Постанова

Іменем України

25 січня 2023 року

м. Київ

справа № 391/299/21

провадження № 61-10257 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - виробничий сільськогосподарський кооператив «Колос»,

третя особа - Компаніївська селищна рада Кіровоградської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу виробничого сільськогосподарського кооперативу «Колос» на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області у складі судді Мумиги І. М. від 09 грудня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Дьомич Л. М., Письменного О. А. від 23 серпня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виробничого сільськогосподарського кооперативу (далі - ВСК) «Колос», третя особа - Компаніївська селищна рада Кіровоградської області, в якому просив суд визнати за ним право на земельну частку (пай).

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 01 лютого 1976 року його було прийнято у члени колгоспу імені Дзержинського Компаніївського району Кіровоградської області. У 1992 році при реорганізації колгоспу імені Дзержинського Компаніївського району Кіровоградської області у Колективно-дольову селянську спілку «Колос» (далі - КДСС «Колос») він набув у ньому членство як колгоспник колгоспу імені Дзержинського, подавши особисту заяву про прийняття його у члени КДСС «Колос».

Вказував на те, що його членство у КДСС «Колос» було припинено 07 лютого 1996 року, після розпаювання зазначеного господарства.

26 квітні 2021 року він звернувся до відділу у Компаніївському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області для отримання сертифіката щодо права на земельну частку (пай), який видавався громадянину України, члену колективного сільськогосподарського підприємства (сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства) встановленого зразка.

27 квітня 2021 року з повідомлення відділу у Компаніївському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

№ 72/114-21 йому стало відомо, що він не був включений до списку-додатку осіб до державного акту на право колективної власності на землю КДСС «Колос» Компаніївського району Кіровоградської області та роз`яснено право на звернення до суду із позовом про визнання права на земельну частку (пай),

а тому сертифікат на його ім?я не виготовлялося.

Позивач вважав, що має право на земельну частку (пай), оскільки на час отримання КДСС «Колос» державного акта на право колективної власності на землю, він був членом КДСС «Колос» та набув право на земельний пай на підставі чинного законодавства.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд його позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградськї області

від 09 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 23 серпня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) із земель колективної власності Колективно-дольової селянської спілки «Колос» Компаніївського району Кіровоградської області.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судові рішення мотивовано тим, що позивач набув членство у КДСС «Колос» з часу його створення - 28 лютого 1992 року, а рішення про вибуття

ОСОБА_1 із членів КДСС «Колос», що записане в трудовій книжці за рішенням правління підприємства є 07 лютого 1996 року, інших доказів, які б підтверджували вибуття позивача із членів КДСС «Колос» саме з 01 червня 1995 року (рішення правління КДСС «Колос», затверджених загальними зборами) матеріали справи не містять. При цьому, суд вказав, що позивач станом на 21 грудня 1995 року, а саме на час видачі державного акту на право колективної власності на землю КДСС «Колос» Компаніївської селищної ради був членом даного підприємства, а тому має право на частку (пай), що відповідає Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та статтям 22 23 ЗК України, проте не отримав відповідний правовстановлюючий документ, який посвідчує таке право - сертифікат на земельну частку (пай).

Суд вказав, що невнесення позивача до списків членів КДСС «Колос» не може бути підставою для позбавлення його права на земельну частку (пай) незалежно від того, чи свідомо, чи помилково відповідачем не виконано цього обов`язку.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки порушене право позивача є тривалим, невідомо з якої дати потрібно вираховувати момент його порушення і чинне законодавство не омежує термін отримання (витребування) земельного сертифікату особою, що має на це право.

Суд першої інстанції врахував відповідні правові висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2022 року ВСК «Колос» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 09 грудня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду

від 23 серпня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано з Компаніївського районного суду Кіровоградської області вищевказану цивільну справу (№ 391/299/21). Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ВСК «Колос» мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не встановили фактичні обставини у справі та надані докази, не взяли до уваги той факт, що на момент прийняття Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»ОСОБА_1 вже не був членом КДСС «Колос», так як офіційно був звільнений та виключений із членів КДСС «Колос» відповідно до записів трудової книжки колгоспника, тому не має права на земельну частку (пай). При цьому, вказує, що припинення членства у КДСС «Колос» ОСОБА_1 відбулося в результаті припинення трудових відносин (01 червня 1995 року),

а не в результаті проведення правління від 07 лютого 1996 року № 14, на якому було підтверджено факт здійсненого раніше звільнення і виключення із членів КДСС «Колос» позивача 01 червня 1995 року, що підтверджується наданими в матеріалах справи доказами.

Зазначає, що суди не врахували те, що позивач подав позов з пропуском строку позовної давності та до неналежного відповідача - ВСК «Колос»,

так як ВСК «Колос» не є розпорядником земель запасу чи резерву, тому судові рішення неможливо буде виконати.

Також погоджується з окремою думкою судді Кропивницького апеляційного суду Дьомич Л. М. від 23 серпня 2022 року, яка вказала, що позивачем пропущено строк на звернення до суду з позовом, пославшись на відповідні правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, які не були враховані судом апеляційної інстанції при винесенні постанови.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшов відзив від ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому вказується, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права,

а доводи касаційної скарги безпідставні, так як суди належними чином встановили фактичні обставини у справі, з наданням обґрунтованої відповіді доводам сторін у справі. Вказує, що окрема думка судді апеляційного суду не є судовим рішенням, тому не може братися до уваги. При цьому, посилання в касаційній скарзі на відповідні правові висновки Верховного Суду не підлягають застосуванню, оскільки правовідносини у справах не є подібними.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 був членом КДСС «Колос» Компаніївського району Кіровоградської області на час отримання підприємством державного акту на право колективної власності на землю - 21 грудня 1995 року.

21 грудня 1995 року відповідно до рішення Компаніївської селищної Ради народних депутатів від 06 грудня 1995 року № 188 було видано державний акт на право колективної власності на землю КДСС «Колос» Компаніївської селищної ради серії КР00002, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 2.

За вказаним державним актом КДСС «Колос» отримало у колективну власність 6782,6 га (т. 1, а. с. 89-90).

Додаток № 1 до Державного акта Список громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства із зазначенням порядкового номера, прізвища, імені,

по батькові та місця проживання, розташований на аркуші 2 Державного акта на право колективної власності на землю Колективно-дольової селянської спілки «Колос» Компаніївської селищної ради серії КР00002 від 21 грудня

1995 року не заповнений.

З Витягу із рішення загальних зборів колгоспників колгоспу імені Дзержинського Компаніївського району Кіровоградської області від 28 лютого 1992 року вбачається, що було вирішено: реорганізувати колгосп імені Дзержнського в колективно-дольову селянську спілку (КДСС), із назвою КДСС «Колос», затверджено статут КДСС та положення про співвласників КДСС «Колос» (т. 1, а. с. 201).

Статутом КДСС «Колос» визначено, що загальні збори затверджують рішення правління про прийом в члени господарства і виключення з нього або самі приймають рішення з цього питання» (т. 1, а. с. 199-205).

Положенням про співвласників КДСС «Колос», затвердженого на загальних зборах працівників-співвласників 28 лютого 1992 року, яким передбачено, що майно КДСС «Колос», що складається з основних та оборотних засобів, землі та інших цінностей (фінансових активів, незавершеного будівництва і т.д.) є власністю колективу і кожного його члена окремо (т. 1, а. с. 75-78).

Згідно з абзацу 3 пункту 2.1. положення визначено, що співвласниками майна господарства є бувші працівники колгоспу імені Дзержинського .

У пункті 2.2. Положення визначено, що право на пай член спілки втрачає повністю при самовільному залишенні роботи, що приводить до значних витрат по збереженню майна або звільненими працівниками по ініціативі правління спілки з послідуючим затвердженням загальними зборами за систематичні прогули, п`янки, невиконання робочих обов`язків, що призводить до додаткових затрат по підтримці нормальних технологічних процесів у виробництві, зниження його результативності.

Із записів трудової книжки колгоспника на ім`я ОСОБА_1 № НОМЕР_1 від 22 квітня 1972 року вбачається, що позивач 01 лютого 1976 року був прийнятий у члени колгоспу імені Дзержинського Компаніївського району Кіровоградської області, працював ветеринарним фельдшером, з 1979 року

по 1982 рік працював зоотехніком, з 1983 року по 1996 року працював ветеринарним лікарем (т. 1, а. с. 124-125).

У трудовій книжці міститься запис про вибуття із членів КДСС «Колос» згідно протоколу від 07 лютого 1996 року № 14 (т. 1, а. с.124 зворот).

Із книги обліку трудового стажу №V (виписки) вбачається, що ОСОБА_1 вибув із членів КДСС «Колос» згідно протоколу від 07 лютого 1996 року № 14 - 07 лютого 1996 року (т. 1, а. с. 79, 80, 81).

З копії списків працівників дольової спілки співвласників «Колос» на розпаювання землі, які підписані головою правління В.І. Барахтія, головним бухгалтером В. С. Шепель, головою Компаніївської селищної Ради А. І. Шрамка, вбачається, що під № 121 вказаний ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 20 зворот).

ОСОБА_1 набув членство у КДСС «Колос» з часу його створення -

28 лютого 1992 року, а рішення про вибуття ОСОБА_1 із членів КСП, що записане в трудовій книжці за рішенням правління підприємства є 07 лютого 1996 року.

Голова ВСП «Колос» у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 посилався на пропуск позивачем строку позовної давності при пред`явленні позову (т. 1, а. с. 70-74).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на таке: судами першої та апеляційної інстанцій застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів(пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ВСП «Колос» підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України (тут і далі у редакції від 22 червня 1993 року) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно з вимогами частини першої статті 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно з вимогами статей 22 23 ЗК України та зазначеного указу особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в членах КСП на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання КСП цього акта.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Проте, суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції після перегляду рішення районного суду не врахували таке.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України

2003 року правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом.

Згідно зі статтею 71 ЦК УРСР 1963 року, який діяв на час виникнення правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до статті 75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

Згідно з вимогами статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

Закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові (стаття 80 ЦК Української РСР).

Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Механізм застосування позовної давності повинен корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю позивача про факт порушення його права.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав.

Суд має враховувати стандарт доказування «вірогідність доказів» приймати до уваги докази, які свідчать про те, що позивач був обізнаний та міг бути обізнаним про порушене право.

Так, право на позов у ОСОБА_1 виникло у грудні 1995 року, тобто після видачі КДСС «Колос» державного акту на землю, з позовом до суду позивач звернувся у червні 2021 року.

У порушення вимог статті 89 ЦПК України суди не з`ясували поважні причини пропуску строку позовної давності позивачем.

Так, незважаючи на зазначені вище норми матеріального й процесуального права, на доводи відзиву ВСП «Колос» на позовну заяву ОСОБА_1 , районний суд, порушуючи вимоги підпункту три пункту 4 частини другої статті 265 ЦПК України,не дав оцінку таким доводам відповідача й не дослідив причини пропуску строку позовної давності.

Натомість, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що порушення, вчинене щодо позивача, є триваючим, а тому позовна давність ним не пропущена. З огляду на предмет і підставу позову на позовні вимоги ОСОБА_1 поширюється позовна давність.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права. Строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного земельного права становить три роки.

Судова практика у спірних правовідносинах є сталою. Верховний Суд неодноразово висловлював подібну позицію, зокрема у постановах

від 12 червня 2019 року у справі № 702/962/17 (провадження

№ 61-40068 св 18), від 17 червня 2020 року у справі

№ 600/528/16 (провадження № 61-36780 св 18), від 09 вересня 2020 року

у справі № 637/53/18 (провадження № 61-1048 св 19), від 03 листопада

2020 року у справі № 530/1367/18 (провадження № 61-19378 св 19),

від 29 вересня 2021 року у справі № 686/14921/19 (провадження

№ 61-3107 св 20), від 04 жовтня 2021 року у справі № 190/1185/20 (провадження № 61-7084 св 21), від 22 грудня 2021 року у справі

№ 662/1660/18 (провадження № 61-6204 св 19), від 21 липня 2021 року у справі № 933/670/20 (провадження № 61-4189 св 21) від 08 листопада 2021 року

у справі № 615/870/20 (провадження № 61-4437 св 21), від 10 лютого 2022 року

у справі № 132/1038/21 (провадження № 61-19793 св 21), від 14 грудня

2022 року у справі № 389/1201/21 (провадження № 61-10222 св 22).

Аналіз норм права щодо «інституту позовної давності» в сукупності із нормами ЦПК України, що обмежують повноваження касаційного суду в частині здійснення додаткової оцінки доказів та обставин (стаття 400), не дають Верховному Суду підстав та можливостей для самостійного визначення обставин дати початку перебігу строку позовної давності.

Питання про визнання поважними причин пропуску позовної давності лежить у межах процесуальних повноважень судів попередніх інстанцій, а касаційний суд має право лише здійснити перевірку застосування судами правових норм Глави 19 ЦК України на предмет відповідності такого застосування встановленим обставинам.

У зв`язку з викладеним безпідставним є посилання апеляційного суду й на те, що суду невідомо, з якої дати потрібно обчислювати початок строку позовної давності, так як для того і існують у державі суди, які наділені певними обов`язками у змагальному процесі, які повинні вміти застосовувати норми ЦК України і ЦПК України, роз`яснювати учасникам справи їхні права й обов'язки щодо доведення позовних вимог та обставин, які мають юридичне значення для правильного вирішення справи, а суд - їх досліджувати та давати правову оцінку.

При новому розгляді суду необхідно врахувати вищенаведене та ухвалити законне і справедливе судове рішення.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суди належним чином не встановили правовідносини, які виникли між сторонами, не з`ясували фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, тому суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень не може ухвалити власне судове рішення.

За таких обставин оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 409 411 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу виробничого сільськогосподарського кооперативу «Колос» задовольнити частково.

Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області

від 09 грудня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду

від 23 серпня 2022 рокускасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець