№ 400/426/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 400/426/21

адміністративне провадження № К/9901/35155/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В., Соколова В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 (суддя - Марич Є. В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2021 (колегія суддів у складі: Зуєвої Л. Є., Коваля М. П., Кравця О. О.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової НОМЕР_3 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 85560,20 грн із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44);

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 01.08.2019 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3620,90 грн відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078);

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 встановити щомісячну фіксовану суму індексації грошового забезпечення у березні 2018 року в розмірі 3620,90 грн;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь позивача щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 3620,90 грн за період з 01.03.2018 по 01.08.2019 включно в сумі 61672,09 грн відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 05.08.2019 по 21.08.2020 включно із застосуванням щомісячної фіксованої суми індексації 3620,90 грн відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити на користь позивача щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 3620,90 грн за період з 05.08.2020 по 21.08.2020 включно в сумі 45632,88 грн відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44;

- зобов`язати відповідачів подати звіт про виконання судового рішення.

На обґрунтування позову зазначає, що відповідачем в порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та пункту 2 Порядку № 1078 за період з 06.07.2016 по 10.01.2017 нараховано індексацію, проте відповідачем протиправно визначено базовим місяцем при обчисленні суми індексації не січень 2008 року, а січень 2016 року. А у період з 01.03.2018 по 01.08.2019 та з 05.08.2019 по 21.08.2020 включно, на думку позивача, мав застосовувати щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Позивач у період з 21.11.2014 по 01.08.2019 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 та був зарахований на грошове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 , в подальшому був переведений до військової частини НОМЕР_5 , де проходив військову службу в період з 05.08.2019 по 21.08.2020 та був зарахований на грошове забезпечення у військову частину НОМЕР_2 .

У весь період служби, на думку позивача, йому не в повному обсязі нараховувалась індексація грошового забезпечення.

Позивач звернувся із заявою до відповідачів щодо виплати йому індексації грошового забезпечення за період військової служби. Відповідачі відмовили позивачу у нарахуванні та виплаті індексації за період військової служби, з підстав її виплати в повному обсязі.

Позивач вважає, що відповідачами протиправно не в повному обсязі нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за весь період його служби, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування січня 2016 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січня 2008 року. У задоволенні вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення в сумі 85560,20 грн, про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 та визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 01.08.2019 включно та з 05.08.2019 по 21.08.2020 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3620,90 грн, про зобов`язання встановити щомісячну фіксовану суму індексації грошового забезпечення у березні 2018 року в розмірі 3620 грн, про зобов`язання нарахувати і виплатити на користь позивача з 01.03.2018 по 01.08.2019 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3620,90 грн, про зобов`язання нарахувати і виплатити на користь позивача з 05.08.2020 по 21.08.2020 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3620,90 грн у сумі 45632 грн відмовлено. Відмовлено у встановленні судового контролю.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент виникнення спірних правовідносин тарифні ставки (оклади) військовослужбовців були підвищені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008. У подальшому зміна тарифних ставок (окладів) військовослужбовців відбулась лише з 01.01.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Отже, суд дійшов висновку, що в грудні 2015 року тарифні ставки (оклади) військовослужбовців не змінилися, тому підстави для обчислення індексації грошового забезпечення позивачу з урахуванням базового місяця - січень 2016 року, відсутні. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що з урахуванням пункту 5 Порядку № 1078 індексація грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, тобто, січня 2008 року.

При цьому, суд дійшов висновку, що не підлягає задоволенню вимога позивача щодо визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати в повному розмірі індексації за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, оскільки розрахунок суми індексації належить до компетенції відповідача, а тому у суду не має можливості встановити різницю між виплаченою індексацією, та яка підлягає розрахунку, виходячи з базового місяця січень 2008 рік, і як наслідок суд не має можливості встановити чи в повному обсязі виплачена позивачу індексація. Тому для захисту прав позивача суд вважав за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо застосування базового місяця січень 2016 року для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача з 01.12.2015 по 28.02.2018. Також суд дійшов висновку, що підлягає задоволенню вимога позивача щодо зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно індексацію грошового забезпечення із застосуванням для обчислення базового місяця січня 2008 року. Проте суд першої інстанції зазначив, що не може взяти до уваги розрахунок позивача щодо суми індексації, яка підлягає виплаті, оскільки нарахування суми індексації належить до компетенції відповідача, суд не може підміняти функції інших органів, а тому суд дійшов висновку, що вимога в частині зобов`язання виплатити індексацію в сумі 85560,20 грн не підлягає задоволенню.

Щодо вимог про не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.08.2019, з 05.08.2019 по 21.08.2020 та зобов`язання нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення із встановленням фіксованої суми індексації у зазначений період з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, суд вважав їх помилковими оскільки посадовий оклад позивача був підвищений у березні місяці 2018 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 було встановлено нові (підвищені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб. Відповідно до пункту Постанови № 704, ця постанова набирає чинності з 01.03.2018, а відтак з прийняттям даної постанови базовим місяцем став березень 2018 року. Відтак, суд дійшов висновку, що застосування величини приросту індексу споживчих цін у розмірі 241,7% за лютий місяць 2018 є помилковим, оскільки місяцем підвищення доходу є березень 2018, який відповідно до Порядку № 1078 став базовим місяцем для розрахунку індексації.

Отже, виходячи із меж заявлених вимог та їх мотивів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу, виходячи із фіксованої величини в розмірі 3620,90 грн у період з 01.03.2018 по 01.08.2019, з 05.08.2019 по 21.08.2020, а відтак у задоволенні цієї частини вимог необхідно відмовити.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції щодо визнання протиправними дії військової частини щодо нарахування та виплати не в повному обсязі індексації грошового забезпечення та вимогою нарахувати та виплатити грошову індексацію за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахування базового місяця - січень 2008 року Військова частина НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2021 рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 змінено у мотивувальній частині з мотивів, викладених у цій постанові. Абзац 3 резолютивної частини рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.04.2021 змінено та викладено в наступній редакції: «Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно індексацію грошового забезпечення.». В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 залишено без змін.

Приймаючи таке рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 по 28.02.2018 у зв`язку з чим, суд вважав правильними висновки суду першої інстанції про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.

Проте суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, що з урахуванням пункту 5 Порядку № 1078 індексація грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, тобто, січня 2008 року. Суд апеляційної інстанції зазначив, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації. Разом з цим, відповідачем на момент розгляду даної справи не здійснено будь-якого розрахунку суми індексації грошового забезпечення позивача, в тому числі і встановлення базового місяця для її здійснення. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що відбулося порушення прав позивача щодо застосування відповідачем базового місяця, який на думку позивача не повинен застосовуватись. Водночас, суд зазначив, що саме в процесі виконання рішення суду в порядку встановленому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком № 1078, буде визначено базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення позивача. Також суд зазначив, що оскільки виплату та розрахунок індексації відповідачем проведено не було, тому в даному випадку право позивача щодо застосування певного базового місяця, з яким він не погоджується, не є порушеним. Таким чином, оскільки відповідачем на час виникнення спірних правовідносин не вчинялося будь-яких дій по визначенню базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення позивачу, тому суд дійшов висновку про відсутність наразі підстав для висновку, що має місце порушення прав позивача, пов`язаних з визначенням базового місяця для проведення індексації за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.

Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на роз`яснення директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2 про зупинення нарахування індексації грошового забезпечення та роз`яснення Мінсоцполітики, в яких зазначено, що проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, суд апеляційної інстанції зазначив, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі. Також суд не прийняв до уваги посилання відповідача на телеграму Міністра оборони України від 31.12.2015 № 248/3/9/1/1150 та роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2, оскільки відповідно до пункту 14 Порядку № 1078 роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики. Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження в частині позовних вимог щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосовуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, позивач покликається на те, що в постанові суду апеляційної інстанції не визначено спосіб відновлення порушеного права позивача усупереч нормам процесуального права та навіть змінено в цій частині рішення суду першої інстанції, а відтак, на думку скаржника, відповідач може вчинити подальші протиправні дії на виконання такого рішення та захист прав позивача у такому випадку буде неефективним, оскільки не виключає повторні звернення до суду. Таким чином, скаржник указує на відсутність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах щодо визначення місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Щодо порушення норм матеріального та процесуального права в частині позовних вимог щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосовуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, скаржник зазначає про те, що судом апеляційної інстанції не враховано, що відповідачем зазначено, що механізму нарахування індексації грошового забезпечення за попередні періоди не має. Наголошує на тому, що віднесення питання визначення базового місяця до дискреції відповідача, в даному випадку є неефективним захистом прав позивача. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. Скаржник вважає, що відповідачем протиправно не було нараховано йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосовуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, а судом апеляційної інстанції прийнято рішення, що не відповідає нормам закону.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження в частині позовних вимог щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 21.08.2020 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, скаржник посилається на те, що суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання нарахувати та виплатити щомісячну фіксовану суму індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 21.08.2020 та зазначив, що березень 2018 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення, індекс споживчих цін (індекс інфляції) у березні 2018 року щодо лютого становив 101,1%, а поріг індексації розрахований наростаючим підсумком з 01.03.2018 по листопад 2018 року не перевищив 103%, тому застосування величини приросту індексу споживчих цін у розмірі 241,7% за лютий місяць 2018 року є помилковим. Проте, на думку скаржника, величина індексу споживчих цін, що обчислюється Держстатом, та величин приросту індексу споживчих цін, що повинна проводитись при нарахуванні індексації грошового забезпечення, це різні показники та величини приросту індексу споживчих цін у лютому 2018 року 241,7% є дійсною, якщо розраховувати її с січня 2008 року (місяця останнього підвищення окладів військовослужбовців). Таким чином, скаржник вважає, що при застосуванні при нарахуванні індексації грошового забезпечення місяця для обчислення індексу споживчих цін січня 2008 року за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, сума такої індексації у лютому 2018 року складатиме значно більшу суму ніж сума підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року, тому виникають підстави для застосування абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 21.08.2020. Таким чином, скаржник указує на відсутність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах щодо визначення фіксованої суми індексації грошового забезпечення.

Щодо порушення норм матеріального та процесуального права в частині позовних вимог щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 21.08.2020 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, скаржник зазначає про те, що суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу, виходячи із фіксованої величини в розмірі 3620,90 грн у період з 01.03.2018 по 01.08.2019, з 05.08.2019 по 21.08.2020, проте судом апеляційної інстанції такі висновки суду першої інстанції було залишено без змін. Неправильне, на думку скаржника, застосування абзаців 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078, пункту 2 Порядку № 704 суттєво впливає на розмір нарахованої йому індексації грошового забезпечення.

Позиція інших учасників справи

Військова частина НОМЕР_1 у відзиві на касаційну скаргу просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Рух касаційної скарги

21.09.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2021.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2021 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Соколова В. М. для розгляду судової справи № 400/426/21.

Ухвалою Верховного Суду від 28.12.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2021.

09.08.2022 до Верховного Суду від позивача надійшли доповнення до касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 18.10.2022 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права та акти їхнього застосування

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно зі статтею 1-2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з частиною третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Частинами першою, другою статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено, що виключно законами України визначаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; величина порогу індексації грошових доходів громадян; пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення».

Приписами статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (у редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Частинами другою, третьою, четвертою, п`ятою статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній з 15.12.2015) передбачено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 № 77, застосовується з 01.01.2016) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Пунктом 2 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до абзаців 1, 2, 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, який застосовується з 01.12.2015) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Підставою для відкриття касаційного провадження в цій справі слугувало оскарження рішень судів попередніх інстанцій з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

09.08.2022 до Верховного Суду від позивача надійшли доповнення до касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 337 КАС України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.

Вказані доповнення надійшли до Верховного Суду після закінчення строку на касаційне оскарження, а відтак, враховуючи, що положеннями КАС України не передбачено можливості поновлення такого строку, розгляд цієї адміністративної справи судом касаційної інстанції проводиться в межах доводів та вимог касаційної скарги без врахування вказаних доповнень до неї.

Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

У зв`язку з тим, що рішення суду першої інстанції переглянуте судом апеляційної інстанції в межах апеляційної скарги, тобто в частині визнання протиправними дії військової частини щодо нарахування та виплати не в повному обсязі індексації грошового забезпечення та нарахування та виплатити грошової індексації за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахування базового місяця - січень 2008 року, суд касаційної інстанції, в силу положень частини першої статті 328 КАС України, здійснює перегляд у відповідній частині.

Отже, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 КАС України, Верховний Суд виходить з такого.

Спірним у цій справі є, зокрема, питання визначення базового місяця, який належить застосувати при обчисленні індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що з урахуванням пункту 5 Порядку № 1078 індексація грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, тобто, січня 2008 року.

Суд апеляційної інстанції вважав правильними висновки суду першої інстанції про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.

Разом з цим, колегія суддів Верховного Суду не може погодитися і таким висновком суду апеляційної інстанції, з таких підстав.

Згідно з частиною п`ятою статті 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Під ефективним засобом (способом) судового захисту слід розуміти такий, що призводить до бажаних наслідків, дає найбільший ефект для відновлення юридичного становища особи, яке існувало до порушення її прав чи законних інтересів. Тому ефективний спосіб захисту має забезпечити поновлення порушеного права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02) засіб захисту повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9).

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про те, що вирішення питання щодо визначення базового місяця, який належить застосувати при обчисленні індексу споживчих цін для розрахунку грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, сприятиме досягненню мети правосуддя та цілей ефективного захисту судом порушеного права позивача.

Указаний висновок відповідає правовій позиції і підходу, які застосував Верховний Суд у постанові від 12.05.2022 у справі № 580/3335/21 з подібними правовідносинами (пункти 26-34).

У цьому контексті колегія суддів зазначає, що з аналізу положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункти 43-44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20).

Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Також Верховний Суд звертає увагу на те, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Наведені висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 13.12.2018 у справі № 802/412/17-а, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17, від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а.

Стосовно справ з подібними правовідносинами, то Верховний Суд у своїй практиці указував на те, що повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.

Зазначені висновки Суд виклав у постановах від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20, від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а.

Колегія суддів звертає увагу на те, що після подання касаційної скарги й відкриття провадження у цій справі, Верховний Суд виклав висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Так, розтлумачивши пункти 2, 5 Порядку № 1078, у згаданих справах № 400/1118/21 і № 420/3593/20 Верховний Суд указав, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Одночасно з цим, Суд зазначив, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. Водночас нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Зрештою на основі аналізу наведених норм Суд дійшов висновку, що місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Правовідносини у наведених справах і у цій справі є подібними, а відтак указаний висновок є релевантним до цієї справи.

У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Указана постанова була чинна з 01.01.2008 до 01.03.2018.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач не проводив нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.

З січня 2008 року посадовий оклад позивача не змінювався. Він змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

Отже, відповідно до положень Порядку № 1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.

З огляду на вказане та з метою ефективного захисту порушеного права позивача на отримання в повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 28.02.2018, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність визначення січня 2008 року базовим місяцем для обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача за вказаний період. Таким чином, рішення суду апеляційної інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо доводів відповідача у відзиві на касаційну скаргу про те, що Військова частина НОМЕР_1 не була роботодавцем для позивача та не робила з ним розрахунок при звільненні чи переведенні, Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач у період з 21.11.2014 по 01.08.2019 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 та був зарахований на грошове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 .

Отже, доводи позивача про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права не є такими, що унеможливлювали встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і, крім того, не були підставою для відкриття касаційного провадження.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

За приписами статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Суд апеляційної інстанції, належним чином установивши фактичні обставини справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права та дійшов помилкового висновку в частині визначення базового місяця, який належить застосувати при обчисленні індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно.

За наведеного правового регулювання та обставин справи касаційну скаргу слід задовольнити частково, в порядку статті 352 КАС України скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині, якою змінено мотивувальну частину та абзац 3 резолютивної частини рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.04.2021, а рішення суду першої інстанції в цій частині залишити в силі. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрат не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 352 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2021 в частині, якою змінено мотивувальну частину та абзац 3 резолютивної частини рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 скасувати, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 в цій частині залишити в силі.

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2021 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук В.М. Соколов