№ 400/1090/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 400/1090/19

адміністративне провадження № К/9901/34594/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС

на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року (суддя Гордієнко Т. О.)

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2019 року (головуючий суддя Запорожан Д.В., судді Осіпова Ю.В., Танасогло Т.М.)

у справі за позовом відокремленого підрозділу «Атомкомплект» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

до Миколаївської митниці ДФС

про визнання правомірним нарахування митної вартості та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Відокремлений підрозділ «Атомкомплект» ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (надалі також - Позивач) звернувся до суду з позовом до Миколаївської митниці ДФС (надалі також - Відповідач) про визнання правомірним нарахування декларантом митної вартості товару (запасні частини до помпового агрегату) на суму 136954,70 Євро за контрактом від 19 грудня 2016 року № 53-129-01-16-00880, визнання протиправним та скасування рішення від 31 липня 2018 року № UA 504070/2018/000001/1 про коригування митної вартості товару.

В обґрунтування позову зазначало, що декларантом надано всі необхідні документи на підтвердження ціни ввезеного на митну територію України товару «запасні частини до помпового агрегату» , однак вказані документи безпідставно не враховано суб`єктом владних повноважень при ухваленні оскаржуваного індивідуального акта.

Позивач наполягав на тому, що декларантом виконано усі необхідні формальності для здійснення належного митного оформлення продукції, заявлена у митній декларації вартість товару встановлена виходячи виключно із вартості, визначеної контрактом.

На думку Позивача, Відповідачем безпідставно взято за основу лише наявність розбіжностей між ціною, зазначеною у інвойсі виробника товару, та ціною постачальника, адже ціна виробника жодним чином не стосується контракту, укладеного останнім з Позивачем.

Як зазначено у позові, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження скаржником митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення за основним методом визначення митної вартості.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2019 року, позов задоволено частково: скасовано рішення про коригування митної вартості товару від 31 липня 2018 року № UA 504070/2018/000001/1; в решті позову відмовлено.

Висновок судів про обґрунтованість і доведеність позовних вимог у відповідній частині мотивований тим, що Позивач для митного оформлення надав всі необхідні документи на підтвердження вартості ввезеного товару; відповідні документи не містили ознак підробки, розбіжностей.

Крім того, суди, ухвалюючи рішення, зазначили, що відсутність банківського платіжного документа не спростовує неправильність визначення вартості відповідного товару, оскільки згідно з умовами контракту, укладеного між Позивачем та нерезидентом передбачена оплата 30% вартості продукції - 1615947 аванс, який сплачується у акредитивній формі відповідно до рекомендацій НБУ, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача.

Також, суди попередніх інстанцій зазначили про безпідставність доводів суб`єкта владних повноважень про те, що відсутність документів щодо страхування ввезеного Позивача товару свідчить про неправильне визначення митної вартості товару. Як встановили суди страхування входить до митної вартості ввезеного товару.

Також висновки судів ґрунтуються на тому, що суб`єкти господарювання є вільними у визначенні умов договору, у тому числі визначенні ціни договору; Позивач та його безпосередній контрагент встановили у контракті, що ціна договору зазначається у специфікаціях.

Крім того, надавши правову оцінку встановленим у ході розгляду справи обставинам, суди зазначили, що Відповідач, визначаючи митну вартість за другорядним методом, всупереч положень статті 59 Митного кодексу України не зазначив номер та дату митної декларації, за якою ввозився ідентичний товар та за якою вартістю був прийнятий такий товар.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив оскаржувані рішення скасувати та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У відзиві на касаційну скаргу Позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Згідно з обставинами, встановленими судами попередніх інстанцій, Позивач уклав із TM.P S.p.A TERMOMECCANICA POMPE (Італія) непрямий контракт від 19 грудня 2016 року № 53-129-01-16-00880 на поставку 5 помпових агрегатів.

Цей контракт укладено за результатами проведеної закупівлі відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» за процедурою відкритих торгів, переможцем яких визнано TM.P S.p.A TERMOMECCANICA POMPE (Італія), де була визначена дійсна вартість товару на конкурсній основі за ціною за одну одиницю помпового агрегату 1 077 298 Євро.

Згідно з пунктом 2.3 контракту сторони домовились, що специфікація на продукцію, що постачається, при необхідності буде уточнена сторонами в частині позначення, обсягу комплектності поставки кожної одиниці, а також технічних характеристик.

Додатковою угодою від 21 червня 2018 року № 3 (пункт 2) сторони на виконання пункту 2.3 контракту уточнили специфікацію № 1 в частині позначення, обсягу та комплектності поставки кожної одиниці, в зв`язку з чим прийняли специфікацію № 1 в новій редакції.

Деталізований графік здійснення поставки окремих (партій) компонентів помпових агрегатів, зазначений у специфікації № 1.

При цьому пунктом 1.4 Специфікації передбачено, що вартість опорної плити та кілець (центруюче кільце кожуха, опорна плита кожуха, опорне кільце, опорна плита електродвигуна, зажимний сегмент кожуха, опорна плита помпи) складає 136 594,70 Євро.

З метою митного оформлення товару «запасні частини до помпового агрегату» (опорна плита та кільця: центруюче кільце кожуха, опорна плита кожуха, опорне кільце, опорна плита електродвигуна, зажимний сегмент кожуха, опорна система помпи) Позивач надав Відповідачу такий перелік документів: митну декларацію № UA 504070/2018/201387, контракт від 19 грудня 2016 року № 53-129-01-16-00880, додаткову угоду від 21 червня 2018 року № 3, інвойс постачальника від 26 червня 2018 року № 3201800682 на суму 136 954,70 Євро, CMR від 28 червня 2018 року № 0087590, від 2 липня 2018 року № 0936397, від 27 червня 2018 року №103651, № 103657, декларації країни відправлення від 27 та 28 червня, а також від 2 липня 2018 року.

Разом з тим, надавши оцінку відповідним документам, Відповідач дійшов висновку про те, що їх сукупність не підтверджує зазначену Позивачем у митній декларації митну вартість опорної плити та кілець як компонентів помпового агрегату та зазначив, що обраний Позивачем основний метод визначення митної вартості товару (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) обрано безпідставно.

Таким чином 31 липня 2018 року Миколаївською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 31 липня 2018 року № UA 50470/2018/000001/1.

У цьому рішенні зазначено, що обраний декларантом метод визначення митної вартості товару (опорної плити та кілець як компонентів помпового агрегату) за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, у зв`язку з тим, що декларантом заявлені недостовірні відомості щодо митної вартості.

Згідно з висновками Відповідача, заявлена Позивачем митна вартість кілець та опорних плит є нижчою, від визначеної у інвойсах від 26 червня 2018 року №20181163, № 20181166, № 20181169, №20181160 виробником 24. IANUARIE S.А.(Румунія) вартості товару, що постачав такий товар TM.P S.p.A TERMOMECCANICA POMPE (Італія).

Як вказував суб`єкт владних повноважень при ухваленні оскаржуваного рішення, подані Позивачем документи не місять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме:

- відсутня інформація щодо витрат на страхування основного товару;

-відсутній банківській платіжний документ;

- надані документи містять розбіжності та неточності щодо ціни товару (опорної плити та кілець як компонентів помпового агрегату), визначеної у інвойсах виробника 24. IANUARIE S.А. (Румунія) (196238,05 євро) та визначеної безпосереднім продавцем товару у контракті з Позивачем (1365974,70 євро).

З урахуванням цього Відповідачем вказано, що основою для визначення митної вартості в даному випадку є вартість операцій за ідентичними товарами, які продані в Україну і час експорту яких максимально наближених до митного оформлення оцінюваних товарів.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Свої вимоги Відповідач обґрунтовує тим, що при розгляді справи судами порушено норми матеріального та процесуального права, що полягали в ненаданні вичерпної оцінки доводам, які слугували передумовою прийняття відповідних індивідуальних актів, зокрема щодо наявності розбіжностей між ціною товару, що визначив виробник товару, та безпосередній його продавець.

Також Відповідач наполягає на тому, що судами не враховано, що Позивачем не підтверджено всі числові характеристики ввезеного на митну територію України товару, а саме не надано документів щодо оплати товару та його страхування.

3.2. Доводи Позивача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)

У відзиві на касаційну скаргу Позивач вказує на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням вимого матеріального та процесуального права.

Позивач наполягає на правильності висновків судів про те, що декларант продукції виконав усі необхідні формальності для здійснення належного митного оформлення продукції, заявлена ціна продукції встановлена виходячи виключно з вартості, визначеної контрактом, при цьому обсяг наданих декларантом документів був достатнім для визначення ціни задекларованого товару, що ввозився на митну територію України виходячи саме з основного методу - ціни, вказаної в контракті.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 6 КАС України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, в тому числі щодо проведення митного оформлення та методів визначення митної вартості товарів врегульовані положеннями Митного кодексу України.

Згідно з статтею 248 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Суд звертає увагу на те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до положень частини першої статті 58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. При цьому основний метод не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з частиною другою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За правилами частини третьої статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 Митного кодексу України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за основним методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Разом з тим, зміст наданих Позивачем під час судового розгляду справи доказів (контракт від 19 грудня 2016 року № 53-129-01-16-00880, додаткову угоду від 21 червня 2018 року № 3, інвойс постачальника від 26 червня 2018 року № 3201800682 на суму 136 954,70 Євро, CMR від 28 червня 2018 року № 0087590, від 2 липня 2018 року № 0936397, від 27 червня 2018 року №103651, № 103657, декларації країни відправлення від 27 та 28 червня, а також від 2 липня 2018 року), оцінка яким надана судами першої та апеляційної інстанції з дотриманням положень процесуального законодавства, свідчить про те, що перелік документів є повним, він достовірно підтверджує правильність декларування Позивачем митної вартості товару (опорної плити та кілець як компонентів помпового агрегату), подані документи є достатніми та такими, що у своїй сукупності спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Так, під час судового розгляду з метою доведення правомірності прийнятого рішення Відповідач посилався на відсутність банківського платіжного документа, як підстави для застосування резервного методу визначення митної вартості товару.

Суди, надаючи правову оцінку зазначеним твердженням суб`єкта владних повноважень, обґрунтовано зазначили, що вони не спростовують правильності визначення Позивачем митної вартості товару.

Так, Верховний Суд у постанові від 3 квітня 2018 року у справі №809/322/17 зазначив, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із квитанцією/платіжним дорученням та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом саме квитанції/платіжного доручення не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.

Разом з тим, позивачем надано докази на підтвердження оплати товару, а саме: оплата 30% авансу - банківська виписка по особовому рахунку від 7 березня 2017 року; повна оплата товару - платіжне доручення від 26 грудня 2018 року № 1367.

Щодо доводів Відповідача про те, що відсутність доказів щодо страхування товару свідчить про неправильність визначення Позивачем митної вартості свідчить, то у постанові у справі №803/1112/17 Верховний Суд зробив висновок, що якщо за твердженням декларанта, страхування товару не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.

Як установлено судами попередніх інстанцій, за змістом контракту, укладеного Позивачем і TM.P S.p.A TERMOMECCANICA POMPE, визначено умови поставки DAP, згідно з якими усі ризики, пов`язані з доставкою товару, несе продавець.

При цьому, як встановлено судами під час розгляду справи, відповідні суми страхових витрат, понесених продавцем товару, включено останнім до визначеної в специфікаціях вартості товару.

При цьому, обставин додаткового понесення витрат на страхування товару Позивачем Відповідачем не доведено, а відтак відсутні правові підстави для додаткового включення такого виду витрат до митної вартості.

Щодо доводів Відповідача про те, що Позивач сформував недостовірні дані щодо митної вартості ввезеного товару: запасні частини до помпового агрегату (опорна плита та кільця), то судами попередніх інстанцій таким доводам правова оцінка надана з дотриманням вимог законодавства.

Суд звертає увагу на те, що Позивач відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» за процедурою відкритих торгів придбавав у нерезидента комплектний товар, а саме помпові агрегати, складовою частиною яких були записані частини до цього агрегату - опорна плита та кільця, правомірність формування митної вартості яких Позивачем, викликала у Відповідача сумніви. Митна вартість опорної плити та кілець визначалась Позивачем на підставі укладеного договору із нерезидентом та виходячи із ціни, зазначеної в специфікації. Проте ціна цього товару (опорної плити та кілець) була нижчою, аніж ціна за якою виробник товару постачав цей товар постачальнику-нерезиденту Позивача.

Разом з тим, така поведінка декларанта не є свідченням недобросовісності останнього.

Загальна вартість комплектного товару визначається за урахуванням різних факторів, при цьому за загальним правилом сторони вільні у визначенні вартості товару. Якщо одна складова комплектного товару включена до загальної вартості комплектного товару за нижчою ціною, аніж придбана, це не є безумовною підставою для висновків про необґрунтованість відповідної ціни, адже вартість комплектного товару формується підсумково.

За умови недоведеності Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доведення правомірності свого рішення, штучного (недостовірного) формування вартості складової частини ввезеного товару та того, що на формування ціни не мали вплив факти надання знижки чи інші об`єктивні фактори, висновки Відповідача не можуть свідчить про недостовірність формування Позивачем митної вартості таких складових помпових агрегатів як опорні плити та кільця.

Варто зазначити й те, що Відповідач у касаційній скарзі посилається на наявність листа TM.P S.p.A TERMOMECCANICA POMPE від 27 липня 2017 року, в якому постачальник підтвердив, що з метою постачання та митного оформлення окремих складових помпового агрегату, ціна була розподілена між основними компонентами, при цьому використовувався пропорційний спосіб розрахунку вартості компонентів за принципом збереження вартості одного комплекту обладнання (помпового арегату) незмінною.

Суд звертає увагу на те, що згідно з положеннями частини другої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Разом з тим, Відповідачем у ході розгляду справи не доведено, що Позивач, застосовуючи основний метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), використав відомості, що не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до статті 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті.

Відтак, Відповідач мав право скоригувати митну вартість товару на підставі положень статті 59 МК України за ціною договору щодо ідентичних товарів, які ввозились в Україну з тієї ж країни, час експорту яких збігається та за основу береться прийнята митними органом вартість операцій з ідентичними товарами у митній декларації.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Відповідач всупереч вимог цієї статті не зазначив номер та дату митної декларації, за якою ввозився ідентичний товар та за якою вартістю був прийнятий Відповідачем ідентичний товар. Відповідач скоригував митну вартість ввезеного Позивачем товару на підставі інвойсів від 26 червня 2018 року виробника товару « 24. IANUARIE S. А.» Румунія, які надавались для контрагента Позивача, що не передбачено чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством.

Загалом обґрунтування касаційної скарги зводяться до вимог здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на наведене, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та прийняли рішення за правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими.

Отже, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 3 343 349 350 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Я. Олендер