ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 400/548/19

Провадження № 11-1090апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Гриціва М. І.

суддів Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу першогозаступника прокурора Миколаївської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України (далі - Миколаївська митниця ДФС) на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року (суддя Птичкіна В. В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2019 року (судді Димерлій О. О., Єщенко О. В., Коваль М. П.) у справі за позовом Прокурора в інтересах держави в особі Миколаївської митниці ДФС до ОСОБА_1 про вилучення в дохід держави алкогольної продукції без марок акцизного податку та

ВСТАНОВИЛА:

1. 27 лютого 2019 року Прокурор звернувся до суду з позовом, у якому просив вилучити (конфіскувати) у ОСОБА_1 в дохід держави алкогольну продукцію без марок акцизного податку вартістю 141 012 грн 36 коп.

Вимоги мотивував тим, що Апеляційний суд Миколаївської області постановою від 29 серпня 2018 року у справі № 490/3164/18 визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 484 Митного кодексу України (далі - МК України) та на підставі пункту 7 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) закрив провадження у справі. Однак суд не вирішив питання щодо конфіскації алкогольних напоїв, які ввозились на митну територію України, без наявності марок акцизного збору встановленого зразка.

Підставою для звернення до суду із цим позовом Прокурор назвав положення пункту 228.3 статті 228 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідно до змісту якого у разі виявлення фактів ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування та продажу на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, контролюючі органи, зазначені у пункті 228.2 цієї статті, вилучають такі товари з вільного обігу та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію).

2. Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 04 березня 2019 року на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відмовив у відкритті провадження. Своє рішення обґрунтував тим, що вилучення в дохід держави (конфіскація) товарів, тобто застосування адміністративного стягнення, вирішується судом відповідно до вимог КУпАП і не може бути розв`язане в позовному провадженні в порядку адміністративного судочинства.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 16 травня 2019 року ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.

3. Прокурор не погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій і подав касаційну скаргу про їх скасування з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Із посиланням на частину другу статті 19 Конституції України, положення пунктів 1, 2, 7 частини першої статті 4, частини четвертої статті 5, частини п`ятої статті 19, статей 242 283 КАС України, 228.3 ПК України, а також Положенням про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1251, та аналізом цих та інших норм законодавства в їхньому системному зв`язку Прокурор переконує в тому, що вони не містять імперативної вимоги до контролюючого органу щодо звернення до суду для винесення постанови про вилучення товарів у дохід держави (конфіскацію) лише шляхом відповідного подання таких матеріалів у порядку, передбаченому КУпАП. Відтак робить висновок про те, що наявність у контролюючого органу повноважень на звернення до суду з поданням відповідних матеріалів для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію) не позбавляє його права на звернення до адміністративного суду з позовною заявою за загальними правилами КАС України.

Підсумовує, що позаяк ні Конституція України, ні процесуальний закон не встановлюють вичерпного переліку справ, у яких суб`єкт владних повноважень має право звертатись на захист інтересів держави, суди попередніх інстанцій, коли ухвалювали судові рішення в цій справі, фактично перебрали на себе повноваження законодавця та визначили категорію справ, з якою Прокурор та органи доходів і зборів не можуть звертатись до суду.

З погляду Прокурора, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі за цим позовом є помилковими.

4. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 27 червня 2019 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою Прокурора.

Цей же суд ухвалою від 02 жовтня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС України.

5. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 19 грудня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи згідно з пунктом 3 частини першої статті 345 КАС України.

6. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили такі обставини.

13 лютого 2018 року посадова особа Миколаївської митниці ДФС склала протокол № 0031/50400/18 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 484 МК України(зберігання, перевезення чи придбання товарів, транспортних засобів комерційного призначення, ввезених на митну територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю), а виявлені працівниками Миколаївської митниці ДФС алкогольні напої іноземного виробництва без наявності марок акцизного податку встановленого зразка були описані та тимчасово вилучені.

Апеляційний суд Миколаївської області постановою від 29 серпня 2018 року у справі № 490/3164/18 (провадження № 33/784/381/18) визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 484 МК Українита закрив провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП (за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу).

Питання щодо вилучення алкогольних напоїв цей суд не вирішив.

На думку позивача, Миколаївська митниця ДФС неналежним чином здійснювала свої повноваження, що зумовило звернення Прокурора до суду.

Як було зазначено, підставою для звернення із цим позовом Прокурор назвав положення пункту 228.3статті 228 ПК України про право контролюючих органів вилучати з вільного обігу ввезені на митну територію України алкогольні напої і тютюнові вироби без наявності марок акцизного збору встановленого зразка, які зберігаються, транспортуються та продаються на митній території України і обов`язок подавати відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію).

7. Вирішуючи питання, порушені в касаційній скарзі Прокурора, Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.

Частиною шостою статті 41 Конституції Українивстановлено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 461 МК Україниконфіскація є одним з видів адміністративного стягнення за порушення митних правил.

За статтею 465 МК Україниконфіскація як адміністративне стягнення за порушення митних правил полягає у примусовому вилученні товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, і безоплатній передачі їх у власність держави. Конфіскація може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, що визначаються цим Кодексом та іншими законами України.

На підставі частини першої статті 487 цього Кодексу провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

За статтею 29 КУпАП конфіскація предмета, який став <…>безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Порядок застосування конфіскації встановлюється цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно із частиною другою статті 511 МК України у разі виявлення порушення митних правил, передбаченого статтею 484 цього Кодексу, тимчасове вилучення товарів, які підлягають конфіскації відповідно до цієї статті, а також відповідних документів є обов`язковим.

У частині першій статті 512 МК України передбачено, що тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів та документів, зазначених у частині першій статті 511 цього Кодексу, може бути оскаржено в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу та іншими законами України.

За частинами першою, третьою статті 24 МК України кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси. Правила глави 4 цього Кодексу (оскарження рішень, дій або бездіяльності митних органів, їх посадових осіб та інших працівників і порядок розгляду звернень митними органами) застосовуються у всіх випадках оскарження рішень, дій або бездіяльності митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, крім оскарження постанов по справах про порушення митних правил та випадків, коли законом встановлено інший порядок оскарження зазначених рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно із частиною другою статті 522 МК України справу про порушення митних правил, передбачену статтею 484 цього Кодексу, а також усі справи про порушення митних правил, вчинені особами, які не досягли 18-річного віку, розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями).

У частинах першій, третій статті 528 МК України передбачено, що справа про порушення митних правил розглядається суддею одноособово. У разі якщо за результатами перевірки законності та обґрунтованості постанови суду у справі про порушення митних правил ця постанова буде скасована, а справа закрита, або адміністративне стягнення за порушення митних правил буде змінено, конфісковані товари <…> повертаються особі, яка притягалася до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, або її представникові. <…>.

За частиною п`ятою статті 529 МК України постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або митним органом, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.

Відповідно до частини шостої статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.

За частиною першою статті 265 КУпАП речі і документи, що є <…> безпосереднім об`єктом правопорушення, <…>, вилучаються посадовими особами <…>. Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей - реалізують. <…>. Вилучені самогон та інші міцні спиртні напої домашнього вироблення, апарати для їх вироблення після розгляду справи підлягають знищенню поліцейськими.

Згідно з пунктом 228.3 статті 228 ПК України у разі виявлення фактів ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування та продажу на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, контролюючі органи, зазначені у пункті 228.2 цієї статті, вилучають такі товари з вільного обігу та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію).

Відповідно до статті 283 КАС України провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо: 1) зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків; 2) підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків; 3) надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі; 4) зобов`язання керівника підприємства провести інвентаризацію основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, які перебували або перебувають під митним контролем чи використовувалися цим підприємством разом із товарами, які були поміщені у відповідний митний режим; 5) стягнення коштів за податковим боргом; 6) зобов`язання платника податків, який має податковий борг, укласти договір щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості цього платника на податковий орган (на орган доходів і зборів у редакції, на час ухвалення оскарженого рішення).

Пунктом 3 частини другої статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

8. Суди попередніх інстанцій з огляду на окремі положення наведеного вище нормативного регулювання дійшли висновку, що питання долі алкогольних напоїв іноземного виробництва без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, які у справі № 490/3164/18 були описані та тимчасово вилучені, мало бути вирішено під час здійснення провадження у справі про порушення митних правил, але не було вирішено, не означає, що вирішення цього питання може здійснюватися за правилами адміністративного судочинства в порядку, встановленому КАС України.

Суди виходили з того, що питання конфіскації тимчасово вилучених товарів має вирішуватися за правилами того провадження, у межах якого вирішувалося питання про адміністративну відповідальність особи, яка порушила митні правила.

9.Велика Палата Верховного Суду в контексті обставин, що лягли в основу оскаржених судових рішень, беручи до уваги нормативне регулювання спірних правовідносин, дослідила доводи касаційної скарги Прокурора і вважає, що твердження автора касаційної скарги не містять фактичних і законних підстав для визнання оскаржених судових рішень протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Не вбачає в правовій позиції Прокурора й аргументів для висновку про те, що конфіскація предметів, що були безпосереднім об`єктом правопорушення у справі про порушення митних правил і відповідно до провадження у справах цієї категорії підлягали вирішенню в цьому провадженні, але не були вирішенні, має застосовуватися адміністративним судом за правилами адміністративного провадження.

10. Справою адміністративної юрисдикції в розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

У статті 17 КАС Українив редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, вказано, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС Українив новій редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закономустановлений інший порядок судового вирішення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.19пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Контролюючими органами відповідно до пункту 41.1 статті 41 ПК України є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом Митним кодексом України та законами України (пункт 41.3 статті 41 ПК України).

Нормами пунктів 228.2-228.3 статті 228 ПК Українивстановлено, що контроль за наявністю марок акцизного податку на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу, а також у разі ввезення таких товарів на митну територію України, здійснюють відповідні контролюючі органи.

У разі виявлення фактів ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування та продажу на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, контролюючі органи, зазначені у пункті 228.2 цієї статті, вилучають такі товари з вільного обігу та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію).

За частиною першою статті 459 МК України адміністративна відповідальність за порушення митних правил встановлюється цим Кодексом.

Санкція статті 484 МК України передбачає за зберігання, перевезення, придбання чи використання товарів, транспортних засобів комерційного призначення, ввезених на митну територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, - накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості цих товарів, транспортних засобів або їх конфіскацію.

11. Системний аналіз окремих положень МК України КУпАП КАС України, ПК України та інших джерел права, які унормовують питання вирішення тимчасово вилучених речей (товарів), що стали безпосереднім об`єктом правопорушення, дає підстави стверджувати, що ці питання мають вирішуватися в межах адміністративно-деліктної відповідальності за адміністративний проступок. У зв`язку з порушенням норм матеріального права, які забороняють вчиняти низку дій, приміром, передбачених статтею 484 МК України, виникають адміністративно-деліктні правовідносини, пов`язані з порушенням норм матеріального права, що зумовлюють застосування вторинних процесуальних норм права, які регламентують здійснення провадження про адміністративні правопорушення, всередині якого, серед іншого, суддя (суд), який розглядає справу повинен вирішити питання долі тимчасово вилучених речей товарів - або конфіскувати, коли для цього є підстави, або повернути їх власникові (володільцеві) у разі визнання особи невинною у вчиненні правопорушення, або ухвалити рішення про знищення, якщо ці речі не можуть перебувати в цивільному обороті.

У сенсі сказаного треба додати, що від того, що суддя чи суд, який розглядав справу про адміністративне правопорушення (порушення митних правил), визнав/не визнав особу винною у скоєнні адміністративного проступку, чи постановив рішення про закриття провадження у справі з нереабілітуючих підстав, однак в межах цього провадження не вирішив питання тимчасово вилучених речей (товарів), не змінює сутнісну, правову природу правовідносин, які виникли внаслідок вчинення суб`єктом правопорушення адміністративного проступку; вони не перестають бути адміністративно-деліктними. Із наведеного правового визначення випливає також, що несвоєчасне вирішення питання тимчасово вилучених речей не змінює, не перетворює адміністративно-деліктні на адміністративні відносини, на які поширюється правила адміністративного судочинства, що мають інше завдання, мету та призначені забезпечити справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Окремо слід наголосити на тому, що до однакових правовідносин не повинно застосовуватися два чи більше різних судочинства.

12.Покликання Прокурора на положення пункту 228.3 ПК України теж не можна визнати слушними, оскільки в цій нормі передбачена вимога, гарантія, за якими конфіскація товарів чи, інакше кажучи, втручання в право власності особи має відбуватися виключно на підставі рішення суду, але вона (норма) не приписує, що така конфіскація здійснюється адміністративним судом за правилами КАС України. Навпаки положення цієї норми кореспондуються з процесуально-процедурними формами провадження у справах про порушення митних правил, у межах яких реалізовуються приписи цієї норми ПК України.

13.Велика Палата Верховного Суду не може погодитися з доводами касаційної скарги про те, що оскільки ні Конституція України, ні процесуальний закон не встановлюють вичерпного переліку справ, у яких суб`єкт владних повноважень має право звертатись на захист інтересів держави, суди попередніх інстанцій фактично перебрали на себе повноваження законодавця та визначили категорію справ, з якою Прокурор та органи доходів і зборів (податкові органи) не можуть звертатись до суду.

У судових рішеннях немає висновків про те, що Прокурор чи контролюючі органи не мають права звертатися до суду. У цих рішення є висновки про те, за правилами якого судочинства і в межах якого провадження мають вирішуватися порушені в касаційній скарзі питання та що КАС України не передбачає правил, за яких контролюючі податкові органи чи прокурор в інтересах останніх (за наявності для цього законних підстав) вправі вимагати винесення рішення про конфіскацію тимчасово вилучених речей (товарів).

Висновки судів у цій частині є слушними, законними та обґрунтованими.

Варто також зазначити, що оцінка Прокурором рішень судів попередніх інстанцій через його інтерпретацію конституційних і законодавчих положень відносно спірних правовідносин певним чином є довільною, недоцільною й хибною, оскільки суперечить частині другій статті 19 Основного Закону України про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та пунктам 1-3, 5, 6, 10 частини другої статті 2 КАС України, згідно з якою суд адміністративної юрисдикції зобов`язаний перевірити і вирішити, чи на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, діє Прокурор, коли в інтересах контролюючих податкових органів звертається до адміністративного суду, чи використовує повноваження з метою, з якою це повноваження йому надано; чи обґрунтованими, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), є його дії; чи добросовісно, розсудливо і своєчасно діє Прокурор, а також, якщо виходити зі змісту означених орієнтирів судового контролю, з`ясувати, чи може фізична особа в описаній у цій справі правовій ситуації бути відповідачем.

14. Отже, касаційна скарга Прокурора в інтересах держави в особі Миколаївської митниці ДФС на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2019 року у справі за позовом скаржника до ОСОБА_1 про вилучення в дохід держави алкогольної продукції без марок акцизного податку є безпідставною і задоволенню не підлягає.

15. Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки судові рішення прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, а правових висновків судів першої та апеляційної інстанцій скаржник не спростував, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА :

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. І. Гриців

Судді: Т. О. Анцупова В. С. Князєв

С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко

Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко

Д. А. Гудима В. В. Пророк

В. І. Данішевська Л. І. Рогач

О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О. Г. Яновська