Постанова

Іменем України

24 березня 2021 року

м. Київ

справа № 395/1441/16-ц

провадження № 61-24942св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Петрова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Н»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агролан»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Н» до ОСОБА_1 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агролан» про визнання договору оренди недійсним та визнання договору оренди землі поновленим, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 жовтня 2017 року в складі колегії суддів:Суровицької Л.В., Кіселика С. А., Чельник О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Н» (далі - ТОВ «Агроконтракт-Н») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агролан» (далі - СТОВ «Агролан») про визнання договору оренди недійсним та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Агроконтракт-Н» зазначало, що ОСОБА_1 згідно з державним актом на праві власності на земельну ділянку, належить земельна ділянка площею 3,54 га, яка розташована на території Капітанівської селищної ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

09 жовтня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 5 років, дану земельну ділянку позивач орендував згідно зі схемою, разом із земельними ділянками інших власників, без установлення меж для кожної окремої ділянки та закріплення їх межовими знаками.

Вказаним договором передбачено, що дія договору продовжується на наступний термін дії договору, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 6 місяців до його закінчення не отримала письмового повідомлення щодо інших пропозицій та не отримала підтвердження про його отримання іншою стороною. В той же час ОСОБА_1 не повідомив позивача за шість місяців до закінчення дії договору про свій намір не продовжувати його на наступний термін.

05 квітня 2013 року та в лютому 2014 року ТОВ «Агроконтракт-Н» направило ОСОБА_1 листи-повідомлення про поновлення договору до якого долучено проект додаткової угоди, але позивач так і не був повідомлений про прийняте відповідачем рішення.

Після закінчення строку договору оренди позивач продовжував користуватися земельною ділянкою та сплачував орендну плату за її користування.

В 2015 році позивачу стало відомо, що ОСОБА_1 та СТОВ «Агролан» уклали договір оренди землі щодо земельної ділянки, яка перебувала у користуванніпозивача. Крім того, при укладенні даного договору не здійснювалося встановлення меж земельної ділянки. У зв`язку з тим, що встановлення меж земельної ділянки до підписання договору оренди між відповідачами не здійснювалося, тому на момент укладання та реєстрації даного договору місце розташування земельної ділянки, яке є істотною умовою договору, не було встановлене.

Тому просив суд задовольнити позов та визнати недійсним договір оренди землі № 110 від 08 липня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та СТОВ «Агролан» щодо оренди земельної ділянки, що розташована на території Капітанівської селищної ради Новомиргородського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3523855400:02:002:3037 площею 3,54 га та визнати договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,54 га, кадастровий номер 3523855400:02:002:3037 укладений 09 жовтня 2008 року між ТОВ «Агроконтракт-Н» та ОСОБА_1 поновленим, та стягнути з відповідачів судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 30 серпня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що договір оренди землі від 09 жовтня 2008 року не пройшов державної реєстрації в порядку, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 № 2073. Тому, незалежно від обставин фактичного виконання договору від 09 жовтня 2008 року сторонами, вказаний правочин не набув чинності у встановленому Законом порядку, а відтак не може вважатись належним правовстановлюючим документом, який би закріплював за позивачем законний титул щодо спірної земельної ділянки.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки суд виходив з того, що 04 липня 2017 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Агролан» було укладено угоду про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки № 110 від 08 липня 2015 року, державна реєстрація, якого здійснена 06 липня 2017 року, тобто на даний час договір оренди земельної ділянки № 110 від 08 липня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та СТОВ «Агролан», про визнання недійсним якого просить позивач, не діє.

Крім того, 05 липня 2017 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Агролан» було укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), державна реєстрація якого здійснена 06 липня 2017 року.

Тому, при наявності договору про встановлення права користування земельною ділянкою, кадастровий № 3523855400:02:002:3037 для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), державна реєстрація якого здійснена 06 липня 2017 року, укладеного між її власником ОСОБА_1 та СТОВ «Агролан» 05 липня 2017 року та відсутності державної реєстрації договору між позивачем та ОСОБА_1 у встановленому законом порядку відсутні підстави для задоволення позову в частині поновлення дії договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 3523855400:02:003:3037, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 09 жовтня 2008 року.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «Агроконтракт-Н» задоволено частково. Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 30 серпня 2017 року в частині відмови в задоволенні позову про визнання договору оренди землі поновленим, скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення.

Визнано поновленим договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,54 га, кадастровий номер 3523855400:02:002:3037, укладений 09 жовтня 2008 року між ТОВ «Агроконтракт-Н» та ОСОБА_1 .

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Агроконтракт-Н» судовий збір в сумі 2 893,80 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду мотивовано тим, щодоговір оренди землі від 09 жовтня 2008 року, укладений між ТОВ «Агроконтракт-Н» та ОСОБА_1 , пройшов державну реєстрацію у встановленому законом порядку відповідно до чинного на той час законодавства. Указаний договір набрав чинності з моменту його державної реєстрації, тобто 28 грудня 2010 року, а тому за змістом статті 9 Закону України «Про оренду землі» саме з цього часу породжує для сторін договору права та обов`язки.

У встановленому законом та договором порядку позивач належно та своєчасно повідомив орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та надіслав йому проект додаткової угоди.

Апеляційний суд дійшов висновку про порушення власником землі вимог, передбачених статтею 777 ЦК України та статтею 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки ОСОБА_1 не звертався до орендаря з пропозиціями щодо істотних умов договору, не повідомив орендаря протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди про заперечення щодо поновлення договору, попередньо не повідомив орендаря про намір укласти договір оренди з новим орендарем, разом з тим земельна ділянка знову була передана ним в оренду іншій особі.

Крім того, ні в період дії договору оренди землі від 09 жовтня 2008 року, ні після закінчення строку його дії ОСОБА_1 не звертався до позивача з приводу невиконання чи неналежного виконання умов договору оренди.

Суд вважав, що за відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення орендаря про намір укладення нового договору оренди з новим орендарем, право особи на реалізацію свого переважного права, передбаченого статтею 777 ЦК України та статтею 33 Закону України «Про оренду землі», буде порушено, а така поведінка орендодавця відносно попереднього орендаря буде недобросовісною.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову в частині визнання поновленим договору оренди земельної ділянки відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2017 року відкрито провадження у справі та витребувано справу з Новомиргородського районного суду Кіровоградської області. Зупинено виконання рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 жовтня 2017 року до закінчення касаційного провадження.

12 травня 2018 року до суду надійшла витребовувана справа.

Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року зупинено провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2021 року поновлено касаційне провадження у справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що позивачем не було повернуто земельну ділянку за актом прийому-передачі, що передбачено договором оренди, який укладено між ОСОБА_1 та ТОВ «Агроконтракт-Н» і законом.

Лист ТОВ «Агрокотракт-Н» від 05 квітня 2013 року, на який послався суд, не може бути доказом у справі, оскільки він підписаний ОСОБА_2 , який на момент його підписання не був директором ТОВ «Агроконтракт-Н».

Також позивач посилався на лист без вихідного номера та дати, про поновлення дії договору оренди землі, який у відповідності до наданої суду поштової квитанції було відправлено 21 березня 2014 року. Вказаний лист-повідомлення ОСОБА_1 не отримував, а підпис про отримання кореспонденції не є його підписом.

Крім того, не було надано доказів того, що до листа-повідомлення було надано проект додаткової угоди до договору оренди. Таким чином, відсутня ще одна умова, передбачена частинами 1-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі», яка є необхідною для поновлення договору оренди землі з цієї підстави.

Судом не враховано, що ОСОБА_1 26 квітня 2014 року на адресу позивача направлявся лист-повідомлення про відмову у продовженні дії договору оренди землі, що свідчить про волевиявлення не поновлювати договір оренди із ТОВ «Агроконтракт-Н».

Зазначав, що проект додаткової угоди, який було надано позивачем, містить інші істотні умови аніж передбачено первинним договором оренди, тобто цей проект не може вважатися пропозицією поновити договір оренди, оскільки поновлення передбачає збереження тих самих умов на новий строк.

Також договір оренди землі від 09 жовтня 2008 року не пройшов державної реєстрації в порядку, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 № 2073. Отже, незалежно від обставин фактичного виконання договору сторонами, вказаний правочин не набув чинності у визначеному законом порядку, а відтак не може вважатись належним правовстановлюючим документом.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, щоОСОБА_1 згідно з державним актом на право приватної власності на земельну ділянку Серія 1-КР № 035492, виданого 28 лютого 2001 року, на праві власності належить земельна ділянка площею 3,54 га, яка розташована на території Капітанівської селищної ради Новомиргородського району Кіровоградської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

09 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем та ТОВ «Агроконтракт-Н», як орендарем, було укладено договір оренди спірної земельної ділянки строком на п`ять років, пунктом 14.1 якого передбачено набрання договором чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Як свідчить зміст договору оренди землі, укладеного 09 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агроконтракт-Н», договір зареєстрований у Новомиргородському районному відділенні КРФ ДП «ЦДЗК», про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 04.10.377.00094 від 28 грудня 2010 року та скріплено печаткою вказаного органу (т. 1, а. с. 9 - 10).

ТОВ «Агроконтракт-Н» із метою скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди двічі направляло ОСОБА_1 листи-повідомлення від 05 квітня 2013 року та у лютому 2014 року (без дати) із пропозицією поновлення договору оренди, до яких додавався проект додаткової угоди.

08 липня 2015 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Агролан» укладений договір оренди землі № 110, відповідно до якого ОСОБА_1 , надав, а СТОВ «Агролан» прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку № НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Капітанівської селищної ради, площею 3,54 га, кадастровий номер 3523855400:02:002:3037, строком на 7 років (т. 1 а. с. 46 - 49).

04 липня 2017 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Агролан» укладена угода про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки від 08 липня 2015 року № 110, державна реєстрація якої здійснена 06 липня 2017 року.

05 липня 2017 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Агролан» укладений договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), державна реєстрація якого здійснена 06 липня 2017 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частини перша та друга статті 792 ЦК України). Це положення кореспондується статтею 13 Закону України «Про оренду землі».

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів, встановлюються законом (частини перша та друга статті 210 ЦК України).

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (частини перша та четверта статті 182 ЦК України).

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації з моменту державної реєстрації (частина третя статті 640 ЦК України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають, зокрема, право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію (пункт «б» частини першої статті 95 ЗК України).

По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частини друга та третя статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частини вісім та дев`ять статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця (частина перша статті 34 Закону України «Про оренду землі»).

Указом Президента України від 17 лютого 2003 року покладено на Державний комітет України по земельних ресурсах функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру. Зокрема внесено зміни в підпункт 11 пункту 4 Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах, затверджене Указом Президента України від 14 серпня 2000 року № 970, якими передбачено здійснення відповідним органом реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 1088 Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах проводить реєстрацію земельних ділянок та прав на них.

Установлено, що відповідно до пункту 3.1 договору оренди від 09 жовтня 2008 року його укладено строком на п`ять років, починаючи з дати його державної реєстрації. В пункті 3.2 встановлено, що сторони цього договору погоджуються, що його дія продовжується на наступний термін дії, вказаний в пункті 3.1 цього договору, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 6 (шість) місяців до його закінчення не отримала письмового повідомлення щодо інших пропозицій та не отримала підтвердження про його отримання іншою стороною.

Згідно із пунктом 4.4 договору оренди від 09 жовтня 2008 року, якщо розрахунок по щорічній орендній платі проводиться в грошовій формі, то видача грошових коштів відбувається до 30 грудня поточного року.

Пункт 9.3.4 договору оренди від 09 жовтня 2008 року встановлює переважне право орендаря після закінчення строку цього договору на поновлення його на новий строк.

Пункти 9.4.3 та 9.4.4 договору оренди від 09 жовтня 2008 року передбачають обов`язок орендаря своєчасно і в повному обсязі оплачувати орендну плату та після закінчення строку оренди у належному стані повернути спірну земельну ділянку орендодавцю за актом приймання-передачі.

Відповідно до пункту 14.1 договору оренди від 09 жовтня 2008 року цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами другою-п`ятою цієї статті необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення. А для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

В листі-відмові від 26 квітня 2014 року ОСОБА_1 зазначає, що дозволяє позивачу зібрати урожай, але дію договору оренди від 09 жовтня 2008 року не буде продовжувати та вважає його строк закінченим після 28 грудня 2015 року. Такий лист є достатнім підтвердженням відмови орендодавця від пролонгації відповідного договору на новий строк. Збір урожаю після зазначеної дати закінчення строку дії цього договору та відсутність додаткового листа протягом місяця після цього з приводу того ж самого волевиявлення не продовжувати договір оренди від 09 жовтня 2008 року, з урахуванням встановлених обставин справи, не можуть розглядатись як мовчазна згода на пролонгацію відповідного договору відповідно до частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки суди попередніх інстанцій встановили, що позивач відповідний лист від ОСОБА_1 отримав 29 квітня 2014 року.

У листі орендодавець повідомив про те, що він користуючись правом, передбаченим пунктом 3.2 договору оренди, попереджає орендаря про відсутність наміру після закінчення терміну дії договору оренди продовжувати з товариством дію договору чи укладати новий договір. Зазначив, що вимагає після збору врожаю 2014 року не здійснювати посів сільськогосподарських та інших культур на належній йому земельній ділянці та повернути земельну ділянку, вільну від посівів у стані, придатному для подальшого використання. У цьому листі ОСОБА_1 повідомив, що має намір самостійно розпорядитись, в тому числі і самостійно використовувати зазначену земельну ділянку.

Отже, наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору з попереднім орендарем дають підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, на укладення договору оренди землі відповідно до частини четвертої статті 33 Закону України «Про оренду землі» припинилося.

Суд апеляційної інстанції правильно встановив порушення місцевим судом норм матеріального права при ухваленні рішення та визнав необґрунтованим висновок суду в частині визнання договору оренди неукладеним в зв`язку з не проведенням його державної реєстрації. Однак допустився помилки в застосуванні статті 33 Закону України «Про оренду землі», невірно встановивши наявність у позивача переважного права на укладення договору оренди землі у цій справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини третя статті 412 ЦПК України).

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Оскільки судом касаційної інстанції частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 , то із ТОВ «Агроконтракт-Н» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги в сумі 3 840 грн.

Керуючись статтями 400 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддівТретьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 жовтня 2017 року скасувати.

РішенняНовомиргородського районного суду Кіровоградської області від 30 серпня 2017 року залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Н» на користь ОСОБА_1 витрати посплаті судового збору за подання касаційної скарги в сумі 3 840 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийЄ. В. Петров Судді: А. І. Грушицький А. А. Калараш С. Ю. Мартєв О. С. Ткачук