Постанова

Іменем України

20 липня 2022 року

м. Київ

справа № 398/1962/21

провадження № 61-3291св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фермерське господарство «Джерело-2»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Джерело-2» про визнання недійсними змін до договору оренди землі

за касаційною скаргою Фермерського господарства «Джерело-2» на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 вересня 2021 року у складі судді Коліуш Г. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 січня 2022 року у складі колегії суддів: Письменного О. А., Дуковського О. Л., Дьомич Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсною з моменту вчинення угоду про внесення змін до договору оренди землі від 15 серпня 2012 року, зареєстровану 01 липня 2016 року за № 352030004004177.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що він є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 7,53 га з кадастровим номером 3520381800:02:000:0306, розташованої на території Войнівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області. 25 липня 2012 року між ним і Фермерським господарством «Джерело-2» (далі - ФГ «Джерело-2») був укладений договір оренди землі, зареєстрований в Управлінні Держкомзему в Олександрійському районі 15 серпня 2012 року за № 352030004004177, на підставі якого вказана земельна ділянка була передана відповідачу у платне користування строком на 10 років, тобто до 15 серпня 2022 року.

У вересні 2020 року під час реєстрації права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) йому стало відомо про збільшення строку дії укладеного між ними договору оренди землі до 45 років. Після звернення до відповідача він отримав копію змін до договору оренди землі від 15 серпня 2002 року, які датовані 01 липня 2016 року та підписані сторонами. Посилаючись на те, що вказану угоду він не підписував, просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області рішенням від 21 вересня 2021 року позов задовольнив. Визнав недійсними з моменту вчинення зміни до договору оренди землі від 01 липня 2016 року (дата державної реєстрації речового права 07 липня 2016 року, номер запису 15588991) до договору оренди землі від 25 липня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 і ФГ «Джерело-2», зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у Олександрійському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15 серпня 2012 року № 352030004004177. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки укладення ОСОБА_2 як представником ОСОБА_1 додаткової угоди до договору оренди землі з ФГ «Джерело-2», де ОСОБА_2 є головою, на умовах, вигідних для ФГ «Джерело-2» є таким, що не відповідає статті 238 ЦК України, оскільки цей правочин вчинений усупереч інтересам ОСОБА_1 як довірителя, і, порушивши принцип добросовісності, ОСОБА_2 вчинив правочин у своїх інтересах. Отже, відбулася підміна волі довірителя волею представника, що, у свою чергу, є підставою для визнання такого правочину недійсним з огляду на те, що він вчинений безпосередньо на користь представника.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Кропивницький апеляційний суд постановою від 19 січня 2022 року апеляційну скаргу ФГ «Джерело-2» залишив без задоволення. Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 вересня 2021 року залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував судове рішення тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому суд виходив з необґрунтованості доводів апеляційної скарги про необхідність участі у справі ОСОБА_2 як співвідповідача та приватного нотаріуса Олександрійського міського нотаріального округу Кіровоградської області Хоменка В. Ю. як третьої особи, оскільки предметом спору є визнання недійсним змін до договору оренди землі, а не довіреності, якою ОСОБА_2 уповноважено представляти інтереси ОСОБА_1 .

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У лютому 2022 року ФГ «Джерело-2» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 вересня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 січня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження судових рішень вказувало те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, зокрема ОСОБА_2 (пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що, звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на те, що зміни до договору він не підписував, а тому просив суд визнати цей правочин недійсним саме з цих підстав.

Ознайомившись з предметом та підставами позову, наданими позивачем доказами, відповідач підготував відповідний відзив на позовну заяв та надав відповідні докази. Зокрема, до суду надано довіреність від 01 жовтня 2012 року № ВТА 2405, згідно з якою ОСОБА_1 уповноважував ОСОБА_2 вчиняти від його імені правочини стосовно цієї земельної ділянки. У позовній заяві про наявність довіреності не було зазначено, хоча про її існування позивачу було достеменно відомо. Не ставилося також питання про здійснення правочину ОСОБА_2 без відповідних правових підстав або з перевищенням наданих повноважень.

Під час підготовчого судового засідання представник позивача, отримавши відзив на позовну заяву з додатками, не подав заяви про зміну підстав позову.

Разом з цим у судовому засіданні місцевий суд дослідив вказану довіреність на предмет наявності повноважень ОСОБА_2 на підписання змін до договору оренди та питання перевищення наданих повноважень та з цих підстав задовольнив позов. При цьому суд не врахував, що позивач не надав письмову заяву про зміну підстав позову, як це передбачено частиною третьою статті 49 ЦПК України. Тобто суд розглянув позов з підстав, не заявлених позивачем.

Крім того, суди не врахували, що ОСОБА_2 не був залучений до справи навіть як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача, хоча в разі задоволення позовних вимог у нього можуть виникнути вимоги до ОСОБА_1 , пов`язані з видачею довіреності.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

07 червня 2022 року справа № 398/1962/21 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 7,53 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3520381800:02:000:0306, яка розташована на території Войнівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії КР № 073253, який 04 листопада 2005 року зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 11.

25 липня 2012 року між ОСОБА_1 і ФГ «Джерело-2» був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років. Зазначений договір зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Олександрійському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15 серпня 2012 року № 352030004004177.

01 жовтня 2012 року ОСОБА_1 видав нотаріально посвідчену приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Кіровоградської області Хоменком В. Ю. довіреність, якою уповноважив ОСОБА_2 від його імені вести справи з питань управління (оренди) ним належною йому земельною ділянкою, для чого надав ОСОБА_2 , зокрема, право управляти вказаною земельною ділянкою, передавати вказану земельну ділянку в оренду на умовах на її розсуд, підписувати договори оренди земельної ділянки, сплачувати за нього необхідні платежі, отримувати орендну плату, підписуватися за нього, а також виконувати всі інші дії в межах та в обсязі, передбачених чинним законодавством України для такого роду повноважень. Строк дії довіреності - до 01 жовтня 2061 року.

01 липня 2016 року укладено зміни (угоду) до договору оренди землі, згідно з якими внесено зміни до договору оренди, а саме: пункт 2 договору викладений в такій редакції: «2. В оренду передається земельна ділянка площею 7,53 га ріллі. Кадастровий номер 3520381800:02:000:0306»;

пункт 4 договору викладено в такій редакції «4. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки проіндексована станом на 01.01.2016 року - 189 184 грн (сто вісімдесят дев`ять тисяч сто вісімдесят чотири грн.)»;

пункт 7 договору викладено в такій редакції «7. Договір укладено на 45 років з моменту реєстрації змін до договору. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію»;

пункт 8 договору викладено в такій редакції: «8. Орендна плата вноситься орендодавцем у формі та розмірі: у грошовій, натуральній та відробітковій формі в розмірі 5,0 відсотків нормативної грошової оцінки землі, що становить - 9 459,20 грн на рік».

У вказаній угоді орендодавець у преамбулі та в графі «Реквізити сторін» зазначив ОСОБА_1 , без вказівки про укладення змін від імені позивача його довірителем. Зазначені зміни зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07 липня 2016 року, номер запису 15588991.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 є одним з засновників, а також керівником та підписантом ФГ «Джерело-2» як на час укладення оспорюваних змін, так і на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Так, відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною першою статті 175 ЦПК України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір.

Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Згідно зі змістом позовних вимог позивач просив визнати недійсною угоду від 01 липня 2016 року про внесення змін до договору оренди землі від 15 серпня 2012 року з підстав не підписання ним цього правочину, посилаючись на статті 203 215 ЦК України.

Мотиви ухвалених судових рішень свідчать про те, що оспорюваний правочин визнаний недійсним з підстав, передбачених статтею 238 ЦК України ( ОСОБА_3 як керівник ФГ «Джерело»-2 укладаючи оспорюваний правочин фактично діяв у своїх інтересах, а не в інтересах довірителя ОСОБА_4 ).

Згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Відповідно до частини п`ятої статті 49 ЦПК України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою і четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.

Результат аналізу зазначених норм права дає підстави для висновку, що зміна предмета або підстав позову можлива лише шляхом подання відповідної письмової заяви з одночасним наданням доказів направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи, яка прийнята судом.

Матеріали цієї справи не містять будь-яких письмових заяв про зміну предмета або підстав позову.

Отже місцевий суд, з висновком якого погодився і апеляційний суд, визнав недійсним оспорюваний правочин від 01 липня 2016 року з підстав які не заявлялися позивачем у позовній заяві (стаття 238 ЦК України).

У зв`язку з цим колегія суддів дійшла висновку, що суди не з`ясували предмет і підстави позову, не розглянули позовні вимоги з підстав заявлених у позові, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Верховний Суд відповідно до статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом не має можливості ухвалити нове рішення у цій справі, а тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, зокрема статті 49 ЦПК України, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням (клопотанням) сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства «Джерело-2» задовольнити частково.

РішенняОлександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 вересня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 січня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов