Постанова

Іменем України

16 березня 2020 року

м. Київ

справа № 396/457/18

провадження № 61-10790св19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Калараша А. А., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 квітня 2019 рокуу складі колегії суддів: Мурашка С. І., Голованя А. М., Карпенка О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , із залученням як співвідповідача ОСОБА_3 (т. 1, а. с.111), уточнивши та доповнивши позовні вимоги (т. 1, а. с. 41-46, 121-122) просив: визнати недостовірною, такою що є наклепом, ображає, принижує честь та гідність ОСОБА_1 створену за участі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і поширену на інтернет-порталі «ІНФОРМАЦІЯ_6» в сюжеті із назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » інформацію з якої вбачається, що: наслідком оренди позивачем землі є перетворення людей ледь не на рабів; «Орендна плата, яку отримують селяни, залежить не від суми, яка зазначена в договорі, а від волі господаря. Адже фермер-монополіст сам визначає, коли, скільки і у якому розмірі платати. Це у кращому випадку. Може бути гірше. Щось не сподобалось фермеру - забрав землю»; ОСОБА_1 вимагав від ОСОБА_2 5 000,00 доларів США, та погрожував викликати своїх ментів, що швидко повідбивають упертюхам печінки, або просто закриють років на 5; пропонував компромісний варіант обміну землі на свободу і здоров`я; вимусив підписати чисті договори; звинувачення у «жадібності панича» при укладенні договору оренди землі. «Не гребує ОСОБА_1 задля власного збагачення і чужим горем. Коли у батьків дитина смертельно хвора, це найкращий спосіб заволодіти чужою землею, фактично купивши її за безцінь»; вчиняє протиправний вплив на судову систему, має «ділові стосунки» з суддею та втручається в порядок розподілу судових справ. Зобов`язати ОСОБА_3 спростувати поширену інформацію шляхом розміщення на сайті «ІНФОРМАЦІЯ_6» ІНФОРМАЦІЯ_5 судового рішення в цій справі. Зобов`язати ОСОБА_3 видалити статтю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1» від ІНФОРМАЦІЯ_2, викладену на сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 (адреса сторінки: ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 40 000,00 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 60 000,00 грн.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на інтернет-порталі «ІНФОРМАЦІЯ_6» в сюжеті при участі відповідача ОСОБА_2 та з посиланням на ОСОБА_7 , як на джерело інформації, поширено відеоматеріал під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » із недостовірною інформацією відносно позивача ОСОБА_1 , якою порушені його права на повагу до честі, гідності, на недоторканість ділової репутації та якою завдано образи позивачеві.

Позивач вважає, що наявні підстави для захисту порушених його прав в судовому порядку.

В сюжеті «ІНФОРМАЦІЯ_1» поширено таку інформацію, що порушує особисті немайнові права позивача та якою йому завдано образи: «Село Іванівка Новоукраїнського району... люди тут ледве перетворені на рабів, адже майже всі землі цього села знаходяться в оренді у одного фермера, ОСОБА_1 ».

Фактичне нав`язування авторами сюжету суспільної думки про позивача як «рабовласника» і людини, що розпоряджається долею інших осіб зводить нанівець напрацьовану багатьма роками ділову репутацію позивача, оцінку якої надано як мешканцями територіальної громади так і органами виконавчої влади України.

«Орендна плата, яку отримують селяни, залежить не від суми, яка зазначена в договорі, а саме від волі господаря. Адже фермер-монополіст сам визначає, коли, скільки і у якому розмірі платити. Це у кращому випадку. Може бути гірше. Щось не сподобалось фермеру-забрав землю».

Інформація про розмір орендної плати не відноситься до оціночних суджень, оскільки її можна перевірити. Така інформація підлягає спростуванню як недостовірна. Розмір орендної плати, яку отримують орендодавці, встановлений у відповідних договорах.

Застосування таких мовних засобів по відношенню до позивача як «воля господаря», «сам визначає коли, скільки і у якому розмірі платити», «щось не сподобалось фермеру - забрав землю», спрямовано на формування негативної думки відносно ОСОБА_1 як людини, що не визнає суспільних правил та нехтує базовими правовими принципами.

Використані мовні засоби завдають образи позивачу, оскільки, відносини з власниками земельних ділянок врегульовані на договірних засадах за взаємною згодою.

«За словами потерпілих ( ОСОБА_2 , ОСОБА_10 ), коли вони приїхали на базу, ОСОБА_1 почав вимагати 5 тисяч доларів США, звинувачуючи охоронців у крадіжці дизпалива. В іншому випадку погрожував викликати своїх «ментів», що швидко повідбивають упертюхам печінки, або просто закриють років на 5.

Коли фермер зрозумів, що від селян грошей не отримає, запропонував компромісний варіант: земля в обмін на свободу і здоров`я. ОСОБА_2 та ОСОБА_10 мали відписати Фермерському господарству ОСОБА_1 свої землі терміном на 41 рік. Налякані, вони змушені були підписати чисті договори, бланки яких були завбачливо підготовані бухгалтером ОСОБА_14 . Сам фермер про погрози не згадує».

Така інформація є негативною та недостовірною.

Твердженням про вимагання 5 тисяч доларів США ОСОБА_1 звинувачено у скоєнні злочину, передбаченого статтею 189 КК України « Вимагання », за що передбачено кримінальна відповідальність. Такі звинувачення є голослівними. Судового вироку відносно позивача за цією статтею не виносилось і відсутнє зареєстроване кримінальне провадження за таким фактом.

Інформацією про погрози «викликати своїх ментів, що швидко повідбивають упертюхам печінки, або просто закриють років на 5» позивача звинувачено у незаконному впливі на правоохоронні органи з метою завдання тяжких тілесних ушкоджень (стаття 121 КК України) та здатність в порушення всіх моральних, етичних та правових принципів організувати незаконне позбавлення волі людини (стаття 146 КК України).

Під час публікації сюжету його авторами не враховано, що за фактом виявлення крадіжки позивач звернувся з заявою про вчинене ОСОБА_2 кримінальне правопорушення і на дату виходу сюжету досудове провадження не завершено.

З огляду на фактичні обставини є всі підстави вважати, що сюжет є замовним та переслідує ціль не тільки образити позивача та виставити його з негативного боку в очах оточуючих, а й певною мірою вплинути на хід досудового слідства.

«Жертвою власної наївності та жадібності панича стала і теща ОСОБА_2 , вісімдесятирічна ОСОБА_7 . Стара жінка, піддавшись на вмовляння фермера, що обіцяв їй золоті гори, підписала з ним десятирічний договір оренди. Тільки справа в тому, що документ не містить в собі конкретного розміру орендної плати».

Вираз «жадібність панича» є оціночним, проте він завдає позивачу образи оскільки вказує на непритаманну позивачу пристрасть (яка засуджується як у світській так християнській етиці), пов`язану з якимись дивацтвами та свавільними вигадками.

Новоукраїнським районним судом надано правову оцінку договору за яким ОСОБА_7 передала землю в оренду (справа № 396/2028/16-ц) і наведені у відеосюжеті відомості про невідповідність такого договору вимогам закону судовим рішенням не підтверджені.

«Не гребує ОСОБА_1 задля власного збагачення і чужим горем. Коли у батьків дитина смертельно хвора, це найкращий спосіб заволодіти чужою землею, фактично купивши її за безцінь».

«Нам надо було гроші на «Ідеал» ... вона так у нас... померла.... рішили заложить землі. Залажували землю ми за 20 тисяч. Це ми віддавали ОСОБА_18 , а тоді ОСОБА_18 уже перепродав ОСОБА_1 ».

У згаданому контексті позивач постає перед глядачами сюжету в образі ненаситної людини, байдужої до життя інших та здатної до заробляння грошей на життях дітей, що не відповідає дійсності.

З самого ж сюжету вбачається, що ОСОБА_20 (мова оригіналу) «залажувала землю» ОСОБА_18 .

За таких обставин, коли ОСОБА_1 не мав жодних відносин з ОСОБА_20 , взагалі відсутні жодні підстави надавати оцінку особі позивача на відповідність його діянь загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

Стверджуючи про «перепродаж землі ОСОБА_1 » позивача безпідставно звинувачено у вчиненні незаконного діяння, оскільки продаж землі сільськогосподарського призначення в Україні заборонена.

« ОСОБА_2 і його дружина пані ОСОБА_24 та теща звернулися до Новоукраїнського районного суду з метою визнати договори оренди недійсними. Подав до суду і ОСОБА_20 . За дивним збігом обставин, всі три позови родини ОСОБА_2 опинилися у однієї судді, ОСОБА_26 . Мешканці села вважають, що ОСОБА_26 знаходиться в тісних ділових стосунках з паном ОСОБА_1 ».

Наведеним фрагментом, як і випадку з правоохоронними органами, позивачу інкримінуються протиправний вплив на судову систему, наявність якихось «ділових стосунків» з суддею та втручання в автоматизований розподіл судових справ. Такі діяння переслідуються кримінальним законодавством.

Такі твердження є відвертим наклепом, оскільки є завідомо неправдивою вигадкою, що ганьбить іншу особу.

Поширені у сюжеті « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відомості сприяють негативному ставленню глядачів до ОСОБА_1 , дискредитують його, викликають відразу та зневагу до особи позивача з боку оточуючих з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил.

Спірний матеріал є голослівним звинуваченням у вчиненні кримінальних діянь та в організації проведення злочинних операцій, а враховуючи, що стаття присвячена виключно позивачеві, то такі висловлювання є наклепом на його адресу.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2018 року позов задоволено частково. Визнано недостовірною, такою що є наклепом, ображає, принижує честь та гідність ОСОБА_1 створену за участі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і поширену на інтернет-порталі «ІНФОРМАЦІЯ_6» в сюжеті із назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » інформацію з якої вбачається, що: наслідком оренди позивачем землі є перетворення людей ледь не на рабів; «Орендна плата, яку отримують селяни, залежить не від суми, яка зазначена в договорі, а від волі господаря. Адже фермер-монополіст сам визначає, коли, скільки і у якому розмірі платати. Це у кращому випадку. Може бути гірше. Щось не сподобалось фермеру - забрав землю». ОСОБА_1 вимагав від ОСОБА_2 5 тисяч доларів США, та погрожував викликати своїх ментів, що швидко повідбивають упертюхам печінки, або просто закриють років на 5; пропонував компромісний варіант обміну землі на свободу і здоров`я; вимусив підписати чисті договори; звинувачення у «жадібності панича» при укладенні договору оренди землі; «не гребує ОСОБА_1 задля власного збагачення і чужим горем. Коли у батьків дитина смертельно хвора, це найкращий спосіб заволодіти чужою землею, фактично купивши її за безцінь»; вчиняє протиправний вплив на судову систему, має «ділові стосунки» з суддею та втручається в порядок розподілу судових справ. Зобов`язано ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) спростувати поширену неправдиву інформацію шляхом розміщення на сайті «ІНФОРМАЦІЯ_6» ІНФОРМАЦІЯ_5 судового рішення в цій справі. Зобов`язано ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) видалити статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» від ІНФОРМАЦІЯ_2, викладену на сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 (адреса сторінки: ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Стягнуто з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) моральну шкоду в сумі 20 000,00 грн, а також судові витрати в сумі 3 876,40 грн, а всього 23 876,40 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що щодо позивача поширено інформацію, яка за своїм змістом, є негативною, так як звинувачує його у вчиненні кримінально караних та морально неетичних діянь. ОСОБА_3 як професійний журналіст, повинна була пересвідчитися у правдивості наданої їй інформації та перевірити її відповідність обставинам, але не зробивши цього, поспішно оприлюднила негативну інформацію щодо ОСОБА_1 , яка для останнього є негативною, образливою та такою, яка порочить його честь, гідність і ділову репутацію. Відповідальність за поширення негативної інформації про позивача повинна нести саме автор відеоматеріалу, поширеного у загальнодоступній мережі Інтернет відповідач ОСОБА_3 .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 18 квітня 2019 року рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2018 року в частині задоволених судом позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_3 є автором відеоматеріалу, оскільки належними та допустимими доказами це не доведено. Аналізуючи відеоролик суд дійшов висновку, що він містить оціночні судження жителів с. Іванівка, які критикують орендаря їхніх земельних ділянок ОСОБА_1 , дають оцінку його діям, а оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться. Даючи інтерв`ю відповідач ОСОБА_2 дійсно вказував на те, що позивач вимагав 5 000,00 доларів США, але в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 судом відмовлено і рішення суду в цій частині не оскаржено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 квітня 2019 року, у якій просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

12 червня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

У липні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_3 на касаційну скаргу ОСОБА_1 .

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції під час ухвалення судового рішення від 25 жовтня 2018 року, на відміну від апеляційного суду, здійснив чітке розмежування між фактами та оціночними судженнями, зокрема до фактичних даних, які можуть бути перевірені, судом правильно віднесено інформацію спірного сюжету про умови та порядок отримання орендної плати орендодавцем, про наявність позадоговірних випадків користування землею, про вимагання 5 000,00 доларів США та погрози у фізичній розправі або позбавлення волі, про примус до підписання чистих договорів.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що поширена інформація щодо позивача звинувачує його у вчиненні кримінально карних та морально неетичних діянь, однак суд апеляційної інстанції без жодних правових підстав такі звинувачення відніс до власних припущень позивача.

Судом апеляційної інстанції не взято до уваги правові висновки у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 918/233/18, від 06 березня 2019 року у справі № 760/2753/17 та від 31 січня 2019 року у справі № 607/11104/15.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що автор відеоролика не висловлював на адресу ОСОБА_1 образливі слова, які б принижували його честь і гідність.

ОСОБА_1 особисто давав інтерв`ю, він мав би знати автора відеоролика, тому міг пред`явити позовні вимоги безпосередньо до автора.

ОСОБА_3 не є ні автором сюжету, ні мешканкою села, тому необґрунтованим є пред`явлення позову до неї. ОСОБА_3 не приймала участі у створенні інформації спростувати яку просить позивач.

Позивач є публічною особою села, тому межі критики та уваги ЗМІ є значно ширшими ніж приватної звичайної людини.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно наданої ТОВ «Омніленс» на запит суду першої інстанції інформації, ОСОБА_3 є реєстрантом доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_7 (т. 1, а. с. 105).

ІНФОРМАЦІЯ_2 на сайті «ІНФОРМАЦІЯ_6» ІНФОРМАЦІЯ_5 (адреса сторінки: ІНФОРМАЦІЯ_4 розміщено відеоролик під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Так, у відеоролику особа на ім`я ОСОБА_28 почергово брала інтерв`ю у жителів села Іванівка Новоукраїнського району Кіровоградської області, в тому числі і у відповідача ОСОБА_2 , які висказалися про відносини, що склалися між ними та головою фермерського господарства ОСОБА_1

ОСОБА_1 піддався критиці з боку відповідача ОСОБА_2 та інших жителів села.

ОСОБА_1 також надав інтерв`ю та висловив свої заперечення на критику жителів села.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно зі статтею 10 Конвенції і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії»).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у відеоролику викладено позицію як мешканців села, так і позивача ОСОБА_1 , якому надана можливість спростувати наведені мешканцями села факти.

Однак, втор відеоролика не висловлював на адресу ОСОБА_1 образливі слова, які б принижували його честь, гідність чи ділову репутацію.

Автор відеоролика не звинувачував ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, а такі доводи позову є припущенням позивача, який особисто давав інтерв`ю, він мав би знати автора відеоролика, тому міг пред`явити позовні вимоги безпосередньо до автора відеоролика.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги пред`явлено до одного із жителів села Іванівка ОСОБА_2 , який давав інтерв`ю, та до ОСОБА_3 , яка є власником сайту, однак ОСОБА_3 не є автором відеоматеріалу, оскільки належними та допустимими доказами це не доведено.

Аналізуючи відеоролик, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що він містить оціночні судження жителів с. Іванівка, які критикують орендаря їхніх земельних ділянок ОСОБА_1 , дають оцінку його діям, а оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Даючи інтерв`ю відповідач ОСОБА_2 дійсно вказував на те, що позивач вимагав 5 000, 00 доларів США, але в позові до ОСОБА_2 судом першої інстанції відмовлено і рішення суду в цій частині до апеляційного суду не оскаржувалося, тому також не є предметом перегляду Верховного Суду.

Крім того, апеляційний суд виходив з того, що згідно з пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_3 про дату, час і місце засідання суду не повідомлена належним чином і подана нею апеляційна скарга обґрунтована такою підставою, що є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на зазначене, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що відповідач не є авторами вищевказаної інформації, тому не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача здійснити спростування вищевказаної інформації.

Згідно із статтею 400 ЦПК України установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду.

З огляду на встановлені фактичні обставини, з урахуванням положень норм матеріального права, обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з його недоведеністю в частині вимог до ОСОБА_3 .

Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов правильного висновку про відмову в позові у зв`язку з його недоведеністю в частині позову до ОСОБА_3 .

Крім того, з урахування встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин, доводи касаційної скарги щодо не врахування судом правових висновків у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 918/233/18, від 06 березня 2019 року у справі № 760/2753/17 та від 31 січня 2019 року у справі № 607/11104/15 є необґрунтованими, оскільки у вказаних справах висловлено правові позиції за інших фактичних обставин.

З урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги, є ідентичними доводам позовної заяви, яким суд надав належну оцінку, висновки суду апеляційної інстанцій є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди ОСОБА_1 із ухваленим у справі судовим рішенням.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).

Рішення суду апеляційної інстанції містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 409 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко