№ 398/3150/16-а(2-а/398/168/16) - Судова практика України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 398/3150/16-а(2-а/398/168/16)

адміністративне провадження № К/9901/22081/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів: Єзерова А.А., Желєзного І.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20.01.2017 у складі судді Бугайченко Т.А. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 у складі колегії суддів: Шлай А.В. (головуючий), Чабаненко С.В., Прокопчук Т.С. у справі №398/3150/16-а за позовом ОСОБА_1 до Олександрійського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання призначити пенсію за вислугу років

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовом до Олександрійського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (надалі - ОУПФ, відповідач), в якому просила визнати протиправною відмову відповідача у призначенні позивачу пенсії за вислугу років протиправною та зобов`язати відповідача здійснити розрахунок пенсії і призначити позивачу пенсію за вислугу років з 30.06.2016.

2. Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20.01.2017, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017, у задоволенні позову відмовлено повністю.

3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні обставини:

3.1. Згідно трудової книжки ОСОБА_1 працювала: з 02.06.1983 по 27.08.1990 концертмейстером в Олександрійському культурно-освітньому училищі; з 27.08.1990 по 08.01.1992 викладачем музики (фортепіано) в Олександрійському педагогічному училищі; з 08.01.1992 по 27.06.2016 викладачем по класу фортепіано та концертмейстером в Комунальному вищому навчальному закладі "Олександрійське училище культури".

3.2. Також, з довідки від 12.01.2016 №2, виданої Олександрійською дитячою музичною школою, вбачається, що ОСОБА_1 працювала за сумісництвом неповний робочий день в Олександрійській вечірній музичній школі на посаді викладача по класу фортепіано у періоди з 01.09.1985 по 26.07.1986 та з 01.10.1986 по 31.12.1986.

3.3. 30.06.2016 ОСОБА_1 звернулась до ОУПФ із заявою про призначення їй пенсії за вислугою років як працівнику освіти.

3.4. Листом ОУПФ від 12.07.2016 №6243/03-26 ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до протоколу від 05.07.2016 №1996 їй було відмовлено у призначені пенсії за вислугою років, оскільки її спеціальний стаж як працівника освіти становить лише 6 років 2 місяці 20 днів при необхідному спеціальному стажі 26 років і більше, що встановлено відповідно до акту перевірки факту роботи на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років від 14.04.2016 №392.

3.5. Сторонами визнається, що загальний трудовий стаж позивача складає 36 років 8 місяців 24 дні.

4. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що позивачу до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (надалі - Закон №1788-XII), можуть бути зараховані періоди роботи з 08.01.1992 по 27.06.2016 викладачем по класу фортепіано та концертмейстером у Комунальному вищому навчальному закладі "Олександрійське училище культури" та з 27.08.1990 по 08.01.1992 викладачем музики (фортепіано) в Олександрійському педагогічному училищі. Відтак, спеціальний трудовий стаж позивача (станом на 27.06.2016) становив лише 25 років 10 місяців, що менше розміру спеціального стажу, передбаченого пунктом "е" статті 55 Закону №1788-XII. При цьому, судами попередніх інстанцій наголошено на неможливості зарахування до спеціального стажу позивача періоду роботи за сумісництвом на посаді викладача по класу фортепіано в Олександрійській вечірній музичній школі з 01.09.1985 по 26.07.1986 та з 01.10.1986 по 31.12.1986.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Позивач подав касаційну скаргу на постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20.01.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник вважає, що наявного у неї стажу вистачає для призначення пенсії відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII.

6. Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6.1. На обґрунтування заперечень зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалене на основі правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

7. Під час розгляду даної касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 08.02.2020, надалі - КАС України), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Згідно з пунктом "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати - з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років.

9. До Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, віднесено;

- вищі навчальні заклади I-II рівнів та посади: директори, їх заступники з акредитації, професійно-технічні навчально-виховної навчальні заклади (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи;

- позашкільні навчальні заклади директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

10. У свою чергу, статтею 28 Закону України "Про освіту" від 23.05.1991 №1060-XII передбачено, що система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

11. Статтею 29 цього Закону встановлено, що структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.

12. Пункт 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №433, визначає, що до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).

13. Частиною 4 статті 21 Закону України "Про позашкільну освіту" від 22.06.2000 №1841-III закріплено, що право на пенсію за вислугою років мають педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

14. Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963, посада викладача віднесена до педагогічних посад.

15. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30.01.2019 у справі №876/5312/17 дійшла висновку, що "… викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №909".

16. Крім того, у вказаній постанові Великої палати Верховного Суду зазначено, що сумісництвом є виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації.

17. Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" від 03.04.1993 №245, загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.

18. Тобто, працівник може працювати за сумісництвом не більше, ніж на 0,5 ставки.

19. Згідно з пунктом 4 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 №78, працівникам підприємств, установ, організацій (далі - підприємство), які крім основної роботи займалися викладацькою роботою у навчальних закладах обсягом не менше ніж 180 годин на навчальний рік, до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховуються місяці, протягом яких проводилася викладацька робота.

20. Виходячи з аналізу наведених вище норм, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №876/5312/17 наголосила на тому, що зарахування роботи на посаді викладача (у тому числі й у позашкільному закладі освіти) до спеціального педагогічного стажу не ставиться в залежність від того, було це основним місцем роботи особи чи за сумісництвом, за умови, якщо викладацька робота за сумісництвом займає не менше ніж 180 годин на навчальний рік, а також якщо працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати).

21. Суди попередніх інстанцій за наслідками розгляду даної адміністративної справи вказали на можливість зарахування до спеціального стажу позивача, необхідного для призначення пенсії відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII періоду її роботи з 08.01.1992 по 27.06.2016 викладачем по класу фортепіано і концертмейстером у Комунальному вищому навчальному закладі "Олександрійське училище культури" та з 27.08.1990 по 08.01.1992 викладачем музики (фортепіано) в Олександрійському педагогічному училищі. Разом з тим, суди не вважали за можливе зарахувати до нього роботу позивача за сумісництвом на посаді викладача по класу фортепіано в Олександрійській вечірній музичній школі з 01.09.1985 по 26.07.1986 та з 01.10.1986 по 31.12.1986.

22. При цьому, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції, не досліджували питання того, чи займала ця робота позивача за сумісництвом не менше ніж 180 годин на навчальний рік, а також чи був обсяг цієї роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати), що мало безпосереднє значення для правильного вирішення спору.

23. Статтею 159 КАС України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень) передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

24. Як визначено статтею 11 КАС України у вказаній редакції, яка кореспондує зі статтею 9 цього Кодексу у відповідній редакції, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

25. Колегія суддів зазначає, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини чи надати суду додаткові докази.

26. При цьому, частиною 1 статті 138 КАС України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень) визначено, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

27. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

28. Колегія суддів вважає, що для правильного вирішення заявлених у даній справі позовних вимог судам попередніх інстанцій необхідно було з`ясувати ту обставину, чи займала робота позивача за сумісництвом на посаді викладача по класу фортепіано в Олександрійській вечірній музичній школі з 01.09.1985 по 26.07.1986 та з 01.10.1986 по 31.12.1986 не менше ніж 180 годин на навчальний рік та чи був обсяг цієї роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати).

29. За приписами частини 2 статті 353 КАС України (в редакції, чинній до 08.02.2020), підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів. В силу вимог частини 4 цієї статті, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

30. Таким чином, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та скасування ухвалених судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341 349 355 356 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20.01.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 у справі №398/3150/16-а за позовом ОСОБА_1 до Олександрійського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання призначити пенсію за вислугу років - скасувати і направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

СуддіВ.М. Шарапа А.А. Єзеров І.В. Желєзний