№ 398/2401/17 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

11 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 398/2401/17

провадження № 61-3196св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , на постанову Кропивницького апеляційного суду від 09 січня 2019 року у складі колегії суддів: Авраменко Т. М., Суровицької Л. В., Черненка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що вона є депутатом від політичної партії «Всеукраїнське об?єднання» Батьківщина» Олександрійської районної ради Кіровоградської області. У червні 2017 року їй стало відомо, що ОСОБА_3 направив на ім?я голови «Всеукраїнське об?єднання» Батьківщина» ОСОБА_4 лист, в якому зазначив, що вона займається рейдерством земель на території Олександрійського району, прикриваючись депутатським мандатом, захоплює землю учасників АТО та отримує незаконне збагачення. Ця інформація є недостовірною та такою, що ганьбить її честь та ділову репутацію. Жодних рейдерських захоплень нею не проводилось, відносно неї відсутні обвинувальні вироки суду з цього приводу. Вона є порядною людиною, користується авторитетом та повагою серед мешканців міста Олександрія та Олександрійського району, є депутатом Олександрійської районної ради, керівником сільськогосподарського підприємства.

Позивач вказувала, що поширена ОСОБА_3 негативна та недостовірна інформація порушує її особисті немайнові права, зокрема ганьбить її честь, гідність, завдає шкоди її діловій репутації, ставить під сумніви її професійні, ділові та моральні якості, як директора підприємства, депутата. Інформація має характер наклепу, тому не є оціночним судженням і підлягає спростуванню.

Неправомірними діями ОСОБА_3 їй завдано моральну шкоду, яка полягає в моральних стражданнях та переживаннях, порушенні душевної рівноваги, оскільки вона була ображена та принижена перед головою політичної партії та іншими особами, які могли читати зміст листа. Інформація була розповсюджена з метою створити на неї тиск при вирішенні судових справ щодо земельних ділянок та створити негативний імідж в очах однопартійців, зганьбити її.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила суд визнати недостовірною інформацію відносно неї, що поширена ОСОБА_3 у листі від ІНФОРМАЦІЯ_1, адресованому голові політичної партії «Всеукраїнське об?єднання» Батьківщина» ОСОБА_4 , наступного змісту: « ОСОБА_1 , … свідомо займається рейдерством земель на території Олександрійського району... прикриваючись депутатським мандатом рейдерські захоплює землю учасників АТО та отримує незаконне збагачення», зобов?язати ОСОБА_3 , не пізніше наступного дня від набрання рішенням у цій справі законної сили, спростувати розповсюджену в листі від ІНФОРМАЦІЯ_1 інформацію наступного змісту: « ОСОБА_1 , … свідомо займається рейдерством земель на території Олександрійського району... прикриваючись депутатським мандатом рейдерські захоплює землю учасників АТО та отримує незаконне збагачення», шляхом написання листа голові політичної партії «Всеукраїнське об?єднання» Батьківщина» ОСОБА_4 із зазначенням у ньому такого тексту: «Інформація, що була поширена мною у листі від ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно ОСОБА_1 про те, що вона свідомо займається рейдерством земель на території Олександрійського району… та прикриваючись депутатським мандатом рейдерські захоплює землю учасників АТО та отримує незаконне збагачення є недостовірною та на виконання рішення суду мною цим листом спростовується», стягнути з ОСОБА_3 на її користь моральну шкоду у розмірі 10 000 грн та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2017 року у складі судді Ремезок А. Ю. позов задоволено частково.

Визнано недостовірною інформацію стосовно ОСОБА_1 , що поширена ОСОБА_3 у листі від ІНФОРМАЦІЯ_1, адресованому голові політичної партії «Всеукраїнське об?єднання» Батьківщина»

ОСОБА_4 , наступного змісту: « ОСОБА_1 , … свідомо займається рейдерством земель на території Олександрійського району... прикриваючись депутатським мандатом рейдерські захоплює землю учасників АТО та отримує незаконне збагачення».

Зобов?язано ОСОБА_3 не пізніше наступного дня від набрання рішенням у справі законної сили спростувати розповсюджену у листі від ІНФОРМАЦІЯ_1, адресованому голові політичної партії «Всеукраїнське об?єднання» Батьківщина» ОСОБА_4 , інформацію наступного змісту: « ОСОБА_1 , … свідомо займається рейдерством земель на території Олександрійського району... прикриваючись депутатським мандатом рейдерські захоплює землю учасників АТО та отримує незаконне збагачення» шляхом написання листа голові політичної партії «Всеукраїнське об?єднання» Батьківщина» ОСОБА_4 наступного змісту: «Інформація, що була поширена мною у листі від ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно ОСОБА_1 про те, що вона свідомо займається рейдерством земель на території Олександрійського району та, прикриваючись депутатським мандатом, рейдерські захоплює землю учасників АТО та отримує незаконне збагачення, є недостовірною та на виконання рішення суду мною цим листом спростовується».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_3 у листі від ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім`я голови політичної партії «Всеукраїнське об?єднання» Батьківщина» ОСОБА_4 поширив недостовірну інформацію про депутата Олександрійської районної ради від політичної партії «Всеукраїнське об?єднання» Батьківщина» ОСОБА_1 .

При цьому суд дійшов висновку про те, що висловлювання « ОСОБА_1 , …свідомо займається рейдерством земель на території Олександрійського району… прикриваючись депутатським мандатом рейдерські захоплює землю учасників АТО та отримує незаконне збагачення», не підпадає під визначення оціночного судження, оскільки містить фактичні дані, а тому є фактичними твердженнями.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди суд виходив із того, що як на момент поширення інформації, яка є предметом спору, так і при розгляді справи в суді ОСОБА_6 є депутатом Олександрійської районної ради Кіровоградської області. Судом з`ясовано, що оспорювана інформація стосується діяльності позивача як депутата Олександрійської районної ради.

З урахуванням зазначеного вважав, що позивачем не доведено завдання їй моральної шкоди, наявності причинного зв`язку між шкодою і поширенням недостовірної інформації відповідачем та вини останнього в її заподіянні.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 09 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_3 задоволено.

Скасовано рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2017 року в частині задоволення позову.

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації відмовлено.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що аналіз змісту оспорюваного листа свідчить про відсутність твердження про факти (час, спосіб, кількість тощо) і вказує на те, що по суті в ньому викладені оціночні судження відповідача, його висновок щодо дій позивача з питань використання земельних ділянок, які передані в оренду відповідачу на підставі укладених та зареєстрованих договорів оренди з власниками цих земельних ділянок. Оцінити правдивість чи правильність такого висновку неможливо.

Доводи позивача, що автор листа звинуватив її в кримінальному злочині не підтверджуються самим змістом публікації.

Даючи згоду на обрання чи призначення на публічну посаду, особа повинна усвідомлювати, що в силу необхідності дотримання принципів публічності, відкритості та підзвітності влади, що закріплені в статтях 3 6 19 57 Конституції України, її посадова і професійна діяльність буде знаходитися під пильним наглядом суспільства. Межі оцінки і критики вчинків, висловлювань чи бездіяльності публічної особи є значно ширшими, ніж такі межі в оцінці звичайної людини.

Лист відповідача був направлений безпосередньо керівнику політичної сили, від якої позивач є депутатом, з проханням надати оцінку діям депутата.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, в межах вимог та доводів апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та ухвалення нового рішення про відмову в позові про захист честі, гідності та ділової репутації.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанцій є незаконною та необґрунтованою. При цьому зазначала про те, що апеляційним судом безпідставно визнано інформацію, яка викладена у листі відповідача, оціночним судженням, не надано оцінку тому, що за змістом листа відповідач звинуватив її у незаконному захопленні землі учасників АТО. Твердження про те, що ОСОБА_1 «займається рейдерством» є твердженням по факт, а не критичною оцінкою факту використання нею земель, оскільки це твердження несе інформацію про те, що остання здійснює дії з рейдерства, а не просто незаконно, на думку відповідача, використовує земельні ділянки.

На думку заявника є очевидним, що це не критика, а спроба очорнити її в очах керівництва партії, у якій вона перебуває, з метою компрометування її репутації, у той час як критика - це дії, спрямовані на виправлення тих чи інших виявлених недоліків.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду 20 травня 2019 року було відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано з Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області указану цивільну справу.

У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ЗАТ «Агроавтосервіс», директором ДП ДСП «Лікарівка-2», а також є депутатом Олександрійської районної ради Кіровоградської області від політичної партії «Всеукраїнське об?єднання» Батьківщина» (а. с. 51, 52,

108-115, 116-123, т. 1).

10 грудня 1996 року акціонерному товариству закритого типу «Агроавтосервіс» видано державний акт на право постійного користування на території Костянтинівської сільської ради Олександрійського району земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 691,4 га, кадастровий номер земельної ділянки не зазначено (а. с. 53-56, т. 1).

Наказами Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у травні-грудні 2016 року передано у приватну власність земельні ділянки на території Лікарівської сільської ради Олександрійського району із зазначенням кадастрових номерів учасникам АТО ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , які уклали з відповідачем ОСОБА_3 договори оренди цих земельних ділянок, які зареєстровано в установленому законом порядку (а. с.10-29, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 направив голові політичної партії «Всеукраїнське об?єднання» Батьківщина» народному депутату ОСОБА_4 листа, в якому, посилаючись на те, що він, будучи орендарем земельних ділянок на підставі укладених з учасниками бойових дій договорів оренди, не може їх використовувати, оскільки ці землі площею 12 га незаконно захвачено та засіяно «Лікарівка-2», з приводу чого порушено кримінальну справу. Автор листа такі дії депутата вважає рейдерським захопленням земель учасників АТО та просив розібратися в цій ситуації, надати оцінку діям депутата та надати йому відповідь (а. с. 7, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України (тут і далі в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга ОСОБА_1 , подана представником - ОСОБА_2 , задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

За змістом статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно із статтями 297 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу (частина перша статті 276 ЦК України).

За змістом частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Отже у цій категорії справ необхідно надати оцінку балансу права особи на свободу вираження поглядів, а також права на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Підставою для втручання у право на свободу вираження поглядів, а також для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти, зокрема, передання інформації з використанням телебачення.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Одним із основних питань, яке підлягає вирішенню у цій категорії справ, є визначення характеру поширеної інформації та з`ясування, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. При цьому підлягає врахуванню зміст поширеної інформації, її значення для суспільної дискусії, важливість посади, яку обіймає особа, відносно якої поширена інформація, достовірність інформації, наслідки її поширення.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Публічна особа, державний службовець, повинні бути готовими до підвищеного рівня критики, у тому числі у різкій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу.

За положеннями частини другої статті 29 Закону України «Про інформацію» предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

При цьому суспільство також має право на отримання інформації, яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому так важливо, щоб інформація, яка розповсюджується будь-ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку, а з іншого, була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.

За таких обставин, з огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб інформація, яка розповсюджується щодо державних посадовців, публічних осіб є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки є більш ширшими ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.

Аналіз змісту оспорюваного листа свідчить про відсутність твердження про факти (час, спосіб, кількість тощо) і вказує на те, що по суті в ньому викладені оціночні судження відповідача, його висновок щодо дій позивача з питань використання земельних ділянок, які передані в оренду відповідачу на підставі укладених та зареєстрованих договорів оренди з власниками цих земельних ділянок. Оцінити правдивість чи правильність такого висновку неможливо.

Доводи позивача, що автор листа звинуватив її в кримінальному злочині не підтверджуються самим змістом листа.

Як роз`яснено судам у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя. Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати

Лист відповідача був направлений безпосередньо керівнику політичної партії, від якої позивач є депутатом, з проханням надати оцінку діям депутата.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, врахувавши, що лист відповідача був направлений безпосередньо керівнику політичної партії, від якої позивач є депутатом, з проханням надати оцінку діям депутата містить оціночні судження, які не підлягають спростуванню, апеляційний суд правильно вирішив спір по суті та ухвалив законне і обґрунтоване рішення, яке не підлягає скасуванню.

З урахуванням наведеного, прецедентної практики Європейського суду з прав людини, суди попередніх інстанцій, належним чином дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, дійшли правильного висновку про те, що спірні висловлювання є оціночними критичними судженнями з огляду на неможливість їх сприйняття в якості твердження про вчинення конкретної дії.

Поширення таких висновків відповідачем повинно оцінюватись з точки зору суспільно відповідальної поведінки будь-якої особи перед суспільством, а аналіз таких висновків повинен здійснюватися суспільством на основі усієї інформації, отриманої з різних джерел.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах:

від 21 серпня 2018 року у справі № 607/4318/16-ц (провадження

№ 61-24241св18); від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17-ц (провадження № 61-48302св18); від 11 вересня 2019 року у справі

№ 757/40646/17-ц (провадження № № 61-8718св19); від 17 січня 2020 року у справі № 343/1867/17 (провадження № 61-4278св19), 04 листопада

2020 року у справі № 757/30984/18-ц (провадження № 61-12258св20).

Доводи касаційної скарги були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, яким надана належна правова оцінка, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про недоведеність позовних вимог про поширення відповідачем щодо неї недостовірної інформації й встановлених судом апеляційної інстанції обставин про те, що зазначені позивачем у позові обставини є оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню, та не встановлено у межах заявлених позовних вимог обставин про те, що відповідачем було поширено недостовірну інформацію щодо позивача, яка підлягала б спростуванню.

При вирішенні вказаної справи судом апеляційної інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 09 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович