ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2022 року

м. Київ

справа № 400/17/19

адміністративне провадження № К/9901/21342/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - КашпурО.В., Уханенка С.А.

розглянув як суд касаційної інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у адміністративній справі матеріалами справу №400/17/19

за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області про визнання протиправними дій і стягнення недоплаченої суддівської винагороди, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Стас Л.В., суддів Турецької І.О., Шеметенко Л.П.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області (далі - відповідач) з вимогами: визнати протиправними дії щодо нарахування та виплати позивачу у грудні 2018 року суддівської винагороди із застосуванням розміру посадового окладу 26 430 грн (15 прожиткових мінімумів); стягнути з відповідача на користь позивача 36 002,80 грн недоплаченої суддівської винагороди за грудень 2018 року.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він працює на посаді судді Ленінського районного суду м. Миколаєва, кваліфікаційне оцінювання, передбачене нормами Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №2453-VI), не проходив. Позивач указав, що відповідно до частини третьої статті 133 Закону №2453-VI розмір посадового окладу судді місцевого суду встановлюється з січня 2015 року в розмірі 15 мінімальних заробітних плат. Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено у 2018 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 3 723 грн. На думку позивача, його посадовий оклад, як судді місцевого суду, який не проходив кваліфікаційного оцінювання, має бути 55 845 грн з розрахунку 15 мінімальних заробітних плат, однак відповідачем не проведено перерахунку і виплату суддівської винагороди з огляду на вказані розміри посадового окладу.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 працює на посаді судді Ленінського районного суду м. Миколаєва, інформація щодо проходження позивачем кваліфікаційного оцінювання в матеріалах справи відсутня.

4. Згідно з розрахунковим листом за грудень 2018 року, позивачу виплачувалася суддівська винагорода з розрахунку посадового окладу судді місцевого суду - 26 430 грн (15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - 1 762 грн).

5. Спір між сторонами виник стосовно того, який показник має бути врахований при обчисленні суми суддівської винагороди позивача за грудень 2018 року - мінімальна заробітна плата або прожитковий мінімум для працездатних осіб.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

6. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.03.2019 відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

7. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 04.10.2018 (справа №820/648/18), суддівська винагорода для суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, має розраховуватися на підставі приписів частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 133 Закону Закон №2453-VI, пункту 23 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII), пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII (далі - Закон №1774-VIII), та, відповідно, мінімальна заробітна плата, після набрання чинності Законом №1774-VIII, не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

8. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019 рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.03.2019 скасовано. Прийнято нове судове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у грудні 2018 року суддівської винагороди із застосуванням розміру посадового окладу - 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 за грудень 2018 року на підставі Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018, виходячи з 15 мінімальних заробітних плат, з урахуванням раніше виплаченої суми. В іншій частині позову відмовлено.

9. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції керувався тим, що Конституційний Суд України у Рішенні від 04.12.2018 №11-р/2018 зазначив, що положення частин третьої, десятої статті 133 Закону №2453 (у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VІІІ (далі - Закон №192-VІІІ) є неконституційними. Тобто, Конституційний Суд України відновив право на отримання посадового окладу судді місцевого суду у розмірі 15 мінімальних заробітних плат з 01.01.2015. Отже, на думку суду апеляційної інстанції, відповідачем протиправно здійснено розрахунок суддівської винагороди позивача, виходячи з розрахунку 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

10. 29 липня 2019 року до Суду надійшла касаційна скарга Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019.

11. У касаційній скарзі скаржник, не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанцій, просить його скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції.

12. Касаційну скаргу скаржник мотивує тим, що пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів і заробітної плати працівників та інших виплат.

13. Також скаржник звертає увагу на те, що задоволення цього позову судом апеляційної інстанції та скасування рішення суду першої інстанції призвело до ситуації, коли розмір суддівської винагороди судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання, перевищив розмір суддівської винагороди судді, який таке оцінювання пройшов.

14. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Уханенку С.А., Кашпур О.В.

15. Ухвалою Суду від 22.08.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

16. Заперечень на касаційну скаргу не надійшло.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

17. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.

18. Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 15січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

19. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями КАС України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом №460-IX.

20. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. У статті 130 Конституції України закріплено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

22. 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон №1402-VIII, частинами першою та другою статті 135 якого закріплено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

23. Частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIIІ було встановлено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) 30 мінімальних заробітних плат - судді місцевого суду; 2) 50 мінімальних заробітних плат - судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду; 3) 75 мінімальних заробітних плат - судді Верховного Суду.

24. Законом №1774-VIII, який набрав чинності 01.01.2017, зокрема частину третю статті 135 Закону №1402-VIIІ викладено в такій редакції: «Базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року».

25. Згідно з статтями 7, 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 №2246-VIII установлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01.01.2018 становить 1 762 грн, а розмір мінімальної заробітної плати - 3 723 грн.

26. Пунктом 22 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII (положення якого діяли на час існування спірних правовідносин до моменту виключення цього пункту Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019) було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, тобто Законом №1402-VIII, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI.

27. Пункт 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII передбачав, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI.

28. Згідно з частиною першою статті 133 Закону №2453-VI (у редакції Закону №192-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

29. Частиною третьою статті 133 Закону №2453-VI (у редакції Закону №192-VIІІ) було визначено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

30. Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.

31. Згідно з пунктом 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

32. 04 грудня 2018 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення №11-р/2018, яким, зокрема, визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини третьої статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону №192-VIII. Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 01.01.2011 - 6 мінімальних заробітних плат; з 01.01.2012 - 8 мінімальних заробітних плат; з 01.01.2013 - 10 мінімальних заробітних плат; з 01.01.2014 - 12 мінімальних заробітних плат; з 01.01.2015 - 15 мінімальних заробітних плат» (пункт 1 резолютивної частини цього Рішення).

VI. Позиція Верховного Суду

33. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

34. Спірним у цій справі є питання правильності розрахунку Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Миколаївській області суддівської винагороди ОСОБА_1 за грудень 2018 року, тобто після набрання законної сили Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018. Позивач уважає, що винагорода судді повинна розраховуватися на основі мінімальної заробітної плати, а не виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року.

35. Суд указує, що вказаним Рішенням Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення частини третьої статті 133 Закону №2453-VI, у редакції Закону №192-VIII.

36. Частина третя статті 133 Закону №2453-VI до визнання її неконституційною встановлювала розмір посадового окладу судді місцевого суду - 10 мінімальних заробітних плат. Ця норма застосовувалася для визначення розміру посадового окладу тих суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання, як це було передбачено положеннями пункту 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII.

37. Визнаючи неконституційним положення частини третьої 133 Закону №2453-VI, Конституційний Суд України зауважив, що законодавець неодноразово вносив зміни до вказаного закону щодо розміру посадового окладу, у результаті яких оклад судді місцевого суду було зменшено з 15 до 10 мінімальних заробітних плат. Такі зміни суд визнав посяганням на гарантію незалежності судді у вигляді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

38. У Рішенні від 04.12.2018 №11-р/2018 Конституційний Суд України вказав на звуження змісту та обсягу гарантій незалежності суддів через зменшення гарантованого розміру винагороди судді у спеціальному законі, тобто у зв`язку зі зміною абсолютної величини такої винагороди.

39. Водночас, як уже зазначалося, Законом №1774-VIII, який набрав чинності 01.01.2017, змінено підхід до визначення розмірів посадових окладів і заробітної плати працівників, а також інших виплат. Отже, цим Законом запроваджено нову розрахункову величину для визначення розмірів тих чи інших виплат шляхом заміни мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум.

40. Отож з прийняттям Закону №1774-VIII змін зазнав не розмір суддівської винагороди, а розрахункова величина.

41. Суд зауважує, що Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018, на яке посилається позивач і суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги останнього, не вирішувалося питання розрахункової величини, яку належить застосовувати при розрахунку посадового окладу суддів, а тому правові висновки, які містяться в цьому Рішенні Конституційного Суду України, не впливають на конституційність норм Закону №1774-VIII, зокрема пункту 3 його розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення».

42. Таким чином, пункт 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII Конституційним Судом України не переглядався на предмет його неконституційності.

43. У контексті наведеного безпідставними є висновки суду апеляційної інстанції про необхідність проведення нарахування та виплати суддівської винагороди позивачу за грудень 2018 року на підставі Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018, виходячи з 15 мінімальних заробітних плат. Суддівську винагороду позивачу необхідно обчислювати відповідно до статті 133 Закону №2453-VI (у первинній редакції), однак з урахуванням приписів пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VІІІ (у наведеній редакції), тобто з розрахунку 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено на рівні 1 762,00 грн.

44. Указана правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 14.12.2020 в справі №640/22027/18, від 13.10.2021 в справі №160/5961/19 та в рішенні від 11.03.2020 в справі №Пз/9901/17/19 (№200/9195/19-а).

45. З огляду на викладене, Суд не погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для частково задоволення позову.

46. Водночас відповідно до статті 352 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

47. Стосовно того, чи відповідає рішення суду першої інстанції вимогам закону, Суд звертає увагу на таке.

48. Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

49. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, обмежився лише цитуванням постанови Верховного Суду та загальним висновком про правильність нарахування відповідачем суддівської винагороди позивачу.

50. Отже, за відсутності обґрунтування висновків суду щодо предмету та підстав позову, зокрема щодо застосування норм матеріального права в спірних правовідносинах, рішення суду першої інстанції не є таким, що відповідає закону. Тому після скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції вказане рішення суду першої інстанції не може бути залишене в силі.

51. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

52. За приписами частини третьої статті 351 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

53. Таким чином, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

54. Керуючись статтями 3 242 341 344 349 351 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

55. Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області задовольнити частково.

56. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року та рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року скасувати.

57. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області про визнання протиправними дій і стягнення недоплаченої суддівської винагороди відмовити.

58. Судові витрати не розподіляються.

59. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко