Постанова

Іменем України

21 червня 2022 року

м. Київ

справа № 393/590/17

провадження № 61-3285св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - Бойко Олег Вікторович,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області у складі судді Рачкелюка Ю. В. від 06 серпня

2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Черненка В. В., Єгорової С. М., Чельник О. І., від 27 січня 2022 року.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_4 про розірвання договорів оренди землі та стягнення орендної плати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04 листопада 2005 року між нею та відповідачкою було укладено договори оренди земельних ділянок № 317 та № НОМЕР_2 площею 7,66 га і 7,86 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Новомиколаївської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, зареєстровані Новгородківським відділом Кіровоградської регіональної філії центра Державного земельного кадастру та внесені до Державного реєстру земель за № 2 та № 3. Позивачка повідомляла, що вказані земельні ділянки належать їй на праві приватної власності. Відповідно до пунктів 9, 11 договорів оренди землі орендна плата вноситься один раз на рік до 01 грудня у розмірі 1 087 грн, що складає 1,5 % від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням коефіцієнта індексації та індексів інфляції. Вказувала, що з моменту укладення цих договорів оренди землі ОСОБА_4 жодного разу не проводила розрахунок по орендній платі з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки землі та індексів інфляції. Крім того, за останні три роки вона взагалі не отримувала орендну плату, чим грубо порушені умови укладених між ними договорів оренди землі. 03 жовтня 2017 року на адресу відповідачки були направлені претензії про необхідність сплати орендної плати, які були отримані 07 жовтня 2017 року, проте вимога була проігнорована. Відповідно до пункту 14 договорів оренди у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3 % несплаченої суми за кожен день прострочення. За підрахунками позивачки заборгованість по орендній платі, з урахуванням ставки 3 % від нормативної грошової оцінки землі, починаючи з 2005 року по 2018 рік включно становить 156 605,69 грн. При цьому позивачка зазначала, що оскільки вона отримала кошти за розпискою в рахунок сплати орендної плати в сумі 106 624 грн, тому з відповідачки на її користь необхідно стягнути заборгованість по орендній платі в розмірі 49 981,69 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги позивачка просила суд розірвати укладені між нею та відповідачкою 04 листопада 2005 року договори оренди земельних ділянок № НОМЕР_1 , площею 7,66 га, та

№ НОМЕР_2 , площею 7,86, які розташовані на території Новомиколаївської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області; стягнути з відповідачки на її користь заборгованість по орендній платі

в сумі 49 981,69 грн.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції та інших судових рішень

Рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області

від 06 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 22 квітня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивачкою не доведено порушення її прав, за захистом яких вона звернулась до суду, оскільки ОСОБА_1 було отримано грошові кошти за договорами оренди землі наперед за 49 років, доказів звернення останньої до відповідачки із вимогою щодо перегляду розміру орендної плати або зміни інших істотних умов договорів не надано.

Постановою Верховного Суду від 17 листопада 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 квітня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржені судові рішення, не перевірили належним чином, чи включає сплачена ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 сума у розмірі 106 624 грнза 49 років оренди земельних ділянок, передбачені умовами договорів оренди землі коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земліта індекси інфляції, а тому дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 27 січня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 06 серпня 2020 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що сума, отримана позивачкою у 2005 році відповідно до розписки, перевищує розмір орендної плати, з урахуванням коефіцієнту індексації та індексу інфляції. Крім того, апеляційний суд зазначив, що орендар додатково в добровільному порядку здійснив нарахування та виплату орендної плати за період 2011-2018 року з урахуванням положень Указу Президента України № 92/2002 у редакції від 19 серпня 2008 року N 725/2008, виходячи із ставки 3% від нормативної грошової оцінки землі. З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, оскільки позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог та спростування висновків суду першої інстанції.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 02 грудня 2014 року у справі № 21-274а14, від 07 квітня

2015 року у справі № 21-117а15, від 14 квітня 2015 року у справі

№ 21-165а15, від 24 квітня 2015 року у справі № 131а15, від 14 березня

2017 року у справі № 21-2246а16, а також у постановах Верховного Суду

від 24 січня 2018 року у справі № 817/206/15, від 06 березня 2019 року

у справі № 183/262/17, від 06 березня 2019 року у справі № 616/871/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що нормативна грошова оцінка спірних земельних ділянок не проводилась та зазначена у договорах на власний розсуд орендаря, орендна плата нарахована без врахування коефіцієнту індексації та індексу інфляції. На думку особи, яка подала касаційну скаргу, орендар має заборгованість по орендній платі і несплата орендної плати є систематичною, при цьому апеляційний суд не навів розрахунки розміру орендної плати у своїй постанові.

Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі державних актів на право власності на земельні ділянки серії III-КР № 010818 від 20 березня 2001 року та серії КР № 073315 від 04 листопада 2005 року ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,66 га та 7,86 га, які розташовані на території Новомиколаївської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області.

04 листопада 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договори оренди земельних ділянок, належних позивачці на праві приватної власності, площею 7,66 га та 7,86 га, які знаходяться на території Новомиколаївської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області. Ці договори укладені строком на 49 років. Умовами договорів передбачено, що орендна плата вноситься орендарем, один раз на рік до 01 грудня в розмірі 1 087 грн, тобто 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. В прикінцевих положеннях договорів зазначено, що договори набувають чинності після їх підписання сторонами та державної реєстрації.

Договори зареєстровані в Новгородківському відділі Кіровоградської регіональної філії Центр ДЗК 04 листопада 2005 року за № 2 та № 3.

Згідно з актами приймання-передачі земельних ділянок НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 на підставі договорів оренди земельних ділянок, укладених між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ОСОБА_4 , орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельні ділянки в розмірі 7,66 га та 7,86 га ріллі.

04 листопада 2005 року ОСОБА_1 одержала від відповідача орендну плату за свої дві земельні ділянки (паї) наперед, тобто за 49 років оренди земельних ділянок, у сумі 106 624 грн, що підтверджується власноруч написаною і підписаною розпискою. У розписці, наданій ОСОБА_4 , зазначено, що вона претензій до відповідачки не має.

Того ж дня 04 листопада 2005 року позивачка надала довіреність відповідачці, яка посвідчена приватним нотаріусом Новгородківського районного нотаріального округу, зареєстрована в реєстрі за № 2165, з правом представляти її інтереси з відповідними повноваженнями власника відносно вказаних вище земельних ділянок.

Представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подавалась до суду заява про відмову від визнання обставин та недостовірність доказів, їх підроблення. У цій заяві представник позивачки заперечував факт підписання розписки від 04 листопада 2005 року та довіреності від 04 листопада 2005 року.

Також представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 під час розгляду справи було заявлено клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

У подальшому в процесі розгляду справи позивачкою було визнано факт написання розписки від 04 листопада 2005 року та отримання 106 624 грн орендної плати.

03 жовтня 2017 року ОСОБА_1 направила на адресу ОСОБА_4 претензію від 30 вересня 2017 року про необхідність сплати орендної плати, оскільки з моменту укладення оспорюваних договорів оренди землі відповідачкою жодного разу не проводився розрахунок нормативної грошової оцінки вказаних земельних ділянок, під час обрахунку орендної плати не враховувався коефіцієнт індексації та індекси інфляції. Вказано, що орендна плата відповідачкою не сплачується вже понад три роки, що грубо порушує умови вказаних договорів оренди землі, вимоги законодавства про оренду землі та права позивачки.

Відповідачка отримала вказану претензію 07 жовтня 2017 року.

Суд апеляційної інстанції встановив, що сума, отримана позивачкою у 2005 році відповідно до розписки, перевищує розмір нарахованої за спірний період орендної плати, з урахуванням коефіцієнту індексації та індексу інфляції.

Орендар додатково в добровільному порядку здійснив нарахування та виплату орендної плати за період 2011-2018 років, виходячи із ставки 3 % від нормативної грошової оцінки землі.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтями 627 629 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення договорів оренди) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендарвносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельного кодексу України та іншими законами України.

Водночас у пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороноюдоговору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що систематична (два та більше випадків) несплата орендарем орендної плати, передбаченої договором, вважається істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа, отже є підставою для розірвання договоруоренди земельної ділянки,.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (стаття 21 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до пунктів 9 договорів оренди землі від 04 листопада 2005 року орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1 087 грн, тобто 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням коефіцієнта індексації. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 72 504 грн (пункт 5 договорів оренди).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (пункти 10 договорів оренди землі).

У відповідності до статті 1 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок визначається за визначеними і затвердженими нормативами.

Згідно з підпунктом 14.1.125 статті 14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За правилами частини п`ятої статті 5 Закону «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

Згідно з положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу за користування землями державної й комунальної власності не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Однак, цей мінімальний розмір орендної плати не застосовуються при оренді земель приватної власності.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У пункті 10 договорів оренди землі від 04 листопада 2005 року сторони визначили, що розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Нормативна грошова оцінка земель визначена сторонами договорів оренди основою для визначення розміру щорічної орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки (коефіцієнтів індексації) є підставою для перегляду розміру орендної плати (подібна позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 635/4233/19).

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, врахувавши висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17 листопада

2021 року, суд апеляційної інстанції дійшов загалом правильного висновку про наявність підстав для залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження їх обґрунтованості.

Зміни до договорів оренди земельних ділянок від 04 листопада 2005 року щодо розміру орендної плати не вносилися.

Суд апеляційної інстанції перевірив наданий позивачкою розрахунок заборгованості з орендної плати із застосуванням ставки орендної плати у розмірі 3 % (при тому, що договорами передбачена ставка у розмірі 1,5%) нормативної грошової оцінки земельних ділянок і обґрунтовано вважав, що оскільки позивачка отримала у 2005 році грошові кошти (орендну плату) у розмірі 106 624 грн, заборгованість орендаря перед орендодавцем на момент подання позову відсутня. Суд апеляційної інстанції вказав, що сплачена відповідачкою сума включає навіть коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Отже підстави для розірвання договорів оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати відсутні.

Посилання касаційної скарги на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду, є необґрунтованими, оскільки висновки суду не суперечать висновкам, викладеним у зазначених заявником постановах.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, належна правова оцінка доказів зроблена судом апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення- без змін.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області

від 06 серпня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду

від 27 січня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович