№ 400/3118/18 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2020 року

Київ

справа №400/3118/18

адміністративне провадження №К/9901/20452/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів - Єресько Л. О., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року (суддя Мороз А.О.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року (судді: Шеметенко Л.П., Стас Л.В., Турецька І.О.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про стягнення середньомісячного грошового забезпечення в сумі 12 246,67 грн, визнання протиправним і скасування наказу від 27 листопада 2018 року № 347 о/с,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

В грудні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, в якому просив:

- стягнути з відповідача середньомісячне грошове забезпечення в розмірі 12 246,67 грн, відповідно до кількості календарних днів за час вимушеного прогулу на посаді заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління ГУ НП з 20 листопада 2018 року до дня винесення рішення в цій адміністративній справі;

- рішення суду в частині стягнення середньомісячного грошового забезпечення за один місяць в розмірі 12 246,67 грн допустити до негайного виконання;

- визнати протиправним і скасувати наказ ГУ НП від 27 листопада 2018 року № 347 о/с, яким на ОСОБА_1 покладено тимчасове виконання обов`язків за іншою не вакантною посадою - слідчого слідчого відділу Центрального відділу поліції ГУ НП.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав те, що він проходив службу на посаді заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, однак, наказом від 22 грудня 2016 року № 356 о/с був звільнений зі служби в поліції. В подальшому, згідно постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року поновлений з 23 грудня 2016 року на службі на зазначеній посаді із стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23 грудня 2016 року по 31 травня 2017 року.

Наказом від 08 вересня 2017 року № 224 о/с позивача знов звільнено зі служби в поліції, однак, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року, яке набрало законної сили 31 травня 2018 року, він поновлений на службі на посаді заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

Позивач зазначає, що фактичного виконання рішення суду не відбулось, він так і не приступив до роботи на посаді заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління ГУ НП, не зважаючи на його неодноразові письмові вимоги. Крім того, йому відмовлено у забезпеченні нарахування та виплати заробітної плати за вказаною посадою.

Позивач також посилався на те, що за рішеннями судів по справах № 814/2851/16, № 814/494/18, № 1440/1938/18, № 1440/2177/18, на його користь стягнуто грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 23 грудня 2016 року по 19 листопада 2018 року, однак, відповідач продовжує порушувати його законні права, не виконуючи рішення суду про поновлення його на посаді та фактично не допускаючи його до виконання посадових обов`язків, у зв`язку з чим він змушений звернутись з даним адміністративним позовом про стягнення грошового забезпечення з 20 листопада 2018 року по день винесення рішення суду у цій справі.

Крім того, позивач зазначив, що 27 листопада 2018 року начальником Головного управління Національної поліції в Миколаївській області було прийнято наказ № 347 о/с про покладення на полковника поліції ОСОБА_1 , який обіймає штатну посаду заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, тимчасове виконання обов`язків за іншою, не вакантною посадою - слідчого слідчого відділу Центрального відділу поліції ГУНП, строком на 4 місяці з 28 листопада 2018 року по 28 березня 2019 року.

Позивач вважає вказаний наказ протиправним, з огляду на те, що відповідач фактичного поновлення його на раніше займаній посаді не здійснив, а шляхом видання зазначеного вище наказу протиправно призначив його на іншу посаду ніж та, на якій він перебував до незаконного звільнення. Також позивач зазначає, що відповідно до листів-відповідей, на штатній посаді заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, на час розгляду судом першої інстанції цієї справи, працювала інша особа, яка виконувала роботу за цією посадою та отримувала грошове забезпечення.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 20 листопада 2018 року до 28 березня 2019 року в сумі 75 228,93 грн (сімдесят п`ять тисяч двісті двадцять вісім гривень дев`яносто три копійки), без врахування грошового забезпечення за один місяць в сумі 12 246,67 грн (дванадцять тисяч двісті сорок шість гривень шістдесят сім копійок).

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за один місяць в сумі 12 246,67 грн (дванадцять тисяч двісті сорок шість гривень шістдесят сім копійок).

Рішення суду в частині стягнення грошового забезпечення за один місяць в сумі 12 246,67 грн. (дванадцять тисяч двісті сорок шість гривень шістдесят сім копійок), в межах загальної суми стягнення в розмірі 75 228,93 грн (сімдесят п`ять тисяч двісті двадцять вісім гривень дев`яносто три копійки), підлягало негайному виконанню.

Наказ № 347 о/с "По особовому складу", прийнятий 27 листопада 2018 р. Головним управлінням Національної поліції в Миколаївській області, визнано протиправним і скасовано.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в розмірі 704,80 грн (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач фактично не поновив позивача на раніше займаній ним посаді, суд дійшов висновку про незаконне подальше тимчасове покладення на позивача обов`язків слідчого - для того, щоб прийняти таке рішення, відповідач повинен був спочатку поновити позивача на його первинній посаді на виконання рішення суду.

Щодо розміру грошового забезпечення позивача, суд першої інстанції прийняв до уваги середній місячний заробіток позивача, встановлений попередніми судовими рішеннями і який складав 12 246,67 грн. Середньоденна заробітна плата позивача, розрахована у відповідності до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, складала 583,17 грн. Кількість днів вимушеного прогулу з 20 листопада 2018 року і до 28 березня 2019 року складала 129 днів, відповідно, грошове забезпечення позивача за цей період суд встановив у розмірі 75 228,93 грн (129*583,17=75 228,93).

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року змінено рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року, а саме викладено абзаци другий - четвертий його резолютивної частини в такій редакції: "2. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 20 листопада 2018 року по 28 березня 2019 року в сумі 53131,23 грн (п`ятдесят три тисячі сто тридцять одна гривня 23 копійки) без врахування грошового забезпечення за один місяць в сумі 12562 грн.

3. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за один місяць в сумі 12562,00 грн (дванадцять тисяч п`ятсот шістдесят дві гривні).

4. Рішення в частині стягнення грошового забезпечення за один місяць в сумі 12562,00 грн (дванадцять тисяч п`ятсот шістдесят дві гривні) підлягало негайному виконанню."

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в частині неправомірності прийняття оскаржуваного наказу, оскільки це свідчить про ухиляння відповідача від виконання рішень судів та виконання обов`язку щодо поновлення позивача на раніше займаній посаді. Однак щодо розміру грошового забезпечення позивача, суд апеляційної інстанції вказав про те, що розрахунок середньоденної заробітної плати повинен здійснюватись відповідно до Порядку № 100, з урахуванням положень Порядку № 260 в частині застосування при такому розрахунку саме календарних днів відповідного місяця. За розрахунками суду апеляційної інстанції середньоденна заробітна плата позивача складала 411,87 грн, тому грошове забезпечення, яке підлягає стягненню на користь позивача за цей період становить 53 131,23 грн (411,87 грн. х 129 календарних днів), а не 75 228,93 грн, як визначено судом першої інстанції.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.

Скаржник стверджує, що фактично рішення суду про поновлення на посаді позивача ним виконано в повному обсязі, тому відсутні будь-які підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Позиція інших учасників справи.

Від позивача не надходило відзиву на касаційну скаргу відповідача, що не перешкоджає подальшому розгляду справи по суті.

Рух касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 24 вересня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

ОСОБА_1 проходив службу в поліції на посаді заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 22 грудня 2016 року № 356 о/с позивача було звільнено зі служби відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) на підставі наказу Національної поліції України від 01 вересня 2016 року №1093.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2016 року по справі № 814/1856/16, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року було визнано протиправним та скасовано наказ Національної поліції України від 01 вресня 2016 року № 1093 про звільнення зі служби заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_1 .

У зв`язку із набранням законної сили постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2016 року по справі № 814/1856/16, постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 тарвня 2017 року у справі № 814/2851/16 було також визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 22 грудня 2016 року № 356 о/с про звільнення полковника поліції ОСОБА_1 з посади заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області та поновлено його на посаді з 23 грудня 2016 року. Цією ж постановою на користь позивача було стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу з 23 грудня 2016 року по 31 травня 2017 року в розмірі 52 542,13 грн. (а. с. 37-38).

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі №814/2851/16 скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково, а саме: скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 22 грудня 2016 року № 356 о/с про звільнення ОСОБА_1 , поновленого його з 23 грудня 2016 року на попередній посаді - заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області та стягнуто на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 23 грудня 2016 року по 31 травня 2017 року, однак у меншому розмірі, а саме, у розмірі 42 963,17 грн (а. с. 39-40).

На виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, Головним управлінням Національної поліції в Миколаївській області 15 лютого 2018 року прийнято наказ № 51 о/с, яким скасовано наказ № 356 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 та поновлено його на посаді заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління ГУ НП (а.с. 78).

Судом першої інстанції також встановлено, що одночасно до трудової книжки позивача було внесено запис про те, що запис № 11 про звільнення ОСОБА_1 , вважається недійсним (а.с. 94-95).

В свою чергу, позивач посилається на те, що фактично до роботи він так і не приступив, відповідач не забезпечив можливість виконання ним своїх посадових обов`язків, у підтвердження чого надав листи, адресовані ним з цього питання Головному управлінню Національної поліції в Миколаївській області, а також листи-відповіді Головного управління Національної поліції України в Миколаївській області.

З матеріалів справи встановлено, що 17 вересня 2018 року Головним управління Національної поліції в Миколаївській області було прийнято наказ № 258 о/с про увільнення полковника поліції ОСОБА_1 з посади заступника начальника Головного управління-начальника слідчого управління Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області та призначено його слідчим відділення Березнегуватського відділення поліції Снігурівського відділу поліції. При цьому, наказом начальника Головного управління Національної поліції в Миколаївські області № 283 о/с від 05 жовтня 2018 року полковника поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби (дисциплінарне стягнення накладено наказом начальника Головного управління національної поліції в Миколаївській області № 1125 о/с від 03 жовтня 2018 року).

Однак, вказані накази визнані протиправними та скасовані рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року по справі №1440/2177/18. Позивача поновлено на штатній посаді заступника начальника Головного управління-начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області відповідно до штатного розпису (штату) Головного управління Національної поліції в Миколаївській області та стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 06 листопада 2018 року по 19 листопада 2018 року у сумі 5831,70 грн (п`ять тисяч вісімсот тридцять одна гривня 70 копійок).

На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року по справі № 1440/2177/18 Головним управління Національної поліції в Миколаївській області прийнято наказ від 26 листопада 2018 року № 342 о/с, яким поновлено полковника ОСОБА_1 на штатній посаді заступника начальника Головного управління-начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області відповідно до штатного розпису (штату) Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

Наказом ГУ НП в Миколаївській області від 27 листопада 2018 року № 347 о/с на полковника поліції ОСОБА_1 , який обіймає штатну посаду заступника начальника Головного управління-начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, покладено тимчасове виконання обов`язків за іншою не вакантною посадою - слідчого слідчого відділу Центрального відділу поліції ГУ НП.

Вважаючи вказаний наказ протиправним, а також дії відповідача щодо невиплати грошового забезпечення у зв`язку з вимушеним прогулом, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Релевантні джерела права та акти їх застосування.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон460-IX).

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 580-VIII, Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Положеннями статті 3 Закону №580-VIII визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Разом з тим, частиною третьою статті 59 Закону № 580-VIII закріплено, що рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

На підставі частин четвертої та п`ятої статті 59 Закону № 580-VIII, видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

Предметом судового контролю у даній справі є правомірність наказу ГУ НП від 27 листопада 2018 року № 347 о/с, яким на ОСОБА_1 покладено тимчасове виконання обов`язків за іншою не вакантною посадою - слідчого слідчого відділу Центрального відділу поліції ГУ НП.

Тож адміністративні суди повинні були досліджувати у рамках цієї справи порядок та процедуру прийняття оскаржуваного наказу.

Вирішуючи цей спір суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано виходили з того, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року по справі №1440/2177/18 позивача поновлено на штатній посаді заступника начальника Головного управління-начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області відповідно до штатного розпису (штату) Головного управління Національної поліції в Миколаївській області та стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 06 листопада 2018 року по 19 листопада 2018 року у сумі 5831,70 грн (п`ять тисяч вісімсот тридцять одна гривня 70 копійок).

Слід зазначити, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року, залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2019 року. Також Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року (справа №1440/1277/18, провадження №К/9901/22578/19) дійшов висновку про правомірність цих рішень та залишив їх без змін.

Не зважаючи на те, що вказані рішення у справі №1440/1277/18 набрали законної сили вони не мають преюдиційного значення для цього провадження, оскільки тут вирішується спірне питання правомірності наказу, за яким на ОСОБА_1 покладено тимчасове виконання обов`язків за іншою не вакантною посадою - слідчого слідчого відділу Центрального відділу поліції ГУ НП.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем видано наказом №342 о/с від 26 листопада 2018 року про поновлення позивача на роботі.

Покладення тимчасового виконання обов`язків за іншою не вакантною посадою може бути лише на особу, яка є штатним працівником.

Надаючи оцінку доводам позивача про те, що відповідачем фактично не виконано рішення суду про поновлення його на посаді, а оскаржуваний наказ є протиправним, Верховний Суд зазначає таке.

Так, згідно з положеннями частини восьмої статті 65 Закону № 580-VIII, переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 65 Закону №580-VIII, переміщення поліцейських здійснюється:

1) на вищу посаду - у порядку просування по службі;

2) на рівнозначні посади:

для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби;

за ініціативою поліцейського;

у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації;

у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії;

з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації;

у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону;

3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський:

у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;

за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії;

через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей;

за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону;

4) у зв`язку із зарахуванням на навчання до вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, на денну форму навчання, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.

Оскаржуваним наказом визначено, що на позивача тимчасово покладено виконання обов`язків, що підпадає під правове регулювання статті 69 Закону № 580-VIII, згідно якої, у зв`язку зі службовою необхідністю на поліцейського, який займає штатну посаду, може бути покладено тимчасове виконання обов`язків за іншою посадою, а саме:

1) вакантною - за його згодою;

2) невакантною - у разі тимчасової відсутності або внаслідок усунення чи відсторонення від посади поліцейського, який займає таку посаду, незалежно від його згоди. Безперервний строк тимчасового виконання обов`язків не повинен перевищувати чотирьох місяців. Тимчасове виконання обов`язків покладається на поліцейських письмовим наказом керівника органу (закладу, установи) поліції, який уповноважений призначати на відповідну посаду згідно з цим Законом.

Частиною третьою статті 69 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що тимчасове виконання обов`язків покладається на поліцейських письмовим наказом керівника органу (закладу, установи) поліції, який уповноважений призначати на відповідну посаду згідно з цим Законом.

Тобто, законодавчо визначено спеціальний порядок покладення на поліцейського тимчасового виконанням обов`язків за іншою посадою і в разі вирішення питання про покладення тимчасового виконання обов`язків за невакантною посадою таке покладення вирішується незалежно від згоди особи, на яку воно здійснюється.

Оцінюючи доводи позивача щодо фактичного переведення його на посаду, яка не є рівнозначною тій, на яку він був поновлений, Верховний Суд зазначає, що відсутні підстави вважати, що за наслідками видання оскаржуваного наказу позивача було переведено на іншу посаду без його згоди чи звільнено з посади на яку він наказом №342 о/с від 26 листопада 2018 року був поновлений на роботі.

Разом з тим, згідно з частиною четвертою статті 69 Закону № 580-VIII для тимчасового заміщення посад, що займають поліцейські, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (шестирічного віку - за медичними показниками), на період перебування в таких відпустках керівники органів поліції можуть призначати на ці посади інших поліцейських, а також приймати на роботу з призначенням на посади, що займають поліцейські в підрозділах забезпечення, цивільних осіб, у тому числі державних службовців, які мають споріднені спеціальності, з укладенням з ними на цей період строкового трудового договору відповідно до вимог закону.

Слід зазначити, що Міністерством праці та соціальної політики України у листі від 19 квітня 2011 року №126/06/186-11 було роз`яснено, що виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення працівника від своїх основних обов`язків - це заміна працівника, відсутнього у зв`язку з хворобою, відпусткою (без звільнення від основних трудових обов`язків), коли працівник поряд із своєю основною роботою виконує обов`язки тимчасово відсутнього працівника. При цьому призначення працівника виконуючим обов`язки за вакантною посадою не допускається.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року під час перегляду в касаційному порядку справи № 824/238/19-а, судом зроблено висновок про те, що виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника характеризується так:

- виконання додаткових обов`язків у цьому разі означає фактичну заміну працівника, тимчасово відсутнього з причин, які дозволяють зберігати за відсутнім працівником місце роботи (відрядження, відпустка тощо);

- поряд з виконанням додаткових функцій працівник продовжує виконувати свою основну роботу, яка передбачена трудовим договором;

- виконання додаткових обов`язків відбувається протягом його робочого дня, який встановлений умовами укладеного з ним трудового договору;

- виконання додаткових обов`язків оформлюється наказом керівника підприємства про покладання додаткових функцій з виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника;

- призначення працівника виконуючим обов`язки тимчасово відсутнього працівника здійснюється за згодою працівника, якого призначають;

- відповідно до статті 105 Кодексу законів про працю України працівнику також провадиться доплата за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника;

- порядок оплати праці встановлюється на підставі положень колективного договору та вказується у відповідному наказі.

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу позивача на те, що тимчасове виконання обов`язків відсутнього працівника не завжди має наслідком звільнення від виконання основних обов`язків, про що і зазначено у вищевканому листі органу державної влади.

В оскаржуваному наказі вказано, що на полковника поліції ОСОБА_1 , який обіймає посаду заступника начальника ГУ - начальника слідчого управління покладено тимчасове виконання обов`язків за іншою не вакантною посадою - слідчого слідчого відділу Центрального відділу поліції ГУНП та встановлено посадовий оклад.

Таким чином, оскаржуваним наказом не звільнено позивача з посади заступника начальника ГУ - начальника слідчого управління, а лише додатково покладено обов`язки тимчасово відсутнього працівника.

З матеріалів справи вбачається, що покладення на позивача тимчасового виконання обов`язків за іншою посадою оформлено наказом уповноваженої посадової особи, тобто, у спосіб передбачений статтею 69 Закону України "Про Національну поліцію".

У відповідності до частини першої статті 69 Закону України "Про Національну поліцію", службова необхідність тимчасового виконання обов`язків за іншою посадою зазначена у наказі, що оскаржується, а саме: відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Також у відповідності до норм чинного законодавства виконання обов`язків за іншою посадою на позивача покладено строком на чотири місяці.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що покладення на ОСОБА_1 тимчасового виконання обов`язків за іншою посадою є правомірним.

Суди попередніх інстанцій дійшли безпідставних висновків, що прийнявши оскаржуваний наказ відповідач формально виконав рішення судів про поновлення позивача на посаді, оскільки обраний позивачем спосіб захисту у цій справі не передбачає дослідження фактичного виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді.

Колегія суддів Верховного Суду, не погоджується з проведеним судом апеляційної інстанції розрахунком грошового забезпечення ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу в частині визначення періоду, за який підлягає стягненню грошове забезпечення на користь позивача.

Розрахунок середньоденної заробітної плати повинен здійснюватись відповідно до Порядку № 100, з урахуванням положень Порядку № 260 в частині застосування при такому розрахунку саме календарних днів відповідного місяця.

Згідно наданих відповідачем розрахунково-платіжних відомостей за жовтень-листопад 2016 року (два місяці перед звільненням позивача), грошове забезпечення ОСОБА_1 складало 25124,00 грн.

Середньоденна заробітна плата розраховується шляхом ділення сумарного розміру заробітної плати за два місяця перед звільненням на кількість календарні днів за цей період, тобто середньоденна заробітна плата позивача складатиме 411,87 грн (12 562,00 грн.+12 562,00 грн/61 календарний день).

Оскільки питання про стягнення за час вимушеного прогулу позивача вирішено по 19 листопада 2018 року, а згідно з наказом про поновлення, позивача поновлено на посаді з 26 листопада 2018 року, час вимушеного прогулу позивача за період з 20 листопада 2018 року по 26 листопада 2018 року складає 7 календарних днів. Грошове забезпечення, яке підлягає стягненню на користь позивача за цей період становить 2883,09 грн (411,87 грн. х 7 календарних днів).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Враховуючи наведене, Верховний Суд встановив неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при ухваленні судових рішень.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, Верховний Суд на підставі статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України вважає, що судові рішення попередніх інстанцій у цій справі необхідно скасувати та прийняти нову постанову, якою у позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 40108735) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 20 листопада 2018 року по 26 листопада 2018 року в сумі 2883,09 грн (дві тисячі вісімсот вісімдесят три гривні, 09 копійок). В решті позовних вимог відмовити.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області задовольнити частково.

2. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 40108735) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 20 листопада 2018 року по 26 листопада 2018 року в сумі 2883,09 грн (дві тисячі вісімсот вісімдесят три гривні, 09 копійок).

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк

Судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов