Постанова

Іменем України

15 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 398/1113/18

провадження № 61-7268св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2019 року у складі судді Коліуш Г. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 березня 2020 року у складі колегії суддів: Письменного О. А., Дуковського О. Л., Чельник О. І.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (далі - ПрАТ «СК «Універсальна») про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що згідно з договором кредиту № 455АІ10130620001 на купівлю автотранспортного засобу від 20 червня 2013 року, укладеним між нею та Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), їй надано кредит в сумі 158 391 грн, завдяки якому вона придбала автомобіль BYD S6 1, чорного кольору, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Зазначила, що відповідно до укладеного між нею та ПрАТ «СК «Універсальна» договору № 3137/245/002258 добровільного страхування наземного транспорту від 18 червня 2014 року, вказаний автомобіль було застраховано на суму 219 990 грн. За умовами цього договору, страховик згідно з заявою Страхувальника, що є невід`ємною частиною Договору, здійснює страхування наземного транспортного засобу та додаткового обладнання та зобов`язується провести виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку Страхувальнику/Банку, а Страхувальник зобов`язується сплатити страховий платіж на умовах, визначених цим Договором, та виконувати інші умови Договору.

Вказала, що 31 травня 2015 року по вул. Луговій в с. Ялинівка в Олександрійському районі Кіровоградської області сталася ДТП за участю вказаного транспортного засобу при таких обставинах. За кермом автомобіля знаходився її чоловік ОСОБА_2 . Пересуваючись по дорозі з ґрунтовим покриттям, яка була засипана відсівом, вони побачили попереду чоловіка з собакою, яка зненацька кинулася мало не під колеса автомобіля. Намагаючись їх об`їхати, чоловік прийняв вправо, від чого під колесом автомобіля посунувся відсів і почав провалюватися, після чого автомобіль скотився в кювет. Під час події у автомобіля було розірване колесо, яке було замінено на зимову шину.

Зазначила, що 17 липня 2015 року нею до страховика було подано заяву про виплату страхового відшкодування по події, що має ознаки страхового випадку.

Однак, листом від 27 липня 2015 року їй було відмовлено у виплаті страхового відшкодування з тієї підстави, що на момент настання страхового випадку застрахований автомобіль рухався по пересічній місцевості поза межами доріг загального користування та був укомплектований зимовими шинами. Вважає, що відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є незаконною та такою, що суперечить актам чинного законодавства.

Вказаними діями відповідача їй була заподіяна моральна шкода, яка полягає в моральних стражданнях викликаних почуттям несправедливості та безправ`я, неможливості через дії відповідача отримати страхову виплату.

Також вважає, що у зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання відповідач зобов`язаний сплатити їй інфляційні витрати і 3 % річних.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ПрАТ «СК «Універсальна» на її користь відшкодування за пошкодження транспортного засобу в результаті ДТП в сумі 280 000 грн, інфляційні збитки в сумі 94 528 грн, 3 % річних в сумі 23 934 грн та 3 000 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що на момент скоєння ДТП застрахований автомобіль був укомплектований зимовими шинами у весняно-літній період, що відповідно до умов укладеного договору страхування не є страховим випадком, а тому відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є правомірною.

Разом з тим, право вимоги позивач (потерпілий, страхувальник) може мати лише на підставі уповноваження його належним чином вигодонабувачем. Якщо ж вигодонабувач не наділив позивача такими повноваженнями, то останній не має права на одержання страхової виплати. Отже, у позивача відсутнє право на отримання страхової виплати.

Оскільки судом не встановлено порушень діючого законодавства відповідачем при відмові у виплаті страхового відшкодування, тому позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що страховиком виконані вимоги діючого законодавства, а саме, страховик направив свого представника для визначення аварійним комісаром розміру збитків, проведений огляд автомобіля та складений відповідний акт, за результатами якого аварійним комісаром визначено порушення пункту 3.1.13 Договору добровільного страхування наземного транспорту від 18 червня 2014 року № 3137/245/002258, а отже, відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення страхового відшкодування, завданого пошкодження транспортного засобу в сумі 280 000 грн, інфляційні втрат в сумі 94 528,00 грн, 3 % річних в сумі 23 934,00 грн.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 10 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є правомірною. При цьому, як пояснювала позивач у позовній заяві, внаслідок ДТП було розірвано колесо, яке було замінено запасною зимовою шиною, проте пошкодження колеса під час складання протоколу про адміністративне правопорушення зафіксовано не було, а також не містять такої інформації письмові пояснення ОСОБА_2 .

Крім того, матеріали справи не містять доказів відмови банку в отриманні страхового відшкодування, тому висновок суду першої інстанції про те, що у позивача відсутнє право на отримання страхового відшкодування є правильним.

У зв`язку з тим, що у позивача відсутнє право на утримання страхового відшкодування, тому вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних є безпідставними.

Разом з тим, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у стягненні 3 000 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, спричинення якої позивач пов`язує з відмовою відповідача у виплаті страхового відшкодування, оскільки рішення страхової компанії про відмову у її виплаті є правомірним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 березня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не прийняті доводи позивача про те, що шини були замінені на вимогу страхового комісара перед оглядом 03 червня 2015 року. На момент ДТП, вказаний автомобіль не був укомплектований зимовими шинами, а отже страховий випадок мав місце, тому відмова у виплаті страхового відшкодування є незаконною. Крім того, застереження щодо експлуатації автомобіля, що містяться в пунктах 3.1, 3.1.13 договору страхування, прямо суперечать пункту 31.4.5 Правил дорожнього руху.

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі 910/18954/17 та постанову Верховного Суду України від 14 червня 2017 року у справі № 6-2112цс16, дійшов до абсолютно протилежного висновку, що призвело до ухвалення незаконного рішення. У зазначених постановах зроблено висновок, що якщо вигодонабувач відмовився від права, наданого йому на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, тоді вигодонабувач буде третьою стороною у справі, якщо ж ні - належним позивачем має бути вигодонабувач. Також, такі висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц. Крім того, апеляційним судом не враховано висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, згідно з яким потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному, а тому відмова в задоволенні позову з підстави, що право вимоги належить виключно банку є незаконною.

Отже, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, помилково виходили з того, що у позивача відсутнє право на отримання страхового відшкодування, оскільки матеріали справи не містять відмови банку в отриманні страхового відшкодування.

Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2020 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області.

07 вересня 2020 року справа № 398/1113/18 надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 вересня 2020 року доповідачем у справі визначено суддю ОСОБА_3., у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О., Русинчука М. М.

Відповідно до підпункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України, пункту 3.3 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8 та у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_3 , у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Доповідачем у цій справі відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 листопада 2020 року визначено суддю Литвиненко І. В., у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Висоцької В. С., Фаловської І. М.

Відповідно до підпунктів 2.3.25 та 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України, розділу 4.2 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8 та рішень зборів суддів Касаційного цивільного суду від 03 грудня 2020 року № 10 «Про внесення змін до рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 20 травня 2019 року № 3», у справі призначено повторний автоматизований розподіл судових справ в частині зміни суддів, які не входять до складу постійної колегії суддів.

Доповідачем у цій справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Литвиненко І. В., у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Висоцької В. С., Грушицького А. І.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 червня 2013 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 425AI10130620001, з урахуванням договору № 1 про внесення змін, за умовами якого банк надав позичальнику 158 391 грн зі сплатою 16,3 % за користування кредитом, а позичальник зобов`язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути банку кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісійну винагороду та інші платежі в порядку, на умовах та у строки, що встановлені цим договором.

Одночасно з укладенням цього договору, з метою забезпечення сплати страхових платежів за договором страхування, передбаченим пунктом 3.3.3. цього договору, з позичальником укладається договір про надання відновлювальної кредитної лінії (на сплату страхових платежів) від 20 червня 2013 року № 42511249INSURANCEI (пункт 1.1.3 Договору).

Відповідно до пункту 1.2. Договору кредит надається позичальнику для оплати придбаного автомобіля марки BYD 2013 року випуску, чорного кольору, згідно договору купівлі-продажу від 19 червня 2013 року № 13/77 укладеного з ПП «Авто-шанс».

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги, сторони укладають договір застави транспортного засобу, визначеного пунктом 1.2. цього Договору, заставною вартістю 175 990 грн, який також забезпечує виконання зобов`язань позичальника за Додатковим договором.

18 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «Універсальна» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 3137/245/002258, відповідно до якого було застраховано транспортний засіб BYD S6, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , страхова сума становить 219 990,00 грн.

31 травня 2015 року близько 19.30 год. ОСОБА_2 керуючи автомобілем BYD, державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Польовій в с. Ялинівка Олександрійського району не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого рухаючись з крутого схилу здійснив з`їзд на праве узбіччя по ходу руху автомобіля та перекинувся в кювет, внаслідок ДТП вказаний автомобіль отримав механічні пошкодження.

Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 серпня 2015 року у справі № 398/2911/15 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

03 червня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до ПрАТ «СК «Універсальна» із заявою про настання 31 травня 2015 року страхової події.

03 червня 2015 року аварійним комісаром Дроздовим Є. С. проведено огляд пошкодженого застрахованого транспортного засобу та складено протокол огляду транспортного засобу від 03 червня 2015 року, відповідно до якого ним було виявлено, що на даному автомобілі встановлені зимові автошини колес, чим порушено сезонність експлуатації шин у разі настання ризику ДТП.

07 липня 2015 року ОСОБА_1 було подано заяву про сплату страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного транспорту.

Листом ПрАТ «СК «Універсальна» від 27 липня 2015 року ОСОБА_1 відмовлено у виплаті страхового відшкодування з тих підстав, що на момент настання страхового випадку, застрахованого транспортного засобу з порушенням вимог Договору страхування в частині цільового використання застрахованого транспортного засобу - руху поза межами доріг загального користування по пересіченій місцевості та сезонності експлуатації шин, що підпадає під виключення із страхових випадків та обмеження страхування, що визначені умовами укладеного Договору.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

За приписами статті 16 цього Закону договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Пунктом 3 частини першої статті 988 ЦК України встановлено обов`язок страховика у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Тобто, положення наведених норм права нерозривно пов`язують момент виникнення обов`язку страховика щодо здійснення виплати страхової суми із настанням страхового випадку. Настання події, яка може належати до страхових ризиків, але згідно з умовами договору страхування є виключенням зі страхових випадків, не породжує обов`язку страховика щодо виплати страхового відшкодування.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до пункту 3.1. Договору не визнаються страховими випадками і відповідно не підлягають страховому відшкодуванню збитки у разі вчинення Страхувальником, його представником, водієм, особою, допущеною до керування ТЗ або іншими особами за їх вказівкою перелічених нижче дій: пункт 3.1.4 порушення сезонності експлуатації шин у разі настання ризику ДТП. При чому вимога щодо періоду використання зимових шин встановлюється з 01 листопада по 15 березня, вимога щодо використання літніх автошин встановлюється з 01 квітня по 15 жовтня. Це виключення не поширюється на випадок, коли застрахований ТЗ не перебуває в русі під час ДТП.

Страхувальник зобов`язаний зберігати та обслуговувати ТЗ відповідно до умов цього Договору, вимог виробника та дотримуватись умов експлуатації ТЗ (пункт 6.2.11 договору страхування).

З огляду на викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що на момент скоєння ДТП застрахований автомобіль був укомплектований зимовими шинами у весняно-літній період, що відповідно до умов укладеного договору страхування не є страховим випадком, дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач правомірно відмовив у виплаті страхового відшкодування позивачу.

Доводи касаційної скарги про те, що на момент ДТП, вказаний автомобіль не був укомплектований зимовими шинами, а отже страховий випадок мав місце колегією суддів не приймаються з огляду на наступне.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що у разі настання події, що має ознаки страхового випадку із ТЗ Страхувальник зобов`язаний, зокрема зберігати вигляд і стан пошкодженого ТЗ або його залишки до його огляду представником Страховика і не починати будь-яких ремонтних, відновлювальних робіт або робіт по утилізації залишків ТЗ без узгодження зі Страховиком; не пізніше 7 (семи) календарних днів з дня настання події в світлий час доби або при достатньому штучному освітлені та забезпечивши умови для повного огляду ТЗ, надати представнику Страховика пошкоджений ТЗ (до ремонту) або його залишки, а також пошкоджені деталі та частини для проведення обов`язкового огляду.

При цьому, позивач вказує, що внаслідок ДТП було розірвано колесо, яке було замінено запасною зимовою шиною, проте пошкодження колеса під час складання протоколу про адміністративне правопорушення зафіксовано не було, а також не містять такої інформації письмові пояснення ОСОБА_2 .

Разом з тим, згідно з пунктом 9.8. Договору страхування страхове відшкодування здійснюється Страховиком згідно письмового погодження від Банку, у спосіб, зазначений у такому погодженні.

Відповідно до пункту 14.9. Договору, якщо ТЗ виступає предметом застави. Банк має право на отримання страхового відшкодування в межах непогашених Страхувальником перед Банком зобов`язань за кредитним договором, укладеним між Страхувальником та Банком.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями статей 626 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Сторони у договорі страхування погодили, що вигодонабувачем по вказаному договору є ПАТ «Укрсоцбанк».

Згідно з частиною першою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Можливість укладення страхових договорів на користь третіх осіб передбачена у статті 985 ЦК України, згідно із якою страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку. Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування. Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про страхування» страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов`язків страхувальника згідно з договором страхування.

Згідно з частиною другою, четвертою статті 636 ЦК України виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

У постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 591/3429/15-ц, від 13 листопада 2018 року у справі № 910/18954/17 та постанові Верховного Суду України від 14 червня 2017 року у справі № 6-2112цс16 зроблено висновок, що якщо вигодонабувач відмовився від права, наданого йому на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, тоді вигодонабувач буде третьою стороною у справі, якщо ж ні - належним позивачем має бути вигодонабувач.

Крім того, що автомобіль був укомплектований зимовими шинами у весняно-літній період, що відповідно до умов укладеного договору страхування не є страховим випадком, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили з того, що матеріали справи не містять доказів відмови банку в отриманні страхового відшкодування, а тому у позивача відсутнє право на отримання страхового відшкодування.

Проте, з таким висновком судів погодитись не можна, оскільки ПАТ «Укрсоцбанк», як вигодонабувач, у передбачений договором строк не звернулося із заявою про виплату страхового відшкодування до ПрАТ «СК «Універсальна». Тобто, судами не враховано, що банк, як вигодонабувач, не скористався правом на отримання страхових виплат.

Доводи касаційної скарги щодо зазначених обставин є правильними, однак не заслуговують на увагу, оскільки помилкові висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності у позивача права на отримання страхового відшкодування не призвели до ухвалення незаконного рішення та не впливають на правильність вирішення даного спору.

Крім того, згідно з приписами статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Оскільки рішення страхової компанії про відмову у виплаті страхового відшкодування є правомірним, судом першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно відмовлено у стягненні інфляційних втратах в сумі 94 528 грн, 3 % річних у розмірі 23 934 грн, а також 3 000 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Таким чином доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька А. І. Грушицький