№ 398/1739/15-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

19 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 398/1739/15

провадження № 61-7276св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сердюка В. В. (суддя-доповідач)

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у ПАТ «КБ «Надра»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 07 липня 2022 року в складі колегії суддів: Дьомич Л. М., Головань А. М., Карпенко О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті Групп» (далі - ТОВ «Фінанс Проперті Групп») звернулося до суду з заявою, в якій просило замінити стягувача Публічне акціонерне товариство «КБ «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») на його правонаступника ТОВ «Фінанс Проперті Групп» у справі № 398/1739/15ц про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (прізвище змінено на Майгур) на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором у сумі 235 048,54 грн, видати дублікати виконавчих листів та поновити пропущений строк пред`явлення виконавчих документів до виконання.

В обґрунтування заяви ТОВ «Фінанс Проперті Групп» зазначило, що 06 жовтня 2015 року Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області ухвалив рішення у справі № 398/1739/15-ц про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором № 2/1/2008/04/980- МК/1047 від 18 березня 2008 року у сумі 235 048,54 грн.

04 серпня 2020 року між ПАТ КБ « Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладено договір про відступлення прав вимоги № GL48N718070_A_3, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов`язанням передбаченими кредитним договором № 2/1/2008/04/980- МК/1047 від 18 березня 2008 року, перейшло до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».

20 серпня 2020 року між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Фінанс Проперті Групп», укладено договір про відступлення прав вимоги № GL48N718070_A102, за умовами якого право вимоги до позичальника за зобов`язанням, передбаченим кредитним договором № 2/1/2008/04/980- МК/1047 від 18 березня 2008 року, перейшло до ТОВ «Фінанс Проперті Групп».

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 липня 2021 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 03 листопада 2021 року про виправлення описки, заяву ТОВ «Фінанс Проперті Групп» про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дублікатів виконавчих документів та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання, задоволено.

Замінено стягувача ПАТ КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «Фінанс Проперті Групп» у справі №398/1739/15-ц.

Видано дублікати виконавчих листів у цивільній справі № 398/1739/15-ц Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором у сумі 235 048,54 грн.

Поновлено строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання у цивільній справі №398/1739/15-ц за позовом ПАТ КБ «Надра» про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у сумі 235 048,54 грн.

Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 відповідно до поштового відправлення від 20 квітня 2022 року подала апеляційну скаргу, яка разом із клопотанням про поновленням строку на апеляційне оскарження зареєстрована в суді апеляційної інстанції 25 квітня 2022 року.

На обґрунтування причин пропуску строку заявниця зазначала, що до суду її не викликали, про прийняте судове рішення вона дізналася лише у квітні 2022 року, отримавши копію оскаржуваної ухвали безпосередньо в Олександрійському міськрайонному суді Кіровоградської області. Крім того, як на підставу поважності причин пропуску строку посилалася на запровадження в Україні воєнного стану, що є поважною причиною пропуску та підставою для поновлення процесуального строку.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 17 травня 2022 року вказані заявницею причини пропуску строку визнані неповажними, апеляційну скаргу залишено без руху та заявниці запропоновано навести саме ті конкретні обставини, які у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану є реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час спливу строку звернення до суду або ж вказати інші поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції у даній справі.

06 червня 2022 року ОСОБА_2 подала до суду клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження. Підставою поважності причин пропуску строку вказала те, що про оскаржуване судове рішення вона дізналася 01 квітня 2022 року, отримавши його копію безпосередньо у суді першої інстанції. Однак у зв`язку з просуванням загарбників територією України, збільшенням кількості масованих ракетних обстрілів та можливою загрозою своєму життю, 02 квітня 2022 року вона була вимушена тимчасово виїхати евакуаційним потягом до Львівської області, де перебувала до 18 квітня 2022 року. Повернувшись до міста Олександрії, 20 квітня 2022 року направила до суду апеляційну скаргу.

Також просила врахувати, що відповідно до рекомендацій Ради суддів України, опублікованих 02 березня 2022 року, процесуальні строки по можливості продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану. Крім того, за наказом Голови Верховного Суду від 04 березня 2022 року варто також ураховувати, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 07 липня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 липня 2021 року відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного поновлення пропущеного процесуального строку, а має оцінюватися судом у взаємозв`язку з конкретними обставинами, зумовленими дією воєнного стану, які завадили своєчасному вчиненню відповідних процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Особа, яка заявляє клопотання про поновлення встановленого законом процесуального строку, повинна надати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Всупереч викладеному, заявницею не надано жодного доказу на підтвердження викладених нею у клопотанні доводів, зокрема, її виїзду 02 квітня 2022 року до іншого регіону, періоду перебування, відсутності можливості у згаданий період скористатися засобами поштового або електронного зв`язку для подання апеляційної скарги в межах установленого законом строку.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

29 липня 2022 року ОСОБА_2 , засобами поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 07 липня 2022 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга подана на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження за поданою нею апеляційною скаргою. Заявниця звертає увагу, що надати докази її евакуації евакуаційним поїздом до Львівської області вона не має можливості, оскільки відповідні проїзні документи не видавалися та взагалі не передбачені.

Щодо висновків апеляційного суду з приводу того, що перебуваючи у Львівській області вона не скористалася засобами поштового або електронного зв`язку для подання апеляційної скарги в межах встановленого законом строку, то заявниця звертає увагу, що тікаючи від ракетних обстрілів з міста Олександрія, вона не взяла з собою необхідних документів, а тому апеляційну скаргу подала лише після повернення додому.

Інші учасники справи не скористалися правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу

Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом

Установлено, що улипні 2021 року ТОВ «Фінанс Проперті Групп» звернулося до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, задоволено.

Примірник вказаної заяви 01 липня 2021 року було направлено цінним листом на ім`я ОСОБА_2 за адресою, вказаною в позовній заяві та зазначеній нею в апеляційній скарзі, як своє місце проживання чи перебування: АДРЕСА_1 (а. с. 174, 191). Матеріали справи не містять доказів отримання ОСОБА_2 копії вказаної заяви.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 липня 2021 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 03 листопада 2021 року про виправлення описки, заяву ТОВ «Фінанс Проперті Групп» про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, задоволено.

У матеріалах справи наявний супровідний лист про направлення учасникам справи, зокрема й ОСОБА_2 , копії ухвали суду від 15 липня 2021 року, проте матеріали справи не містять доказів отримання нею копії вказаної ухвали.

22 лютого 2022 року ОСОБА_2 подала до суду першої інстанції заяву про ознайомлення з матеріалами справи та заяву про отримання копії ухвали Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 липня 2021 року (а. с. 187).

Згідно з розпискою, наявною в матеріалах справи, копію ухвали Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 липня 2021 року ОСОБА_2 отримала 01 квітня 2022 року (а. с. 190).

З апеляційною скаргою на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 липня 2021 року, ОСОБА_2 відповідно до поштового відправлення звернулася 20 квітня 2022 року, яка разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження зареєстрована у суді апеляційної інстанції 25 квітня 2022 року. У прохальній частині апеляційної скарги заявниця просила поновити їй строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що вона не була повідомлена про вирішення судом першої інстанції відповідної заяви ТОВ «Фінанс Проперті Групп» та про ухвалене судове рішення дізналася лише у квітні 2022 року, отримавши копію оскаржуваної ухвали безпосередньо в суді першої інстанції.

Крім того, як на підставу поважності причин пропуску строку посилалася на запровадження в Україні воєнного стану, що є поважною причиною пропуску та підставою для поновлення процесуального строку.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 17 травня 2022 року вказані заявницею причини пропуску строку визнані неповажними, апеляційну скаргу залишено без руху та заявнику запропоновано навести саме ті конкретні обставини, які у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану є реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час сплину строку звернення до суду або ж вказати інші поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції у даній справі.

06 червня 2022 року ОСОБА_2 подала до суду клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження. Як на підставу поважності причин пропуску строку посилалася на те, що про оскаржуване судове рішення вона дізналась 01 квітня 2022 року, отримавши його копію безпосередньо у суді першої інстанції. Однак у зв`язку з просуванням загарбників територією України, збільшенням кількості масованих ракетних обстрілів та можливою загрозою своєму життю, 02 квітня 2022 року була вимушена тимчасово виїхати евакуаційним потягом до Львівської області, де перебувала до 18 квітня 2022 року. Повернувшись до міста Олександрії, 20 квітня 2022 року поштою направила до суду апеляційну скаргу.

Крім того, за наказом Голови Верховного Суду від 04 березня 2022 року варто також ураховувати, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд доходить висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1955 року (заява № 23805/94), ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Статтею 17 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За правилами статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Разом із тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Із практики ЄСПЛ випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження остаточного судового рішення є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці ЄСПЛ.

Так, у параграфі 41 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Аналогічні висновки викладені ЄСПЛ у справах «Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Згідно із частиною четвертою статті 357 ЦПК України суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними.

Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними обмеженнями встановлені державами-членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року).

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а наведені заявницею підстави для поновлення цього строку визнані судом неповажними.

Разом із тим, колегія суддів Верховного Суду не погоджується з наведеними висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з таких міркувань.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У своїй практиці ЄСПЛ сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції» (Bellet v. France), «Ільхан проти Туреччини» (Ilhan v. Turkey), «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» та інші).

Зокрема, аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду: 1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа «Белле проти Франції» (Bellet v. France)); 2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Мушта проти України»); 3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа «Станьо проти Бельгії» (Stagno v. Belgium)).

Одним з елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення у справі відповідно до запроваджених державою процедур. При цьому забезпечення права на апеляційне і касаційне оскарження включає, як можливість оскарження судового рішення, так і обов`язок суду належним чином обґрунтувати свою відповідь на доречні доводи особи, яка оскаржує судові рішення, у разі відмови в такому перегляді.

Доступність права на оскарження у зв`язку із пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у своєму рішенні у справі «Скорик проти України» Суд зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право в апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, відповідно до національного правопорядку, а також роль апеляційного суду в них. У справі «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia) ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи стосовно доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 Конвенції, наприклад, у тій частині, у якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.

Таким чином ЄСПЛ роз`яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.

З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа «Мушта проти України»); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справа «Устименко проти України»); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справа «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania)).

Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого2022 року у справі № 1227/8971/2012 (провадження № 14-198звц21).

У справі, що розглядається, ухвала суду першої інстанції постановлена 15 липня 2021 року, проте її копія отримана заявницею 01 квітня 2022 року.

Колегія суддів Верхового Суду звертає увагу, що у зв`язку із російською військовою агресією проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 18 березня 2022 року № 2119-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 22 квітня 2022 року № 2212-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Тобто на момент отримання заявницею ухвали суду першої інстанції в Україні вже був введений воєнний стан, який на час її звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою продовжений.

Відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02 березня 2022 року суддям необхідно виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків та по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.

Запровадження воєнного стану може бути підставою, яка відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться у прямому причинному зв`язку з такими обставинами.

Тобто питання поновлення строку на оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, адже такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Аналогічний за змістом висновок викладений в постанові Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі № 697/2360/21 (провадження № 61-4902св22).

Звертаючись 20 квітня 2022 року до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції від 15 липня 2021 року та надаючи клопотання про поновлення процесуального строку на звернення, заявниця посилалася на те, що у зв`язку з введенням в України воєнного стану вона вимушена була тимчасового покинути місце свого проживання, а апеляційну скаргу підготувати та направити поштою змогла лише після повернення додому. Строк, який пропустила заявниця на подачу апеляційної скарги, з урахуванням отримання ухвали суду першої інстанції 01 квітня 2022 року, становить три дні (оскільки останній день подачі апеляційної скарги припадав на вихідний день).

Виходячи з викладеного, Верховний Суд вважає, що відмовляючи в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення та, як наслідок, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 з підстав не доведення заявницею поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції (пропуск строку становить три дні), суд апеляційної інстанції застосував надмірний формалізм, позбавляючи у такий спосіб заявницю засобу судового захисту, наданого національним законодавством, чим порушив статтю 6 Конвенції.

Таким чином апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, яке призвело до обмеження права ОСОБА_2 на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, а тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За викладених обставин ухвала Кропивницького апеляційного суду від 07 липня 2022 року не може вважатися законною і обґрунтованою, тому підлягає скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 402 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 07 липня 2022 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Сердюк Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук