№ 400/10311/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 400/10311/23

адміністративне провадження № К/990/3232/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Прокопенка О.Б.

суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,

розглянувши в письмовому провадженні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №400/10311/23

за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою адвоката Мандрика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року (прийняте у складі судді - Гордієнко Т.О.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Лук`янчук О.В., суддів: Бітова А.І., Ступакової І.Г.)

У С Т А Н О В И В :

І. Суть спору

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168) у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень пропорційно дням участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 21 березня 2022 року по 22 грудня 2022 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою №168 у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень пропорційно дням участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 21 березня 2022 року по 22 грудня 2022 року, з урахуванням виплачених сум.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 22 березня 2022 року проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 , що знаходиться на території смт Березнегувате Баштанського району Миколаївської області. В свою чергу у період з 30 квітня 2022 року по 22 грудня 2022 року Березнегуватська селищна територіальна громада входила до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій. Позивач наголошує, що брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи на території Березнегуватської селищної територіальної громади та виконуючи обов`язки військової служби за посадою стрільця-санітара. Також вказує, що перебував у добовому наряді несення служби на блокпостах роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , коли 08 липня 2022 року при несенні чергування отримав травму. Проте, за вказаний спірний період позивачу не було нараховано та виплачено додаткову винагороду, передбачену Постановою №168 у розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

На підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_1 призвано на військову службу.

З 22 березня 2022 року позивач проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_3 на посаді "стрілець-санітар 3 відділення охорони 3 взводу роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 ".

За час проходження військової служби в межах спірного періоду, позивачу щомісяця виплачувалася передбачена Постановою №168 додаткова грошова винагорода, а саме, за березень 2022 року - 7741,94 грн, з квітня 2022 року по січень 2023 року - 30000 грн, що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 розрахунку грошового забезпечення за період з 24 березня 2022 року по 31 березня 2023 року.

Позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно не нараховувалась та не виплачувалась додаткова грошова винагорода у розмірі 100 000 грн за період з 21 березня 2022 року по 22 грудня 2022 року, звернувся з цим позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції дійшли висновку про відсутність підстав для виплати позивачу у спірний період передбаченої Постановою №168 додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн.

Суди попередніх інстанцій наголосили, що будь-яких доказів безпосередньої участі у бойових діях, забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора та виконання бойових (спеціальні) завдань позивачем не надано.

Судами першої та апеляційної інстанцій враховано, що відповідно до Положення про ІНФОРМАЦІЯ_4 такий є органом військового управління, має виключні функції та входить до структури ІНФОРМАЦІЯ_5 , та не є військовим формуванням в розумінні законодавства, яке безпосередньо здійснює активні бойові дії. Відповідно до Положення керівник районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, позбавлений права надавати бойові накази на ведення бойових дій, а начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 такого наказу керівникові та особовому складу ІНФОРМАЦІЯ_3 не надав.

Водночас, несення позивачем служби на блокпосту безпосередньо біля смт. Березнегувате Баштанського району Миколаївської області не є безпосередньою участю у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а бойове розпорядження про участь позивача у здійснення таких заходів не видавалося.

IV. Касаційне оскарження

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, адвокат Мандрик Владислав Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), представник позивача зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, передбачених:

1) пунктом 2-1 Постанови №168

- пунктом 17 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 у контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил та командуванням військових частин у зв`язку з використанням зазначеного Окремого доручення для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 Постанови №168, а саме визначення вичерпного переліку документів, обов`язкових для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди, необхідності попереднього звернення військовослужбовця із рапортом для підготовки командуванням частини усіх необхідних документів для нарахування та виплати додаткової винагороди, порядку підготовки та надання необхідних для нарахування та виплати додаткової винагороди документів, коли військовослужбовець набув право на таку винагороду, в тому числі й перебуваючи у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні іншої військової частини (тобто, в особовому складі та на фінансовому утриманні якої він не перебуває).

На обґрунтування доводів касаційної скарги представник позивача зазначив, що згідно з пунктом 17 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260), на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України. У даному випадку мова йде про складові саме тих складових грошового забезпечення, які визначені Порядком № 260.

Водночас, на момент спірних правовідносин додаткова винагорода, яка є предметом даного спору, була регламентована виключено Постановою № 168, проте порядок її виплати так і не знайшов свого відображення у вищезазначеному Порядку № 260.

Також скаржник наголошує, що для виплати додаткової грошової винагороди у розмірі до 100000 грн не є обов`язковою виключно безпосередня участь у бойових діях, оскільки положення пункту 1 Постанови №168 передбачають, зокрема, й здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

У зв`язку з наведеним представник скаржника просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на касаційну скаргу, відповідач посилається на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм процесуального права, а тому не підлягають скасуванню.

V. Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За приписами частини другої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

За абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан.

Крім того, Президент України Указом від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України та відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановив оголосити та провести загальну мобілізацію.

Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України [зобов`язаний] невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

Кабінет Міністрів України на виконання цих указів Президента України ухвалив Постанову №168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у первинній редакції) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Згодом цей пункт Постанови № 168 був змінений згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року № 217, від 22 березня 2022 року № 350, від 01 квітня 2022 року № 400, від 01 липня 2022 року № 754, від 07 липня 2022 року № 793.

Зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 (яка, згідно з пунктом 2, набирає чинності з дня її опублікування (19 липня 2022 року) та застосовується з 24 лютого 2022 року) у пункті 1 (Постанови № 168): « 1) в абзаці першому слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінити словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць";

2) доповнити пункт після абзацу першого новим абзацом такого змісту: "Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення." ;

2. Абзац шостий пункту 2 після слів "під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану" замінити словами "у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів".

3. Доповнити постанову пунктом 2-1 такого змісту: "2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів."».

Згідно з наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98, (який, як у ньому зазначено, застосовується з 24 лютого 2022 року) внесені зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Для врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, Міністр оборони України видав, зокрема, Окреме доручення від 25 березня 2022 року № 248/1298, Окреме доручення від 23 червня 2022 року №912/з/29 (доведено до відома кожної окремої військової частини (установи) телеграмами).

За пунктом 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298 (яке діяло до 01 червня 2022 року) під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно- розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).

Згідно з пунктом 2 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298 на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:

100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);

30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби).

За пунктом 3 Окремого доручення від 25 березня 2022 року № 248/1298 райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

Згідно з пунктом 4 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298 командирам військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цієї телеграми.

Пунктом 5 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 передбачено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі - військові частини) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Згідно з пунктом 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29 14 (яке, згідно з пунктом 14, має застосовуватися з 01 червня 2022 року (крім абзацу третього пункту 1, абзацу четвертого пункту 7 та підпункту 9.11 пункту 9 (в частині виплати додаткової винагороди військовослужбовцям за час проходження підготовки (навчання) за кордоном щодо порядку застосування, обслуговування та ремонту різних видів озброєння та військової/спеціальної техніки) цього доручення, які застосовуються з 24 лютого 2022 року) під терміном «безпосередня участь Військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; .

У пункті 3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29 зазначено: «Райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

Генеральному штабу Збройних Сил України довести до військ затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України перелік органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право видавати довідки про підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців за формою, наведеною в додатку № 4 до цього доручення».

Верховний Суд звертає увагу, що за приписами статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-XII) бойові дії - це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Постановка бойових завдань підрозділам (елементам бойового порядку) здійснюється бойовим наказом, під час ведення бою (дій) або в інших умовах бойової обстановки - бойовим розпорядженням. Зазвичай вони доводяться до командирів підрозділів в усній формі.

У бойовому наказі вказується: висновки з оцінювання противника; завдання, які виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій військової частини (підрозділу), а також завдання сусідів і розмежувальні лінії з ними; бойове завдання військової частини (підрозділу) та замисел бою (дій); бойові завдання штатним і доданим підрозділам (елементам бойового порядку); норма витрат ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання; місце і час розгортання ОКП (ксП) та напрямок його переміщення, порядок передачі управління; час готовності до виконання завдання та порядок доповіді замислу старшому командиру.

У бойовому розпорядженні зазвичай командир вказує: стислі відомості про положення та характер дій противника; завдання, що виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій підрозділів; бойове завдання підпорядкованим підрозділам; час готовності до бою (дій). За необхідності у ньому можуть бути зазначені завдання військової частини (підрозділу), сусідів та інші дані.

Бойові (попередні бойові) розпорядження і вказівки, які віддає командир усно, записуються в журнал відданих і отриманих розпоряджень, у якому відображається: дата, час і зміст розпоряджень, спосіб їх передачі або отримання, кому вони передані або повинні бути передані, від кого отримані.

Відповідно до матеріалів справи позивач відстоює право на отримання винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі до 100 000 грн за період з 21 березня 2022 року по 22 грудня 2023 року, як військовослужбовець Збройних Сил України, який проходить військову службу в роті охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Надаючи оцінку спірним обставинам, Верховний Суд виходить з такого.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що військовослужбовцям Збройних Сил України на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата додаткової винагороди до 100 000 гривень на місяць здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в зазначених бойових діях або заходах.

Документальним підтвердженням такої участі слугують наступні документи: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки (підсумкове, термінове, позатермінове) або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (спеціальних) завдань.

З наведеного слідує, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій само по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн на місяць, передбаченої Постановою № 168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови № 168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами.

Позивач пов`язує право на виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. з тим, що він перебував у добовому наряді несення служби на блокпостах роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , коли 08 липня 2022 року при несенні чергування отримав травму. При цьому, позивач наголошує на тому, що з 30 квітня 2022 року по 22 грудня 2022 року Березнегуватська селищна територіальна громада входила до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій.

Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що несення позивачем служби на блокпосту безпосередньо біля смт. Березнегувате Баштанського району Миколаївської області не є безпосередньою участю у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, оскільки, як встановили суди, у спірних правовідносинах бойове розпорядження про участь позивача у здійсненні таких заходів не видавалося.

При цьому, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано зазначили, що наданий позивачем Журнал бойових дій, в якому зазначено про отримання позивачем травми при несенні чергування, не відповідає вимогам наказу Міністерства Оборони України № 363 від 06 жовтня 2020 року, яким затверджена Інструкція з ведення Історичного формуляра(довідки) та Журналу бойових дій. Зокрема, розділом ІV Порядок ведення журналу бойових дій зазначено, що він ведеться з моменту отримання наказу, директиви про залучення до ведення бойових дій. Водночас, як встановили суди попередніх інстанцій, сторони таких доказів суду не надали.

При цьому Суд у спірних правовідносинах уважає безпідставними доводи касаційної скарги позивача про те, що суди попередніх інстанцій, вимагаючи від нього докази на підтвердження його участі в бойових діях та заходах, встановили надзвичайні стандарти доказування.

Як передбачено частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За приписами частини другої статті 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Відповідно до частини четвертої статті 79 КАС України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Крім того, частинами першою, другою статті 80 КАС України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено, зокрема заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Отже, наведеними положеннями процесуального закону передбачено, що сторони судового процесу, зокрема позивач, повинні брати активну участь у збиранні доказової інформації з метою підтвердження обґрунтованості своєї позиції перед судом.

Обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі.

Позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності.

Тобто обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається.

При цьому підставу позову повинен довести саме позивач.

Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів.

Як установлено у цій справі, позивач будь-яких документів, які б підтверджували обставини його безпосередньої участі у бойових діях та заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів в означений ним період, тобто доказів, якими би позивач підтвердив обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не надав.

Ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні під час розгляду в суді апеляційної та касаційної інстанції, позивач не зазначив про існування таких доказів, не навів будь-яких об`єктивних обставин, за яких він був позбавлений можливості їх подати до суду.

Правом на звернення до суду з відповідним клопотанням про витребування таких доказів з підстав неможливості самостійного подання до суду позивач також не скористався.

Посилання позивача на те, що в силу вимог частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Тобто позивач ніяким чином не довів підстави заявленого ним позову.

Своєю чергою, відповідач у відзиві на позовну заяву, апеляційну та касаційні скарги наполягав, що позивач не брав участі у бойових діях чи заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів, наголошуючи на тому, що у період з 24 лютого 2022 року по цей час будь-яких наказів, розпоряджень у тому числі письмових, на ведення позивачем бойових дій не створювалося та не видавалося.

Відповідно, відповідач доводив, що доказів, які б вказували на залучення позивача до означених дій та заходів не існує.

Враховуючи наведене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у справі.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, а також приписи статті 350 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

VI. Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу адвоката Мандрика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року у справі №400/10311/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.Б. Прокопенко

Судді: В.М. Соколов

С.А. Уханенко