємцем майна, яке побудовано у 2007 році на земельній ділянці з кадастровим номером 3522587200:02:000:9284, а саме: комплексу будівель, який складався із адмінбудівлі, гаражу, будинку охорони, вимощення та огорожі (незавершене будівництво) вартістю 922 930,00 грн, однак не надала до суду доказів щодо існування вказаного незавершеного будівництва та знаходження будівельних матеріалів на земельній ділянці, а також виникнення у неї прав на вказане майно.

За викладених обставин суди дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову, однак помилилися щодо мотивів такої відмови.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду змінити шляхом викладення їх мотивувальних частин у редакції цієї постанови.

Щодо судових витрат

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд змінює судові рішення, але виключно в частині мотивів ухвалення, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Назаренко Юрій Володимирович, задовольнити частково.

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області

від 08 червня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду

від 30 травня 2022 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді: І. В. Литвиненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. В. Пророк