ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2025 року

м. Київ

справа № 400/3535/23

адміністративне провадження № К/990/39771/24

справа №400/3535/23

адміністративне провадження №К/990/39771/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №400/3535/23

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - військова частина НОМЕР_2 та Міністерство оборони України,

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Окольчишина Ірина Михайлівна,

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2024 року (головуючий суддя: Яковлєв О.В., судді: Єщенко О.В., Крусян А.В.).

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання довідки позивачу про його безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії з 24 лютого до 10 червня 2022 року включно згідно з Додатком № 1 до телеграми Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 видати позивачу довідку про його безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії з 24 лютого до 10 червня 2022 року включно згідно з Додатком № 1 до телеграми Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він проходив військову службу на посаді начальника відділення матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_3 яка перебуває на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 .

Стверджує, що з січня 2022 року був відряджений у підпорядкування командувача операції об`єднаних сил (ООС) для виконання службових (бойових) завдань у складі військової частини НОМЕР_1 , про що свідчить відбиток печатки на посвідченні про відрядження.

За період з 24 лютого до 30 листопада 2022 року позивачу виплачувалась щомісячна виплата винагороди у розмірі: 30 000 грн.

Позивач указує, що з 24 лютого до 30 листопада 2022 року постійно перебував у районах проведення воєнних (бойових) дій і брав безпосередню участь у бойових діях, забезпечуючи здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії у складі військової частини НОМЕР_1 .

Проте додаткову винагороду з розрахунку 100000 грн на місяць, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - «Постанова № 168»), йому не виплатили.

Натомість, за період з 11 червня до 28 серпня 2022 року позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду передбачену Постановою № 168 з розрахунку: 100 000 грн на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях. Підставою для нарахування була довідка, видана військовою частиною НОМЕР_1 від 7 жовтня 2022 року.

Позивач наголошує, що перебуваючи у відрядженні у складі військової частини НОМЕР_1 у період з 24 лютого до 10 червня 2022, він також знаходився у районах проведення воєнних (бойових) дій і приймав безпосередню участь у бойових діях, випадків самовільного залишення ним військової частини у цей період зафіксовано не було, проте військова частина НОМЕР_1 в установленому законом порядку документально не оформила указаний час перебування позивача у зоні бойових дій і наразі відмовляється надати будь - яке документальне підтвердження чи довідку про перебування позивача з 24 лютого до 10 червня 2022 року у районах проведення воєнних (бойових) дій.

Посилаючись на те, що у зв`язку з бездіяльністю відповідача, він, зокрема, був позбавлений виплат, передбачених Постановою № 168 за спірний період, вважає, що саме зобов`язання відповідача видати йому довідку за формою згідно з додатком № 1 до телеграми МОУ № 248/1298 є належним способом захисту його порушеного права, оскільки командир військової частини НОМЕР_1 (до якої було відряджено ОСОБА_1 ) був зобов`язаний забезпечити оформлення усіх необхідних документів.

3.Відповідач заперечив проти позовних вимог ОСОБА_1 та подав клопотання про заміну неналежного відповідача, в якому посилався на те, що позивач не перебував у відрядженні у військовій частині НОМЕР_1 . Вказував, що згідно з матеріалами справи позивача було відряджено до об`єднаного командного пункту Об`єднаних сил, що підтверджується відмітками гербової печатки військової частини НОМЕР_1 II ( АДРЕСА_1 ), які містяться, зокрема, у посвідченні про відрядження від 27 січня 2022 року № 372/2/14. Водночас військова частина НОМЕР_1 II не є підрозділом чи структурним елементом військової частини НОМЕР_1 (розташована в АДРЕСА_2 ). Окрім того, Командувач Об`єднаних сил та Командувач Об`єднаних сил Збройних Сил України - це різні посадові особи, які очолюють різні військові формування. Відповідач також зазначив, що з початком дії воєнного стану згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, об`єднаний командний пункт Об`єднаних сил було розформовано, а гербова печатка та кутовий штамп військової частини НОМЕР_1 II передавались іншим угрупованням у зоні бойових дій. За наявною інформацією, з 11 червня 2022 року штамп та печатку військової частини НОМЕР_1 II використовує оперативно-стратегічне угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке входить до складу угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». У зв`язку з цим відповідач вказав, що належним відповідачем у справі є військова частина НОМЕР_1 II або оперативно-стратегічне угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанції

4. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання довідки ОСОБА_1 про його безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії з 24 лютого до 10 червня 2022 року;

- зобов`язано військову частину частини НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку, яка містить відомості про прийняття ним участі у бойових діях або у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 24 лютого до 10 червня 2022 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

5. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції врахував, що позивач з 24 лютого до 10 червня 2022 року брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Оскільки військова частина, до якої був відряджений позивач, не направила за місцем його служби відповідну довідку, попри вимоги телеграми Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298, суд зобов`язав її вчинити відповідні дії. У частині вимог про зобов`язання відповідача видати довідку за формою, визначеною Додатком №1 до вказаної телеграми, суд першої інстанції відмовив, посилаючись на те, що зазначені вимоги суперечать чинній на час розгляду справи редакції норм Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

6.Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2024 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вказував на те, що відповідач не мав правових підстав для видачі позивачу довідки про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в межах спірного періоду.

Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 2 червня 2023 року №313/11/514 позивач у 2022 році не перебував у відрядженні у складі цієї військової частини.

Окрім того, суд апеляційної інстанції врахував, що військові частини НОМЕР_1 та НОМЕР_4 мають один код ЄДРПОУ, однак вони мають різні місця дислокації. До того ж, згідно з поясненнями військової частини НОМЕР_4 , військові частини з індексом ІІ створюються окремим бойовим розпорядженням Головнокомандувачем ЗСУ, і військова частина НОМЕР_4 створена 11 червня 2022 року.

Відтак, суд апеляційної інстанції констатував, що право позивача відповідачем не порушено.

Короткий зміст касаційної скарги і відзиву

7.У касаційній скарзі адвокатка Окольчишина Ірина Михайлівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , підставою для касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"). Просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2024 року та залишити в силі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року.

Скаржниця посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: пункту 1 Постанови № 168 та телеграми Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298, у частині визначення належного суб`єкта, зобов`язаного видавати довідку про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

За доводами скаржниці, суд апеляційної інстанції безпідставно прийняв як достовірні надані докази та пояснення військової частини НОМЕР_1 , яка заперечила факт перебування позивача у її підпорядкуванні, посилаючись на те, що Об`єднаний командний пункт Об`єднаних Сил, куди був відряджений позивач, їй не підпорядковувався, а також вказала на відсутність у неї документів та інформації про участь позивача у бойових діях у період з 24 лютого до 10 червня 2022 року.

Скаржниця наголошує, що суд не надав цим твердженням належної критичної оцінки, хоча вони мали вирішальне значення для справи.

У підтримку своєї позиції скаржниця посилається на постанову Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі №826/7869/17, в якій розкрито поняття оперативного угруповання військ, а також структуру ІНФОРМАЦІЯ_3 (військової частини НОМЕР_1 ). У постанові, зокрема, зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 (військової частини НОМЕР_1 ) складається з двох ключових структур:

- Головного командного центру Збройних Сил України, який призначений для організації бойового управління Збройними Силами України у т.ч. частинами безпосереднього підпорядкування;

- структурних підрозділів Об`єднаного оперативного штабу Збройних Сил України, які в особливий період здійснюють безпосереднє управління військами у ході ведення міжвидової операції оперативно - стратегічного угруповання.

На думку скаржниці, відповідач наділений повноваженнями створювати необхідні оперативно - стратегічні угруповання, чим і пояснюється наявність у створених оперативно-стратегічних угрупувань (ООС, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ). А оскільки вказані угрупування є тимчасовими, створюються для виконання певних завдань і не є юридичними особами, то Військова частина НОМЕР_1 і є належним Відповідачем в цій справі.

Тому як стверджує скаржниця Військова частина НОМЕР_1 та Військова частина НОМЕР_4 мають один і той самий код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , натомість, суд апеляційної інстанції взяв до уваги пояснення та докази Військової частини НОМЕР_4 , яка не є юридичною особою і в розумінні КАС України не є суб`єктом владних повноважень.

8. Військова частина НОМЕР_1 відзиву на касаційну скаргу не подала, копія ухвали про відкриття провадження у справі була доставлена до її електронного кабінету 29 жовтня 2024 року.

9.Треті особи відзиву на касаційну скаргу не подали. Згідно з довідкою про доставку електронного листа, ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження у цій справі доставлено військовій частині НОМЕР_2 і Міністерству оборони України 29 жовтня 2024 року.

10. Ухвалою від 28 жовтня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

11.Ухвалою від 28 жовтня 2024 року Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання адвокатки Окольчишиної Ірини Михайлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про зупинення виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2024 року.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді начальника відділення матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_3 .

13. На підставі наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України № 8/ДСК від 18 січня 2022 року ОСОБА_1 залучено з 26 січня 2022 року для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

14.Відповідно до витягу з наказу Командувача об`єднаних сил (по стройовій частині) від 2 лютого 2022 року № 26/дск позивач вважався з 27 січня 2022 року таким, що прибув до складу сил та засобів, і бере безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

15.У період з 27 січня до 10 червня 2022 року ОСОБА_1 був відряджений до об`єднаного командного пункту об`єднаних сил (з відміткою гербової печатки ВЧ НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ).

16. Військова частина НОМЕР_2 у листі від 28 грудня 2022 року № 350/303/2/2252 зазначила, що ОСОБА_1 дійсно приймав безпосередню участь у бойових діях, забезпечуючи здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у період з 24 лютого до 29 серпня 2022 року включно.

17.За період з лютого до червня 2022 року позивачу нараховано додаткову винагороду в розмірі, що не перевищував 30000,00 грн на місяць, що підтверджується довідкою про доходи від 14 квітня 2023 року № 372/9/46 яка видана військовою частиною НОМЕР_6 .

18.Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 1 листопада 2022 року № 447-г «Про виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану особовому складу військової частини НОМЕР_2 » позивачу виплачено додаткову винагороду в розмірі: 100000 грн за період з 11 червня до 28 серпня 2022 року. Підставою для цього нарахування зазначено довідку військової частини НОМЕР_1 від 1 листопада 2022 року № ОСУВ ІНФОРМАЦІЯ_2 /8/1337.

19.Представник позивача звернулась до відповідача із зверненням щодо надіслання до військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 довідок про період безпосередньої участі у бойових діях позивача для нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах за період їхнього відрядження відповідно до постанови 168 за період з 24 лютого до10 червня 2022 року.

20.У листі від 3 лютого 2023 року № 350/147/2/185пс військова частина НОМЕР_10 , яка за дорученням Міністра оборони України розглянула відповідне звернення та повідомила, що документальних підтверджень про безпосередню участь позивача у бойових діях за період з 24 лютого до 10 червня 2022 року до військової частини не надходило.

21.Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невидачі довідки про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за спірний період, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ

22. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - "Закон №2011-XII") держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

23. У частині другій статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

24. Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

25. Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

26. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам був затверджений наказом Міністра оборони України від 7 червня 2018 року №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі - "Порядок №260").

27. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.

28. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

29. Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" Кабінет Міністрів України зобов`язаний невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

30. Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 "Про загальну мобілізацію" Кабінету Міністрів України доручено забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

31. На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав постанову "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

32. Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній з моменту прийняття цієї постанови до змін, внесених постановою від 9 серпня 2023 року №836) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка" виплачується додаткова винагорода в розмірі: 30000 гривень щомісячно (з 19 липня 2022 року з набранням чинності постановою від 7 липня 2022 року №793 (застосовується з 1 червня 2022 року) - в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

33. У цій постанові Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї постанови, та розмір вказаної додаткової винагороди.

34. Згідно з Порядком, затвердженим Головнокомандувачем Збройних Сил України 6 березня 2022 року, для документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців Збройних Сил України у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також підтвердження перебування військовослужбовців в районах проведення зазначених заходів можуть використовуватися такі документи:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- наказ (по стройовій частині);

- журнал бойових дій (вахтовий журнал), журнал ведення оперативної обстановки;

- список особового складу, який залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань.

Крім цього, можуть використовуватися такі документи (за наявності):

- бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове);

- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконання бойових (спеціальних) завдань;

- книга служби нарядів та подій, що відбувалися;

- постова відомість під час охорони об`єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), на який було здійснено збройний напад.

35. У директиві від 25 березня 2022 року №248/1298 Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів".

36. Пунктом 3 цього окремого доручення установлено райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

37. Пунктом 5 установлено виплату додаткової винагороди у розмірі: 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів:

- командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини;

- керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру: 100000 гривень за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.

38. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6).

39. 23 червня 2022 року Міністр оборони України видав Окреме доручення №912/з/29, яке підлягало застосуванню з 1 червня 2022 року, тоді як попередні телеграми Міністра оборони України наказано вважати такими, що з 1 червня 2022 року не застосовуються (пункти 13, 14 окремого доручення).

40.Спірні правовідносини, які склались у цій справі, виникли у зв`язку з ненадання військовою частиною НОМЕР_1 довідки про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 24 лютого до 10 червня 2022 року включно згідно Додатку № 1 до телеграми Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298.

41.Суд апеляційної інстанції своє рішення про відмову у задоволенні позовних вимог мотивував тим, що відповідач не мав правових підстав для видачі позивачу довідки про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в межах спірного періоду.

42.До того ж військова частина НОМЕР_1 заперечує перебування ОСОБА_1 у підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 у спірний період, оскільки, за твердженням відповідача, позивач перебував у відрядженні об`єднаного командного пункту Об`єднаних сил. Окрім того, у посвідченні від 13 квітня 2022 року № 372/2/14 міститься печатка військової частини НОМЕР_4 .

43.Приймаючи протилежні рішення, суди попередніх інстанцій виходили з оцінки документів, наданих відповідачем та військовою частиною НОМЕР_2 на запит суду, який стосувався витребування доказів щодо безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях за період з 24 лютого до 10 червня 2022 року і оцінюючи надані документи, дійшли протилежних висновків щодо права позивача отримати запитуваний ним документ.

44. Разом з тим, матеріали справи достеменно не підтверджують проходження позивачем у спірний період служби у військовій частині НОМЕР_1 .

45. Суд апеляційної інстанції в основу мотивів постанови поклав довідку військовій частині НОМЕР_1 від 2 червня 2023 року №313/11/514, згідно якої позивач у 2022 роціне перебував у відрядженні у складі цієї військової частини.

46. Натомість, наведене суперечить відомостям, викладеним у наказі командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 1 листопада 2022 року № 447-г «Про виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану особовому складу військової частини НОМЕР_2 », згідно з якими підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн слугувала довідка військової частини НОМЕР_1 від 1 листопада 2022 року № ОСУВ ІНФОРМАЦІЯ_2 /8/1337 щодо участі ОСОБА_1 у бойових діях за інший період ( з 11 червня до 28 серпня 2022 року).

47.Водночас, суд апеляційної інстанції цих суперечностей не усунув.

48.Отже, наведені відомості свідчать про формування судом апеляційної інстанції висновків на неповно встановлених обставинах справи.

49. Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, заперечуючи проти аргументів відповідача, ОСОБА_1 надав копію листа Управління корпоративної політики Міністерства оборони від 19 червня 2023 року № 1787/1723 і витяг з відомчого обліку Міністерства оборони України та вказав, що згідно з указаною в цих документах інформацією в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості щодо військової частини НОМЕР_4 . Позивач зауважив, що на гербових печатках військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_4 зазначено однаковий код ЄДРПОУ, що свідчить про їхню належність одній юридичній особі. Отже використання відповідачем декількох гербових печаток, з різними умовним номерами як то (І, ІІ, ІІ тощо) свідчить про їхнє використання структурними підрозділами, що не мають статусу юридичних осіб на різних територіях дислокації.

50. Натомість у цій справі, на час виникнення спірних правовідносин, указане питання судом апеляційної інстанції не досліджене, а інформація щодо перебування позивача саме у структурному підрозділі військової частини НОМЕР_1 , який у період з 24 лютого до 10 червня 2022 року приймав безпосередню участь у бойових діях судом апеляційної інстанції належним чином не перевірена і місце дислокації військового підрозділу, в складі якого перебував позивач достеменно не встановлено.

51. Заперечуючи проти доводів позивача, військова частина НОМЕР_1 наполягає та категорично не погоджується з процесуальним статусом відповідача у цій справі, наголошуючи на відсутності облікових відомостей щодо ОСОБА_1 за спірний період з лютого до червень 2022 року.

Водночас аргументи військової частини НОМЕР_1 частково спростовуються наданими позивачем доказами, проте достеменно встановити місце служби позивача у спірний період, з наданих ним документів неможливо через неповноту інформації у них.

52. Так, копія посвідчення про відрядження від 23 квітня 2022 року містить запис, що ОСОБА_1 відряджено у розпорядження Командувача ООС з 27 січня 2022 року (підстава наказ начальника ГШ ЗС України від 18 січня 2022 року № 8/дск), проте через погану якість печаток, всіх дат вибуття та прибуття неможливо визначити де саме перебував позивач. Отже, неможливо віднести цей доказ до достатнього доказу аби встановити згадані обставини.

53.Отже, для належного встановлення згаданих обставин суду апеляційної інстанції необхідно витребувати первинні документи, які відображають відрядження позивача до військових частин, інші документи, які відображають грошове, матеріально-технічне, продовольче забезпечення позивача під час проходження служби у спірний період.

54. Ураховуючи неведене, Верховний Суд вважає передчасним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність порушеного права та невідповідність обраного позивачем способу його захисту визначеним законодавством.

55.Верховний Суд у своїх постановах неодноразово підкреслював, що під час вирішення адміністративних спорів, суди насамперед повинні керуватися принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та виходячи з презумпції "винуватості" суб`єкта владних повноважень (стаття 77 КАС України).

56. Водночас, як вбачається із змісту постанови суду апеляційної інстанції, останній визначив ненадання позивачем доказів, що підтверджують його безпосередню участь в бойових діях, підставою для відмови в позові. Разом з тим, в силу приписів частини другої статті 77 КАС України обов`язок надати докази, що свідчать про необґрунтованість заявлених позивачем вимог покладено на відповідача.

57.Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

58. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

59. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим судове рішення підлягає скасуванню, а справу необхідно направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

60. Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно встановити склад військових формувань, як структурних підрозділів військової частини НОМЕР_1 станом на 2022 рік, з`ясувати в якому підрозділі у спірний період проходив службу ОСОБА_1 шляхом витребування додаткових доказів, з урахуванням мотивувальної частини постанови Суду та перевірити аргументи позивача щодо його участі у бойових діях і право на отримання відповідної довідки, як способу захисту порушеного права.

61. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Окольчишина Ірина Михайлівна, задовольнити частково.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2024 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

..........................

...........................

...........................

Н.М. Мартинюк

Л.О. Єресько

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду