Постанова

Іменем України

31 січня 2020 року

м. Київ

справа № 401/2212/16-ц

провадження № 61-36337св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - старший державний виконавець Світловодського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Лєбєдєва Сніжана Сергіївна,

стягувачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

боржник - ОСОБА_3 ,

заінтересована особа - ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Апеляційної суду Кіровоградської області, у складі колегії суддів:

Кіселика С. А., Дьомич Л. М., Єгорової С. М., від 28 серпня 2018 року.

Короткий зміст подання та його обґрунтування

У січні 2018 року старший державний виконавець Світловодського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області

Лєбєдєва С. С. звернулась до суду з поданням про визначення частки майна ОСОБА_3 з метою звернення стягнення.

Подання обґрунтовано тим, що на виконанні у Світловодському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області знаходиться зведене виконавче провадження № 55276036 щодо виконання виконавчого листа Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області

від 16 травня 2017 року № 401/2212/16-ц про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у розмірі 175 689,50 грн та виконавчого листа Світловодського міськрайонного суду від 17 жовтня

2017 року № 401/1642/17 про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у розмірі 61 738,06 грн. При перевірці майнового стану боржника встановлено, що ОСОБА_3 офіційного доходу не має, пенсію не отримує, транспортні засоби за боржником не зареєстровані, за місцем проживання боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, не виявлено. У боржника виявлені відкриті розрахункові рахунки у банківських установах, на які постановами державного виконавця

від 30 листопада 2017 року накладено арешт та виставлено платіжні вимоги. При перевірці наявного у боржника майна було встановлено, що у період шлюбу ОСОБА_3 з ОСОБА_4 було придбано квартиру АДРЕСА_1 , яка знаходиться в спільній сумісній власності подружжя; частка боржника у квартирі становить 1/2 частину. З огляду на відсутність іншого майна у боржника, заявник вважала, що стягнення має бути звернено

на 1/2 частину зазначеної квартири.

Посилаючись на зазначені обставини, старший державний виконавець просила суд визначити частку майна боржника ОСОБА_5 у квартирі

АДРЕСА_1 , яким вона володіє спільно з ОСОБА_4 , а також зобов`язати ОСОБА_3 здійснити державну реєстрацію права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області, у складі судді Баранця О. М., від 23 лютого 2018 року подання старшого державного виконавця залишено без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що старший державний виконавець не довела, що у майні, яке належить ОСОБА_4 , наявна частка майна боржника ОСОБА_3 , а спірна квартира є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Крім того, суд першої інстанції встановив, що між сторонами наявний спір, що підлягає розгляду у порядку позовного провадження, а саме ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 лютого 2018 року відкрито провадження в справі № 401/197/18 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права особистої приватної власності на квартиру

АДРЕСА_1 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційної суду Кіровоградської області від 28 серпня

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 лютого 2018 року скасовано. Подання старшого державного виконавця задоволено частково. Визначено за ОСОБА_3 1/2 частку у квартирі АДРЕСА_1 , якою вона володіла спільно з ОСОБА_4 до 21 липня 2018 року.

У задоволенні подання щодо зобов`язання ОСОБА_3 здійснити державну реєстрацію права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що під час розгляду подання старшого державного виконавця боржником та заінтересованою особою не було доведено, що спірна квартира була придбана під час шлюбу за особисті кошти ОСОБА_4 . З часу придбання квартири вона мала статус спільної сумісної власності подружжя і на час звернення державного виконавця до суду із поданням, на час розгляду справи судом першої інстанції та відкриття провадження судом апеляційної інстанції, перебувала саме в такому статусі. Розмір частки кожного із подружжя становив

1/2 частину від спірної квартири. З урахуванням інформації, що міститься у копіях витягів із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що до реєстрації договору дарування, законність якого може бути оспорена, квартира

АДРЕСА_1 знаходилась у спільній сумісній власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального прав та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції помилково відкрив апеляційне провадження на ухвалу, яка не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду. Державним виконавцем не було вжито всіх заходів щодо виявлення рухомого майна боржника або рухомого майна, яким він спільно володіє з іншими особами, на яке може бути звернуто стягнення. У справі № 401/197/18 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права особистої власності на квартиру відповідач визнала ту обставину, що спірна квартира придбана за кошти, які належали позивачу до шлюбу.

Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу

У відзивах на касаційну скаргу старший державний виконавець Світловодського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Лєбєдєва С. С. та ОСОБА_1 просять касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

09 січня 2019 року справу передано судді-доповідачу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29 травня 2017 року старшим державним виконавцем Світловодського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області

Лєбєдєвою С. С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54030689 щодо виконання виконавчого листа

№ 401/2212/16-ц, виданого 16 травня 2017 року Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області, про стягнення з

ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 173 950 грн та судового збору в сумі 1739,50 грн.

20 жовтня 2017 року старшим державним виконавцем Світловодського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області

Лєбєдєвою С. С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54946760 щодо виконання виконавчого листа

№ 401/1642/17, виданого 17 жовтня 2017 року Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області, про стягнення з

ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу за договором позики

в сумі 61 098,06 грн та судового збору в сумі 640,00 грн.

Постановою про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 20 жовтня 2010 року старший державний виконавець Світловодського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Лєбєдєва С. С. об`єднала виконавчі провадження № 54030689 та

№ 54946760 у зведене виконавче провадження № 55276036.

Після об`єднання вказаних виконавчих проваджень старший державний виконавець Світловодського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Лєбєдєва С. С. у виконавчому провадженні № 54030689 винесла чотири постанови від 30 листопада 2017 року про арешт коштів боржника, якими наклала арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках. Арешт на грошові кошти на кожному з рахунків накладено у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів у сумі 258 600,31 грн.

Встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 05 грудня 1997 року.

Згідно договору купівлі-продажу від 07 березня 2003 року, посвідченого державним нотаріусом Світловодської районної державної нотаріальної контори Медяник О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2-399, ОСОБА_4 придбав у ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 8).

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області

від 28 лютого 2018 року у справі № 401/197/18 позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 задоволено. Визнано право особистої приватної власності ОСОБА_4 на квартиру

АДРЕСА_1 .

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 01 серпня

2018 року у справі № 401/197/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2018 року скасовано. У задоволенні позову

ОСОБА_4 відмовлено.

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 липня 2018 року право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у розмірі по 1/2 частини за кожним на підставі договору дарування

від 21 липня 2018 року.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом частини шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Порядок розгляду подання про визначення частки майна боржника у спільному майні передбачений статтею 443 ЦПК України, згідно з якою питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Статтею 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України, яка діяла на час придбання квартири, передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Статтею 370 Цивільного кодексу України також встановлено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного зі співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Встановивши, що на момент звернення старшого державного виконавця до суду з поданням про визначення частки майна боржника квартира АДРЕСА_1 була спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки була придбана під час шлюбу, врахувавши, що за встановленим загальним правилом частки дружини та чоловіка у спільному майні є рівними, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення подання старшого державного виконавця шляхом визначення 1/2 частки у набутому подружжям майні, належної боржнику ОСОБА_3 , якою вона володіла спільно з

ОСОБА_4 до 21 липня 2018 року. ОСОБА_4 не спростував презумпцію спільності права власності подружжя на майно та не довів, що спірна квартира придбана за його особисті кошти.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Сутність добросовісності передбачає вірність зобов`язанням, повагу до прав інших суб`єктів, обов`язок до співставлення власних та чужих інтересів, унеможливлення заподіяння шкоди третім особам.

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року

у справі №337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

За змістом частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційної суду Кіровоградської області від 28 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович