№ 400/9675/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2025 року

м. Київ

справа №400/9675/23

адміністративне провадження № К/990/15633/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Коваленко Н.В., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська торгово-промислова компанія" на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 (суддя Лісовська Н.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2024 (колегія суддів: Танасогло Т.М., Димерлій О.О., Осіпов Ю.В.) у справі № 400/9675/23 за позовом Державної служби геології та надр України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська торгово-промислова компанія" про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У серпні 2023 року Державна служба геології та надр України звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська торгово-промислова компанія" (далі - ТОВ "Вознесенська торгово-промислова компанія"), в якому просила припинити право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 28.11.2006 № 4120.

Позов обґрунтовано тим, що кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Вознесенська торгово-промислова компанія" є ОСОБА_1 , який є громадянином Російської Федерації. При цьому, користувачами надр не можуть бути юридичні особи, у яких істотну участь мають або є кінцевими бенефіціарними власниками фізичні особи-громадяни та (або) резиденти держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.

2. Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 24.11.2023 позов задовольнив повністю.

3. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 14.03.2024 залишив рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 без змін.

4. Не погоджуючись із судовими рішеннями, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

5. Верховний Суд ухвалою від 01.05.2024 відкрив касаційне провадження.

6. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить її залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

7. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Суди встановили, що ТОВ "Вознесенська торгово-промислова компанія" має спеціальний дозвіл на користування надрами, який виданий Державною службою геології та надр України 28.11.2006 за № 4120 на видобування незмінених та порушених вивітрюванням гранітів, придатних для виробництва щебеню будівельного та каменю бутового, відсівів, отриманих при подрібненні гранітів придатних для дорожнього будівництва, а також для благоустрою, рекультивації і планування у Трикратненському родовищі ділянки № 1.

Строк дії спеціального дозволу - до 28.11.2026.

Згідно з копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи - ТОВ "Вознесенська торгово-промислова компанія" є, зокрема, ОСОБА_1 , громадянство: Російська Федерація; тип бенефіціарного володіння: непрямий вирішальний вплив; відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 30 %.

На підставі Закону України від 01.12.2022 № 2805-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері користування надрами" (набрав чинності 28.03.2023), яким внесено зміни до статті 13 Кодексу України про надра, згідно з якою користувачами надр не можуть бути юридичні особи, у яких істотну участь мають або є кінцевими бенефіціарними власниками фізичні особи - громадяни та (або) резиденти держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що Закон України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" містить невичерпний перелік підстав анулювання дозволів, тому, враховуючи пряму заборону на користування надрами юридичним особам, кінцевими бенефіціарами яких є громадяни держави-агресора, наявні підстави для припинення права користування надрами, шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 28.11.2006 № 4120 ТОВ "Вознесенська торгово-промислова компанія".

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

10. На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що статтею 26 Кодексу України про надра передбачено виключний перелік підстав припинення користування надрами, проте нею не передбачено такої підстави для припинення, як належність кінцевого бенефіціарного власника до громадянства держави - агресора.

Посилаючись на приписи статті 26 Кодексу України про надра, скаржник зауважує, що спеціальний дозвіл на користування надрами анулюється з підстав, визначених пунктами 1, 3, 8 і 9 частини другої цієї статті відповідним дозвільним органом. У свою чергу виключно суд анулює спеціальний дозвіл на користування надрами з підстав, визначених пунктами 2, 4 - 7, 10 частини другої статті 26 Кодексу України про надра.

При цьому, звернувшись до суду з цим позовом щодо припинення права користування надрами в судовому порядку, позивач не зазначив жодної з підстав, передбачених в пунктах 2, 4 - 7, і 10 частини другої статті 26 Кодексу України про надра.

Вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, оскільки положеннями статті 13 Кодексу України про надра визначено лише випадки, коли особи (фізичні або юридичні) не можуть бути користувачами надр, що не може бути ототожнено з підставами для анулювання спеціального дозволу на користування надрами.

Вказує, що позивач при поданні позову не подав жодних доказів громадянства ОСОБА_1 . Надані позивачем відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб у розділі, що стосується ТОВ "Вознесенська торгово-промислова компанія" не містять інформації про належність учасника ТОВ до громадянства та/або резидентства держави-агресора. У такому реєстрі відсутній розділ "кінцеві бенефіціари".

Громадянство Російської Федерації кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_1 встановлено вже судом апеляційної інстанції за наслідком витребування відповідних доказів.

Звертає увагу, що жодні санкції згідно із Законом України "Про санкції" ані щодо відповідача - юридичної особи, ані щодо фізичної особи - ОСОБА_1 не застосовувалися.

Також вказує, що станом на час розгляду справи судом апеляційної інстанції частку в статутному капіталі ТОВ "Вознесенська торгово-промислова компанія" від ОСОБА_1 передано громадянину України.

Звертає увагу, що позивач пропустив тримісячний строк на звернення до суду з підстав, що не можуть бути визнані поважними та достатніми для поновлення такого строку.

Анулювання дозволу фактично призводить до припинення роботи підприємства, скорочення робочих місць, тощо.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Верховний Суд, перевіривши і оцінивши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить із такого.

12. Згідно з частинами першою та другою статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

13. Відповідно до частин першої, третьої статті 4 Кодексу України про надра, надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними. Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження надрами законодавством України можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади.

14. Відповідно до статті 61 Кодексу України про надра державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним використанням надр України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

15. Повноваження Державної служби геології та надр України у спірних правовідносинах визначаються, зокрема Кодексом України про надра, Положенням про Державну службу геології та надр України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1174, Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615.

16. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1174 (далі - Положення №1174), Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, є уповноваженим органом з питань реалізації угод про розподіл продукції.

17. Згідно з підпунктами 9 - 11 пункту 4 Положення № 1174, Держгеонадра відповідно до покладених на неї завдань видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами); зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), поновлює їх дію у разі зупинення; здійснює переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), внесення до них змін та видачу дублікатів, продовжує строк дії спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами).

18. Відповідно до частини першої статті 19 Кодексу України про надра право користування надрами надається шляхом надання спеціального дозволу на користування надрами.

19. Статтею 13 Кодексу України про надра визначено коло осіб, які можуть бути користувачами надр.

20. Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу України про надра користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

21. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері користування надрами" від 01.12.2022 № 2805-IX (далі - Закон № 2805-ІХ), який набрав чинності 28.03.2023, внесено зміни до Кодексу України про надра, а саме доповнено статтю 13 частинами третьою - сьомою такого змісту:

"Користувачами надр не можуть бути:

1) юридичні особи, зареєстровані у державі, визнаній Верховною Радою України державою-агресором;

2) юридичні особи, у яких:

істотну участь має держава, визнана Верховною Радою України державою-агресором;

істотну участь мають юридичні особи, зареєстровані у державі, визнаній Верховною Радою України державою-агресором;

істотну участь мають або є кінцевими бенефіціарними власниками фізичні особи - громадяни та (або) резиденти держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.

Положення цього пункту не застосовуються до юридичних осіб, акції яких допущені до торгів на іноземних фондових біржах згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України (крім юридичних осіб, які є резидентами держави-агресора);

3) фізичні особи - громадяни та (або) резиденти держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.

Користувачами надр на умовах угод про розподіл продукції також не можуть бути об`єднання юридичних осіб, зазначених у частині третій цієї статті.

Право на користування надрами, у тому числі право на користування надрами на умовах угод про розподіл продукції, також не надається, а строк дії спеціальних дозволів на користування надрами не продовжується:

юридичній особі, фізичній особі - підприємцю, об`єднанню юридичних осіб, що не є юридичною особою, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України "Про санкції" у вигляді анулювання або зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами (під час дії таких санкцій);

юридичній особі, до кінцевих бенефіціарних власників якої застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України "Про санкції" у вигляді анулювання або зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами з урахуванням положень цієї статті (під час дії таких санкцій).

Для цілей цього Кодексу терміни "істотна участь" та "кінцевий бенефіціарний власник" вживаються у значенні, наведеному в Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

У разі застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у вигляді анулювання або зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами відповідно до Закону України "Про санкції" до кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, яка є користувачем надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, відповідно анулює або зупиняє дію спеціального дозволу на користування надрами такого користувача через 30 днів з дня застосування таких санкцій, якщо через 30 днів з дня видання указу Президента України про застосування відповідної санкції особа, до якої її застосовано, залишається кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, що є власником відповідного спеціального дозволу на користування надрами".

22. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів" Російська Федерація - держава, яка рішенням Верховної Ради України відповідно Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3314 "Визначення агресії" від 14.12.1974 визнана державою-агресором і здійснює збройну агресію проти України.

23. Статтею 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" визначено, що: істотна участь - пряме або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами часткою у розмірі 10 і більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи; кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.

Кінцевим бенефіціарним власником є, зокрема, для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння).

Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.

Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов`язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов`язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.

24. Отже, статтею 13 Кодексу України про надра (в редакції Закону № 2805-IX) чітко передбачено, що користувачами надр не можуть бути, зокрема, юридичні особи, у яких істотну участь мають або є кінцевими бенефіціарними власниками фізичні особи - громадяни та (або) резиденти держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, починаючи з 28.03.2023.

25. Тобто, цією правовою нормою визначено дві самостійні умови (обставини) за наявності яких (хоча однієї із таких) відповідна юридична особа не може бути користувачем надр, а саме: 1) якщо у такій юридичній особі істотну участь має фізична особа - громадянин та (або) резидент держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором; 2) якщо у такій юридичній особі є кінцевими бенефіціарними власниками фізична особа - громадянин та (або) резиденти держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.

26. Згідно з частиною другою статті 16 Кодексу України про надра надання спеціального дозволу на користування надрами, продовження строку його дії, внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами та до угоди про умови користування надрами здійснюються відповідним дозвільним органом: центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, а щодо ділянок надр, що містять корисні копалини місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим.

27. Отже, спеціальний дозвіл на користування надрами (спецдозвіл) - це дозвільний документ, що надається уповноваженим Державою центральним органом виконавчої влади (Держгеонадра), яким суб`єкту господарювання надається право проводити геологічне вивчення, дослідно-промислову розробку та/або видобування корисних копалин.

28. Приписами частини сьомої статті 4-1 Закону України від 06.09.2005 № 2806-IV "Про дозвільну систему у сфері господарювання" (далі - Закон № 2806-IV) передбачено, що дозвільний орган анулює документ дозвільного характеру з таких підстав: - звернення суб`єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру; - наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом; - наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

29. Абзацом 8 частини 7 статті 4-1 відповідного Закону заначено, що можуть передбачатися інші підстави для анулювання документа дозвільного характеру.

30. Положеннями абзацу 12 частини 7 статті 4-1 Закону № 2806-IV зазначено, що анулювання документа дозвільного характеру з підстав, не передбачених законом, забороняється.

31. Водночас підстави та порядок припинення права користування надрами визначені статтею 26 Кодексу України про надра.

32. Згідно з частиною першою цієї статті право користування надрами припиняється у разі закінчення встановленого строку користування надрами, внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами у зв`язку з відчуженням прав на користування надрами шляхом укладення договору купівлі-продажу чи внесення таких прав як вклад до статутного капіталу суб`єктів господарювання, анулювання спеціального дозволу на користування надрами.

33. Частиною другою статті 26 Кодексу України про надра встановлено, що анулювання спеціального дозволу на користування надрами здійснюється у разі:

1) звернення користувача надр із заявою про анулювання спеціального дозволу на користування надрами, в тому числі якщо відпала потреба у користуванні надрами;

2) виявлення факту вичерпання запасів, визначених спеціальним дозволом на користування надрами, на основі звітності, поданої надрокористувачем, - якщо надрокористувач не звернувся у встановленому цим Кодексом порядку із заявою про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами на підставі пункту 5 частини першої статті 16-5 цього Кодексу;

3) наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи, яка є надрокористувачем, шляхом ліквідації або відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, яка є надрокористувачем, а також у разі неподання надрокористувачем заяви про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами у зв`язку з перетворенням юридичної особи - власника спеціального дозволу на користування надрами у строк, встановлений пунктом 14 частини першої статті 16-5 цього Кодексу;

4) заподіяння внаслідок проведення робіт, пов`язаних з користуванням ділянкою надр, безпосередньої шкоди життю чи здоров`ю людей або виникнення істотного забруднення навколишнього природного середовища;

5) невиконання, за винятком наявності обставин, незалежних від надрокористувача, затвердженої програми робіт з порушенням строків на більш як один рік з дати закінчення виконання відповідного етапу програми робіт;

6) встановлення факту подання в заяві про видачу спеціального дозволу на користування надрами та документах, що додаються до неї, недостовірних відомостей щодо заявника;

7) невжиття надрокористувачем заходів для усунення причин зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами у зв`язку з порушенням вимог законодавства - після зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами у зв`язку з таким порушенням із наданням достатнього часу для їх усунення;

8) застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до Закону України "Про санкції" у вигляді анулювання спеціального дозволу на користування надрами;

9) наявності підстави, передбаченої частиною четвертою статті 16-1 цього Кодексу;

10) виявлення підстав для анулювання спеціального дозволу на користування надрами, передбачених Законом України "Про газ (метан) вугільних родовищ" - для спеціальних дозволів на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, та видобування газу (метану) вугільних родовищ.

Згідно з частинами третьою - шостою цієї статті спеціальний дозвіл на користування надрами анулюється з підстав, визначених пунктами 1, 3, 8 і 9 частини другої цієї статті, відповідним дозвільним органом, а з підстав, визначених пунктами 2, 4- 7 і 10 частини другої цієї статті - виключно судом.

Анулювання спеціального дозволу на користування надрами з підстав, визначених пунктами 4, 5, 7 і 10 частини другої цієї статті, дозволяється виключно у разі, якщо такі підстави були встановлені за результатами проведення заходів державного нагляду (контролю). Анулювання спеціального дозволу на користування надрами з підстави, визначеної пунктом 8 частини другої цієї статті, здійснюється з урахуванням вимог, передбачених частинами п`ятою - сьомою статті 13 цього Кодексу.

У разі визнання за рішенням суду, що набрало законної сили, незаконним (безпідставним) анулювання спеціального дозволу на користування надрами строк дії такого спеціального дозволу на користування надрами та відповідно строк користування надрами продовжується дозвільним органом на строк такого анулювання.

У разі припинення права на користування надрами внаслідок закінчення встановленого строку користування надрами або у разі анулювання спеціального дозволу на користування надрами питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

34. Колегія суддів звертає увагу, що до набрання чинності Законом № 2805-ІХ (28.03.2023) норма частини третьої статті 26 Кодексу України про надра визначала, що законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами.

Проте Законом № 2805-ІХ виключено вказане положення частини третьої статті 26 Кодексу України про надра.

Тобто станом на дату звернення до суду з цим позовом стаття 26 Кодексу не містила припису про можливість припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на підставі інших випадків, аніж визначені положеннями частини другої статті 26 Кодексу України про надра.

35. На підставі аналізу статті 4-1 Закону № 2806-IV та статті 26 Кодексу України про надра слід зробити висновок, що припинення користування надрами, дозвіл на видобування яких наданий ТОВ "Вознесенська торгово-промислова компанія", шляхом анулювання цього дозволу можливе лише з підстав, передбачених статтею 26 Кодексу України про надра.

36. Водночас наявність у юридичної особи - користувача надр кінцевого бенефіціарного власника - громадянина держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, зокрема Російської Федерації, не передбачено статтею 26 Кодексу України про надра в якості підстави для анулювання спеціального дозволу на користування надрами.

37. Згідно з пунктом 2 розділу X Перехідних положень Кодексу України про надра у зв`язку з набранням чинності Законом № 2805-ІХ спеціальні дозволи на користування надрами, видані до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері користування надрами", є дійсними на строк дії, зазначений у таких спеціальних дозволах на користування надрами, з урахуванням строків автоматичного продовження строку їх дії відповідно до частин п`ятої і шостої статті 15 цього Кодексу, а також строків продовження строку дії таких спеціальних дозволів на підставі пункту 1 частини першої статті 16-5 цього Кодексу.

38. Також Прикінцевими положеннями Закону № 2805-ІХ, яким внесені зміни щодо переліку користувачів надр та вимог до них, не передбачено анулювання виданих спеціальних дозволів особам, які не відповідають вимогам статті 13 Кодексу України про надра.

39. З аналізу змісту частин третьої - п`ятої статті 13 Кодексу України про надра вбачається, що вказаними нормами закону визначаються суб`єкти, яким спеціальний дозвіл на користування надрами не надається та/або дія вже наданого дозволу не продовжується.

Водночас вказані норми закону не визначають підстав анулювання вже виданих спеціальних дозволів на користування надрами.

40. Відповідно до частини сьомої статті 13 Кодексу України про надра у разі застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у вигляді анулювання або зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами відповідно до Закону України "Про санкції" до кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, яка є користувачем надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, відповідно анулює або зупиняє дію спеціального дозволу на користування надрами такого користувача через 30 днів з дня застосування таких санкцій, якщо через 30 днів з дня видання указу Президента України про застосування відповідної санкції особа, до якої її застосовано, залишається кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, що є власником відповідного спеціального дозволу на користування надрами.

41. Водночас пунктом 8 частини другої статті 26 Кодексу передбачено, що анулювання спеціального дозволу на користування надрами здійснюється у разі застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до Закону України "Про санкції" у вигляді анулювання спеціального дозволу на користування надрами.

42. Колегія суддів звертає увагу, що відомості про застосування до ТОВ "Вознесенська торгово-промислова компанія" чи до ОСОБА_1 санкцій, передбачених Законом України "Про санкції", відсутні.

43. Отже, наявність у позивача ознак, визначених частиною третьою статті 13 Кодексу України про надра, а саме: наявність у кінцевого бенефеціара громадянства Російської Федерації не може бути підставою для анулювання виданого спеціального дозволу на користування надрами, оскільки вказане не передбачено статтею 26 цього Кодексу.

44. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) вираз "згідно із законом" насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права.

45. Так, правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абз. 4 п. 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018).

46. Конституційний Суд України виходить із того, що принцип юридичної визначеності як складова конституційного принципу верховенства права є сукупністю вимог до організації та функціонування системи права, процесів правотворчості та правозастосування у спосіб, який забезпечував би стабільність юридичного становища індивіда. Зазначеного можна досягти лише шляхом законодавчого закріплення якісних, зрозумілих норм (абзац третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 06.06.2019 № 3-р/2019).

47. Юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (законні очікування). Таким чином, юридична визначеність передбачає, що законодавець повинен прагнути до чіткості та зрозумілості у викладенні норм права. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права (абзаци четвертий - шостий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.06.2019 № 6-р/2019).

48. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

49. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

50. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

51. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

52. Втім, визначені права не є абсолютними та можуть підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров?я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету й безсторонності суду.

53. Крім цього, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, останній наголошує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

54. Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, за правовою позицією Суду, є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право особи повинне мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право особи передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання;

- втручання у право особи, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції лише в тому випадку, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її права.

55. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

56. Порушення норм Конвенції та протоколів до неї Європейський суд з прав людини констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий і, навпаки, встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

57. Отже, анулювання спеціального дозволу на користування надрами з підстав наявності у кінцевого бенефеціара громадянства Російської Федерації, за умови відсутності такої підстави для припинення користування надрами у статті 26 Кодексу є несумісним втручанням у право на мирне володіння майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

58. На підставі викладеного, у межах спірних правовідносин, колегія суддів вважає за можливе сформувати висновок, що внесення на підставі Закону № 2805-ІХ змін до частини третьої статті 13 Кодексу про надра України щодо визначення осіб, які не можуть бути користувачами надр, зокрема, юридичні особи, у яких істотну участь мають або є кінцевими бенефіціарними власниками фізичні особи - громадяни та (або) резиденти держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, не може бути підставою для анулювання спеціального дозволу на користування надрами вже виданого таким юридичним особам без наявності відповідної підстави у статті 26 Кодексу України про надра.

59. Щодо доводів касаційної скарги про безпідставне поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду, колегія суддів зазначає, що суди в межах повноважень надали належну оцінку поважності причини пропуску строку звернення до суду та його поновлення.

60. На підставі викладеного колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, тому судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

61. Відповідно до статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

62. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи результат касаційного перегляду, судові витрати, понесені відповідачем за подання апеляційної та касаційної скарг в сумі 9394,00 грн., слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби геології та надр України.

Керуючись статтями 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська торгово-промислова компанія" задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2024 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Державної служби геології та надр України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська торгово-промислова компанія" про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби геології та надр України (03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, 16, код ЄДРПОУ 37536031) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська торгово-промислова компанія" (вул. Генерала Подзігуна, смт. Олександрівка, Вознесенський район, Миколаївська область, код ЄДРПОУ 32728386) судові витрати в сумі 9394,00 грн.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Н.В. Коваленко

А.І. Рибачук