ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 392/353/21

провадження № 51- 1713 км 22

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_8.,

суддів ОСОБА_9., ОСОБА_10.,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_11.,

прокурора ОСОБА_12.,

захисника ОСОБА_13.(у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Кропивницького апеляційного суду від 20 квітня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12020120190000579, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Оситної, Новомиргородського району, Кіровоградської області та мешканця АДРЕСА_1 ), раніше судимого ? 04 грудня 2020 року вироком Маловисківського районного суду Кіровоградської області за ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді арешту на строк 3 місяці,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 10 ч. 2 ст. 115 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 грудня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.

Задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 та стягнуто із ОСОБА_1 на користь останньої 1 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину за таких обставин.

01 листопада 2020 року близько о 00:10, ОСОБА_3 перебуваючи поруч із будинком АДРЕСА_2 , помітив там раніше йому незнайому ОСОБА_4 , 1997 року народження, і на ґрунті сексуального потягу та бажання задоволення своєї статевої пристрасті із трупом пішов слідом за потерпілою, підшукуючи при цьому малолюдне місце. Пройшовши на частково огороджену територію колишнього цукрового заводу між вулицями Кондратюка та Європейською, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, ОСОБА_3 пересвідчився, що його злочинні дії не будуть помічені сторонніми особами, вийшов через відсутню частину огорожі на алею, по якій рухалася ОСОБА_4 , підійшов до неї, і з метою подолання опору завдав їй двох ударів фрагментом цеглини в ділянку голови, від яких потерпіла впала на землю та почала кликати на допомогу. Після цього, він завдав ще одного удару потерпілій ОСОБА_4 тим самим фрагментом цеглини в голову та, обхопивши потерпілу за шию двома руками, із застосуванням фізичних зусиль насильно душив останню, доки вона не втратила свідомість.

Надалі ОСОБА_5 затягнув потерпілу ОСОБА_4 за паркан вищевказаної території та в момент, коли остання, прийшовши до тями, почала хрипіти і чинити опір, продовжив реалізацію свого злочинного умислу і двома руками здавив їй шию, при цьому лівим коліном, приклавши фізичних зусиль, продовжив силоміць давити на шию потерпілої ОСОБА_4 , внаслідок чого вона через короткий проміжок часу померла на місці події. Відповідно до висновку судово-медичного експерта від 28 грудня 2020 року № 136 смерть ОСОБА_4 настала від отриманих ушкоджень у вигляді закритої тупої травми органів шиї.

Пересвідчившись у смерті потерпілої, ОСОБА_5 , реалізуючи злочинний намір, спрямований на задоволення статевої пристрасті із трупом ОСОБА_4 , вчинив відносно неї зґвалтування.

Після цього, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою уникнення кримінальної відповідальності, ОСОБА_5 приховав тіло ОСОБА_4 , зануривши його в нечистоти вигрібної ями вбиральні, розташованої на вищевказаній території, та з місця вчинення кримінального правопорушення зник.

Таким чином, ОСОБА_5 умисно, протиправно заподіяв смерть іншій людині, поєднане із зґвалтуванням, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене п. 10 ч. 2 ст. 115 КК.

Кропивницький апеляційний суд вироком від 20 квітня 2022 року задовольнив апеляційні скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_2 , скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання й ухвалив у цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_6 покарання за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК з урахуванням положень ч. 4 ст. 70 цього Кодексу у виді довічного позбавлення волі. У решті вирок місцевого суду залишив без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_3 просить змінити вирок апеляційного суду та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на певний строк у межах санкції, передбаченої п. 10 ч. 2 ст. 115 КК. Підставами для перегляду вироку апеляційного суду, на думку засудженого, є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі.

Посилається на те, що на досудовому слідстві, під час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій він визнав вину в повному обсязі, щиро покаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, просив вибачення в потерпілої, визнав цивільний позов та готовий відшкодувати спричинену шкоду, має посередню характеристику за місцем проживання, на обліках у нарколога і психіатра не перебуває.

Вважає, що апеляційний суд, порушуючи вимоги статей 50 65 КК, не врахував зазначених ним обставин, його ставлення до вчиненого ним злочину та не призначив йому більш м`якого покарання у виді позбавлення волі, а навпаки призначив йому найсуворіше покарання, що за своїм видом є явно несправедливим через суворість, яке, на його думку, він не заслуговує. Скаргу просить розглянути без його участі.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_12. просила касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а судове рішення - без зміни.

Захисник ОСОБА_13. підтримав касаційну скаргу ОСОБА_1 , просив скасувати вирок апеляційного суду.

Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд кримінального провадження, але в судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як убачається з касаційної скарги засудженого, доведеність винуватості

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 10 ч. 2 ст. 115 КК, та кваліфікацію його дій він не оспорює.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 409, ст. 414 КПК підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК регламентовано, що неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є, зокрема, застосування судом закону, який не підлягає застосуванню.

Доводи в касаційній скарзі про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі через суворість колегія суддів уважає неспроможними.

Відповідно до ст. 65 КК при призначенні покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

За правилами ст. 64 КК довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк.

Санкцією ч. 2 ст. 115 КК передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі.

Покарання у виді довічного позбавлення волі застосовується у випадках, коли необхідність такого призначення обумовлюється особливими обставинами, що обтяжують відповідальність, та виключною небезпечністю особи винного.

Суд апеляційної інстанції дотримався зазначених вимог закону про кримінальну відповідальність та, обґрунтовуючи доцільність призначення покарання у виді довічного позбавлення волі, зазначив у вироку обставини, які зумовлюють призначення такого виду покарання і водночас вказують на неможливість досягнення його мети шляхом застосування до ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Обґрунтовано врахувавши доводи апеляційних скарг прокурора та потерпілої сторони, апеляційний суд установив, що призначене обвинуваченому місцевим судом покарання хоч і не виходить за межі, встановлені статтею кримінального закону, але не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, оскільки за своїм розміром є явно несправедливим у наслідок м`якості.

Обираючи ОСОБА_6 захід примусу, суд апеляційної інстанції дав належну оцінку ступеню тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК є особливо тяжким, умисним, спрямований проти життя особи, мав невідворотні наслідки - смерть потерпілої. Як особа ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується посередньо, є осудним, перебуває на обліку в лікаря - психіатра, у лікаря - нарколога на обліку не перебуває, раніше судимий, до затримання не працював, на утриманні дітей не має, неодружений, згідно з даними висновку судово-психіатричної експертизи від 27 січня 2020 року № 7 виявляв раніше і виявляє змішаний розлад особистості, проте може усвідомлювати свої дії та керувати ними.

При цьому апеляційний суд урахував обставини, що пом`якшують покарання, - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, визнання вини та відсутність обтяжуючих обставин.

Крім того, апеляційний суд обґрунтовано зазначив про те, що вчинений обвинуваченим злочин спрямований проти життя особи з метою задоволення власних статевих бажань, характер та обставини умисних дій, послідовність та інтенсивність їх вчинення, кількість заподіяних тілесних ушкоджень об`єктивно свідчать, що ОСОБА_3 усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав суспільно небезпечні наслідки та бажав їх настання, діяв зухвало, нехтуючи загальнолюдськими цінностями. Позбавивши життя потерпілої, зґвалтував її та намагався приховати сліди своїх протиправних дій.

Ураховуючи викладене, Суд погоджується з тим, що визнавши надзвичайно високим ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого п. 10 ч. 2 ст. 115 КК, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення йому остаточного покарання у виді довічного позбавлення волі, оскільки покарання на певний строк не забезпечить виконання завдань кримінального судочинства та не слугуватиме цілям його застосування, установленим положеннями ст. 2 КПК.

Приймаючи рішення про призначення ОСОБА_6 покарання у виді довічного позбавлення волі, суд, серед іншого, врахував те, що одним із проявів верховенства права є положення стосовно того, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - це одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, що ґрунтується на Рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15рп/2004 у справі № 1-33/2004.

Вимогу додержуватися справедливості під час застосування кримінального покарання закріплено й в міжнародних документах з прав людини, зокрема в ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Колегія суддів уважає, що призначене ОСОБА_6 покарання перебуває у справедливому співвідношенні з тяжкістю та обставинами вчиненого ним злочину і його особою, оскільки передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання відповідають одне одному і загальним засадам призначення покарання, визначеним статтями 50, 64, 65 КК.

Вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 370 420 КПК.

Переконливих доводів про необхідність призначення більш м`якого покарання в касаційній скарзі засудженим не наведено, у зв`язку з чим вважати призначене покарання таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі, підстав не вбачається.

Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, які були би підставами для зміни чи скасування судового рішення, у провадженні не встановлено.

За таких обставин касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Кропивницького апеляційного суду від 20 квітня 2022 року залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10