Постанова

Іменем України

08 квітня2020 року

м. Київ

справа № 398/389/18

провадження № 61-13973св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. І., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Деметра Л»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 червня 2019 року в складі колегії суддів: Єгорової С. М., Кіселика С. А, Мурашки С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра Л» (далі - ТОВ «Деметра Л») про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з 16 березня 2007 року по 26 червня 2017 року працював у ТОВ «Деметра Л» на посадах механізатора та тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва. На момент звільнення відповідач мав перед ним заборгованість з виплати заробітної плати та компенсації за невикористану додаткову відпустку за особливий характер роботи.

Заборгованість по заробітній платі на день звільнення становила 7 887,92 грн, що після вирахування податків становила 7 213,85 грн, заборгованість з виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку за особливий характер роботи - 50 554,90 грн, що після вирахування податків становило 40 696,70 грн.

Вказані суми в день звільнення йому не були виплачені, тому відповідно до статті 117 КЗпП України на його користь також підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період із 27 червня 2017 року по день вирішення спору, що на день подання заяви про зміну позовних вимог - 02 травня 2018 року складало 97 892,67 грн, і після вирахування податків становить 78 803,56 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від

21 червня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Деметра Л» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 3 168,16 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку за період із 27 червня 2017 року по

02 травня 2018 року включно в розмірі 4 238,17 грн.В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що в день звільнення позивачеві не в повному обсязі були виплачені належні йому суми, зокрема внаслідок неправильного нарахування заробітної плати за роботу у вихідні та неробочі дні, неправильного розрахунку середнього заробітку для оплати по середньому за час відсторонення від роботи, не нараховано і не виплачено заборгованість по заробітній платі в сумі 3 168,16 грн, які підлягають стягненню разом із середнім заробітком за час затримки виплати належних працівникові сум, розрахованої в межах заявленого позивачем строку із застосуванням принципу пропорційності і співмірності, в сумі 4 238,17 грн.

Вимоги щодо стягнення компенсації за невикористану додаткову відпустку за особливий характер роботи суд першої інстанції вважав недоведеними, оскільки за відсутності документального підтвердження зайнятості працівника на роботах, пов`язаних із шкідливими і важкими умовами праці, даних про атестацію його робочого місця неможливо встановити, чи мав позивач право на таку відпустку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 18 червня 2019 року рішення суду першої інстанції змінено в частині суми заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку. Стягнуто з ТОВ «Деметра Л» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 6 221,70 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 22 224,10 грн, а всього 28 445,80 грн без урахування податків і обов`язкових платежів.

У відшкодування понесених судових витрат стягнуто з ТОВ «Деметра Л» на користь ОСОБА_1 2 407,76 грн витрат за проведення експертизи та 285,11 грн сплаченого судового збору.В іншій частині рішення суду залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, апеляційний суд виходив з того, що різниця між фактично виплаченою заробітною платою при звільненні та заробітною платою, що підлягала обов`язковій виплаті при звільненні, складає 6 221,70 грн (сума всіх належних позивачеві виплат, що виникла внаслідок неправильного нарахування заробітної плати), яка підлягає виплаті на користь позивача. При цьому, визначаючи середній заробіток за час затримки виплати належних при звільненні позивачеві сум у розмірі 22 224,10 грн, апеляційний суд виходив із пропорційності задоволених позовних вимог - 10,65 % від заявленої суми заборгованості по заробітній платі і компенсації за невикористану відпустку (339,32 грн (середньоденний заробіток) х 475 (кількість робочих днів за період із 27 червня 2017 року по 18 червня 2019 року) = 208 677,00 грн х 10,65 %.

В іншій частині рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 червня 2018 року залишено без змін, оскільки висновки суду щодо надання ОСОБА_1 інших днів відпочинку за роботу у вихідні та святкові дні і безпідставності вимог позивача щодо компенсації за невикористані дні додаткової відпустки відповідають встановленим обставинам і наявним у матеріалах справи доказам, не спростовані сторонами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 червня 2019 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 червня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ТОВ «Деметра Л» на його користь заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за час затримки розрахунку та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 212 013,63 грн.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що суди попередніх інстанцій встановивши, що дійсно робота виконувалася у святкові та вихідні дні та вона повинна бути оплачена у подвійному розмірі, неправильно розрахували суму, необхідну для виплати. Передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

У вересні 2019 року ТОВ «Деметра Л» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило скаргу відхилити, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Із 16 березня 2007 року по 26 червня 2017 року ОСОБА_1 працював у ТОВ «Деметра Л» на посадах механізатора та тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва.

У день звільнення відповідач виплатив позивачу аванс у розмірі 1 020,67 грн, заробітну плату за травень 2017 року в сумі 8 348,26 грн, а також здійснив оплату середнього заробітку за час відсторонення від роботи за червень 2017 року та компенсації за невикористану відпустку в розмірі 6 628,99 грн.

Згідно з копіями відомостей нарахування зарплати та грошей ОСОБА_1 отримував заробітну плату у ТОВ «Деметра Л».

У березні та квітні 2017 року позивач працював у вихідні та святкові дні, що підтверджується копіями табелів обліку робочого часу.

Відповідно до копій шляхових листів ОСОБА_1 у період із березня по травень 2017 року працював трактористом, та займався сільськогосподарськими роботами.

Протягом 21 дня у травні-червні 2017 року ОСОБА_1 був відсторонений від роботи, оплата проводилась по середньому заробітку за попередні два місяці.

За висновком судової економічної експертизи від 26 квітня 2019 року не є можливим надати категоричну відповідь на питання чи правильно нарахована заробітна плата ОСОБА_1 за березень та квітень 2017 року з урахуванням роботи у вихідні дні внаслідок того, що документи ТОВ «Деметра Л» містять неоднозначні та неспівставні дані і не можуть слугувати документальним підтвердженням обліку робочого часу. У зв`язку з цим розрахунок оплати за роботу у вихідні дні березня та квітня 2017 року проведено за умови п`ятиденного робочого тижня: вихідні субота та неділя, без урахування надання ОСОБА_1 інших днів відгулу, які відображені в табелях обліку робочого часу. Враховуючи вказані умови, ОСОБА_1 не донараховано за березень 2017 року 987,0 грн, за квітень 2017 року - 2 674,2 грн.

Надати відповідь на питання в частині, що стосується оплати ОСОБА_1 роботи за надурочні години можливо, лише виходячи з даних табелів обліку робочого часу, де за квітень 2017 року відображено відпрацювання понад нормою 8 годин. За розцінками вартості ремонтних робіт не донараховано 168,0 грн.

Заробітна плата за травень 2017 року з урахуванням оплати за святкові та вихідні дні нарахована неправильно. Згідно з вимогами статті 107 КЗпП за роботу у вихідні дні ОСОБА_1 не донараховано 2 605,0 грн.

За умови не надання ОСОБА_1 інших днів відпочинку за роботу у вихідні дні у березні та квітні 2017 року середній заробіток ОСОБА_1 за останні два місяці роботи (березень, квітень 2017 року) відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 № 100, складає 504,88 грн.

За умови не надання ОСОБА_1 інших днів відпочинку за роботу у вихідні дні в березні та квітні 2017 року, нарахування та виплата середнього заробітку з часу тимчасового відсторонення від посади з 25 травня по 26 червня 2017 року проведено неправильно. Середній заробіток за цей період складає 10 602,48 грн, до виплати - 8 535,0 грн (обчислено без урахування результатів дослідження з четвертого питання).

За умови не надання ОСОБА_1 інших днів відпочинку за роботу у вихідні дні у березні та квітні 2017 року, недоплата заробітної плати в день звільнення складає 2 282,68 грн (за мінусом податку на доходи фізичних осіб та військового збору).

Середній заробіток за весь час затримки з часу звільнення 26 червня 2017 року по 07 грудня 2018 року (дата призначення експертизи) складає 184 786,08 грн, за мінусом податку на доходи фізичних осіб та військового збору сума до виплати складає 148 752,80 грн. Разом з недоплатою на дату звільнення сума до виплати ОСОБА_1 складає 151 035,48 грн, але при умові доведення, що ОСОБА_1 не надавалися інші дні відпочинку за роботу у вихідні дні в березні та квітні 2017 року, які відображені в табелях обліку робочого часу.

У своїх письмових поясненнях відповідач частково погодився із висновками судової економічної експертизи і зазначив, що позивачу не донараховано за роботу у святкові та неробочі дні та надурочний час: за березень 2017 року - 0,00 грн; за квітень 2017 року - 1 338,00 грн (1170,00 (600,00 + 570,00) + 168,00 (8 годин понад нормою)), що вплинуло на розрахунок середнього заробітку при обрахуванні виплат по середньому за час відсторонення позивача від роботи у травні-червні 2017 року (21 робочий день).

При цьому роботу у вихідні та святкові дні позивачу компенсовано наданням іншого дня відпочинку, а саме: за роботу 18 березня 2017 року надано день відпочинку 20 березня 2017 року, за 25 березня 2017 року - 17 квітня 2017 року, за 26 березня 2017 року - 18 квітня 2017 року, за 01 квітня 2017 року - 19 квітня 2017 року, за 02 квітня 2017 року - 20 квітня 2017 року, за 08 квітня 2017 року - 21 квітня 2017 року, за 09 квітня 2017 року - 24 квітня 2017 року, за 15 квітня 2017 року - 25 квітня 2017 року.

У той же час позивачу не було компенсовано роботу у наступні вихідні та святкові дні: 29 та 30 квітня 2017 року, 01, 02, 06, 07 та 09 травня 2017 року.

Виходячи з відомостей нарахування заробітної плати за березень, травень та квітень 2017 року, шляхових листів, табелів обліку робочого часу та норм виробітку і витрат палива на польових роботах відповідач виплатив позивачу за роботу у вихідні та святкові дні: 29 квітня 2017 року - 600,00 грн, 30 квітня 2017 року - 570,00 грн, 01 травня 2017 року - 363,00 грн, 02 травня 2017 року - 660,00 грн, 06 травня 2017 року - 941,70 грн, 07 травня 2017 року - 191,50 грн, 09 травня 2017 року - 703,00 грн.

Проте оплата за вказані дні відповідачем була здійснена позивачу в одноразовому розмірі, тобто за роботу у вихідні дні у квітні 2017 року позивачу не донараховано 1 170,00 грн, а саме: за 29 квітня 2017 року - не донараховано 600,00 грн (20 га х 30,00 грн), за 30 квітня 2017 року не донараховано 570,00 грн (19 га х 30,00 грн).

За роботу у вихідні дні у травні 2017 року позивачу не донараховано 2 605,00 грн, а саме: за 01 травня 2017 року - 363,00 грн (11 га х 30,00 грн х 10%); за 02 травня 2017 року - 660,00 грн (20 га х 30,00 грн х 10%); за 06 травня 2017 року - 941,70 грн (27 га х 31,00 грн х 10% + 21,00 грн); за 07 травня 2017 року - 170,50 грн (5 га х 31,00 грн х 10% + 21,00 грн) ); за 09 травня 2017 року - 703,70 грн (20 га х 31,00 грн х 10% + 21,00 грн).

Крім цього, у квітні 2017 року понад нормою встановленого робочого часу позивачем відпрацьовано 8 годин, які обчислені виходячи з 21,00 грн. (розцінка за 1 год. ремонтних робіт), 8x21 = 168,00 грн.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскаржуване рішення апеляційного суду відповідає вимогам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості з виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку за особливий характер роботи.

Згідно із статтею 7 Закону України «Про відпустки» щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці надається працівникам, зайнятим на роботах, пов`язаних з негативним впливом на здоров`я шкідливих виробничих факторів, за списком виробництв, цехів, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Конкретну тривалість такої відпустки встановлюють колективним договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах. Дане положення міститься і в пункті 3.9 Колективного договору, який укладений між адміністрацією та трудовим колективом ТОВ «Деметра Л» на 2013-2018 року.

Так, атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок), та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01 вересня 1992 року №41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження відповідного переліку робочих місць, виробництв, професій; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Обставини щодо виконання позивачем робіт із недотриманням чи перевищенням гігієнічних нормативів за шкідливих та важких умов праці не підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами. Також не доведено факту атестації робочого місця позивача.

Враховуючи наведене, апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку за особливий характер роботи, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, дійшов правильного висновку про відсутність у позивача права на вищезазначену додаткову відпустку, а тому відповідачем правомірно не здійснювалось позивачу нарахування та компенсація за таку відпустку при звільненні.

Щодо зменшення суми відшкодування, визначеного, виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) погодилася з висновком, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми. При цьому зазначила, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненнівідповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

розмірпростроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

іншіобставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність імовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

З огляду на часткове задоволення позову працівника, очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, інших конкретних обставин справи,апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача до суми 22 224,10 грн. Зазначені висновки не суперечать висновкам, наведеним у вищезазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, в результаті чого неправильно здійснено розрахунок заборгованості відповідача з виплати всіх належних при звільненні позивачу сум не заслуговують на увагу, оскільки висновків суду вказані доводи не спростовують, а спрямовані виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська