№ 400/216/22 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року

м. Київ

справа № 400/216/22

адміністративне провадження № К/990/37351/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 400/216/22

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду (суддя: А. П. Фульга) від 10 травня 2023 року та постанову Пятого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: О. О. Димерлій, А. В. Крусян, Т. М. Танасогло) від 06 вересня 2023 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» (далі - ТОВ СП «НІБУЛОН», Товариство, позивач) звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач, скаржник, податковий/контролюючий орган), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 25 жовтня 2021 року:

№ 21334000706 щодо збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 7 604 810,40грн.,

№ 21434000706 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 8 449 789,70грн.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що під час перевірки контролюючому органу було надано усі необхідні первинні та інші документи, які свідчать про реальність та товарність господарських операцій з ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ». Як стверджує позивач, за наслідками постачання сільськогосподарської продукції на перевантажувальний термінал ТОВ СП «НІБУЛОН» її було реалізовано на експорт.

3. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року, позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 25 жовтня 2021 року № 21334000706, № 21434000706.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач через систему «Електроний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

5. Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року клопотання Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено Південному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків строк на касаційне оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2023 року у справі № 400/216/22. Відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

Водночас вказаною ухвалою Верховного Суду відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення дії рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2023 року у справі № 400/216/22.

6. Позивач скористався своїм процесуальним правом та 30 листопада 2023 року через систему «Електроний суд», а також 05 грудня 2023 року подав до суду відзиви на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки вважає доводи такої скарги безпідставними, а оскаржувані рішення - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків з 24 травня 2021 року по 08 вересня 2021 року проводилась документальна планова виїзна перевірка ТОВ СП «НІБУЛОН» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства, іншого законодавства за період з 01 липня 2017 року по 31 березня 2021 року та з питань правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 01 січня 2012 року по 31 березня 2021 року, за результатами якої 22 вересня 2021 року складено акт № 322/34-00-07-06/14291113 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ СП «НІБУЛОН», код ЄДРПОУ 14291113 тел. +38(0512)372344, +38(0512)580404б e.mail: mail1@nibulon.com.ua".

9. У висновках вказаного акту перевірки зазначено про:

заниження податку на прибуток на суму 6 913 464грн., що призвело до порушення вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, статті 135 Податкового кодексу України;

завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 7 609 142грн., у зв`язку з чим не дотримано положень пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України;

завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту на суму 72 485 грн., а тому порушено приписи пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

10. На підставі акту перевірки № 322/34-00-07-06/14291113 від 22 вересня 2021 року Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків винесено податкові повідомлення-рішення від 25 жовтня 2021 року:

№ 21334000706 щодо збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 7 604 810,40 грн.

11. Не погодившись із вказаними податковими повідомленням-рішеннями позивач звернувся до суду із цим позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в межах розгляду даної справи, позивачем повністю доведено дотримання ним законодавчо передбачених умов щодо документального підтвердження реальності фінансово-господарських операцій, за участю його контрагента ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ», досягнення ТОВ СП «НІБУЛОН» законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів (робіт, послуг) - для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку. Окрім того, за наслідками дослідження наданих позивачем доказів судами констатовано, що вони: відповідають визначенню «первинні документи», яке наведено в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також належним чином оформлені; підтверджують реальність здійснення кожної господарської операції (рух активів), внаслідок чого відбулися реальні зміни майнового стану платника податків.

13. Водночас суди першої та апеляційної інстанцій виснували на тому, що висновки суб`єкта владних повноважень про нереальність здійснення господарських операцій є необґрунтованими та жодним чином документально не підтвердженими, адже під час розгляду справи відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили, що зміст укладених між господарюючими суб`єктами правочинів не відповідає дійсним намірам сторін збільшити їх активи, такі наміри спрямовані на ухилення від сплати податків тощо.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

15. З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

16. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми права у подібних правовідносинах, а саме, підпункт 134.1.1 пункт 134.1 статті 134, статті 135 розділу III Податкового кодексу України та пункт 198.1, пункт 198.2, пункт 198.3, пункт 198.6 статті 198, пункт 201.1, пункт 201.10 статті 201, пункт 200.1, пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 400/987/19, від 05 травня 2019 року у справі № 802/843/17-а, від 14 вересня 2021 року у справі № 820/11305/15, від 21 травня 2019 року у справі № 2а-10440/10/2670, від 17 січня 2018 року у справі № К/9901/2529/18, від 18 січня 2018 року у справі № К/9901/1478/18, від 24 січня 2018 року у справі № К/9901/554/18, від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, від 02 жовтня 2018 року у справі № 816/2328/17, від 15 липня 2022 року у справі № 808/9004/15.

17. Контролюючий орган стверджує, що всупереч висновкам Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не врахував доводів контролюючого органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентом.

18. Зокрема, відповідач зазначає, що перевіркою встановлено та відображено в акті перевірки, не підтвердження можливості здійснення ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ» господарських операцій з ідентифікованим товаром (ріпак, пшениця, ячмінь) у зв`язку із відсутністю власних чи орендованих складських приміщень для зберігання с/г продукції з пункту відвантаження товару, відсутністю у виробників с/г продукції в період посіву та повного циклу вирощування сільськогосподарської продукції земельних ділянок, зазначення ФОПів у ТТН, взаємовідносини з якими не відображено у податковій звітності, задекларовано послуги перевезення вантажів лише з пов`язаними особами ПП «ОНІКС-ОПТ» та ТОВ «ДЮНІСІЙ VN», встановлено наявність у рамках розслідування кримінального провадження № 32019150000000042, що «ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ» здійснювало операції з підприємствами ТОВ «ЛАНАРА», ТОВ «ХІМАГРОСБУТ», ТОВ «НИКТЕХБУД», ТОВ «АГРО-ДОБРИВО», ТОВ «ВІЛАРІЯ», ТОВ «НОВАТОЛ», ТОВ «НЕДА 1», ТОВ «СЕЛЕКТ-ІНДАСТРІАЛ», ТОВ «ИНТЕГРАЛЛ», ТОВ «ТРАНДІС Л», ТОВ «ХОЗБУДСЕРВІС», ТОВ «ГРАНИТ ЛАЙН», ТОВ «ВИЗАРД Н», які входять до складу транзитно-конвертаційної групи підприємств, що організована невстановленими на теперішній час особами, за рахунок яких службовими особами ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ» сформовано податковий кредит з ПДВ, з метою ухилення від сплати податкових зобов`язань з ПДВ та обготівкування грошових коштів, керівники вказаних вище підприємств є номінальними, фактично ніколи не здійснювали будь-яких організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах та не здійснювали ведення фінансово-господарської діяльності, що свідчить по-перше про недобросовісність даного контрагента та по-друге враховуючи в сукупності усі встановлені контролюючим органом обставини про нереальність проведення господарських операцій між ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ» та ТОВ СП «Нібулон».

19. Штучне формування податкового кредиту з ПДВ, з метою ухилення від сплати податкових зобов`язань з ПДВ та обготівкування грошових коштів ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ», підтверджується ухвалами Центрального районного суду міста Миколаєва від 23 серпня 2023 року та від 17 серпня 2023 року, які на час розгляду справи не були відомі, проте відповідач просить суд касаційної інстанції врахувати їх та повідомляє, що дані факти викладені в них та в акті перевірки мають вагоме значення для вирішення справи по суті, оскільки підтверджують нереальність господарських операцій.

20. Окремо відповідач також наголошує, що судами попередніх інстанцій відхилено, як належний доказ вчинення порушення позивачем вимог податкового законодавства, встановлених за результатами аналізу баз даних контролюючого органу. Крім того, скаржник посилається також на те, що позивачем було занижено базу оподаткування податку на прибуток, у зв`язку з тим, що не оприбутковано на балансі безкоштовно отримані ТМЦ.

21. Тобто, у цілому, скаржник наводить доводи, аналогічні доводам відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин справи, шляхом відтворення частини акта перевірки, цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, наводить ряд постанов Верховного Суду та цитує уривки з них, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторного зазначення не потребують.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з такого.

23. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

24. За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут та надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

25. Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

26. Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

27. Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

28. Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

29. Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

30. Згідно до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

31. Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

32. За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

33. Статтею 198 Податкового кодексу України визначено підстави, за яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит; умови, дату, час та порядок його формування; права і обов`язки платників податку в даній сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

34. Положеннями пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України установлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

35. Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абзаци перший-третій цього пункту).

36. Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

37. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог чи не підтвердженими митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» № 3609-V змінено формулювання цього пункту і вказано, що не відноситься до податкового кредиту сума податку, зокрема, підтверджена податковою накладною, яка була оформлена з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України.

38. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 Податкового кодексу України).

39. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV.

40. За приписами статті 1 вказаного Закону (тут та надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

41. Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України.

42. Застосування наведених норм у системному зв`язку дає підстави зробити висновок, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума ПДВ для включення до податкового кредиту, крім того, повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

43. Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум витрат та податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань з податку на прибуток та з ПДВ відповідно, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

44. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимозі статті 75 КАС України щодо достовірності доказів.

45. Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону № 996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

46. У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді права платника податків на формування в податковому обліку податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язано з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника. Господарські операції мають відповідати економічному змісту, відображеному в укладених платником податків договорах, та підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

47. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

48. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податків даних податкового обліку.

49. Верховними Судом вже сформована стала та послідовна практика щодо застосування наведених норм права. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, виснувала, зокрема, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

50. Такий висновок Велика Палата зробила, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону № 996-XIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.

51. Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі лише наявність вироку щодо контрагента платника податків, факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

52. У справі, яка розглядається, судами встановлено, що перед офіційним оформлення фінансово-господарських правовідносин між ТОВ СП «НІБУЛОН» та ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ», позивач ознайомився із статутними/реєстраційними документами контрагента, перевірив його реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також відомостями щодо уповноважених осіб ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ», тощо. За наслідками проведених дій з`ясовано, що ФГ «ПІВДЕНІ ЛАНИ» має господарську правосуб`єктність, тобто здатне виступати учасником правовідносин; перебуває на податковому обліку як платник ПДВ; має право виписувати податкові накладні.

53. Лише після проведених таких заходів ТОВ СП «НІБУЛОН» вступило з ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ» у фінансово-господарські правовідносини, шляхом укладення договорів поставки від 20 червня 2017 року № 46/2017, від 30 травня 2018 року № 17/2018, від 12 червня 2019 року № 237/2019.

54. Отже, як вбачається з викладеного можна дійти висновку, що позивач вжив заходів для перевірки правосуб`єктності свого контрагента, тобто проявив достатню обачність при укладанні договорів з ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ».

55. Так, відповідно до істотних умов вказаних правочинів, Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю сільськогосподарську продукцію власного виробництва в асортименті, за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з Покупцем і вказаних у Договорі та в Додатках до Договору, а Покупець зобов`язується здійснити приймання та оплату товару.

56. Судами з`ясовано, що з метою конкретизації виду сільськогосподарської продукції та її кількості, яка постачалась за договорами від 20 червня 2017 року № 46/2017, від 30 травня 2018 року № 17/2018, від 12 червня 2019 року № 237/2019, між ТОВ СП «НІБУЛОН» (Покупець) та ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ» (Постачальник) підписано відповідні додатки та додаткові угоди.

57. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, жодних доказів на підтвердження того, що укладені між ТОВ СП «НІБУЛОН» (Покупець) та ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ» (Постачальник) договори поставки від 20 червня 2017 року № 46/2017, від 30 травня 2018 року № 17/2018, від 12 червня 2019 року № 237/2019 визнано недійсними, вони є удаваними або фіктивними, не мають економічного підґрунтя, суб`єктом владних повноважень до матеріалів справи не додано.

58. На підтвердження реальності здійснення вищеозначених господарських операцій ТОВ СП «НІБУЛОН» до матеріалів справи додано: рахунки на оплату, платіжні доручення, видаткові накладні, товарно-транспорті накладні, податкові накладні, які зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, витяги з журналів (щодо зважування на автомобільних вагах (надходження), реєстрації лабораторних аналізів зерна при надходженні автомобільним транспортом) та книг (а саме, витяги з книг кількісно - якісного обліку хлібопродуктів).

59. Судом першої та апеляційної інстанцій також установлено, що придбаний ТОВ СП «НІБУЛОН» у ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ», згідно із договорами поставки від 20 червня 2017 року № 46/2017, від 30 травня 2018 року № 17/2018, від 12 червня 2019 року № 237/2019, товар у подальшому було реалізовано на експорт, про що свідчить наявні у матеріалах справи: контрольні талони, акти розбіжностей, складські квитанції на зерно, карточки аналізу зерна (форма № 47), переліки документів по надходженню (форма ЗХС-5), реєстри накладних на прийняте зерно з визначенням якості по кожній окремій партії (ЗХС-4), свідоцтва про якість зерна, накази (форма № 16), фітосанітарні сертифікати, сертифікати походження (Certificate of origin), сертифікати не радіоактивності, міжнародні ветеринарні сертифікати, витяг з книги обліку довіреностей за 2017-2019 рік щодо підприємства ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ», здавальні акти, коносаменти, доручення на відвантаження експортних вантажів, форвардні контракти з додатками та додатковими угодами, митні декларації.

60. Здійснивши аналіз умов договорів за спірними господарськими операціями з спірним контрагентом та наведених у акті перевірки доводів податкового органу, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем повністю доведено дотримання ним законодавчо передбачених умов щодо документального підтвердження реальності фінансово-господарських операцій, за участю його контрагента ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ», досягнення ТОВ СП «НІБУЛОН» законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів (робіт, послуг) - для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку.

61. Застосовуючи зазначені вище правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судовими інстанціями встановлено правомірність формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій з вказаним контрагентом з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Оцінюючи облікові документи, надані позивачем щодо цих операцій, суди визнали їх достовірними та достатніми доказами, що підтверджують як спірні операції, так і задекларовані позивачем показники податкового обліку.

62. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо безпідставності та необґрунтованості окреслених податковим органом в акті перевірки № 322/34-00-07-06/14291113 від 22 вересня 2021 року висновків та протиправності спірних податкових повідомлень-рішень Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 25 жовтня 2021 року № 21334000706, № 21434000706.

63. При цьому, суд касаційної інстанції уважає обґрунтовано відхилені доводи скаржника стосовно анулювання ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ» свідоцтв платника податку на додану вартість, адже на час виникнення між господарюючими суб`єктами договірних правовідносин у межах перевіряємого періоду контрагент позивача мав діюче свідоцтво платника ПДВ № 200314220 від 01 січня 2017 року.

64. Так, згідно із актом № 322/34-00-07-06/14291113 від 22 вересня 2021 року предметом перевірки було дотримання ТОВ СП «НІБУЛОН» вимог податкового законодавства, валютного законодавства, іншого законодавства за період з 01 липня 2017 року по 31 березня 2021 року, з питань правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2012 року по 31 березня 2021 року.

65. Як зазначає сам відповідач у акті перевірки, запереченні на адміністративний позов, апеляційній та касаційній скаргах, вказане свідоцтво було анульовано лише 27 липня 2021 року, тобто поза межами первіряємого періоду.

66. Судами також правильно відхиллено посилання відповідача на те, що ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ» прийнято рішення про припинення, оскільки будь-яких доказів на підтвердження внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідного запису матеріали справи не містять. В контексті означеного, судами попередніх інстанцій встановлено, що наразі до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань також не внесено запису про те, що ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ» припинено. Окрім того, установчі документи постачальника недійсними в судовому порядку не визнавались, судових рішень відносно скасування державної реєстрації або припинення юридичної особи не виносилось. Реєстрацію платником податку на додану вартість в зазначені періоди підтверджує витяг з реєстру платників ПДВ.

67. Крім того, не заслуговують на увагу й твердження контролюючого органу про те, що в рамках проведення перевірки ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ» останнім не було надано первинних документів, адже неподання за наведених умов вказаним суб`єктом господарювання документів первинного бухгалтерського обліку несе певні правові наслідки, зокрема, для ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ».

68. Більше того, судами з`ясовано, що в період з 25 жовтня 2021 року по 27 жовтня 2021 року податковим органом проведено зустрічну звірку ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ» з питань господарських відносин з платником податків ТОВ СП «НІБУЛОН» за період з 01 липня 2017 року по 31 грудня 2019 року, за результатами якої складено довідку від 27 жовтня 2021 року № 37/14-29-07-05/36587258, у висновках якої зазначено про часткове документальне підтвердження факту здійснення господарських операцій із ТОВ СП «НІБУЛОН» за період з 01 липня 2017 року по 31 грудня 2019 року.

69. Водночас, будь-яких порушень податкового законодавства в межах досліджуваних правовідносин посадовими особами контролюючого органу під час проведення зустрічної звірки не встановлено, а тому посилання суб`єкта владних повноважень на викладену в довідці від 27 жовтня 2021 року №37/14-29-07-05/36587258 інформацію є безпідставним.

70. Позиція відповідача про недостатність у ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ» земельних ділянок для вирощування необхідної кількості сільськогосподарської продукції, спростовується довідками органів місцевого самоврядування стосовно розміру земельних ділянок, які використовувалися ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ» для вирощування сільськогосподарської продукції, а саме:

- довідкою Воскресенської селищної ради від 27 січня 2017 року № 108/40.09 підтверджується використання 40,00 га на території Воскресенської селищної ради.

- довідкою Первомайської селищної ради від 24 березня 2017 року № БН підтверджується використання ФГ "«ПІВДЕННІ ЛАНИ» 174,783 га на території Первомайської селищної ради.

- довідкою Новомиколаївської сільської ради від 03 лютого 2017 року № 175 підтверджується, що на території Новомиколаївської сільської ради в користуванні ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ» наявні 101,3769 га земель.

- довідкою Воскресенської селищної ради від 31 січня 2017 року № 04.03-64 у користуванні ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ» наявні земельні ділянки загальною площею 1412,9109 га. біля с. Калинівка.

- довідкою Воскресенської селищної ради від 25 січня 2018 року № 165/02-54 підтверджується, що на території Воскресенської селищної ради ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ» користується 40 га ріллі (смт. Воскресенське укладено 1 договір оренди) та 1473,5676 га ріллі (с.Калинівка укладено 325 договорів оренди).

- довідкою Новомиколаївської сільської ради від 25 січня 2018 року № 136 підтверджується, що на території сільської ради загальна площа земельної ділянки господарства в користуванні складає 84,2071 га земель (ріллі) згідно договорів оренди (7 шт.) земельних часток (паїв).

- довідкою Первомайської селищної ради від 23 січня 2018 року № 115/06-03 ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ» користується земельною ділянкою площею 174,183 га ріллі.

- довідкою Воскресенської селищної ради від 02 січня 2019 року № 3591/02-54 підтверджується, що в адміністративних межах Воскресенської селищної ради ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ» користується 1488,7839 га ріллі (с.Калинівка укладено 329 договорів оренди).

- довідкою Новомиколаївської сільської ради від 25 січня 2019 року № 91 підтверджується, що ФГ «Південні Лани» має в користуванні земельні ділянки площею 84,2071 га.

71. Наявність у ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ» земельних ділянок також підтверджується податковими деклараціями платника єдиного податку четвертої групи за 2017 рік та 2018 рік, статистичною звітністю № 4-сг «Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур», статистичною звітністю № 29-сг «Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду», а також договорами оренди земельних ділянок, які укладено між ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ» та орендодавцями.

72. Отже, колегія судів погоджується з тим, що вищенаведеними доказами підтверджується наявність у користуванні ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ» впродовж 2017-2019 років земельних ділянок, достатніх для самостійного вирощення (вироблення) сільськогосподарської продукції, яка була реалізована ТОВ СП «НІБУЛОН». У свою чергу, відповідачем належним чином не обґрунтовано, які не підтверджено належними та допустимими доказами, що наявних у ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ» земельних ділянок не достатньо для вирощування необхідної кількості сільськогосподарської продукції.

73. Обґрунтовано суди не взяли до уваги і посилання контролюючого органу на те, що згідно із даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ» у населеному пункті с. Калинівка не мало власних чи орендованих складських приміщень для зберігання сільськогосподарської продукції, з огляду на таке.

74. Судами встановлено, що згідно із довідкою від 27 жовтня 2021 року № 37/14-29-07-05/36587258 про результати проведення зустрічної звірки ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ» щодо господарських відносин із платником податків ТОВ СП «НІБУЛОН» за період з 01 липня 2017 року по 31 грудня 2019 року, відповідно до наявних у ГУ ДПС у Миколаївській області баз даних з 27 червня 2017 року взятий на облік об`єкт оподаткування «комплекс», який розташований в с. Калинівка, Вітовського району, Миколаївській області, вул. Польова, б.1. До того ж, у 2019 році за договором позички від 25 квітня 2019 року № 391 ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ» отримало в безоплатне користування нежитловий об`єкт, який розташований за адресою с. Калинівка, Вітовського району, Миколаївській області, вул. Польова, б.1/1. Зазначений об`єкт включає в себе зерносховище загальною площею 1632 кв. м.

75. Отже, наявність нежитлового об`єкта «комплекс» та зерносховища на території в с. Калинівка, Вітовського району, Миколаївській області, якими користувалось ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ», спростовує викладені у відповідній частині апеляційної та касаційної скарг доводи скаржника.

76. Крім того, зокрема, апеляційним судом відмічено, що не внесення ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ» до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про власні чи орендовані складські приміщення для зберігання сільськогосподарської продукції в с. Калинівка, Вітовського району, Миколаївській області жодним чином не свідчить, що таких приміщень контрагент позивача взагалі немає.

77. Окрім того, твердження відповідача, що за даними Єдиного реєстру податкових накладних у податковому кредиті ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ» задекларовано послуги перевезення вантажів лише з пов`язаними особами ПП «ОНІКС-ОПТ» та ТОВ «ДІОНІСІЙ VN», судами попередніх інстанцій правильно не взято до уваги, оскільки усі виписані ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ» та отримані ТОВ СП «НІБУЛОН» у період з 01 липня 2017 року по 31 грудня 2019 року податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та суми податку на додану вартість включені до податкових зобов`язань контрагента позивача. При цьому, вказане підтверджується:

- довідкою Головного управління ДПС у Миколаївській області від 27 жовтня 2021 року № 37/14-29-07-05/36587258 «Про результати проведення зустрічної звірки ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ» щодо господарських відносин із платником податків ТОВ СП «НІБУЛОН» за період з 01 липня 2017 року по 31 грудня 2019 року», у якій зазначено, що суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними за липень, серпень, жовтень 2017 року, березень, квітень, червень, липень, серпень, вересень 2018 року, лютий, березень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2019року включено до податкових зобов`язань відповідного періоду та відповідають даним додатків 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за вищезазначений період та даним Єдиного реєстру податкових накладних. Розбіжності між податковими зобов`язаннями ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ» та податковим кредитом ТОВ СП «НІБУЛОН» згідно із автоматизованою системою зіставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів ІС "Податковий блок" відсутні.

- податковими деклараціями ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ» з податку на додану вартість, у яких відображено суми податку на додану вартість по взаємовідносинам, які склалися між ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ» та позивачем за період з 2017-2019 роках.

78. Як у касаційній скарзі, так і у ході судового розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій скаржник звертав увагу на відображення у товарно-транспортних накладних підприємств та ФОПів взаємовідносини з якими не відображено у податковій звітності ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ». Мотивуючи відхилення наведених доводів податкового органу колегія суддів виходить з того, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому. У свою чергу, наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо інші об`єктивні дані свідчать про зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 825/3419/14.

79. До того ж, можливі порушення ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ» у його взаємовідносинах з контрагентами-перевізниками порядку здійснення господарської діяльності та податкового законодавства не можуть впливати на результати діяльності ТОВ СП «НІБУЛОН» та не можуть бути підставою для притягнення Товариства до відповідальності, оскільки будь - яка юридична відповідальність особи згідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер. Тому до відповідальності повинен бути притягнутий саме правопорушник, а не позивач. В той самий час, відповідачем не було надано належних доказів притягнення до відповідальності саме порушників податкового законодавства.

80. Суди попередніх інстанцій, з поміж іншого, розглянули посилання відповідача на факт порушення кримінального провадження № 32019150000000042 відносно здійснення ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ» операцій із підприємствами ТОВ «ЛАНАРА», ТОВ «ХІМАГРОСБУТ», ТОВ «НИКТЕХБУД», ТОВ «АГРО-ДОБРИВО», ТОВ «ВІЛАРІЯ», ТОВ «НОВАТОЛ», ТОВ «НЕДА 1», ТОВ «СЕЛЕКТ-ІНДАСТРІАЛ», ТОВ «ИНТЕГРАЛЛ», ТОВ «ТРАНДІС Л», ТОВ «ХОЗБУДСЕРВІС», ТОВ «ГРАНИТ ЛАЙН», ТОВ «ВИЗАРД Н», про наявність якого податковий орган вказує й у касаційній скарзі, а саме, зазначає, що у зв`язку з наявністю відомостей про кримінальне провадження щодо контрагента у відкритому доступі Єдиного державного реєстру судових рішень, податковим органом доведено про штучне формування податкового кредиту з ПДВ, з метою ухилення від сплати податкових зобов`язань з ПДВ та обготівкування грошових коштів ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ», що свідчить по-перше про недобросовісність даного контрагента та по-друге враховуючи в сукупності усі встановлені контролюючим органом обставини про нереальність проведення господарських операцій між ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ» та ТОВ СП «Нібулон», вказане підтверджується ухвалами Центрального районного суду міста Миколаєва від 23 серпня 2023 року та від 17 серпня 2023 року, які на час розгляду справи не були відомі, проте відповідач просить суд касаційної інстанції врахувати їх та повідомляє, що дані факти викладені в них та в акті перевірки мають вагоме значення для вирішення справи по суті, оскільки підтверджують нереальність господарських операцій.

81. Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на положення частини шостої статті 78 КАС України, відповідно до яких вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

82. Таким чином, сам по собі факт реєстрації кримінального провадження не може бути доказом наявності податкового правопорушення та підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними, оскільки податковий орган не наділений повноваженнями щодо надання правової оцінки доказам, зібраним у кримінальному провадженні, до прийняття судового рішення (вироку) у кримінальних провадженнях.

83. Тут слід додати й про ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови від 07 липня 2022 року по справі № 160/3364/19, у якій ВП ВС відступила від висновку Верховного Суду України про безумовні й наскрізні наслідки фіктивного підприємництва (несумісність з легальною підприємницькою діяльністю), й запровадила диференційований підхід до аналізу господарських операцій між суб`єктами господарювання.

84. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

85. Водночас, ані на момент проведення податкової перевірки позивача та фіксації її наслідків, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час її перегляду в суді апеляційної інстанції, на відповідне судове рішення про витребування додаткових доказів, суб`єктом владних повноважень не надано будь-яких доказів на підтвердження наявності вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили. До того ж, судами обґрунтовано враховано, що означене кримінальне провадження стосується виключно фінансово-господарських правовідносин, які склалися між ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ» та його контрагентами - ТОВ «ЛАНАРА», ТОВ «ХІМАГРОСБУТ», ТОВ «НИКТЕХБУД», ТОВ «АГРО-ДОБРИВО», ТОВ «ВІЛАРІЯ», ТОВ «НОВАТОЛ», ТОВ «НЕДА 1», ТОВ «СЕЛЕКТ-ІНДАСТРІАЛ», ТОВ «ИНТЕГРАЛЛ», ТОВ «ТРАНДІС Л», ТОВ «ХОЗБУДСЕРВІС», ТОВ «ГРАНИТ ЛАЙН», ТОВ «ВИЗАРД Н». Крім того, згідно із умовами договорів поставки від 20 червня 2017 року № 46/2017, від 30 травня 2018 року № 17/2018, від 12 червня 2019 року № 237/2019 ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ» постачало на користь ТОВ СП «НІБУЛОН» сільськогосподарську продукцію власного виробництва, а не придбану в придбану в контрагентів по ланцюгу постачання.

86. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що наявність кримінального провадження № 32019150000000042 від 31 жовтня 2019 року не впливає на фінансово-господарські правовідносини, які виникли між ТОВ СП «НІБУЛОН» та ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ» під час виконання умов спірних договорів поставки у межах досліджуваного періоду.

87. Що ж до врахування додаткових (нових) доказів (обставин), то суд касаційної інстанції не наділений такими повноваженнями, зважаючи на приписи частини другої статті 341 КАС України, відповідно до якої останній не має права збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, слід звернути увагу на те, що на час ухвалення оскаржуваних судових рішень такі докази (обставини), як ухвали Центрального районного суду міста Миколаєва від 23 серпня 2023 року та від 17 серпня 2023 року по кримінальному провадженні щодо контрагента позивача, ще не були постановлені.

88. Колегією суддів відхиляються посилання контролюючого органу на те, що платником податків занижено базу оподаткування податку на прибуток внаслідок не оприбуткування на балансі безкоштовно отриманих ТМЦ, оскільки суб`єктом владних повноважень у продовж усього розгляду справи не конкретизовано, які саме безкоштовно отримані товарно-матеріальні цінності платник податку мав оприбуткувати на баланс.

89. Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни в тому числі тими, які не були безпосередніми постачальниками товару, та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

90. Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 816/5040/14 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

91. Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення від 09 січня 2007 року (заява № 803/02) у справі «Інтерсплав проти України»; рішення від 22 січня 2009 року (заява № 3991/03) «Справа БУЛВЕС проти Болгарії»; рішення від 18 березня 2010 року (заява № 6689/03) у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії».

92. Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.

93. Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів, які свідчили б про безтоварність операцій позивача та його контрагента. Не наведено відповідачем й обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

94. За відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із вказаним контрагентом були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, наявності недоліків у первинних документах тощо, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у позивача наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового обліку по операціям з контрагентом.

95. Відтак, скаржником у касаційній скарзі не наведено жодних обґрунтованих обставин, які б свідчили про безтоварність безпосередньо операцій, здійснених саме позивачем. Відповідач фактично посилається виключно на недоліки господарських операцій контрагента позивача.

96. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з правовою оцінкою юридичним фактам при дослідженні спірних правовідносин, наданою судами попередніх інстанції щодо реальності господарських операцій між позивачем та ФГ «ПІВДЕННІ ЛАНИ», контролюючий орган в касаційній скарзі не спростував висновки суду першої та апеляційної інстанцій, висловленими в оскаржуваних рішеннях, що дає підстави для відмови у задоволенні касаційної скарги.

97. Як підсумок, ухвалені у справі судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС України, оскільки при вирішенні спору суди правильно застосували норми матеріального права щодо встановлених у справі обставин і їх висновки узгоджуються із правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 щодо вирішення спорів цієї категорії.

98. Суд вказує на те, що обґрунтування касаційної скарги відповідача зводиться виключно до незгоди з оцінкою, наданою судами повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Фактично відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

99. Верховний Суд також вважає, що доводи касаційної скарги в частині незгоди позивача з висновками судів попередніх інстанцій щодо безтоварності господарських операцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним зокрема і у постановах, на які посилається скаржник у касаційні скарзі. Наведені позивачем постанови Верховного Суду ухвалені у адміністративних справах за інших фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій, та загалом стосуються оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів (оцінюючий фактор).

100. В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів в частині, що переглядалась судом касаційної інстанції, є обґрунтованими, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновків про їх невідповідність нормам матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

101. Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року у справі № 400/216/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов